Постанова 4813 № 520/13358/17

Номер провадження: 22-ц/813/6456/20 Номер справи місцевого суду: 520/13358/17 Головуючий у першій інстанції Бескровний Я. В. Доповідач Громік Р. Д. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15.10.2020 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого Громіка Р.Д., суддів Драгомерецького М.М., Дрішлюка А.І., за участю секретаря Фабіжевської Т.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Київської районної адміністрації Одеської міської ради, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Глушко 22» та ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 27 лютого 2020 року у цивільній справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Глушко 22» та ОСОБА_1 до Київської районної адміністрації Одеської міської ради, Комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Чорноморський», ОСОБА_2 , Департаменту міського господарства Одеської міської ради, органу опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради, третя особа: Комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради, про скасування розпорядження, визнання свідоцтва недійсним та виселення, ВСТАНОВИВ: 1.

ОПИСОВА ЧАСТИНА. Короткий зміст позовних вимог. У листопаді 2017 року ОСББ «Глушко 22» звернулося до суду з даним позовом, у якому зазначило, що в 2012 році без згоди мешканців будинку АДРЕСА_1 , двірником ділянки № НОМЕР_1 КП « ЖКС «Чорноморський», відповідачем ОСОБА_2 було зайняте приміщення колясочної, розташованої у другому парадному під`їзді вказаного будинку. В подальшому розпорядженням №106 від 8 лютого 2012 року змінено функціональне призначення нежитлового приміщення на житлове, з подальшим використовуванням як службового житла КП «ЖКС`Чорноморський». Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, отриманого ОСББ 06.02.2018 року номер інформаційної довідки -113040982, відповідачкою ОСОБА_2 було отримано свідоцтво про право власності на спільну часткову власність розміром 1/3 частки на кожного члена сім`ї на спірне житлове приміщення серія та номер 19-27002, видане 27.10.2017 року Департаментом міського господарства Одеської міської ради. Таким чином, на даний час, співласниками підсобного приміщення колясочної багатоквартирного будинку є : ОСОБА_2 та її неповнолітні діти ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Також до суду з самостійним позовом звернувся ОСОБА_1 , який зазначив аналогічні підстави для звернення до суду, підкреслив, що порушено його право на власність, як власника квартири на нежитлові приміщення у приватизованому багатоквартирному будинку. ОСББ «Глушко 22» та Лісничий просили суд визнати незаконним та скасувати розпорядження Київської районної адміністрації Одеської міської ради №106 від 8.02.2012р. «Про зміну функціонального призначення нежитлового приміщення з подальшим використанням як службового житла по АДРЕСА_1 ; скасувати розпорядження №436 Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 29.08.2017р. «Про виключення із числа службових приміщень однокімнатної квартири АДРЕСА_2 »; скасувати розпорядження органу приватизації департаменту міського господарства Одеської міської ради №280361 від 27.10.2017р. щодо передачі у приватну спільну власність ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 квартири АДРЕСА_2 ; визнати недійсним свідоцтво на право власності на житло серії та номеру 19-27002, виданого Департаментом міського господарства Одеської міської ради та зареєстрованому в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за №147689581101 згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), за індексним номером 39504952 від 05.02.2018р.; виселити ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_2 та встановити певний порядок виконання рішення суду. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Київського районного суду м. Одеси віл 27 лютого 2020 року позови ОСББ «Глушко 22» та ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконним та скасувати розпорядження Київської районної адміністрації Одеської міської ради №106 від 08.02.2012р. «Про зміну функціонального призначення нежитлового приміщення з подальшим використанням як службового житла по АДРЕСА_1 ». Скасовано розпорядження №436 Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 29.08.2017р. «Про виключення із числа службових приміщень однокімнатної квартири АДРЕСА_2 ». Скасовано розпорядження органу приватизації департаменту міського господарства Одеської міської ради №280361 від 27.10.2017р. щодо передачі у приватну спільну власність ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 квартири АДРЕСА_2 . Визнано недійсним свідоцтво на право власності на житло серії та номеру 19-27002, виданого Департаментом міського господарства Одеської міської ради та зареєстрованому в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за №147689581101 згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), за індексним номером 39504952 від 05.02.2018р. Виселено ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_2 , з наданням іншого жилого приміщення, надати яке зобов`язати Київську районну адміністрацію Одеської міської ради. На підставі ст. 267 ч. 1 ЦПК України визначено наступний порядок виконання цього рішення, що у разі набрання ним законної сили: - ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 може бути виселено з квартири АДРЕСА_2 тільки після надання їм Київською районною адміністрацією Одеської міської ради іншого жилого приміщення; - після виселення ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 це рішення є підставою для припинення права власності зазначених осіб на квартиру АДРЕСА_2 . Стягнено з Київської районної адміністрації Одеської міської ради судові витрати на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Глушко 22» у сумі 8000 грн. та на користь ОСОБА_1 3568,20 грн. Короткий зміст та доводи апеляційної скарги Київської районної адміністрації Одеської міської ради В апеляційній скарзі Київська районна адміністрація Одеської міської ради просить оскаржуване судове рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. У доводах апеляційної скарги зазначено, що у матеріалах справи відсутні будь-які висновки органу опіки та піклування. Короткий зміст та доводи апеляційної скарги ОСББ «Глушко 22» та ОСОБА_1 В апеляційній скарзі скаржники просять скасувати оскаржуване рішення в частині встановленого порядку виконання рішення суду та ухвалити рішення, яким встановити новий порядок виконання рішення, відповідно до якого: набрання законної сили рішення суду є підставою для скасування записів №24670899, №24670751, №24670830 від 01.02.2018р. про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 , ОСОБА_8 та ОСОБА_3 на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1476895851101; виселити ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_2 з наданням їм Київською районною адміністрацією Одеської міської ради іншого житлового приміщення; зобов`язати Київську районну адміністрацію Одеської міської ради надати ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 інше житлове приміщення у строк до 01 серпня 2020 року. Апеляційна скарга мотивована тим, що частиною шостою статті 265 ЦПК України висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної з заявлених вимог не може залежати від настання або ненастання певних обставин (умовне рішення). Таким чином, встановлений судом першої інстанції порядок виконання рішення суду не забезпечує ефективного захисту прав та інтересів позивача, оскільки висновок про задоволення позовних вимог про виселення відповідача та скасування права власності на оспорюване приміщення залежить від вчинення певних дій заінтересованою особою (Київською районної адміністрації Одеської міської ради). 2.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Позиція апеляційного суду Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Київської районної адміністрації Одеської міської ради не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга ОСББ «Глушко 22» та ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині визначення порядку виконання оскаржуваного рішення та постановлення нового порядку виконання рішення суду. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно до ч. 1 п. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Щодо задоволення позову колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_9 , на підставі відповідних правовстановлюючих документів (т.2 а.с.33-34), є власником 1\2 частини квартири АДРЕСА_4 . ОСББ «Глушко 22» створено та зареєстровано у встановленому Законом порядку 24.06.2016р. (т.1 а.с.8,19) з метою забезпечення захисту прав співвласників, дотримання ними обов`язків, належного утримання та використання спільного майна будинку за адресою АДРЕСА_1 . Одним із завдань діяльності об`єднання є забезпечення реалізації прав співвласників на володіння та користування спільним майном. Згідно технічної характеристики будинку АДРЕСА_3 а зазначено як побутове і складається з площі 15,6 кв.м. (т.1 а.с.166). Відповідачем ОСОБА_2 у 2011р. самостійно, без жодної технічної документації та дозвільних документів, зроблено переобладнання нежитлового приміщення колясочної (побутової) (т.1, а.с.168) у другому парадному під`їзді будинку АДРЕСА_1 під квартиру загальною площею 14 кв.м. та житловою 10 кв.м., що в судовому засіданні підтвердила сама відповідач ОСОБА_2 ДП ДНДПВІ «Ниипроектреконструкция» на підставі листа КП ДКС «Чорноморський» та заяви ОСОБА_2 у 2011 році зроблено технічний звіт (т.1, а.с.72) про можливість зміну функціональого призначення нежитлового приміщення в житлове за адресою АДРЕСА_1 (ймовірна квартира АДРЕСА_5 ). Директором КП ЖКС «Чорноморський» на адресу Голови Київської районної адміністрації спрямовано клопотання (без номера та дати) про включення до числа службових квартир квартиру АДРЕСА_2 (т.1, а.с. 37, 96), які були прийняті у грудні 2011 року. 05 грудня 2011 року юридичним департаментом Одеської міської ради зроблено резервування адреси нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_2 (т.,1 а.с. 97). 08 лютого 2012 року Київська районна адміністрація Одеської міської ради прийняла розпорядження №106 «Про зміну функціонального призначення нежитлового приміщення з подальшим використанням як службового житла по АДРЕСА_1 », яким затверджено технічний висновок щодо зміни функціонального призначення нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 під службову житлову квартиру, з присвоєнням їй АДРЕСА_5 ; включено житлову квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 14, 0 м 2, житловою 10, 0 м 2, до числа службового житла та передано КП «ЖКС «Чорноморський» для подальшого розподілу працівникам підприємства згідно діючого законодавства; запропоновано КП «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради внести відповідні зміни до реєстраційних документів житлового будинку АДРЕСА_1 (т.1, а.с.38). Згідно виписки з протоколу №5 від 25.03.2016р. адміністрація та профспілковий комітет КП ЖКС «Чорноморський» постановили надати двірнику ОСОБА_2 службову квартиру АДРЕСА_5 а житловою площею 10 кв.м. на склад сім`ї з 3-х осіб (т.1, а.с. 39). 12 травня 2016 року ОСОБА_2 , яка є матір`ю малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_7 (т.1 а.с.80-81), отримала ордер №2364 серії КР на право зайняття службового житлового приміщення квартири з однією кімнатою розміром 10 кв.м. АДРЕСА_2 (т.1 а.с.40). Також встановлено, що в порядку реалізації інвестиційної програми по встановленню вузлів обчислювання теплової енергії, узгодженої рішенням Одеської міської ради №7031-VI від 10.09.2015р, у 2016 році в зазначеному будинку було встановлено лічильник теплової енергії Multical 602, виробництва Данії. За технічними умовами теплолічильник повинен знаходитись поряд з елеваторним вузлом. Такий елеваторний вузол знаходиться під приміщенням зайнятої відповідачем ОСОБА_2 колясочної (побутова). Зазначена побутова самовільно переобладнана шляхом демонтажу труби зливової каналізації, проведення каналізації та труб водопостачання. Вони розміщені безпосередньо над засовом труби, яка подає теплопостачання. У зв`язку з постійним затопленням підвалу зазначеного будинку і несвоєчасним відкачуванням води, КП «Теплопостачання» м.Одеси на адресу ОСББ надавалися приписи від 11.05.2017 р. та від 19.05.2015р. (т.1, а.с. 160). Після чергового звернення до начальника КП ЖКС «Чорноморський», ОСББ було повідомлено, що приміщення колясочної (побутової) без дозволу та узгодження з мешканцями будинку надано двірнику як службове. Для перевірки і остаточного з`ясування цього питання, правління ОСББ у березні 2017 року звернулось із запитом до Київської райдержадміністрації Одеської міської ради щодо статусу колясочних буд. АДРЕСА_1 , та правових підстав, в разі зміни їх функціонального призначення. 14 квітня 2017 року на адресу мешканців надійшов лист за підписом заступника голови райдержадміністрації Калініна Ю.А. з роз`ясненням про те, що дійсно мали місце розпорядження райдержадміністрації про зміну функціонального призначення нежилих приміщень за №276 від 23.03.2007р. та №106 від 08.02.2012р. (т.1, а.с.137-138). 29 серпня 2017 року Київською районною адміністрацією Одеської міськради за клопотанням КП ЖКС «Чорноморський» видано Розпорядження №436 «Про виключення із числа службових жилих приміщень квартири АДРЕСА_2 » (т.1, а.с.140, 194). 04 жовтня 2017 року між відповідачем ОСОБА_2 та Київською районною адміністрацією Одеської міськради укладеного Договір найму жила №335/17-кв (т. 1, а.с. 233). 27 жовтня 2017 року Розпорядженням №280361 прохання ОСОБА_2 щодо передачі зазначеної квартири у спільну часткову власність задоволено (т.1, а.с.42), та Департаментом міського господарства Одеської міської ради ОСОБА_2 , ОСОБА_10 та ОСОБА_3 видано Свідоцтво про право власності серії та номеру 19-27002, яке було зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за №147689581101 згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), за індексним номером 39504952 від 05.02.2018р. (т.1 а.с.55). Відповідно до пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» № 2482-XII у редакції, станом на 28.09.2000р., власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території, відповідно до своєї частки у майні будинку. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають. Рішенням Конституційного Суду України від 9 листопада 2011 року N14-рп/2011 роз`яснено, що положення пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19 червня 1992 року N 2482-XII зі змінами необхідно розуміти так, що власники квартир дво- або багатоквартирних житлових будинків та житлових приміщень у гуртожитку, є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою незалежно від підстав набуття права власності на такі квартири, житлові приміщення. Таким чином, в силу вимог ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», позивач Лісничий як співвласник квартири в будинку АДРЕСА_1 , набув права власності і на відповідну частину нежитлових (допоміжних) приміщень зазначеного будинку, зокрема, нежитлового приміщення №36а (побутова). Так, стаття 1 Першого протоколу Конвенції передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів. Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких обєктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Згідно зі ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Відповідно до ст. 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди. Статтею 391 ЦК України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Згідно ст. 393 ч. 1 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Майном, яке вибуло з володіння позивача Лісничого всупереч його волі, є нежитлове приміщення колясочної (побутова) в будинку АДРЕСА_1 , частка позивача у праві власності на яке розраховується у відповідному співвідношенні, пропорційно площі належної йому квартири/частини квартири до загальної площі всіх квартир будинку. Суд першої інстанції вірно вважав обґрунтованими доводи позивачів щодо того, що особами, які вчинили дії, направлені на порушення права власності та позбавлення об`єкта права власності, є: саме Київська районна адміністрація Одеської міськради, яка прийняла розпорядження №106 від 08.02.2012р. «Про зміну функціонального призначення нежитлового приміщення з подальшим використанням як службового житла по АДРЕСА_1 », і саме це розпорядження стало підставою для отримання відповідачем ОСОБА_2 і зазначеного ордеру на зайняття спірного житлового приміщення, і інших зазначених розпоряджень; Департамент міського господарства Одеської міської ради який видав Свідоцтво про право власності на житло на ім`я ОСОБА_2 та її дітей. Суд першої інстанції правильно вважав, що правв власності Лісничого на нежитлове приміщення колясочної (побутова) в будинку АДРЕСА_1 ніким не скасовано, а тому це право підлягає захисту. Суд першої інстанції правильно дійшов правильного висновку, що зразковим з цього приводу є Рішенням Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі №4909/04 за скаргою ОСОБА_11 та ін. проти України, у якому Європейський суд констатував порушення ст.1 Першого протоколу до Конвенції ,зокрема, в результаті позбавлення заявників горища багатоквартирного будинку органом місцевого самоврядування. У даному випадку суд першої інстанції вірно вважав зазначене Розпорядження №106 від 08.02.2012р. втручанням у право позивача Лісничого володіти своїм майном у значенні першого речення статті 1 Першого протоколу. Суд першої інстанції вірно встановив той факт, що після переобладнання відповідачем ОСОБА_2 під житлове приміщення нежитлове приміщення колясочної (побутова), яка була передана їй вже як новостворене житлове приміщення, Лісничий втратив своє майно. Отже, його позбавили майна у значенні другого речення статті 1 Першого протоколу, і таке позбавлення не ґрунтується на Законі, а тому воно є незаконним та підлягає скасуванню. Крім цього суд першої інстанції правильно зазначав, що згідно висновку №79 від 18.07.2019р. судового експерта Гончар Н.В. (т.3 а.с.123) квартира АДРЕСА_2 не відповідає будівельним, санітарно-технічним та правовим вимогам у галузі будівництва. Фактична загальна площа вкладає 14 кв.м. при нормативній мінімальній 30 кв.м. Зазначене є порушенням вимог ст.48 ЖК УРСР, згідно якої житлова площа на одну особу не може бути меншою 13,65 кв.м. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів. Відповідно до ст.81 ч.1 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Оскільки суд першої інстанції вірно встановив, що позивач Лісничий втратив свою власність внаслідок дій органу місцевого самоврядування, то спірні розпорядження Київської районної адміністрації Одеської міської ради підлягають скасуванню, як і розпорядження органу приватизації департаменту міського господарства Одеської міської ради №280361 від 27.10.2017р. Крім цього для повного захисту права позивача суд першої інстанції вірно вважав за необхідне визнати недійсним свідоцтво на право власності на житло серії та номеру 19-27002, виданого Департаментом міського господарства Одеської міської ради та зареєстрованому в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за №147689581101 згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), за індексним номером 39504952 від 05.02.2018р. Скаржник Київcька районна адміністрація Одеської міської ради не довела обставини, на які посилалась як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надав. Твердження скаржника в апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального закону, не є такими, що порушують розгляд справи по суті. Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції. Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення. Тому, на думку колегії суддів, справа в цій частині розглянута по суті правильно, а тому апеляційну скаргу Київської районної адміністрації Одеської міської ради необхідно залишити без задоволення. Щодо встановленого способу виконання рішення суду Так, встановлюючи порядок виконання рішення, суд першої інстанції виходив з того, що для відновлення порушеного права позивача Лісничого необхідне виселення ОСОБА_2 та інших з приміщення №36а, а таке виселення, згідно вимог житлового законодавства можливе тільки з наданням їй та членам її сім`ї іншого жилого приміщення, то надати таке слід зобов`язати Київську районну адміністрацію Одеської міської ради, як відповідний орган. Оскільки Відповідача ОСОБА_2 разом з малолітніми дітьми може бути виселено з зазначеного приміщення №36а, а інша житлова площа може бути надана лише тільки згодом, суд на підставі ст. 267 ч. 1 ЦПК України вважав за необхідне визначити наступний порядок виконання цього рішення, що у разі набрання ним законної сили: - ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 може бути виселено з квартири АДРЕСА_2 тільки після надання їм Київською районною адміністрацією Одеської міської ради іншого жилого приміщення; - після виселення ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 це рішення є підставою для припинення права власності зазначених осіб на квартиру АДРЕСА_2 . Суд першої інстанції не знайшов підстав для встановлення порядку виконання судового рішення у спосіб запропонований обома позивачами, тому позов підлягає частковому задоволенню. Однак колегія суддів не може погодитись із висновками суду першо інстанції в частині встановлення способу виконання рішення суду з огляду на наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні. З встановленого судом першої інстанції способу виконання рішення суду вбачається, що ОСОБА_2 , ОСОБА_8 та ОСОБА_3 може бути виселено з квартири лише у разі надання їм відповідачем іншого жилого приміщення. Відповідно до п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009р. №14 «Про судове рішення у цивільній справі» резолютивна частина повинна мати вичерпні, чіткі, безумовні й такі, що випливають зі встановлених фактичних обставин, висновки по суті розглянутих вимог і залежно від характеру справи давати відповіді на інші питання, зазначені у статтях 215 - 217 ЦПК (у редакції 2004р.). Колегія суддів зазначає, що вказаний спосіб виконання рішення суду є таким, що має здійснюватись під умовою, що є недопустимим у розумінні цивільного процесуального законодавства. Крім того, судова колегія зазначає, що у судовому засіданні у суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 погодилась зі способом виконання рішення суду, який був запропонований стороною позивачів. Висновки за результатами розгляду апеляційних скарг. Таким чином, розглядаючи справу, судова колегія приходить до висновку, що судом першої інстанції невірно застосовано норму процесуального права, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині встановлення способу виконання рішення суду. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Київської районної адміністрації Одеської міської ради залишити без задоволення. Апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Глушко 22» та ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 27 лютого 2020 року скасувати в частині встановлення порядку виконання рішення. Встановити новий порядок виконання рішення суду: 1) набрання законної сили рішення суду є підставою для скасування записів №24670899, №24670751, №24670830 від 01.02.2018р. про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 , ОСОБА_8 та ОСОБА_3 на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1476895851101; 2) зобов`язати Київську районну адміністрацію Одеської міської ради надати ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 інше житлове приміщення; 3) виселити ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_2 з наданням їм Київською районною адміністрацією Одеської міської ради іншого житлового приміщення. Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 26 жовтня 2020 року. Головуючий Р.Д. Громік Судді: М.М. Драгомерецький А.І. Дрішлюк