Постанова 4855 № 640/4544/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/4544/20 Суддя (судді) першої інстанції: Балась Т.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 жовтня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Коротких А.Ю., суддів: Сорочка Є.О., Чаку Є.В., при секретарі Григорук В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 серпня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 серпня 2020 року позов задоволено повністю. Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Головне управління ДПС у м. Києві звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення неповно досліджено обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми права. 26 жовтня 2020 року на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив від позивача, в якому просить залишити апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 серпня 2020 року без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Заслухавши учасників справи, суддю-доповідача,дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. З матеріалів справи вбачається, що податковим органом в період з 21.01.2019 року по 25.01.2019 року було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи ОСОБА_1 з питань дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманого доходу у вигляді додаткового блага за період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року. Результати перевірки оформлені актом від 28.01.2019 року №114/26-15-42-02-30/ НОМЕР_1 (а.с. 16-22). В акті перевірки встановлено порушення ОСОБА_1 : п. 179 ст. 179 розділу IV Кодексу з урахуванням п.п.49.18.4 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем не подано до ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві податкову декларацію про майновий стан і доходи з відповідними додатками за 2017 рік; п.п. "а" п. 176.1 ст. 176, п. 44.1, п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем не надано до перевірки Книгу обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу; п.п.168.2.1 п.168.2 ст. 168 з урахуванням вимог п.п. "д" п.п.164.2.17 п.164.2, ст. 164 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем не задекларовано річний оподатковуваний дохід за 2017 рік у сумі 3 334 447,09 грн. та не перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб в сумі 600 200,48 грн.; п.п.1.2, п.п. 1.3 п.16.1 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем не нараховано, не утримано та не перераховано до бюджету військовий збір за 2017 рік у сумі 50 016,71 грн. На підставі висновків акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: податкове повідомлення-рішення від 21.02.2019 року № 0012174202, згідно з яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 750 250,60 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 600 200,48 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 150 050,12 грн. (а.с.12-13); податкове повідомлення-рішення від 21.02.2019 року № 0012204202, згідно з яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на суму 62 520,89 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 50 016,71 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 12 504,18 грн. (а.с.14-15). Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до абзацу другого пункту 164.1 статті 164 ПК України загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні. Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу). Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України та є вичерпним. Так, відповідно до підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом. Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Згідно зі статтею 605 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора. Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що додаткове благо визначається як дохід у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує доход платника податку. Водночас, в разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг. Таким чином, сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує дохід платника податку і включається в його оподатковуваний доход. Разом з тим проценти, які нараховані банком за умовами договору за користування кредитом, не є доходами, які призводять до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Відповідно, у разі прощення (анулювання) процентів, нарахованих за користування кредитом, відсутні підстави вважати їх додатковим благом платника податку. Судом першої інстанції встановлено, що 26.11.2006 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (далі - кредитор) та ОСОБА_1 (далі - позичальник) було укладено договір кредиту № 39.29-50/506к, за умовами якого кредитор надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 135 000,00 дол. США, зі сплатою 11,95 процентів річних з кінцевим терміном погашення заборгованості по кредиту до 28.11.2031 на умовах, визначених договором (а.с.23-29). У якості забезпечення виконання зобов`язань за договором кредиту № 39.29-50/506к від 26.11.2006 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (іпотекодержатель) га ОСОБА_1 (іпотекодацець) було укладено договір іпотеки № 39.29-50/273І від 29.11.2006 року, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою С.М. та зареєстровано в реєстрі за № 7483, відповідно до якого іпотекодавець (позичальник) передає в іпотеку іпотекодержателю (кредитору) нерухоме майно, а саме: двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , яка належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між іпотекодавцем та ОСОБА_2 , який посвідчений 29.11.2006 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою С.М. (а.с.116-117). Судом першої інстанції також встановлено, що 19.01.2009 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу вчинений виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за № 26, яким стягнуто з ОСОБА_1 нерухоме майно - двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , в іпотеку Акціонерно-комерційному банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" за іпотечним договором від 29.11.2006, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою С.М. за реєстрованим номером № 7483, укладеним в забезпечення виконання зобов`язань за договором кредиту №39.29-50/506к від 29.11.2006 року (а.с.109). На підставі вказаного виконавчого напису постановою головного державного виконавця Дарницького РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Синявською Наталією Юрівною від 20.02.2009 року було відкрито виконавче провадження ВП № 11577196 про стягнення з ОСОБА_3 на користь АКБ СР "Укрсоцбанк" двокімнатної квартири АДРЕСА_1 (а.с.143). Як вбачається з матеріалів справи, передачу зазначеного нерухомого майна іпотекодавцем у власність іпотекодержателя здійснено у порядку статті 37 Закону України "Про іпотеку" в рахунок виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором №39.29-50/506к від 29.11.2006 року, що був забезпечений договором іпотеки, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою С.М. та зареєстровано в реєстрі за № 7483. Відповідно до частини 1-3 статті 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя чи іпотечний договір, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, є документами, що підтверджують перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Право власності іпотекодержателя на предмет іпотеки виникає з моменту державної реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя чи відповідного застереження в іпотечному договорі. З Єдиного Державного реєстру речових прав на нерухоме майно установлено, що 14.11.2017 року ПАТ "Укрсоцбанк" було набуто право власності на предмет іпотеки, а саме: двокімнатної квартири АДРЕСА_1 (а.с.127). Тобто, з моменту набуття ПАТ "Укрсоцбанк" набуття права власності на предмет іпотеки, а саме з 14.11.2017 року, зобов`язання по кредитному договору №39.29-50/506к від 29.11.2006 року є припиненими, будь-які вимоги по ньому є недійсними. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 в добровільному порядку в рахунок погашення заборгованості по кредитному договору №39.29-50/506к від 29.11.2006 року передав ПАТ "Укрсоцбанк" належне йому на праві власності майно, яке було предметом іпотеки для забезпечення повного і своєчасного виконання боргових зобов`язань перед банком, в результаті чого його кредитні зобов`язання вважаються виконаними, а не прощеними. Отже, до правовідносин, які склалися між позивачем та ПАТ "Укрсоцбанк", не застосовується абз. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України, а у ОСОБА_1 не виникло податкового боргу, оскільки був відсутній зі сторони ПАТ "Укрсоцбанк" факт прощення заборгованості за кредитним договором №39.29-50/506к від 29.11.2006 року, а грошові кошти у розмірі 3334 447,09 грн. не підлягають включенню до складу загального місячного (річного) оподаткованого доходу позивача за 2017 рік, оскільки не є додатковим благом позивача, а також вони не можуть оподатковуватися військовим збором. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 серпня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України. Головуючий суддя: Коротких А.Ю. Судді: Сорочко Є.О. Чаку Є.В. Повний текст виготовлено 29 жовтня 2020 року.