Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 120/4474/20-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/4474/20-а Головуючий у 1-й інстанції: Заброцька Л.О. Суддя-доповідач: Франовська К.С. 29 жовтня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Франовської К.С. суддів: Совгири Д. І. Боровицького О. А. за участю: секретаря судового засідання: Ременяк С.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11 вересня 2020 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), третя особа - ОСОБА_1 про скасування постанови, В С Т А Н О В И В : У серпні 2020 року Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області звернулось в суд з позовом до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про скасування постанови від 17.08.2020 року ВП № 60995562про накладення штрафу на боржника в сумі 5100,00 грн. за невиконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12.09.2019 року в адміністративній справі № 120/2575/19-а. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 11 вересня 2020 року у позові Головному управлінню Пенсійного фонду України у Вінницькій області відмовлено. Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області оскаржило його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи. В апеляційній скарзі заявник зазначає, що судом дано неправомірну оцінку обставинам виконання судового рішення щодо обмеження виплат пенсії після її перерахунку. Твердження суду, що з 01.03.2019 року боржник продовжує обмежувати розмір пенсії стягувача, виплачуючи її з 01.03.2019 року в сумі 17759,52 грн., замість, відповідно, 22161,52 грн. з 01.03.2019 року та 26242,05 з 01.03.2020 року, є помилковим, оскільки рішенням суду від 12.09.2019 у справі №120/2575/19-а надавалась оцінка правовідносинам щодо виплати пенсії стягувачу без обмеження виплат саме з 01.03.2017, щодо обмеження виплат при здійсненні наступних перерахунків, суд питання не вирішував. Крім того, на думку заявника, висновок суду щодо змісту виконавчого документу суперечить п.5 ч.1 ст.4 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки зміст виконавчого документа повинен відповідати резолютивній частині судового рішення. Заявник наполягає на тому, що судове рішення пенсійним органом виконано у встановленому порядку, правових підстав для застосування штрафу за невиконання немає. З огляду на викладене, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити повністю. У відзиві відповідач вказує на безпідставність доводів апеляційної скарги і просить її відхилити. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 12.09.2019 року в справі № 120/2575/19-а задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 березня 2017 року без обмеження її максимальним розміром до виплати та з урахуванням уже виплачених сум. Рішення набрало чинності і звернуто до виконання ,- 23.10.2019 року у справі видано виконавчий лист. 17.01.2020 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Плахотнюк Н.Ю. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 60995562 з виконання виконавчого листа №120/2575/19-а, виданого Вінницьким окружним адміністративним судом про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 березня 2017 року без обмеження її максимальним розміром до виплати та з урахуванням уже виплачених сум.У цій постанові зазначено про необхідність виконати рішення суду протягом 10 робочих днів ( а.с.9). Постановою цього ж державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) від 17.08.2020 року за невиконання рішення суду без поважних причин на Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, як боржника у виконавчому провадженні, накладено штраф у розмірі 5100,00 грн. Цією ж постановою зобов`язано боржника протягом десяти робочих днів виконати рішення суду, а також попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення суду. Не погоджуючись з винесеною постановою від 17.08.2020р. у ВП № 60995562 про накладення штрафу, позивач звернувся до суду з даним позовом. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що старший державний виконавець виконував процесуальні дії у ВП № 60995562 на підставі, у спосіб та у межах повноважень, визначених Законом України «Про виконавче провадження», а позивачем не доведено, що рішення суду не виконано ним в повному обсязі з поважних причин, за відсутності реальної можливості його виконання, в тому числі фінансової. А довільне трактування судового рішення та самовільне визначення боржником способу та порядку його виконання не можуть визнаватися поважними причинами невиконання судового рішення. Проте, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, до яких він прийшов з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи та неправильним застосуванням норм матеріального права, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з частиною першою статті 255 КАС України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Частинами другою та четвертою статті 257 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження». Відповідно до частин першої та другої статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Пунктом. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України. Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2, ч. 4 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом. Державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Згідно з п. 9 ч. 1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. У випадку встановлення державним виконавцем факту невиконання боржником - юридичною особою рішення суду без поважних причин, він наділений повноваженнями щодо винесення постанови про накладення на такого боржника штрафу. Питання, пов`язані з виникненням труднощів з виконання судового рішення чи його незрозумілістю, зокрема, вирішуються шляхом роз`яснення або встановлення способу виконання рішення суду. У даній справі суд встановив, що рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12.09.2019 року в справі № 120/2575/19-а ГУ ПФУ у Вінницькій області виконано шляхом здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з урахуванням Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, затвердженого постановою КМУ №649 від 22.08.2018 та прийняттям розпорядження про виплату доплати суми перерахованої пенсії за рішенням суду з 01.03.2017 по жовтень 2019 року відповідно до «Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 649 від 22.08.2018 року. 11.02.2020 року стягувач ОСОБА_1 звернувся до органу державної виконавчої служби ізіз письмовою заявою, в якій повідомив про те, що рішення Вінницького окружного адміністративного суду №120/2575/19-а від 12.09.2019 виконано не в повному обсязі, а саме що пенсія йому і надалі виплачується з обмеженням максимального розміру, а саме 16380 грн, замість 22161,52 грн. На підставі звернення стягувача , 14.02.2020 року на адресу боржника державним виконавцем надіслано вимогу №3246/4.3-22/9 щодо виконання рішення суду, зокрема, щодо підстав обмеження максимальним розміром. Листом від 28.02.2020 за №0200-0802-5/2517 Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повідомило державного виконавця, що на виконання рішення суду управлінням проведено перерахунок пенсії стягувача за період з 01.03.2017 по 14.10.2019. Розмір пенсії з 01.03.2017 12956,53 грн., з 01.03.2018 17759,48 грн., з 01.03.2019 14970 грн., з 01.07.2019 15640 грн. Також боржник зазначив, що предметом оскарження у справі №120/2575/19-а було обмеження виплати пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром з 01.03.2017, тобто ті порушення, які існували на момент розгляду справи по суті. Обмеження виплати пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром по проведеному перерахунку з 01.03.2019 заявником не оскаржувалось та не розглядалось в судовому засіданні. Відтак боржник вважає, що рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12.09.2019 №120/2575/19-а виконано в повному обсязі в межах зобов`язань покладених судом, а тому виконавче провадження підлягає закриттю. 03.03.2020 року на адресу органу пенсійного фонду надіслано вимогу державного виконавця №4059/2.3-22/9 щодо виконання рішення суду, в якому державний виконавець зазначає про безпідставність тверджень боржника, що кінцевою датою виплати пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром слід вважати лютий 2019 року, вказує, що боржником не зазначено, яка сума доплати підлягає виплаті ОСОБА_1 з 01.03.2019 по 16.10.2019 та ставить запитання: «На підставі якого нормативного правового документу пенсійним фондом зменшено розмір призначеної ОСОБА_1 пенсії з 17759,48 грн на 14970 грн». Також зобов`язано надати документальне підтвердження щодо повного виконання рішення суду у справі №120/2575/19-а, із наданням обґрунтованої відповіді причин не проведення перерахунку пенсії за 2019 та 2020 та зменшення її розміру. Листом від 17.03.2020 за №0200-0802-5/11544 Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повідомило державного виконавця, що рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12.09.2019 року в справі № 120/2575/19-а добровільно виконане боржником до відкриття виконавчого провадження. Також зазначено, що 28.08.2018 року набрала законної сили постанова Кабінету Міністрів України №649 від 22.08.2018 року, якою затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду. Вказаний Порядок стосується виплати заборгованості з пенсій на виконання судових рішень, що набрали законної сили та видані або ухвалені після набрання чинності Закону України «Про гарантії держави щодо судових рішень». Доплата за період з 01.03.2017р. до 15.10.2019р. в сумі 82240,98 грн. відповідно до рішення суду буде виплачуватись відповідно до Порядку після взяття судових рішень на облік у окремому реєстрі та після прийняття відповідно рішення Комісією Пенсійного фонду України з питань погашення зазначеної заборгованості. Державним виконавцем 13.05.2020 року винесено постанову про призначення спеціаліста для участі у виконавчому провадженні. Зокрема, перед спеціалістом поставлено питання про надання письмового висновку щодо правильності та повноти проведення ГУ ПФУ у Вінницькій області перерахунку пенсії відповідно до рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12.09.2020 та надання відповіді, чи виплачується наразі щомісячно пенсія стягувачу з 01.03.2017 року без обмеження її максимальним розміром. Відповідно до звіту спеціаліста від 04.06.2020 року вказано, що з 01.03.2019 року боржник продовжує обмежувати розмір пенсії стягувача. Оскільки обмежений розмір пенсії складає 14970 грн і є меншим, ніж розмір пенсії виплачений в попередньому місяці, виплата продовжується в сумі 17759,52 грн. 10 червня 2020 року державний виконавець звернувся в суд із заявою про роз`яснення рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12.09.2019 у справі №120/2575/19-а, яка мотивована тим, що боржник у своїх листах зазначає про те, що судом не досліджувалось та не вирішувалось питання щодо виплати пенсії без обмеження її максимальним розміром у майбутньому. Проте, на думку заявника, дане твердження є хибним, оскільки в мотивувальній частині рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12.09.2019 це питання досліджувалось. Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 22 червня 2020 року у задоволенні заяви представника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмільницький) про роз`яснення рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12.09.2019 у справі № 120/2575/19-а відмовлено. Відмовляючи у роз`ясненні рішення, суд зазначив, що подана представником відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмільницький) заява про роз`яснення судового рішення за своїм змістом є заявою про роз`яснення порядку його виконання, тобто заявник фактично просить вказати, як виконати рішення суду від 12.09.2019, що не є роз`ясненням його змісту. Між тим, із заявою про встановлення порядку і способу виконання рішення державний виконавець до суду не звернувся. 03.07.2020 року державним виконавцем на адресу органу пенсійного фонду надіслано вимогу державного виконавця №6834/2.3-22/9 щодо виконання рішення суду, зокрема надання документального підтвердження щодо повного виконання рішення суду у справі №120/2575/19-а. Листом від 13.08.2020 за №0200-0802-5/37035 Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повідомило державного виконавця, що Головне управління листами від 28.01.2020 року №0200-0802-5/1787, від 28.02.2020 №0200-0802-5/7517, від 17.03.2020 року №0200-0802-5/11544 повідомляло державного виконавця про виконання рішення суду в добровільному порядку та надавало підтверджуючі документи, а саме рішення №905090177569, виплатний протокол №905090177569 та витяг з Реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою. На виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12.09.2019 року у справі №120/2575/19-а, яке набрало чинності 15.10.2019 року, проведено перерахунок пенсії стягувачу без обмеження максимальним розміром починаючи з 01 березня 2017 року. Твердження державного виконавця, що перерахунок пенсії не проведено з 15.10.2019 та 2020 року є хибним, оскільки позивач дотепер отримує пенсію в сумі 17759,52 грн., встановлену на виконання рішення суду без обмеження. Щодо виплати пенсії без обмеження її максимальним розміром при здійсненні подальших перерахунків, дане питання судом не розглядалось і, відповідно, рішення не несе таких зобов`язань. Насправді зобов`язання має закінчену дію, а саме, «здійснити виплату», що суттєво впливає на зміст резолютивної частини. Наведене стало підставою для висновку державного виконавця про невиконання судового рішення без поважних причин та прийняття постанови про накладення на боржника штрафу за таке невиконання. Відтак, державний виконавець, не врахувавши пояснень боржника щодо порядку виконання судового рішення та висновків суду, викладених в ухвалі від 22.06.2020 року у справі №120/2575/19-а про те, що заява державного виконавця про роз`яснення судового рішення, по-суті, є заявою про встановлення порядку і способу виконання рішення, на підставі аналізу судового рішення дійшов висновку про встановлення факту невиконання рішення без поважних причин. Такий висновок суд апеляційної інстанції вважає протиправним, з наступних міркувань. Здійснюючи примусове виконання судових рішень немайнового характеру, за якими боржники зобов`язані особисто вчинити певні дії, державний виконавець має право здійснювати інші заходи примусового характеру після внесення відповідного подання, і не може вийти за межі наданих йому повноважень та діяти лише в спосіб, установлений Законом Питання, пов`язані з виникненням труднощів з виконання судового рішення чи його незрозумілістю, зокрема, вирішуються шляхом роз`яснення або встановлення способу виконання рішення суду. Суд звертає увагу, що державний виконавець з огляду на свій правовий статус не може під час примусового виконання судового рішення давати правову оцінку змісту (суті) рішень суб`єкта владних повноважень, які прийняті останніми на виконання рішення суду, як критерію/умови належного виконання боржником судового рішення (щодо якого відкрито виконавче провадження). Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №805/2174/17-а. Отже, здійснюючи примусове виконання рішення у справі № 120/2575/19-а державний виконавець, аналізуючи зміст судового рішення та викладаючи висновки щодо максимального чи граничного розміру пенсії за результатами перерахунку, проводячи порівняльну характеристику цих розмірів, - вийшов за межі наданих йому законом повноважень. У випадку незгоди стягувача із порядком здійснення перерахунку пенсії на виконання рішення суду, накладення штрафів на пенсійний орган, жодним чином не захищає право особи та належить до дискреційних повноважень суду, яким було прийняте рішення. Так статтею 383 КАС України передбачено визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду. Відповідно до ч.1 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Тобто, правозастосування даної норми ст. 383 КАС України визначає порядок судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах та правомірністю дій рішень, чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, у даному випадку рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12.09.2019 року у справі №120/2575/19-а в частині порядку перерахунку пенсії. Суд першої інстанції не звернув на вказані обставини належної уваги, не дослідив їх належним чином та не надав їм відповідної правової оцінки, а тому дійшов помилкового висновку щодо правомірності оскарженої постанови відповідача. У відповідності із ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Враховуючи наведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи та порушив норми матеріального права, а тому вважає правильним скасувати судове рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити повністю. Судові витрати, понесені позивачем, суб`єктом владних повноважень, по сплаті судового збору у зв`язку із зверненням до суду з позовом та поданням апеляційної скарги, відшкодуванню не підлягають, з огляду на приписи ч.2 ст.139 КАС України. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області задовольнити повністю. Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11 вересня 2020 року скасувати. Прийняти постанову, якою позов Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області задовольнити. Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Плахотнюк Н.Ю. від 17.08.2020 року у ВП № 60995562 про накладення штрафу на боржника - Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області в сумі 5100,00 грн. за невиконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12.09.2019 року в адміністративній справі № 120/2575/19-а. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 29 жовтня 2020 року. Головуючий Франовська К.С. Судді Совгира Д. І. Боровицький О. А.