Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/11702/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/11702/20 Суддя першої інстанції: Кузьменко В.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 жовтня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Степанюка А.Г., суддів - Бужак Н.П., Костюк Л.О., при секретарі - Закревській І.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на прийняту у порядку письмового провадження ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2020 року у справі за позовом Головного управління ДПС у м. Києві до Приватного нотаріуса Лісіциної Яни Борисівни, третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи, - В С Т А Н О В И Л А: У травні 2020 року Головне управління ДПС у м. Києві (далі - Позивач, ГУ ДПС у м. Києві) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Приватного нотаріуса Лісіциної Яни Борисівни (далі - Відповідач, Приватний нотаріус) про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи ПАТ «КБ «Експобанк» (код ЄДРПОУ 09322299) (запис від 15.02.2020 року №10741110051027637). Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.07.2020 року закрито провадження у справі у зв`язку з неналежністю розгляду даної справи у порядку адміністративного судочинства. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що згідно позиції Великої Палати Верховного Суду у справі №826/10249/18 спір про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи не є спором з державним реєстратором про спонукання останнього вчинити дії, а також не належить до спорів у сфері публічно-правових відносин, а тому такі позовні вимоги підлягають розгляду у порядку господарського судочинства. Не погоджуючись з викладеним в ухвалі рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та постановити рішення, яким направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Свою позицію обґрунтовує тим, що повноваження на звернення контролюючого органу із даним позовом до суду прямо передбачене п. 67.2 ст. 67 ПК України, даний спір виник у зв`язку з тим, що реєстраційний запис здійснений всупереч вимог ст. ст. 25, 28 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», а його внесення позбавило контролюючий орган можливості реалізації владно-управлінських функцій щодо ПАТ «КБ «Експобанк» шляхом проведення перевірки на підставі пп. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78 ПК України. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.08.2020 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 30.09.2020 року, яке було відкладено на 28.10.2020 року у зв`язку з необхідністю надання додаткових пояснень. У відзиві на апеляційну скаргу Приватний нотаріус просить відмовити в її задоволенні та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції. Свою позицію обґрунтовує тим, що, по-перше, застосування Окружним адміністративним судом міста Києва до спірних правовідносин правової позиції Великої Палати Верховного Суду у справі №826/10249/18 є обґрунтованим, що підтверджується також предметом даного спору, по-друге, оригінали документів, на підставі яких здійснено реєстраційну дію, були вилучені слідчим у межах кримінального провадження за фактом недостовірного внесення уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відомостей до ліквідаційного балансу банку та звіту про завершення його ліквідації. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.10.2020 року задоволено клопотання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та залучено його до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (далі - Третя особа, Фонд). У поясненнях по справі Фонд просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, зазначаючи, що вказаний спір не належить до публічно-правових, а відтак суд першої інстанції обґрунтовано вказав на необхідність його розгляду у порядку господарського судочинства, застосувавши правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 17.06.2020 року у справі №826/10249/18. У судовому засіданні представник Позивача доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд її вимоги задовольнити повністю з викладених у ній підстав. Представник Третьої особи просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін. Відповідач, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибув. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників учасників справи, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції - скасувати, виходячи з такого. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції, здійснивши системний аналіз положень ст. ст. 2, 4, 19, 238 КАС України, ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», а також правової позиції Великої Палати Верховного Суду у справі №826/10249/18, прийшов до висновку про неможливість розгляду даної справи у порядку адміністративного судочинства з огляду на неможливість захисту у межах такого спору прав позивача. З такими висновками суду першої інстанції судова колегія не може погодитися з огляду на таке. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. У рішенні від 20.07.2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб органів місцевого самоврядування, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України та ст. 6 КАС України в порядку адміністративного судочинства. Частина 1 статті 2 КАС України регламентує необхідність справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. За правилами п. 5 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом. Зі змісту п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України випливає, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори суб`єкта владних повноважень з, зокрема, фізичними та юридичними особами, а також іншими суб`єктами владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих осіб, відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних (публічно-владних) управлінських функцій. Судовою колегією враховується, що відповідно до ч. 4 ст. 5 КАС України суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України. Крім того, за правилами п. 5 ч. 5 ст. 46 КАС України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, громадські об`єднання, юридичні особи, які не є суб`єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб`єкта владних повноважень, зокрема, в інших випадках, коли право звернення до суду надано суб`єкту владних повноважень законом. Таке право на звернення до суду із вказаним позовом, як вірно підкреслено Апелянтом, надано ГУ ДПС у м. Києві положеннями п. 67.2 ст. 67 Податкового кодексу України, за яким контролюючі органи в установленому законом порядку мають право звертатися до суду про винесення судового рішення щодо відміни державної реєстрації припинення юридичних осіб. При цьому такий спосіб захисту також узгоджується і з положеннями п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадський формувань», якими передбачено, що державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі, зокрема, судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» щодо відміни державної реєстрації припинення юридичної особи. Судова колегія вважає за необхідне підкреслити, що визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Вказана позиція відповідає правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, наведеним у постановах від 05.06.2018 року у справі № 805/4506/16-а та від 16.10.2018 у справі № П/811/1296/17, а також Верховного Суду від 27.02.2019 року у справі № 820/4343/16. Як вбачається з матеріалів справи, однак було залишено поза увагою суду першої інстанції, в обґрунтування заявлених позовних вимог ГУ ДПС у м. Києві посилається на безпідставність вчинення Приватним нотаріусом реєстраційної дії у вигляді державної реєстрації припинення юридичної особи ПАТ «КБ «Експобанк» з огляду на існування несплаченої податкової та іншої заборгованості, щодо нарахування частини якої триває процедура оскарження у судовому порядку. Крім того, в апеляційній скарзі Позивачем наголошується, що внесення запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи позбавило податковий орган всупереч пп. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78 ПК України можливості провести ліквідаційну перевірку такої особи. Відповідно до п. 19-1.1 ст. 19-1 Податкового кодексу України контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу, зокрема, здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків (пп. 19-1.1.1); контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів (пп. 19-1.1.2). Системний аналіз наведених норм у своєму взаємозв`язку свідчить, що контролюючий орган, до повноважень якого податковим законом віднесено здійснення адміністрування податків, зборів і платежів, а також здійснення перевірок щодо платників податків, вправі звертатися до суду із позовом, у тому числі, про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи. Подання такого позову є реалізацією суб`єктом владних повноважень своїх владно-управлінських функцій та спрямоване на захист прав та інтересів держави, тобто перебуває у площині публічно-правових відносин, що безумовно охоплюється юрисдикцією саме адміністративних судів. Крім того, необхідність розгляду у порядку адміністративного судочинства спорів за зверненнями контролюючих органів до суду на підставі положень ст. 67 ПК України випливає також із змісту постанови Верховного Суду від 29.03.2019 року у справі № 805/97/17-а, де було розглянуто по суті позов про визнання частково недійсними окремих положень статуту суб`єкта господарювання. Врахування судом першої інстанції при постановленні ухвали про закриття провадження у справі правової позиції Великої Палати Верховного Суду у справі №826/10249/18, з огляду на характер та зміст спірних у справі №640/11702/20 правовідносин, є помилковим. Так, у постанові від 17.06.2020 року у справі №826/10249/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що спір про відміну державної реєстрації юридичної особи є спором про наявність або відсутність цивільної правоздатності й господарської компетенції (можливості мати господарські права та обов`язки) та не захищає права позивача в конкретних правовідносинах. Спір про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи не є спором з державним реєстратором про спонукання останнього внести відповідний запис до ЄДР. Цей спір не є спором у сфері публічно-правових відносин, у тому числі якщо він виник у зв`язку з протиправним внесенням до ЄДР державним реєстратором запису про проведення державної реєстрації юридичної особи; не є спором, що виникає із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин; не є спором, що виникає у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності. Разом з тим, у справі, які була предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду, був відмінний суб`єктний склад сторін у справі - так, у справі №826/10249/18 позивачем виступала фізична особа, яка відповідним позовом захищала свої права та інтереси приватного характеру. До того ж, у згаданій постанові Велика Палата Верховного Суду підкреслила, що спір про відміну державної реєстрації юридичної особи як спір про наявність або відсутність цивільної правоздатності й господарської компетенції не захищає права позивача (у тому випадку фізичної особи) в конкретних правовідносинах. Водночас, у справі №640/11702/20 позивачем є ГУ ДПС у м. Києві, а звернення до суду із вказаним позовом зумовлено реалізацією таким органом своєї владно-управлінської компетенції у сфері публічно-правових відносин - адміністрування податків, зборів та інших обов`язкових платежів. З урахуванням наведеного судова колегія приходить до висновку, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали не було враховано публічно-правовий характер даного спору з огляду на його суб`єктний склад, мету звернення до суду та сферу інтересів, яка є предметом такого судового захисту, а відтак твердження Окружного адміністративного суду міста Києва про перебування поза межами площини адміністративного судочинства даного спору є помилковим. При цьому, на переконання колегії суддів, такий висновок суду апеляційної інстанції з урахуванням обставин справи №640/11702/20 жодним чином не суперечить правовій позиції Великої Палати Верховного Суду у справі №826/10249/18. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. З урахуванням наведених обставин у сукупності, а також зважаючи на те, що за своїм змістом спірні правовідносини належать до юрисдикції адміністративного суду, судова колегія приходить до висновку про помилковість постановленої Окружним адміністративним судом міста Києва оскаржуваної ухвали. Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції. Згідно п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні питання про закриття провадження у справі було порушено норми процесуального права, у зв`язку з чим вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити - ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст. ст. 238, 242-244, 250, 308, 310, 312, 320, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві - задовольнити повністю. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2020 року - скасувати. Справу направити до Окружного адміністративного суду міста Києва для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя А.Г. Степанюк Судді Н.П. Бужак Л.О. Костюк Повний текст постанови складено та підписано « 28» жовтня 2020 року.