Постанова 4852 № 340/1457/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 29 жовтня 2020 року м. Дніпросправа № 340/1457/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Лукманової О.М. (доповідач), суддів: Дурасової Ю.В., Суховарова А.В., розглянувши у порядку письмового провадження в місті Дніпро апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.06.2020 року (суддя Петренко О.С., м. Кропивницький, повний текст рішення виготовлено 19.06.2020 року) в адміністративній справі №340/1457/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії, суд, - в с т а н о в и в: У травні 2020 року ОСОБА_1 (далі по тексту позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (далі по тексту відповідач, ГУПФУ в Кіровоградській області), в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 22.01.2020 року №110300003574 та зобов`язати призначити йому пенсію за вислугою років на підставі п.6 ст.54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 13.01.2020 року. Рішення Кіровоградського оружного адміністративного суду від 12.06.2020 року позовні вимоги задоволено частково; визнано протиправним та скасовано рішення ГУПФУ в Кіровоградській області від 22.01.2020 року №101300003574 та зобов`язано ГУПФУ в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за вислугою років на пільгових умовах з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні. З рішенням суду першої інстанції не погодилось ГУПФУ в Кіровоградській області та подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Свої вимоги обґрунтувало тим, що рішення суду не гуртуються на нормах чинного законодавства, що регулює призначення пенсій працівникам льотного складу цивільної авіації, зокрема працівникам, які здійснюють управління повітряним рухом. Суд помилково прийшов до висновку про наявність у позивача відповідної вислуги років не менше 12 років 06 місяців, при цьому невірно застосував Порядок обчислення строків вислуги років при призначенні пенсій працівникам, які управляють повітряним рухом і мають відповідне посвідчення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 року №148. Судом не досліджено чи здійснював позивач безпосереднє управління польотами повітряних суден, як того вимагає п. «б» ст.54 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Апелянт зазначав, що серед Переліку №1 посад, які здійснюють управління повітряним рухом, робота на яких зараховується до стажу роботи по безпосередньому управлінню польотами повітряних суден при призначення пенсії за вислугою років, посади, які займав ОСОБА_1 в період з 26.08.1991 року по 31.05.2001 року та з 01.09.2004 року по 06.09.2019 року (інструктор та старший інструктор тренажерного центру) відсутні. Апелянт зазначав, що вимоги для призначення пенсій інженерно-технічному складу авіації, на які посилався суд, відмінні від вимог щодо призначення пенсій працівникам, які здійснюють управління повітряним рухом (п. «в» ст.54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» - 55 років, вислуга 20 років). Апелянт зазначав, що, оскільки позивач претендує на призначення пенсії за вислугою згідно п. «б» ст.54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» - 50 років, вислуга 12 років 06 місяців спеціального стажу здійснення управління повітряним рухом), а не за п. «в» ст.54 Закону України «Про пенсійне забезпечення», то він не має права на призначення пенсії за вислугою років. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що з наданої позивачем трудової книжки та довідки для призначення пенсії за вислугою років підтверджується необхідна вислуга років, що є необхідною умовою для призначення пенсії згідно ст.54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Порядку обчислення строків вислуги років при призначенні пенсій працівникам, які управляють повітряним рухом і мають відповідне посвідчення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 року №148 за вислугою років працівникам льотно-випробувального складу цивільної авіації, оскільки посади зазначені у трудовій книжці позивача віднесені до Переліку посад і робіт інженерно-технічного складу авіації, які дають право на пенсію за вислугою років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 року №148. Матеріалами справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 13.01.2020 року звернувся до ГУПФУ в Кіровоградській області із заявою про призначення пенсії за вислугою років відповідно до п. «б» ст.54 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Рішенням ГУПФУ в Кіровоградській області від 22.01.2020 року №1101300003574 ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного спеціального стажу для призначення пенсії, про що йому було повідомлено листом ГУПФУ в Кіровоградській області від 22.01.20120 року №98. З трудової книжки ОСОБА_1 вбачається, що він працював: з 23.07.1986 року по 06.03.1987 року диспетчером служби руху в Ужгородському об`єднаному авіазагоні (07 місяців, 13 днів); з 26.08.1991 року по 31.05.2001 року, з 01.09.2004 року по 06.09.2019 року на посадах інструктора та старшого інструктора тренажерного центру організації повітряного руху (24 роки, 09 місяців, 10 днів); всього 25 років, 04 місяці, 23 дні. Позивач ОСОБА_1 надав копію свідоцтва диспетчера служби руху, згідно якого строк дії продовжений до 1987 року. Позивач ОСОБА_1 надав довідки Закарпатського обласного комунального підприємства «Міжнародний аеропорт Ужгород» віл 17.09.2014 року №11-623 про те, що він дійсно працював в Ужгородському об`єднаному авіазагоні на посаді диспетчера служби руху в період з 23.07.1986 року (наказ №99/л від 05.08.1986 року) по 06.03.1987 року (наказ №33/л від 1603.1987 року) та від 17.09.2014 року №11-624 про реорганізацію Закарпатського обласного комунального підприємства «Міжнародний аеропорт Ужгород». Крім того, ОСОБА_1 надав довідку Льотної академії Національного авіаційного університету від 09.01.2020 року №3/к, згідно якої останній працював повний робочий день в Кіровоградській льотній академії НАУ на посадах інструктора та старшого інструктора тренажерного центру управління повітряним рухом з 26.08.1991 року по 31.05.2001 року та з 01.09.2004 року по 06.09.2019 року та відповідно до додатку №2 до Порядку обчислення строків вислуги років працівникам, які здійснюють управління повітряним рухом, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1991 року №418 ця посада належить до Переліку №2 посад працівників управління повітряним рухом цивільної авіації, робота на яких зараховується до загального стажу роботи в службі управління повітряним рухом при призначенні пенсії за вислугою років ст.54 Закону України «Про пенсійне забезпечення», стаж роботи - 24 роки 09 місяців, 10 днів. На підставі наказу Міністерства освіти України №267 від 21.07.1993 року Кіровоградське вище льотне училище перейменоване в Державну льотну академію України. На підставі наказу Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 1409.2011 року №106 Державна льотна академія України реорганізована в ВСП НАУ Кіровоградську льотну академію Національного авіаційного університету. На підставі наказу Міністерства освіти і науки України від 04.01.2018 року №8 відокремлений структурний підрозділ Національного авіаційного університету «Кіровоградська льотна академія Національного авіаційного університету» перейменовано в Льотну академію Національного авіаційного університету. Згідно копії паспорта, ОСОБА_1 на день звернення із заявою про призначення пенсії (13.01.2020 року) виповнилось більше 53 років. Відповідно до п. «б» ст.54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції, чинній на момент звернення позивача про призначення пенсії) право на пенсію за вислугу років мають такі категорії робітників і службовців авіації, а також льотно-випробного складу, незалежно від відомчої підпорядкованості підприємств, установ і організацій, в яких вони зайняті: працівники, які здійснюють управління повітряним рухом і мають свідоцтво диспетчера, після досягнення 50 років і при стажі роботи, зокрема, для чоловіків - не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців роботи по безпосередньому управлінню польотами повітряних суден. Зазначені працівники, звільнені від роботи по безпосередньому управлінню польотами повітряних суден за станом здоров`я (через хворобу), за наявності вислуги років - не менше 10 років у чоловіків мають право на пенсію пропорційно відпрацьованому часу. У вислугу років працівникам, які здійснюють управління повітряним рухом, зараховується також робота, зазначена у пункті «а» цієї статті (працівники льотного і льотно-випробного складу). Працівники, які здійснюють управління повітряним рухом і мають посвідчення (диспетчери, старші диспетчери, керівники польотів), мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах станом на 1 квітня 2015 року - не менше 20 років у чоловіків та після цієї дати були зайняті на цих роботах з 01.04.2018 року по 31.03.2019 року - не менше 22 років у чоловіків. Порядок обчислення строків вислуги для призначення їм пенсій затверджується Кабінетом Міністрів України. Отже, відповідно до п. «б» ст.54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають працівники, які здійснюють управління повітряним рухом і мають свідоцтво диспетчера та працівники льотного і льотно-випробного складу. Відповідно до Порядку обчислення строків вислуги років для призначення пенсій працівникам льотного складу при обчисленні строків вислуги років для призначення пенсій працівникам льотного складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 року №418 рахуються години нальоту на літаках; години нальоту на вертольотах, в авіації спеціального застосування (санітарні польоти, авіахімічні роботи, аерофотозйомка, патрулювання, зондування атмосфери й інші види робіт), на посадах льотного складу груп супроводження іноземних повітряних суден (лідирувальники), на посадах командно-льотного та льотно-інструкторського складу, в тому числі у навчальних закладах по підготовці й підвищенню кваліфікації кадрів льотного складу авіації; робота у складі льотного екіпажу повітряного судна в аварійно-рятувальних (розшуково-рятувальних) підрозділах - за півтора року вислуги; робота на посадах льотного складу в навчальних і спортивних авіаційних організаціях ДТСААФ, Товариства сприяння обороні України; роботи на посадах, передбачених у пункті 4 Переліку посад працівників льотного складу, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років за умови виконання річної норми стрибків з поршневих літаків, вертольотів, дирижаблів та аеростатів, спусків (піднімань) на спеціальних спуско-піднімальних пристроях з вертольотів, які перебувають у режимі висіння не менше 10 метрів, а при виконанні річної норми стрибків із реактивних літаків і вертольотів. Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 року №418 затверджено форму довідки про підтвердження загального стажу роботи в службі управління повітряним рухом, про підтвердження безпосереднього здійснення управління польотами повітряних суден, наявність посвідчення диспетчера служби руху за конкретні періоди роботи. Як вбачається довідка Льотної академії Національного авіаційного університету від 09.01.2020 року №3/к не підтверджує вище вказаного загального стажу роботи в службі управління повітряним рухом, безпосереднього здійснення управління польотами повітряних суден, наявність посвідчення диспетчера служби руху за конкретні періоди роботи. Відповідно до ст.49 Повітряного кодексу України особа, яка належить до авіаційного персоналу, має відповідати кваліфікаційним вимогам за професійною ознакою, станом здоров`я та мати належним чином оформлене свідоцтво згідно з авіаційними правилами України. Свідоцтво видається окремо на кожну спеціальність осіб авіаційного персоналу. У свідоцтво можуть вноситися відмітки про право виконання деяких функцій, передбачених іншими спеціальностями. Особа авіаційного персоналу зобов`язана мати при собі свідоцтво під час провадження професійної діяльності і провадити таку діяльність згідно з умовами та обмеженнями, передбаченими свідоцтвом. Наявність свідоцтва є необхідним для таких спеціальностей осіб авіаційного персоналу: 1) пілот повітряного судна; 2) диспетчер управління повітряним рухом (диспетчер служби руху); 3) персонал з технічного обслуговування повітряних суден; 4) члени випробувального екіпажу; 5) член екіпажу пасажирського салону (бортпровідник); 6) диспетчер із забезпечення польотів. Для осіб авіаційного персоналу, які не зазначені в частині четвертій цієї статті та виконують певні функції у складі екіпажу повітряного судна або інші обов`язки з авіаційної діяльності, уповноважений орган з питань цивільної авіації може встановити вимогу про необхідність наявності свідоцтв. Свідоцтво авіаційного персоналу може бути анульоване або дія його призупинена, а також можуть бути обмежені надані ним права у разі порушення вимог нормативно-правових актів, що регламентують льотну роботу, використання повітряного простору, організацію повітряного руху, технічне обслуговування авіаційної техніки, що безпосередньо впливають на безпеку польотів. Відповідно до статей 33, 34 Повітряного кодексу України (в редакції, що діяв з 04.05.1993 року по 06.04.2011 року) особа, яка належить до авіаційного персоналу, повинна бути сертифікована на відповідність її діючим в Україні кваліфікаційним вимогам за професійною ознакою особа авіаційного персоналу цивільної авіації при здійсненні професійної діяльності повинна мати при собі свідоцтво (сертифікат). Особи, які не належать до авіаційного персоналу, допускаються до авіаційної діяльності у порядку, встановленому відповідним органом державного регулювання діяльності авіації України. Підготовка, перепідготовка і підвищення кваліфікації авіаційного персоналу України з видачею відповідних свідоцтв може здійснюватися в навчальних авіаційних закладах, центрах перепідготовки і підвищення кваліфікації авіаційних спеціалістів та в інших організаціях, у тому числі й іноземних, що мають відповідний сертифікат, який визнається в Україні. Наказом Державної авіаційної служби України від 31.05.2018 року №485 затверджено Авіаційні правила України «Технічні вимоги та адміністративні процедури щодо видачі свідоцтв та сертифікатів диспетчерів управління повітряним рухом», згідно яких працівники, які здійснюють управління повітряним рухом повинні мати відповідне свідоцтво, проходити відповідну професійну, медичну, психологічну перевірку, підтверджувати свою кваліфікацію. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 має свідоцтво диспетчера служби руху, видане 20.06.1986 року, строк дії якого закінчився 04.12.1987 року. Суд апеляційної інстанції у зв`язку з вище вказаним, зазначає, що згідно Порядку обчислення строків вислуги років для призначення пенсій працівникам, які управляють повітряним рухом і мають відповідне посвідчення, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 року №418, правом на пенсію за вислугу років користуються працівники, які управляють повітряним рухом і мають відповідно посвідчення (диспетчери, старші диспетчери, диспетчери-інструктори, керівники польотів). Встановлено, що ОСОБА_1 працював диспетчером служби руху з 23.03.1986 року по 06.03.1987 року, інший стаж, який вказаний у довідці . Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до Порядку обчислення строків вислуги років для призначення пенсій працівникам льотного складу при обчисленні строків вислуги років для призначення пенсій працівникам льотного складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 року №418 рахуються години нальоту на літаках; години нальоту на вертольотах, в авіації спеціального застосування (санітарні польоти, авіахімічні роботи, аерофотозйомка, патрулювання, зондування атмосфери й інші види робіт), на посадах командно-льотного та льотно-інструкторського складу, в тому числі у навчальних закладах по підготовці й підвищенню кваліфікації кадрів льотного складу авіації. Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 року №418 затверджено форму довідки до Порядку обчислення строків вислуги років працівникам, які здійснюють управління повітряним рухом, відповідно до якої необхідно підтвердження загального стажу роботи, в тому числі стажу по безпосередньому управлінню польотами повітряних суден з вказівкою конкретного періоду року та наявність посвідчення диспетчера служби руху у відповідних періодах. У зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що з наданої позивачем трудової книжки та довідки для призначення пенсії за вислугою років з роками, підтверджується необхідна вислуга років для призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації, уточнюючі довідки для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно надавати лише в разі коли відсутні відповідні відомості в трудовій книжці. Суд апеляційної інстанції зазначає, що порядок обчислення спеціального стажу для призначення пенсії за вислугою років відповідно до ст.54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» регулюється окремою постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 року №418, згідно якої є необхідність надання довідки про підтвердження спеціального стажу, встановленої форми. Як вбачається з матеріалів справи, довідка Льотної академії Національного авіаційного університету від 09.01.2020 року №3/к не підтверджує загального стажу роботи, в тому числі стажу по безпосередньому управлінню польотами повітряних суден з вказівкою конкретного періоду року та наявність посвідчення диспетчера служби руху у відповідних періодах. Згідно ч. 1, ч. 6 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Не передбачено повернення судових витрат здійснених суб`єктом владних повноважень, крім пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, у тому числі й при задоволенні апеляційної скарги. Аналізуючи докази у справі та законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає звдоволенню, ріення суду першої інстанції слід скасувати, як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Керуючись ст., ст. 315, 317, 321, 322 КАС України, суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області задовольнити. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.06.2020 року у справі №340/1457/20 скасувати. Прийняти нове рішення. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії відмовити. Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення у порядку ст., ст. 328 329 КАС України. Головуючий - суддя О.М. Лукманова суддя Ю. В. Дурасова суддя А.В. Суховаров