Постанова 4855 № 640/18514/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/18514/20 Головуючий у І інстанції - Шулежко В.П. Суддя-доповідач - Мельничук В.П. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 жовтня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого-судді: Мельничука В.П. суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М., при секретарі: Черніченко К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрдебт Плюс" на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 серпня 2020 року у справі за заявою про зміну сторони виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу від 31 травня 2013 року № 584 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором на користь Публічного акціонерного Товариства "Комерційний банк "Надра", - В С Т А Н О В И Л А: До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрдебт Плюс" із заявою про заміну сторони виконавчого провадження № 52491106, яке відкрито на підставі виконавчого напису від 31.05.2013 № 584, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобєлєвою А.М., про стягнення з ОСОБА_1 (боржник) на користь ПАТ "Комерційний банк "Надра" (стягувач) заборгованості. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 серпня 2020 року відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрдебт Плюс" про заміну стягувача у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого напису № 584 від 31.05.2013 з Публічного акціонерного Товариства "Комерційний банк "Надра" на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрдебт Плюс" у зв`язку з переходом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрдебт Плюс" прав кредитора, відповідно до Договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № GL3N216868 від 23.04.2020. Не погоджуючись із викладеним в ухвалі рішенням, Заявник подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та ухвалити нове, яким задовольнити заяву ТОВ "Укрдебт Плюс" про заміну сторони у виконавчому написі приватного нотаріуса. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що судом першої інстанції було не враховано висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 16.01.2019 року у справі № 826/7941/17, та висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 22 липня 2019 року у справі № 822/1659/18, та Верховного Суду України у постанові від 18 листопада 2015 року у справі № 6-2391ц15, оскільки питання правомірності заміни сторони виконавчого провадження є, по суті, превентивним судовим контролем у відповідному виконавчому провадженні, то вказане питання повинно вирішуватися у порядку адміністративного судочинства. Від учасників справи відзиву на апеляційну скаргу не надійшло. Заслухавши суддю-доповідача, представника ТОВ "Укрдебт Плюс", перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а ухвалу суду першої інстанції - скасувати, виходячи з такого. Як було зазначено раніше, відмовляючи ТОВ "Укрдебт Плюс" у задоволенні заяви про заміну Стягувача у виконавчому документі, суд першої інстанції виходив з того, що Законом України "Про виконавче провадження" не конкретизовано, який саме суд (суд якої юрисдикції) повинен розглядати заяви державного виконавця чи однієї із сторін виконавчого провадження про заміну сторони її правонаступником, а тому визначення повноважного суду в даних правовідносинах регламентовано процесуальними законами. Крім того, суд першої інстанції, відхиляючи посилання Заявника на практику, викладену в постанові Великої Палати Верховного суду від 16.01.2019 у справі № 826/7941/17, вказав, що наведений у даній постанові висновок стосується подання такої заяви в порядку статті 264 КАС України, в редакції чинній до 15.12.2017, тоді як у даному випадку ТОВ "Укрдебт Плюс" подано до суду заяву в порядку статті 379 КАС України у редакції чинній з 15.12.2017. Колегія суддів, дослідивши заяву Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрдебт Плюс" та зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, вказує, що з такими висновками суду першої інстанції не можна погодитися з огляду на таке. Матеріали справи свідчать, що в провадженні Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на виконанні перебувало виконавче провадження № 52491106 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 97/МК/49/2008-840 від 11.06.2008 на користь ПАТ "Комерційний банк "Надра". Так, Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобєлєвою А.М. вчинено виконавчий напис № 584 від 31.05.2013, відповідно до якого запропоновано звернути стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Комерційний банк "Надра" в сумі 1 146 522,49 грн. для задоволення кредиторських вимог. Правовою підставою для вчинення виконавчого напису став іпотечний договір/нерухомого майна, у вкладений в якості забезпечення зобов`язань згідно договору про надання споживчого кредиту № 97/МК/49/2008-840 від 11.06.2008 - передане в іпотеку ПАТ "КБ "Надра" (код ЄДРПОУ 20025456), в якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором. В подальшому, між ПАТ "КБ "Надра" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Надра" Білої І.В. та ТОВ "Укрдебт Плюс" укладено договір про відступлення права вимоги № GL3N216868 від 23.04.2020, за яким ТОВ "Укрдебт Плюс" набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ПАТ "КБ "Надра". Правова позиція Заявника обґрунтована тим, що у зв`язку з відступленням прав грошової вимоги за кредитним договором відбулась заміна кредитора у зобов`язанні, в результаті чого ТОВ "Укрдебт Плюс", як зазначено у заяві, набуло статус нового кредитора/стягувача за виконавчим написом № 584 від 31.05.2013 про стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості, а тому просить замінити сторону виконавчого провадження, а саме Стягувача. Колегія суддів враховує, що положеннями п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих написів нотаріусів. Європейський суд з прав людини у рішенні від 11.04.2013 року у справі «Вєренцов проти України» зазначив, що саме законодавство має бути сформульованим з достатньою чіткістю. Передбачення у національному законодавстві чітких визначень є істотною умовою для того, щоб закон залишався нескладним для розуміння та застосування. У рішенні від 09.01.2013 року у справі «Олександр Волков проти України» Європейський суд з прав людини підкреслив, що вимоги до «якості» закону визначають принцип законності, який частково співпадає з принципом верховенства права, одним з визначальних проявів якого є принципи «доброго врядування» і «належної адміністрації». У контексті наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у ч. 1 ст. 379 КАС України (в чинній редакції станом на момент апеляційного розгляду) передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником. У постанові від 16.01.2019 року у справі № 826/7941/17 Велика Палата Верховного Суду наголосила на тому, що саме до компетенції адміністративного суду належить вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження у виконавчому провадженні, відкритому з метою виконання виконавчого напису нотаріуса. Передача такої заяви на розгляд іншого суду зумовило б порушення положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, згідно якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Таким судом, у розумінні положень КАС України та Закону України «Про виконавче провадження» є саме адміністративний суд. Розгляд такої заяви за правилами цивільного чи господарського судочинства матиме своїм наслідком порушення права особи на розгляд його заяви належним судом, адже, як вже було підкреслено вище, до компетенції відповідних судів віднесено виключно розгляд питань, пов`язаних з виконанням саме їх рішень. У постановах від 22.07.2019 року у справі № 822/1659/18, від 26.02.2020 року у справі № 826/7981/17 та від 09.04.2020 року у справі № 641/5987/18 Верховний Суд також застосовував відповідну правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 року у справі № 826/7941/17 в аналогічних за змістом правовідносинах. Відповідно до ч. 6 ст. 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування. З огляду на правову природу даних правовідносин, а також наведені вище висновки Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, які вказують на необхідність розгляду і вирішення даного питання у порядку адміністративного судочинства, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на таке. За правилами ч. 4 ст. 379 КАС України положення цієї статті в частині заміни сторони виконавчого провадження застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження. Дійсно, буквальне тлумачення наведеної норми свідчить, що процесуальний закон обмежує такі повноваження суду лише можливістю зміни сторони виконавчого провадження до відкриття виконавчого провадження лише у виконавчому листі. Проте, ні приписами Закону України «Про виконавче провадження», ні положеннями Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено можливості видачі виконавчого листа з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса, який, як було встановлено вище, є самостійним виконавчим документом. З урахуванням наведеного, висновки суду першої інстанції про те, що за відсутності вказівки у Законі України "Про виконавче провадження" про те, до юрисдикції якого саме суду належить розгляд спірного питання, відсутні підстави для розгляду поданої Заяви адміністративним судом, не узгоджуються з наведеними вище положеннями КАС України у взаємозв`язку з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду і Верховного Суду. Колегія суддів також не погоджується з твердженням суду першої інстанції щодо відсутності підстав для врахування судової практики, викладеної в постанові Великої Палати Верховного суду від 16.01.2019 у справі № 826/7941/17, з посиланням на те, що наведений у даній постанові висновок стосується подання такої заяви в порядку статті 264 КАС України, в редакції чинній до 15.12.2017, тоді як у даному випадку ТОВ "Укрдебт Плюс" подано до суду заяву в порядку статті 379 КАС України у редакції чинній з 15.12.2017, з огляду на те, що в новій редакції КАС України (чинній після 15.12.2017), а саме в статті 379 КАС України, передбачено аналогічні до ст. 264 КАС України (в редакції до 15.12.2017) положення процесуального права щодо заміни сторони виконавчого провадження. А відтак, висновки суду першої інстанції у вказаній частині є необґрунтованими. За таких обставин, зважаючи на те, що викладений у резолютивній частині оскаржуваної ухвали висновок про те, що подана ТОВ "Укрдебт Плюс" заява не підлягає задоволенню, остання, з огляду на наведені у судовому рішенні мотиви, по суті Окружним адміністративним судом міста Києва не розглядалася, а тому колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування ухвали суду першої інстанції із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. У контексті наведеного вимоги Заявника про задоволення заяви про заміну сторони виконавчого провадження при виконанні виконавчого напису нотаріуса, на переконання колегії суддів, є передчасними, позаяк у межах даного апеляційного розгляду вирішується питання щодо правильності висновків суду першої інстанції про неможливість здійснення заміни стягувача у виконавчому написі нотаріуса адміністративним судом, у той час як питання наявності чи відсутності підстав для заміни Стягувача у виконавчому написі судом першої інстанції по суті не розглядалося. Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції. Згідно п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні питання відмови у задоволенні заяви про заміну Стягувача у виконавчому провадженні неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвели до неправильного вирішення питання щодо неможливості розгляду по суті такої заяви адміністративним судом, у зв`язку з чим вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково - ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 320, 321, 322, 325, 328, 329, 331, 379 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрдебт Плюс" - задовольнити частково. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 серпня 2020 року - скасувати. Справу направити до Окружного адміністративного суду міста Києва для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий-суддя: В.П. Мельничук Судді: І.О. Лічевецький О.М. Оксененко Повний текст складено 29.10.2020 року.