Постанова 4824 № 757/58121/19-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 757/58121/19 Головуючий у суді першої інстанції: Вовк С.В. № апеляційного провадження: 22-ц/824/721/2020 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Волошина В.М. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 жовтня 2020 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого Волошиної В.М. Суддів Слюсар Т.А., Мостової Г.І. Секретаря судового засідання Рудик О.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за апеляційною скаргою Українського Андрія Валерійовича - представника Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 05 листопада 2019 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ», Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа ОСОБА_2 про визнання договору недійсним в частині. Заслухавши доповідь судді Волошиної В.М., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи скарги, колегія суддів, - в с т а н о в и л а: У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ», Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа ОСОБА_2 , в якому просив визнати недійсним частково, укладений між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» в частині передачі прав вимоги за договором про надання споживчого кредиту № 11132232000 від 23 березня 2007 року, укладеним Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ». Одночасно з поданим позовом звернувся до суду із заявою, в якій просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом: - заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» та будь-яким третім особам звертати стягнення, продавати, дарувати, обмінювати чи будь-яким іншим чином відчужувати, обтяжувати, укладати договори щодо квартири, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 171917980000; - заборони Державним та приватним виконавцям вчиняти дії щодо підготовки до проведення електронних торгів, а Державному підприємству «СЕТАМ» проводити реалізацію арештованого майна квартири АДРЕСА_2 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 171917980000, а також вчиняти будь-які дії спрямовані на відчуження, перехід права власності на вказане нерухоме майно; - заборони державним та приватним нотаріусам (нотаріальним конторам), суб`єктам державної реєстрації прав та Державним реєстраторам прав на нерухоме майно, видавати свідоцтва, посвідчувати, реєструвати цивільно-правові угоди, та вчиняти будь-які інші нотаріальні дії, реєструвати право власності, перехід права власності, речові права похідні від права власності, обтяження, звернення стягнення, заставу, іпотеку щодо квартири за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 171917980000, та вносити відповідні зміни (записи) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стосовно вказаної квартири, а також здійснювати будь-які дії, спрямовані на оформлення результатів електронних торгів. Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 05 листопада 2019 року заяву про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ», Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа ОСОБА_2 про визнання договору недійсним в частині задоволено. Заборонено ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» та будь-яким третім особам звертати стягнення, продавати, дарувати, обмінювати чи будь-яким іншим чином відчужувати, обтяжувати, укладати договори щодо квартири, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 171917980000. Заборонено Державним та приватним виконавцям вчиняти дії щодо підготовки до проведення електронних торгів, а Державному підприємству «СЕТАМ» проводити реалізацію арештованого майна квартири АДРЕСА_2 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 171917980000 а також вчиняти будь-які дії спрямовані на відчуження, перехід права власності на вказане нерухоме майно. Заборонено державним та приватним нотаріусам (нотаріальним конторам), суб`єктам державної реєстрації прав та Державним реєстраторам прав на нерухоме майно, видавати свідоцтва, посвідчувати, реєструвати цивільно-правові угоди, та вчиняти будь-які інші нотаріальні дії, реєструвати право власності, перехід права власності, речові права похідні від права власності, обтяження, звернення стягнення, заставу, іпотеку щодо квартири за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 171917980000, та вносити відповідні зміни (записи) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стосовно вказаної квартири, а також здійснювати будь-які дії, спрямовані на оформлення результатів електронних торгів. Не погоджуючись з постановленою ухвалою суду першої інстанції, представник відповідача ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі порушує питання про скасування ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, яким в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити, мотивуючи тим, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального і матеріального права. В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що застосовані судом першої інстанції заходи забезпечення позову зупиняють виконання рішення суду про стягнення боргу, порушують право ТОВ «Кей-Колект» на виконання рішення суду шляхом звернення стягнення на належне позивачу майно. У визначений ухвалою суду строк, позивач ОСОБА_1 , відповідач ПАТ «УкрСиббанк» та третя особа ОСОБА_2 не скористались процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції - частина 3 статті 360 ЦПК України. У судовому засіданні представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» - Прохоров І.Р. підтримав доводи апеляційної скарги. З доводами апеляційної скарги погодився представник відповідача Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» Люта В.В. Представник позивача ОСОБА_3 - заперечував, посилаючись на те, що ухвала суду про забезпечення позову є доцільною та постановлена відповідно до норм чинного законодавства. Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, про час і місце розгляду справи судом повідомлена у встановленому законом порядку, у тому числі у порядку, передбаченому ч. 11 ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України, з опублікуванням оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. У відповідності до вимог статті 128, 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у її відсутності. Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Із направлених до суду апеляційної інстанції матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ», Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа ОСОБА_2 . Матеріально-правова вимога позивача до відповідачів щодо якої він просить ухвалити рішення зводиться до вимог про визнання недійсним частково, укладений між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» в частині передачі прав вимоги за договором про надання споживчого кредиту № 11132232000 від 23 березня 2007 року, укладеним Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ». Свої вимоги обґрунтовував тим, що його дружина ОСОБА_2 уклала з ПАТ «УкрСиббанк» договір про надання споживчого кредиту № 11132232000 від 23 березня 2007 року. В забезпечення виконання зобов`язання ОСОБА_2 за вказаним договором між ПАТ «УкрСиббанк» та ним, ОСОБА_1 , укладено договір поруки. Заочним рішенням Подільського районного суду міста Києва від 16 червня 2010 року задоволено позов Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про стягнення заборгованості. Стягнуто з ОСОБА_2 солідарно з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 11132232000 від 23 березня 2007 року у розмірі 5 921 049,51 грн. Рішення суду звернуто стягувачем до примусового виконання. Відділом примусового виконання рішень Управління виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві відкрито виконавче провадження № 25836896. В подальшому між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» укладено договір факторингу № 1 від 12 грудня 2011 року, за яким, утому числі, передано право вимоги за договором про надання споживчого кредиту № 11132232000 від 23 березня 2007 року, укладеним з ОСОБА_2 . Позивач вважає оспорюваний договір факторингу часткового недійсним, укладеним з порушенням вимог чинного законодавства, таким, що не спрямований на реальне настання правових наслідків і не підтверджує перехід до Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» права вимоги за договором про надання споживчого кредиту № 11132232000 від 23 березня 2007 року. З метою забезпечення виконання судового рішення в майбутньому просив суд вжити заходи щодо забезпечення позову шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» та будь-яким третім особам звертати стягнення, продавати, дарувати, обмінювати чи будь-яким іншим чином відчужувати, обтяжувати, укладати договори щодо квартири, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 171917980000; заборони державним та приватним виконавцям вчиняти дії щодо підготовки до проведення електронних торгів, а Державному підприємству «СЕТАМ» проводити реалізацію арештованого майна квартири АДРЕСА_2 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 171917980000, а також вчиняти будь-які дії спрямовані на відчуження, перехід права власності на вказане нерухоме майно; заборони державним та приватним нотаріусам (нотаріальним конторам), суб`єктам державної реєстрації прав та Державним реєстраторам прав на нерухоме майно, видавати свідоцтва, посвідчувати, реєструвати цивільно-правові угоди, та вчиняти будь-які інші нотаріальні дії, реєструвати право власності, перехід права власності, речові права похідні від права власності, обтяження, звернення стягнення, заставу, іпотеку щодо квартири за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 171917980000, та вносити відповідні зміни (записи) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стосовно вказаної квартири, а також здійснювати будь-які дії, спрямовані на оформлення результатів електронних торгів. В обґрунтування доводів заяви посилався на те, що новий кредитор ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» реалізує своє право щодо стягнення заборгованості у рамках виконавчого провадження шляхом реалізації нерухомого майна квартири АДРЕСА_2 , яка є спільним майном подружжя. Електронні торги з реалізації предмета іпотеки: чотирикімнатної квартири АДРЕСА_3 , реєстраційний номер лота 379621 призначено на 08 листопада 2019 року. Посилаючись на те, що у разі визнання недійсним оспорюваного договору факторингу, право вимоги за Договором про надання споживчого кредиту № 11132232000 від 23 березня 2007 року повернеться до ПАТ «УкрСиббанк». Тоді як у випадку невжиття заходів забезпечення позову у даній справі щодо заборони проведення електронних торгів та звернення стягнення на квартиру рішення у даній справі про визнання недійсним договору факторингу неможливо буде виконати, а саме повернути сторони до первісного стану. Крім того, неможливо буде провести звернення стягнення на користь належного кредитора та задовольнити його вимоги за рахунок предмета іпотеки, яким є квартира, яка продається з електронних торгів. Задовольняючи заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд першої інстанції свій висновок мотивував тим, що невжиття заходу забезпечення позову може призвести до того, що рішення у даній справі про визнання недійсним договору факторингу неможливо буде виконати, а саме повернути сторони до первісного стану, крім того, неможливо буде провести звернення стягнення на належного кредитора та задовольнити його вимоги за рахунок предмета іпотеки, яким є квартира, яка продається з електронних торгів, що призведе до обмеження прав позивача на ефективний судовий захист та унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів. З метою недопущення спричинення значної шкоди заявнику та порушення принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, а також з урахуванням співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, суд дійшов висновку про необхідність вжиття негайних заходів, направлених на ефективний захист та поновлення порушених/оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся. Перевіряючи додержання судом першої інстанції вимог процесуального законодавства при вирішенні заяви позивача про забезпечення позову, колегія суддів виходить з такого. Цивільним процесуальним законодавством передбачені заходи щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, що гарантують реальне виконання позитивно прийнятого рішення, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Ключовим завданням при вирішенні необхідності забезпечення позовних вимог є забезпечення в подальшому виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Відповідно до вимог статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. У частині першій статті 150 ЦПК України закріплено види забезпечення позову. Зокрема, позов забезпечується забороною вчиняти певні дії. Заборона вчиняти певні дії застосовується, якщо потрібно обмежити право відповідача чи будь-якої іншої особи вчиняти певні фактичні чи юридичні дії, що стосуються предмета спору. У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» судам роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з врахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Колегією суддів встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що позивач звернувся до суду з вимогою про недійсність в частині правочину щодо відступлення права вимоги, що полягає у констатації цього факту. Таке судове рішення не підлягає примусовому виконанню, а тому суд першої інстанції невірно вважав, що рішення суду ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду. Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів, про що роз`яснено судам у постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову». У поданій заяві про забезпечення позову серед видів такого забезпечення позивачем зазначено про вжиття судом заходів шляхом заборони державним та приватним виконавцям вчиняти дії щодо підготовки до проведення електронних торгів з реалізації арештованого майна квартири АДРЕСА_2 , а ДП «СЕТАМ» проводити таку реалізацію. Отже, за змістом цих вимог позивач фактично просить заборонити державному/приватному виконавцю вчиняти виконавчі дії в рамках відкритого виконавчого провадження з виконання судового рішення, що по суті є зупиненням виконання рішення. Допускаючи такий вид забезпечення позову, суд першої інстанції не взяв до уваги прав і обов`язків державного/приватного виконавця, визначені у статті 18 Закону України «Про виконавче провадження». За положеннями цієї норми державний/приватний виконавець зобов`язаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного у документі на його виконання, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом. Таким чином, вирішуючи заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд першої інстанції не оцінив обґрунтованість доводів заявників щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, не врахував зазначених положень закону, та дійшов помилкового висновку про задоволення заяви позивача про забезпечення позову, який не ґрунтується на вимог цивільного процесуального законодавства. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги Українського Андрія Валерійовича - представника Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» та достатніми для скасування оскаржуваної ухвали. Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено порушення норм процесуального права при вирішенні питання про забезпечення позову у цивільній справі, а це відповідно до статті 376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову. Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу Українського Андрія Валерійовича - представника Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» задовольнити. Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 05 листопада 2019 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ», Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа ОСОБА_2 про визнання договору недійсним в частині. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. При оголошенні вступної та резолютивної частин судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Головуючий Судді: