Постанова 4855 № 640/16949/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/16949/20 Суддя (судді) першої інстанції: Клименчук Н.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 грудня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Єгорової Н.М., суддів - Федотова І.В., Чаку Є.В., при секретарі - Поляновській О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Приватного підприємства «Ратмир-Соло» , ОСОБА_1 , Міністерства юстиції України, Публічного акціонерного товариства "МТБ Банк", ОСОБА_2 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2021 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "МТБ Банк" до Міністерства юстиції України, за участю третіх осіб - Приватного підприємства «Ратмир-Соло», ОСОБА_2 , Приватного підприємства «Раном» про визнання протиправним та скасування наказів, - ВСТАНОВИЛА: У липні 2020 року позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України, в якому просить визнати протиправними та скасувати накази відповідача: - від 10 липня 2020 року № 2377/5, яким повністю задоволено скаргу ОСОБА_2 від 05 червня 2020 року № С-16371 та скасовано рішення від 17 квітня 2020 року № 52008647 та № 52009355, прийняті державним реєстратором Васильківської районної державної адміністрації Запорізької області Міюц С.О.; - від 10 липня 2020 року № 2376/5, яким повністю задоволено скаргу Приватного підприємства «Раном» від 05 червня 2020 року № 16602-33-20 та скасовано рішення від 17 квітня 2020 року № 52010255 та № 52010631, прийняті державним реєстратором Васильківської районної державної адміністрації Запорізької області Міюц С.О.; - від 16 липня 2020 року № 2438/5, яким повністю задоволено скаргу Приватного підприємства «Ратмир-Соло» від 05 червня 2020 року № 16776-33-20 та скасовано рішення від 17 квітня 2020 року № 52009689 та № 52010353, прийняті державним реєстратором Васильківської районної державної адміністрації Запорізької області Міюц С.О. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2020 року залучено до участі у справі Приватне підприємство «Ратмир-Соло» в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 квітня 2021 постановлено залучити до участі у справі ОСОБА_2 та Приватне підприємство «Раном» в якості третіх осіб без самостійних вимог на стороні відповідача. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2021 року позов задоволено частково: - визнано протиправними та скасовано пункти 1 та 2 наказу Міністерства юстиції України від 10 липня 2020 року № 2377/5, яким повністю задоволено скаргу ОСОБА_2 від 05 червня 2020 року № С-16371 та скасовано рішення від 17 квітня 2020 року № 52008647 та № 52009355, прийняті державним реєстратором Васильківської районної державної адміністрації Запорізької області Міюц С.О. - визнано протиправними та скасовано пункти 1 та 2 наказу Міністерства юстиції України від 10 липня 2020 року № 2376/5, яким повністю задоволено скаргу Приватного підприємства «Раном» від 05 червня 2020 року № 16602-33-20 та скасовано рішення від 17 квітня 2020 року № 52010255 та № 52010631, прийняті державним реєстратором Васильківської районної державної адміністрації Запорізької області Міюц С.О. - визнано протиправними та скасовано пункти 1 та 2 наказу Міністерства юстиції України від 16 липня 2020 року № 2438/5, яким повністю задоволено скаргу Приватного підприємства «Ратмир-Соло» від 05 червня 2020 року № 16776-33-20 та скасовано рішення від 17 квітня 2020 року № 52009689 та № 52010353, прийняті державним реєстратором Васильківської районної державної адміністрації Запорізької області Міюц С.О. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його, а провадження у справі закрити. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що предметом спірних правовідносин є майнові права, а вимоги про визнання протиправними та скасування наказів є похідними від них, а тому дана справа не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства. Поряд з цим, вважаючи судове рішення таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, ПП «Ратмир-Соло» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його, а провадження у справі закрити. При цьому зазначає, що оскільки дану справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, то суд першої інстанції неправомірно виніс рішення на користь позивача та не вирішив питання про закриття провадження у справі. Крім того, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ПАТ «МТБ Банк» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Свою позицію обґрунтовує доводами про те, що на момент розгляду скарг та прийняття спірних наказів були наявні судові спори щодо нерухомого майна, що виключає можливість розгляду Мін`юстом скарг на рішення державного реєстратора. Також, вважаючи рішення суду таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, Міністерство юстиції України подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та закрити провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України. Свої доводи обгрунтовує тим, що спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки позивач звернувся до суду за захистом цивільного права, яке полягає у захисті права власності на нерухоме майно. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його, а провадження у справі закрити. При цьому, наголошує, що даний спір не є публічно-правовим та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. У відзиві на апеляційні скарги ПАТ «МТБ Банк» просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Вказує на те, що в межах даної справи відсутній спір про право, зокрема, щодо правомірності набуття відповідного права на нерухоме майно, оскільки спірні правовідносини виникли з приводу правомірності наказів Міністерства юстиції України. У відзиві на апеляційну скаргу ПАТ «МТБ Банк» ОСОБА_1 просить відмовити в її задоволенні. В обгрунтування своєї позиції вказує на доводи, викладені в поданій ним апеляційній скарзі. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ПАТ «МТБ Банк» підлягає залишенню без задоволення, апеляційні скарги Приватного підприємства «Ратмир-Соло», ОСОБА_1 , Міністерства юстиції України, ОСОБА_2 , необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати, закривши провадження у справі, виходячи з наступного. Вирішуючи вказаний спір, суд першої інстанції встановив, що 10 липня 2020 року відповідачем прийнято наказ № 2377/5 «Про задоволення скарги» (т. 1 а.с. 170), яким, відповідно до ч. 3 ст. 26, пп.пп. «а», «ґ» п. 2 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», на підставі висновку колегії Мін`юсту від 02 липня 2020 року, за результатами розгляду скарги ОСОБА_2 від 05 червня 2020 року, зареєстрованої 05 червня 2020 року за № С-16371, задоволено останню у повному обсязі (п. 1), скасовано рішення від 17 квітня 2020 року № 52008647 та № 52009355, прийняті державним реєстратором Васильківської районної державної адміністрації Запорізької області Міюц С.О. (п. 2). Мін`юстом прийнято наказ від 10 липня 2020 року №2376/5 «Про задоволення скарги» (т. 1 а.с. 175), яким, відповідно до ч. 3 ст. 26, пп.пп. «а», «ґ» п. 2 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», на підставі висновку колегії Мін`юсту від 02 липня 2020 року, за результатами розгляду скарги Приватного підприємства «Раном» від 05 червня 2020 року, зареєстрованої 11 червня 2020 року за № 16602-33-20, задоволено останню у повному обсязі (п. 1), скасовано рішення від 17 квітня 2020 року № 52010255 та № 52010631, прийняті державним реєстратором Васильківської районної державної адміністрації Запорізької області Міюц С.О. (п. 2). Відповідачем прийнято наказ від 16 липня 2020 року №2438/5 «Про задоволення скарги» (т. 1 а.с. 179), яким, відповідно до ч. 3 ст. 26, пп.пп. «а», «ґ» п. 2 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», на підставі висновку колегії Мін`юсту від 02 липня 2020 року, за результатами розгляду скарги Приватного підприємства «Ратмир-Соло» від 05 червня 2020 року, зареєстрованої 12 червня 2020 року за № 16776-33-20, задоволено останню у повному обсязі (п. 1), скасовано рішення від 17 квітня 2020 року № 52009689 та № 52010353, прийняті державним реєстратором Васильківської районної державної адміністрації Запорізької області Міюц С.О. (п. 2). На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що до ефективного захисту прав позивача призведе визнання протиправними та скасування наказів відповідача від 10 липня 2020 року № 2377/5, від 10 липня 2020 року № 2376/5 та від 16 липня 2020 року № 2438/5 в частині пунктів 1 та

2. Разом з тим, розглядаючи даний спір по суті, суд першої інстанції не врахував наступне. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. У рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб місцевих органів виконавчої влади, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України та ст. 6 КАС України в порядку адміністративного судочинства. Велика Палата Верховного Суду розглядала справу № 826/9341/17, обставини та підстави позову в якій є подібними до справи, що розглядається. У постанові від 29 травня 2019 року Велика Палата Верховного Суду дійшла такого висновку: "Розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій керувалися тим, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. Згідно із частиною першою статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень. Виникнення спірних правовідносин зумовлено незгодою позивача з наказами Мін`юсту про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Тобто позовні вимоги у справі заявлено на поновлення порушеного цивільного (майнового) права позивача. Враховуючи те, що позовні вимоги в цій справі є похідними при вирішенні судом питання щодо правомірності набуття фізичними особами права власності на спірне майно і можуть впливати на майнові права та інтереси цих осіб, Велика Палата Верховного Суду, незважаючи на участь у спорі суб`єкта владних повноважень, дійшла висновку про те, що цей спір не є публічно-правовим та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Тобто предметом спору у цій справі є визнання права власності на нерухоме майно, оскільки зазначені позовні вимоги приводять до вирішення питання про право власності на це нерухоме майно. Отже, спірні правовідносини у справі пов`язані з необхідністю захисту права на об`єкт нерухомого майна, тобто права цивільного, тому позов у справі не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства. При цьому, порушення своїх прав та підставою для звернення до суду із даним позовом, позивач обґрунтовує саме суттю прийнятого рішення та порушенням його майнового права, а не порушенням відповідачем процедури прийняття та розгляду скарги. Відтак, суттю даного спору та питаннями, які потребують надання судової відповіді у даній справі є суто приватно-правового, майнового характеру, а не публічні, владно-управлінські функції відповідача, вчинені ним під час розгляду скарги на реєстраційні дії. З наведеного можна зробити висновок про те, що правовідносини, що склалися між сторонами, є цивільно-правовими та не можуть бути предметом спору в адміністративному процесі, оскільки в цьому випадку є спір про право цивільне, а саме про визнання прав, свобод та інтересів, що виникають із житлових відносин. Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів особи, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту її цивільних прав та інтересів. Таким чином, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речового права на об`єкт нерухомого майна, то спір стосується цивільного права і за суб`єктним складом сторін має розглядатися за правилами цивільного судочинства. Зазначена вище правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постановах від 21 листопада 2018 року у справі № 813/1362/16, 28 листопада 2018 року у справі № 825/642/18, 29 січня 2019 року у справі № 803/1589/17 під час розгляду спорів у подібних правовідносинах. При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі з обов`язком суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції". У контексті наведеного, колегія суддів звертає увагу на те, що виникнення спірних правовідносин у справі, що розглядається, зумовлено незгодою ПАТ «МТБ Банк» з наказами Міністерства юстиції України: - від 10 липня 2020 року № 2377/5, яким повністю задоволено скаргу ОСОБА_2 від 05 червня 2020 року № С-16371 та скасовано рішення від 17 квітня 2020 року № 52008647 та № 52009355, прийняті державним реєстратором Васильківської районної державної адміністрації Запорізької області Міюц С.О.; - від 10 липня 2020 року № 2376/5, яким повністю задоволено скаргу Приватного підприємства «Раном» від 05 червня 2020 року № 16602-33-20 та скасовано рішення від 17 квітня 2020 року № 52010255 та № 52010631, прийняті державним реєстратором Васильківської районної державної адміністрації Запорізької області Міюц С.О.; - від 16 липня 2020 року № 2438/5, яким повністю задоволено скаргу Приватного підприємства «Ратмир-Соло» від 05 червня 2020 року № 16776-33-20 та скасовано рішення від 17 квітня 2020 року № 52009689 та № 52010353, прийняті державним реєстратором Васильківської районної державної адміністрації Запорізької області Міюц С.О. Тобто позовні вимоги у справі заявлено на поновлення порушеного цивільного (майнового) права позивача. Враховуючи те, що позовні вимоги в цій справі є похідними при вирішенні судом питання щодо правомірності набуття права власності на об`єкт нерухомого майна і можуть впливати на майнові права та інтереси цих осіб, Колегія суддів, незважаючи на участь у спорі суб`єкта владних повноважень, приходить до висновку, що цей спір не є публічно-правовим та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Так, предметом спору у цій справі є визнання права власності на об`єкти нерухомого майна, оскільки зазначені позовні вимоги приводять до вирішення питання про право власності на це нерухоме майно. Таким чином, даний спір не може бути вирішено у межах розгляду адміністративної справи, оскільки потребує оцінки правомірності не лише оскаржуваного наказу Міністерства юстиції України на предмет дотримання процедури його прийняття, але й правомірності набуття права власності на об`єкт нерухомого майна та відповідних реєстраційних дій на предмет їх відповідності нормам матеріального права. Відповідно до частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням Згідно із ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; 2) справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду; 3) справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; 4) справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах; 5) справи у спорах щодо цінних паперів, в тому числі пов`язані з правами на цінні папери та правами, що виникають з них, емісією, розміщенням, обігом та погашенням цінних паперів, обліком прав на цінні папери, зобов`язаннями за цінними паперами, крім боргових цінних паперів, власником яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та векселів, що використовуються у податкових та митних правовідносинах; 6) справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; 7) справи у спорах, що виникають з відносин, пов`язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, в тому числі у спорах, пов`язаних з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України, а також справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, крім спорів, які віднесені до юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності; 8) справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України; 9) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство; 10) справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; 11) справи про оскарження рішень третейських судів та про видачу наказу на примусове виконання рішень третейських судів, утворених відповідно до Закону України "Про третейські суди", якщо такі рішення ухвалені у спорах, зазначених у цій статті; 12) справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (учасника, акціонера) такої юридичної особи, поданим в її інтересах; 13) вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами; 14) справи у спорах про захист ділової репутації, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем або самозайнятою особою; 15) інші справи у спорах між суб`єктами господарювання; 16) справи за заявами про видачу судового наказу, якщо заявником та боржником є юридична особа або фізична особа - підприємець. Відтак враховуючи, що предметом оскарження є накази Міністерства юстиції України, якими скасовано рішення державних реєстраторів про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, зареєстроване за іншою, ніж позивач, особою, судова колегія приходить до висновку про неможливість розгляду даної справи в порядку адміністративного судочинства, що є підставою для закриття провадження у справі. Натомість, з урахуванням суб`єктного складу сторін даний спір підлягає розгляду у порядку господарського судочинства. Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції не повністю встановив фактичні обставини справи та при ухваленні рішення допустив порушення норм матеріального та процесуального права, помилково віднісши даний спір до публічно-правового. Згідно п. 3 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково. Відповідно до ч. 1 ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених статтею 238 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги. Приписи п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України визначають, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції із закриттям провадження у справі. Керуючись ст. ст. 238, 242-244, 250, 308, 310, 315, 319, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "МТБ Банк" - залишити без задоволення. Апеляційні скарги Приватного підприємства «Ратмир-Соло», ОСОБА_1 , Міністерства юстиції України, ОСОБА_2 - задовольнити. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2021 року - скасувати. Провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "МТБ Банк" до Міністерства юстиції України, за участю третіх осіб - Приватного підприємства «Ратмир-Соло», ОСОБА_2 , Приватного підприємства «Раном» про визнання протиправним та скасування наказів - закрити. Вказати, що даний спір підлягає розгляду у порядку господарського судочинства. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Н.М. Єгорова Судді І.В. Федотов Є.В. Чаку Повний текст постанови складено "14" грудня 2021 року.