Постанова 4857 № 1.380.2019.004471

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 жовтня 2020 рокуСправа № 1.380.2019.004471 пров. № А/857/4745/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача Качмара В.Я., суддів Большакової О.О., Мікули О.І., при секретарі судового засідання Хомича О.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року (суддя Кузан Р.І., м.Львів, повний текст складено 10 березня 2020 року) у справі за позовом Державного підприємства «Львіввугілля» в особі відокремленого підрозділу Управління «Західвуглепостач» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - ВСТАНОВИВ: У вересні 2019 року Державне підприємства «Львіввугілля» (далі ДП) в особі відокремленого підрозділу Управління «Західвуглепостач» (далі ВП) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі Головне управління) в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.04.2019 №0003961308 (далі ППР). Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року позов задоволено. Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В доводах апеляційної скарги вказує, що за результатами документальної позапланової перевірки ВП за відповідний період встановлено несплату (неперерахування) податку на доходи фізичних осіб (далі ПДФО) на суму 147158,71 грн. Також встановлено порушення правил сплати (перерахування) ПДФО за весь період що перевіряється, Відповідач вважає, що твердження позивача, що на час перевірки узгоджені суми грошових зобов`язань з ПДФО були сплачені у повному обсязі не відповідають дійсності, оскільки такі кошти на підставі пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України (далі ПК) зараховані контролюючим органом в рахунок погашення податкового боргу, який виник у попередніх податкових періодах. Таким чином, відповідач вважає, що ним правомірно було нараховано штраф за несвоєчасну сплату податкових зобов`язань на підставі статті 126 ПК. Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем недобросовісно було реалізовано надані йому повноваження щодо проведення перевірки та оформлення її результатів, що спричинило необґрунтовані висновки контролюючого органу про порушення позивачем низки норм ПК. Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що позивач з 06.11.2008 перебуває на обліку у відповідача як платник податків, основний вид діяльності КВЕД 05.10 добування кам`яного вугілля (т.1 а.с.18-36). Головним управлінням у період з 31.01.2019 по 06.03.2019 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, за результатами якої складено акт від 14.03.2019 №400/14.18/26360693 (далі Акт; т.1 а.с.51-59, 131-142). Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог, зокрема підпунктів 168.1.1, 168.1.2, 168.1.5, пункту 168.1 статті 168, пункту 171.1, статті 171, пункту 176.2 статті 176 ПК встановлено несплату (неперерахування) ПДФО станом на 31.01.2019 на суму 147158,71 грн та порушення правил сплати (перерахування) ПДФО за весь період, що перевіряється більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання. Головним управлінням 11.04.2019 на підставі Акта прийнято ППР, яким визначено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з ПДФО в сумі 712924,29 грн (основне зобов`язання 147158,17 грн, та штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 565766,12 грн. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування та повернення в разі переплати, права та обов`язки платників податків, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені ПК (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) Згідно із статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. За положеннями підпунктів 168.1.1, 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 ПК податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету. Відповідно до підпункту 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 ПК якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду. За змістом пункту 176.2 статті 176 ПК особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається. У разі якщо відокремлений підрозділ юридичної особи не уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) податок до бюджету, податковий розрахунок у вигляді окремого витягу за такий підрозділ подає юридична особа до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням та надсилає копію такого розрахунку до контролюючого органу за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу в установленому порядку; в) подавати на вимогу платника податку відомості про суму виплаченого на його користь доходу, суму застосованих соціальних податкових пільг та суму утриманого податку; г) подавати контролюючому органу інші відомості про оподаткування доходів окремого платника податку в обсягах та згідно з процедурою, визначеною цим розділом та розділом II цього Кодексу; ґ) нести відповідальність у випадках, визначених цим Кодексом. Підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК визначено повноваження податкової служби, серед яких: самостійне визначення суми грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках. Зазначені повноваження реалізуються відповідно до статті 77 ПК контролюючим органом через проведення перевірок, в тому числі і позапланових виїзних документальних. Пунктом 86.1 статті 86 ПК передбачено, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Як видно зі змісту Акта щодо визначення бази оподаткування, повноти і своєчасності перерахування до бюджету утриманих сум ПДФО станом на 31.01.2019 встановлено несплату (неперерахування) ПДФО на суму 147158,71 грн. Також встановлено порушення правил сплати (перерахування) ПДФО за весь період що перевіряється в сумі 3311439,70 грн, а саме: затримка сплати (перерахування) узгодженої суми грошового зобов`язання більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати грошового зобов`язання. Відповідно до оскаржуваного ППР відповідачем нараховано позивачу грошове зобов`язання по ПДФО на підставі пункту 126.1 статті 126 та пункту 127.1 статті 127 ПК. Відповідно до пункту 126.1 статті 126 ПК у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: - при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; - при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу. Згідно з пунктом 127.1 статті 127 ПК ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Отже, підставою для визначення платнику податків грошового зобов`язання на підставі пункту 126.1 статті 126 та пункту 127.1 ст.127 ПК є встановлення податковим органом факту несплати чи несвоєчасної сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання у конкретних періодах та, відповідно, встановлення періоду затримки сплати такого. Проте, з Акта перевірки неможливо встановити, на підставі яких саме документів відповідач заробив висновок про несплату (неперерахування) позивачем ПДФО, а також порушення правил сплати (перерахування) цього податку та в які саме періоди. Висновок контролюючого органу про порушення правил сплати (перерахування) податків чи інших обов`язкових платежів повинен бути зроблений з покликанням на первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, регістри бухгалтерського обліку, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів. Водночас, зміст Акта перевірки в частині того, що стосується несплати (неперерахування) ПДФО на суму 147158,71 грн та порушення правил сплати (перерахування) ПДФО за весь період що перевірявся, зводиться лише до констатації порушення позивачем низки норм ПК щодо несплати (неперерахування) ПДФО та порушення правил сплати (перерахування) ПДФО. До суду першої інстанції скаржником представлено розрахунок нарахованих сум ПДФО за період з січня 2015 року по січень 2019 року. Однак, з вказаного розрахунку неможливо встановити конкретні дати нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб позивачем та, відповідно, період затримки сплати такого. Відтак, відповідачем необґрунтовано належними та допустимими доказами правильність нарахування штрафних санкцій позивачу (т.1 а.с.146-152). При цьому, позивачем долучено до матеріалів справи довідку про нарахування та виплату працівникам підприємства заробітної плати та сплати до бюджету ПДФО. На підтвердження сплати податку в день нарахування та виплати заробітної плати позивачем долучено також копії платіжних доручень за весь період, що перевірявся, що спростовує висновки податкового органу про заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб (т.1 а.с.183-250, т.2 а.с.1-213). Враховуючи наведені норми та обставини справи суд апеляційної інстанції підтримує висновки суду першої інстанції відповідно до яких, відповідач у розглядуваному спорі не довів несплату (неперерахування) ПДФО станом на 31.01.2019 на суму 147158,71 грн та порушення правил сплати (перерахування) ПДФО за весь період, що перевірявся більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання. Доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі та обставини, окрім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді, оскільки, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи сторін були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку. Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді О. О. Большакова О. І. Мікула Повне судове рішення складено 29 жовтня 2020 року.