Постанова Київський апеляційний суд № 2-5831/11

Постанова Іменем України 27 жовтня 2020 року м. Київ провадження №22-ц/824/12327/2020 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Мазурик О.Ф. (суддя-доповідач), суддів: Кравець В.А., Махлай Л.Д., за участю секретаря: Ратушного А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва про заміну сторони виконавчого провадження в складі судді Шум Л.М. від 21 липня 2020 року у справі №2-5831/11 Святошинського районного суду м. Києва за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Профкапітал" про заміну стягувача у виконавчому провадженні, заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Хрещатик", ОСОБА_2 , В С Т А Н О В И В: 03 липня 2020 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Профкапітал" (далі - ТОВ "ФК "Профкапітал", Товариство) звернулося до Святошинського районного суду м. Києва із заявою про заміну сторони стягувача його правонаступником. В обґрунтування заяви зазначив, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова В.В. знаходиться виконавче провадження №61378832 з примусового виконання виконавчого листа Святошинського районного суду м. Києва №2/759/136/13 від 21.01.2013 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" (далі - ПАТ "КБ "Хрещатик", Банк) заборгованості, судового збору в сумі 1700,00 грн та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 грн. Під час здійснення виконавчого провадження, а саме 05.05.2020 відбувся аукціон з продажу прав вимоги ПАТ "КБ "Хрещатик". За результатами аукціону переможцем став ТОВ "ФК "Профкапітал", з яким ПАТ "КБ "Хрещатик" 04.06.2020 уклав договір про відступлення прав вимоги. Відповідно до договору про відступлення прав вимоги Банк відступив ТОВ "ФК "Профкапітал", яке в свою чергу набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 08.11.2007, укладеним з ПАТ "КБ "Хрещатик" зі змінами від 31.12.2018, а також за забезпечувальними договорами. За вказаних обставин, просив замінити сторону стягувача у виконавчому провадженні №61378832 з примусового виконання виконавчого листа Святошинського районного суду м. Києва №2/759/136/13 від 21.01.2013 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "КБ "Хрещатик" строкової заборгованості за кредитом в сумі 1 350940,00 грн, простроченої заборгованості по кредиту в сумі 220 868,00 грн, пені за прострочку погашення кредиту - 24 548,45 грн, прострочених відсотків в сумі 230 485,62 грн, пені за прострочення погашення відсотків в сумі 18 897,32 грн, судового збору в сумі 1700,00 грн та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 грн, на його правонаступника ТОВ "ФК "Профкапітал". Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 21 липня 2020 року заяву ТОВ "ФК "Профкапітал" про заміну сторони стягувача у виконавчому провадженні задоволено у повному обсязі. Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на те, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, постановлена з порушенням норм процесуального права, без повного з'ясування обставин, які мають значення для вирішення справи. В обґрунтування апеляційної скарги зазначав, що у суду були відсутні підстави для заміни сторони стягувача, оскільки ОСОБА_1 не має заборгованості перед ПАт "КБ "Хрещатик". Також зазначив, що положення статті 442 ЦПК України передбачає заміну сторони виконавчого провадження, а не заміну сторони у справі, тоді як заявник не надав суду жодного доказу на підтвердження навності відкритого виконавчого провадження та не просив суд залучити до участі у справі приватного виконавця. Вважав, що суд першої інстанції в порушення вимог ч. 1 ст. 13 ЦПК України вийшов за межі заявлених вимог, оскільки постановив замінити стягувача у виконавчому провадженні, тоді як заявник просив видати виконавчі листи та замінити стягувача у виконавчих листах. За наведених обставин просив скасувати ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 21 липня 2020 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Заявник - ТОВ "ФК "Профкапітал", заперечуючи проти апеляційної скарги, подав відзив, в якому посилаючись на безпідставність доводів скаржника, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін. Інші учасники справи своїм правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися. Представник боржника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити з підстав, викладених в ній. Представник стягувача ТОВ "ФК "Профкапітал" - Бут Н.А. в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив залишити без задоволення, а ухвалу суду - залишити без змін. Заінтересована особа - ОСОБА_2 , належним чином повідомлена про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилася. Заінтересована особа - ПАТ «КБ "Хрещатик», належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання свого представника не направив. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явилися в судове засідання, та їхніх представників. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що наявні правові підстави для заміни сторони стягувача, у зв'язку з чим дійшов висновку про задоволення заяви. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його правильним, враховуючи наступне. Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 08 листопада 2007 року між ПАТ "КБ "Хрещатик" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №464-нв. В забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором 08.11.2007 між Банком та ОСОБА_2 укладено Договір поруки, за умовами якого ОСОБА_2 зобов`язалася в повному обсязі нести солідарну відповідальність перед Банком за невиконання позичальником зобов'язань за кредитним договором. У серпні 2011 року ПАТ КБ "Хрещатик", посилаючись на неналежне виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з позовом про солідарне стягнення заборгованості. Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 21 січня 2013 року позов задоволено та стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ "КБ "Хрещатик" строкової заборгованості за кредитом в сумі 1 350 940,00 грн, простроченої заборгованості по кредиту в сумі 220 868,00 грн, пені за прострочку погашення кредиту - 24 548,45 грн, прострочених відсотків в сумі 230 485,62 грн, пені за прострочення погашення відсотків в сумі 18 897,32 грн, судового збору в сумі 1700,00 грн та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 грн Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 11.09.2013 рішення Святошинського районного суду м. Києва від 21 січня 2013 року залишено без змін. На виконання рішення Святошинського районного суду м. Києва від 21 січня 2013 року видано виконавчий лист №2/759/136/13, який звернуто до примусового виконання та за заявою стягувача відкрито виконавче провадження №61378832. Доводи апеляційної скарги, що заявником не надано доказів відкриття виконавчого провадження спростовуються матеріалами справи, а саме витягом з Єдиного державного реєстру виконавчих провадження станом на 08.07.2020, який долучений заявником до заяви про заміну стягувача (т. 1, а.с. 196-197). Судом також встановлено, що 05 травня 2020 року відбувся аукціон з продажу прав вимоги ПАТ «КБ «ХРЕЩАТИК» за Лотом №GL16N617663. Згідно Протоколу №UА-ЕА-2020-04-10-000007-b від 05.05.2020 переможцем аукціону стало ТОВ «ФК «ПРОФКАПІТАЛ». За результатами аукціону 04.06.2020 між ПАТ «КБ «ХРЕЩАТИК» та ТОВ «ФК «ПРОФКАПІТАЛ» укладено Договір №000007/Ф про відступлення прав вимоги. У відповідності до пункту 1 Договору Банк відступив новому кредитору належні Банку, а новий кредитор набув права вимоги Банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів та/або фізичних осіб та/або фізичних осіб-підприємців та/або юридичних осіб, згідно Додатку №1 до цього Договору, надалі за текстом - боржники, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту)) та/або договорами поруки та/або договорами іпотеки (іпотечними договорами) та/або договорами застави та/або іншими договорами, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, відповідно реєстру у Додатку №1 до цього Договору. Пунктом 2 Договору передбачено, що розмір прав вимог, які переходять до нового кредитора, вказаний у Додатку №1 до цього Договору. Відповідно до п. 59 Реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами Додатку №1 до Договору, Банк відступив, а новий кредитор набув право вимоги до ОСОБА_1 . Права вимоги, які відступилися, ґрунтуються зокрема на: Кредитному договорі №464-нв від 08.11.2007 та Змінах №1 від 31.12.2008 до кредитного договору № 464-нв від 08.11.2007. Частиною 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом (ч. 2 ст. 512 ЦК України). У відповідності до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. За приписами ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив. Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Як зазначено в ч. 5 ст. 442 ЦПК України положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження. Таким чином, за змістом положень статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється його правонаступником. Виходячи із наведених положень закону, зокрема пунктів 1, 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином чи правонаступництва на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора. Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі відступлення права вимоги. У зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», статті 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від первісного кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження. Виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України, статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», з урахуванням положень статті 442 ЦПК України, заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення права вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача. Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин. Отже, звернення правонаступника первісного кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту ст. 512, 514 ЦК України та ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження». Окрім того, норма статті 442 ЦПК України має імперативний характер, оскільки в ній прямо визначено правило поведінки, а саме: замінити сторону виконавчого провадження, а не замінювати сторону виконавчого провадження лише у відкритому виконавчому провадженні чи за інших обставин. Таким чином, заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження». Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 15 травня 2019 року по справі №370/2464/17. Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, встановивши обставини переходу до ТОВ "ФК "Профкапітал" права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором, дійшов правильного висновку щодо наявності правових підстав для задоволення заяви про заміну сторони стягувача у даній справі. Оскільки законодавцем передбачено можливість заміни сторони стягувача до відкриття виконавчого провадження, колегія суддів вважає неприйнятними доводи апеляційної скарги, що судом безпідставно вирішено питання про заміну сторони стягувача до відкриття виконавчого провадження. Більш того, як вже зазначалось вище, заявником надано суду належні докази на підтвердження відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду у даній справі. Посилання в апеляційній скарзі на те, що заявник не ставив перед судом питання про залучення до участі у справі приватного виконавця є безпідставними, оскільки положення статті 442 ЦПК України, якою врегульовано порядок заміни сторони виконавчого провадження, не передбачає розгляд заяви про заміну сторони із участю державного чи приватного виконавця. За приписами ч. 3 ст. 442 ЦПК України суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. Тобто, положеннями ЦПК України не передбачено обов'язкового залучення державного/приватного виконавця до участі у справі під час розгляду заяви про заміну сторони її правонаступником. Доводи апеляційної скарги, що у ОСОБА_1 відсутня заборгованість перед ПАТ "КБ "Хрещатик" не вказують на те, що судом неправильно вирішено заяву про заміну сторони стягувача, оскільки питання щодо наявності заборгованості, зокрема її розміру, визначається державним/приватним виконавцем в ході здійснення виконавчого провадження. Більш того, відсутність заборгованості, на думку ОСОБА_1 , може бути підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, що суд вирішив питання про заміну сторони у виконавчому провадженні, тоді як заявник просив видати виконавчі листи та замінити стягувача у виконавчих листах, оскільки як вбачається із прохальної частини заяви ТОВ "ФК "Профкаптіал" просив замінити стягувача у виконавчому провадженні. Вимог про видачу виконавчих листів та про заміну стягувача у виконавчих листах не пред'являв. Також не звертався до суду із заявою про уточнення вимог заяви про заміну сторони стягувача. До того ж, слід зазначити, що в апеляційній скарзі ОСОБА_1 , вказуючи на те, що заявник заявив вимоги про видачу виконавчих листів та про заміну стягувача у виконавчих листах, посилався на справу №759/18254/18, тоді як унікальний номер справи, в якій замінено стягувача у виконавчому провадження, №2-5813/11. Крім того, право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна система дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення. Обов`язковість виконання рішення суду, яке набрало законної сили, закріплено в ст. 129-1 Конституції України, ст. 18 ЦПК України, ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів». За наведених обставин, колегія суддів вважає, що процесуальне питання про заміну сторони стягувача судом першої інстанції вирішено з дотриманням вимог закону, у зв'язку з чим колегія суддів приходить до висновку про залишення ухвали суду без змін, а скарги без задоволення. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 375, 383, 384, 389 ЦПК України, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 21 липня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду. Повний текст постанови складено 27 жовтня 2020 року. Головуючий О.Ф. Мазурик Судді В.А. Кравець Л.Д. Махлай