Постанова 4857 № 140/3551/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 жовтня 2020 рокуЛьвівСправа № 140/3551/19 пров. № А/857/9999/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Святецького В.В., суддів Довгополова О.М., Гудима Л.Я., з участю секретаря судового засідання Гнідець Р.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Поліської митниці Держмитслужби на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26 червня 2020 року у справі № 140/3551/19 (головуючий суддя Костюкевич С.Ф., м. Луцьк, повний текст рішення складений 06 липня 2020 року) за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю ,,КАСМА до Поліської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень,- В С Т А Н О В И В : 04 грудня 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю (ТзОВ) ,,КАСМА звернулось до суду з адміністративним позовом до Рівненської митниці ДФС, в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 02 липня 2019 року за № UA204000/2019/000655, № UA204000/2019/000657/2, № UA204000/2019/000658//2, № UA204000/2019/000659/2, № UA204000/2019/000660/2, № UA204000/2019/000661/2, № UA204000/2019/000662/2. Ухвалою від 08 січня 2020 року суд замінив відповідача - Рівненську митницю ДФС на його правонаступника - Поліську митницю Держмитслужби. Рішенням від 26 червня 2020 року Волинський окружний адміністративний суд позовні вимоги задовольнив повністю. Визнав протиправними та скасував рішення Рівненської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 02 липня 2019 року № UA204000/2019/000655, № UA204000/2019/000657/2, № UA204000/2019/000658//2, № UA204000/2019/000659/2, № UA204000/2019/000660/2, № UA204000/2019/000661/2, № UA204000/2019/000662/2. Також суд стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Поліської митниці Держмитслужби на користь товариства з обмеженою відповідальністю ,,КАСМА судові витрати в розмірі 13 447,00 грн. Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Поліська митниця Держмитслужби подала апеляційну скаргу, оскільки вважає, що рішення не є ні законним, ні обґрунтованим, оскільки суд першої інстанції при його винесенні порушив норми статті 242 КАС України щодо повного з`ясування обставин по справі, що мають значення для її вирішення. Оскаржене рішення не базується на нормах матеріального права, винесене з порушенням норм процесуального права в частині повноти та об`єктивності оцінки доказів. В апеляційній скарзі відповідач також зазначає, що суд першої інстанції залишив поза увагою доводи митниці про те, що згідно відомостей реєстраційних свідоцтв та наявної у відкритій мережі Інтернет інформації за VIN кодом ввезені позивачем транспортні засоби реалізовані на відомому американському аукціоні за цінами, вказаними у спірних рішеннях про коригування митної вартості. Також суд першої інстанції не дослідив та не дав відповідної оцінки тим обставинам, що наявні у поданих позивачем до митного оформлення свідоцтвах на транспортні засоби номери є номерами лоту на аукціонних торгах, витяг з яких став підставою для Рівненської митниці ДФС щодо наявності сумнівів у достовірності заявленого позивачем розміру митної вартості імпортованих транспортних засобів. Через суперечність в документах у митниці виник обґрунтований сумнів щодо правильності заявленої позивачем митної вартості, а тому були прийняті рішення про коригування митної вартості товару. З огляду на викладене, відповідач вважає, що при винесені рішень про коригування митної вартості товару Рівненською митницею ДФС дотримано усіх законних вимог, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. ТзОВ ,,КАСМА подала відзив на апеляційну скаргу, в якому спростовує доводи відповідача про невідповідність рішення суду першої інстанції вимогам матеріального права та просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги. У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав. Суд першої інстанції встановив та підтверджується матеріалами справи, що 9 червня 2019 року з метою декларування товарів мотоциклів марки ,,Harley Davidson ТзОВ ,,КАСМА в митному режимі імпорт на митний пост ,,Дубно Рівненської митниці ДФС подало митні декларації (МД), які зареєстровані відповідно до положень ст. 264 Митного кодексу України за номерами: № UA204010/2019/221266; № UA204010/2019/221264; № UA204010/2019/221268; UA204010/2019/221274; № UA204010/2019/221265; № UA204010/2019/221270; № UA204010/2019/221272. На підтвердження обґрунтованості заявленої у митних деклараціях митної вартості товарів та обраного методу її визначення, разом з деклараціями декларант надав митному органу документи, які посвідчують підстави придбання товару, його і кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування, а саме: рахунки фактури (commercial invoice) від 04 червня 2019 року № 0062, № 0063, № 0059, № 0066, № 0058, № 0064; свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів № G 38032769 від 27 лютого 2019 року, № 140210265 від 12 березня 2019 року; № G 94502239 від 07 січня 2019 року; № 47854К69862 від 15 січня 2019 року; № 143964923 від 01 лютого 2019 року; № 99951903 від 17 грудня 2019 року; № 1076238139 від 03 червня 2019 року; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № 11/18 PR від 02 листопада 2018 року; копії митних декларацій країни відправлення: 19LTLC0100EK0E3ABO, 19LTLC0100EK0E3ABO, 19LTLC0100EK026987, №18LTLC0100IMCC76E9, 19LTLC0100EK0268F3, 19LTLC0100EK0E3755, 19LTLC0100EK3AB0. Відповідач направив декларанту електронне повідомлення про необхідність надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару згідно з ч. 5 ст.54 Митного кодексу України, а саме: виписки з бухгалтерської документації продавця стосовно механізму формування ціни товару, на заявлених комерційних умовах поставки згідно з зовнішньоекономічним контрактом; висновок експерта-товарознавця щодо вартості імпортованого транспортного засобу із врахуванням технічного стану транспортного засобу, терміну його експлуатації, його комплектації, пробігу (сервісна книжка з відмітками, результати дослідження НДЕКЦ); банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. На думку позивача, ТзОВ ,,КАСМА надало всі документи по кожному з імпортованих товарів, передбачені ст.53 Митного кодексу України. 02 липня 2019 року державний інспектор Рівненської митниці ДФС відмовив у митному оформленні та виніс рішення про коригування митної вартості товарів. Так, згідно з графою 30 оскаржуваних рішень про коригування митний орган визначив митну вартість товару:1) мотоцикл Harley Davidson, FLHRXS, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , 2017 року виготовлення, що був у використанні, за ціною 7911,87 євро (замість 4700,00 євро, що була заявлена декларантом); 2) мотоцикл Harley Davidson, FLTRXS, ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 , календарний рік виготовлення - 2019, що був у використанні, за ціною 13536,87 євро (замість 7800,00 євро, що була заявлена декларантом). 3) мотоцикл Harley Davidson, FLSB, ідентифікаційний номер - 1 НОМЕР_3 , календарний рік виготовлення - 2018, бувший у використанні, за ціною 7611,87 євро (замість 4700,00 євро, що була заявлена декларантом). 4) мотоцикл Harley Davidson, FLHTKSE, ідентифікаційний номер- НОМЕР_4 , календарний рік виготовлення - 2019, що був у використанні, за ціною 14611,87 євро (замість 5700,00 євро, що була заявлена декларантом). 5) мотоцикл Harley Davidson, FLHCS, ідентифікаційний номер - НОМЕР_5 , календарний рік виготовлення - 2018, що був у використанні, за ціною 9211.87 євро (замість 4700,00 євро, що була заявлена декларантом). 6) мотоцикл Harley Davidson, FLHCS, ідентифікаційний номер - НОМЕР_6 , календарний рік виготовлення - 2018, що був у використанні, за ціною 8411.87 євро (замість 4000,00 євро, що була заявлена декларантом). 7) мотоцикл Harley Davidson, FLHTK, ідентифікаційний номер -1 НОМЕР_7 , календарний рік виготовлення - 2018, що був у використанні, за ціною 7411.87 євро (замість 5000,00 євро, що була заявлена декларантом). У графі 33 спірних рішень було зазначено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються та за рівнем, визначеним декларантом, у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом. Крім того, у графі 33 рішень про коригування митної вартості товарів митний орган посилається на сайти: https://autoactions.io. Не погодившись з рішеннями Рівненської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів, позивач оскаржив їх в судовому порядку. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що митна вартість імпортованих транспортних засобів, що вказані декларантом у митних деклараціях, визначена за основним методом, а до самих митних декларацій декларант подав всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів за ціною договору. При цьому, суд першої інстанції дійшов висновку, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем-нерезидентом товарів, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними. Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права та є вірними. Так, частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною 1 статті 49 Митного кодексу (МК) України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Стаття 51 МК України передбачає, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу (частина 1 ). Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частина 2) Відповідно до ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний . Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (частина 2 статті 57 МК України). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина 3 статті 57 МК України ). Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина 4 статті 57 МК України ). У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу (частина 5 статті 57 МК України ). При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (частина 6 статті 57 МК України ). У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 статтею цього Кодексу (частина 8 статті 57 МК України ). Згідно з ч. 1 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів (частина 1 статті 58 Кодексу). Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (частина 2 статті 58 МК України ). За змістом ч.1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації (частина 2 статті 52 МК України). У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 МК України). Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина 2 статті 53 МК України ). Відповідно до приписів ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (частина 1 ). Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 53 цього Кодексу (частина 2). Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина 6 ). У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина 7 ). Частина 1 статті 55 МК України передбачає, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів . За змістом частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу (частина 3 статті 58 МК України). При цьому стаття 57 МК України передбачає, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частини 3). Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина 4 ). У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу (частина 8 ). Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Суд першої інстанції ретельно дослідив надані сторонами докази та встановив, що до митного оформлення і до суду позивач надав передбачені статтею 53 МК України документи, які підтверджують задекларовану у митних деклараціях митну вартість мотоциклів Harley Davidson, а саме: рахунки фактури (commercial invoice) від 04 червня 2019 року; свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № 11/18 PR від 02 листопада 2018 року; митні декларації країни відправлення. При цьому суд першої інстанції мотивовано акцентував увагу на тому, що пунктом 4.1 зовнішньоекономічного контракту №11/18 PR від 02.11.2018, укладеного між ТзОВ ,,КАСМА та UAB ,,IDLIJA, визначено, що розрахунки за поставлений товар здійснюються на умовах післяоплати протягом 365 календарних днів з моменту поставки, а тому документи, які підтверджують розрахунки між вказаними контрагентами на момент митного оформлення спірних транспортних засобів, не могли бути надані. Однак, станом на 16.09.2019 ТзОВ ,,КАСМА здійснило перерахування коштів на рахунки UAB ,,IDLIJA, як оплату за придбані транспортні засоби, що підтверджується актом звірки розрахунків від 16.09.2019 року, заборгованість у позивача перед вказаним контрагентом відсутня. За таких обставин колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції щодо безпідставності вимоги митного органу надати висновки про якісні та вартісні характеристики оцінюваного товару, оскільки в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Тому відсутність висновків про якісні та вартісні характеристики товарів не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак, не може бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Враховуючи наведене, колегія суддів визнає вірними та обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що в даному випадку відсутні підстави ставити під сумнів вартість спірних транспортних засобів, визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару, відсутні ознаки підробки та фальсифікації, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару. Також суд першої інстанції встановив, що додаткові документи були витребувані відповідачем від декларанта, зокрема, у зв`язку з тим, що документи, які були подані разом з МД для підтвердження митної вартості транспортного засобу, містять неповні відомості, окремі неточності. При цьому суд зазначив, що в порядку частини третьої статті 53, пункту 2 частини п`ятої статті 54 МК України відповідач має право запитувати від декларанта лише ті документи, які необхідні для підтвердження заявленої митної вартості. Оскільки в оскаржених рішеннях відсутнє обґрунтування того, що виявлені митним органом недоліки та неточності впливають на митну вартість товарів, суд першої інстанції дійшов висновку, що виявлена неповнота відомостей, про яку вказано в оскаржених рішеннях про коригування митної вартості товарів, не може впливати на митну вартість спірних транспортних засобів та не могла бути правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта. Колегія суддів погоджується з такими мотивами суду першої інстанції, позаяк відповідач, на якого в силу приписів ч.2 ст. 77 КАС України покладений тягар доказування правомірності свого рішення дій чи бездіяльності, не надав суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів на спростування таких висновків суду першої інстанції. Таким чином, колегія суддів вважає аргументованими доводи суд першої інстанції про те, оскаржені рішення суперечать вимогам пунктів 2, 4 частини другої статті 55 України, відповідно до яких прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування. Такі висновки суду першої інстанції обґрунтовано базуються на тому, що оскаржені рішення про коригування митної вартості товарів не містять наявної в митного органу інформації (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішень про коригування митної вартості, заявленої декларантом, та у них відсутнє належне обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої відповідачем, та фактів, які вплинули на таке коригування. Відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішеннях про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваних товарів та характеристик товарів, ціна яких взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Також колегія суддів наголошує на тому, що за умовами укладеного між ТзОВ ,,КАСМА та UAB ,,IDLIJA контракту від 02.11.2018 №11/18 PR доставка товару здійснювалася продавцем на умовах DAP-Рівне, а транспортні витрати входять у ціну товару. Умови поставки DAP Інкотермс 2010, що перекладається ,,поставка в пункті. Тобто, вказана назва пункту призначення означає, що продавець виконав свої зобов`язання щодо поставки, коли надав покупцеві товар, випущений в митному режимі експорту. Згідно з умовами поставки Інкотермс 2010 продавець зобов`язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в пункт призначення, виконати експортне митне оформлення для вивезення товару з оплатою експортних мит і зборів у країні відправлення. Продавець не зобов`язаний виконувати митні формальності для ввезення товару, сплачувати імпортні мита або виконувати інші імпортні митні процедури при ввезенні. Ціна DAP означає, що контрактна (інвойсова) ціна за товар, включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів та вартості доставки (фрахту) до пункту призначення. Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що ціна, визначена в інвойсі включає в себе усі необхідні платежі. Матеріали справи свідчать, що ТзОВ ,,КАСМА купувало імпортовані транспортні засоби у UAB ,,IDLIJA, усі товаросупровідні документи оформлені саме цією компанією. Товариство позивача не було учасником аукціону. Сумніви митного органу ґрунтуються виключно на підставі відомостей з сайту мережі Інтернет. Однак, колегія суддів зазначає, що інформація з мережі Інтернет не є офіційною інформацією, а носить лише рекомендаційний характер, та не може бути тим беззаперечним доказом щодо неправильного визначення декларантом митної вартості товару. З урахуванням зазначених вище обставин, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції, що позивачем подано до митниці повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товарів за основним методом, а відповідачем не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за першим методом. Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що контролюючий орган, визначаючи необхідним застосування одного із другорядних методів визначення митної вартості товарів, виходив виключно із аргументів, які при їх системному аналізі не можуть належним чином підтвердити обґрунтованість застосовуваного методу. Неправильний вибір необхідного до застосування методу визначення митної вартості товарів призвів до незаконності проведеного митним органом коригування митної вартості товарів. Як наслідок, митницею порушено вимоги принципу обґрунтованості при виконанні покладених на неї обов`язків. Таким чином, на думку колегії суддів, відповідач не довів наявності у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару, а саме заявлення позивачем неповних та/або недостовірних відомостей про його митну вартість та відсутність у документах, поданих до митного оформлення, відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена, або підлягає сплаті за товари. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог. Наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність рішення суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги. Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає. Керуючись ч.3 ст. 243, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст.315, ст. ст. 316, 321, 322 , 325, 329 КАС України, суд,- ПОСТАНОВИВ : апеляційну скаргу Поліської митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26 червня 2020 року у справі № 140/3551/19 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя В. В. Святецький судді Л. Я. Гудим О. М. Довгополов Повне судове рішення складено 29.10.2020.