Постанова 4824 № 755/7852/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 жовтня 2020 року м. Київ справа № 755/7852/18 провадження №22-ц/824/11516/2020 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - суддіЛапчевської О.Ф., суддівБолотова Є.В., Музичко С.Г. за участю секретаря судового засідання Потапьонок К.В., представники позивача: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 09 червня 2020 року /суддя Гончарук В.П./ у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, - В С Т А Н О В И В: Позивач звернувся з вимогами про стягнення з відповідача на користь позивача боргу за договором позики в розмірі 115 800 доларів США, що на момент подачі позову складало 3 028 170 грн. та штрафних санкцій в розмірі 1 538 772, 99 грн., а також витрат по сплаті судового збору. Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 09 червня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 заборгованість за договором позики в розмірі 115 800 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ 3 028 170 грн. та 3% річних за прострочення грошового зобов`язання, що складає 189 157 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 витрати по сплаті судового збору в розмірі 8 810 грн. В іншій частині задоволення позову - відмовлено. /а.с. 202-206/ Не погоджуючись з вказаним рішенням, апелянт звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити. На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилався на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції не повно з`ясовані обставини справи, зокрема те, що грошових коштів у доларах США ОСОБА_3 від ОСОБА_5 у борг не отримував, боргових розписок не писав. Наголошував на тому, що судом не досліджено справжньої правової природи розписки, незважаючи на найменування документа. Окрім того, позивач повинен був надати докази надання у позику іноземної валюти, оскільки між сторонами існували правовідносини з приводу реалізації проекту у Західній частині Африки, відповідач міг отримувати кошти у валюті однієї із країн - Ліберії, у ліберійських доларах, що судом першої інстанції проігноровано. Додатково вказував, що факт передачі грошей не підтверджений жодними доказами, а розписка, належність підпису на якій не ідентифіковано, не підтверджує такого факту. Експертиза проведена не була не з вини ОСОБА_3 а у зв`язку з недостатністю матеріалів. Не встановив суд першої інстанції і обставин щодо наявності у позивача такої суми коштів на передачу у борг, розписка нотаріально не засвідчена, не були допитані і свідки, які зазначені у розписці, що призвело до неправильного вирішення справи. ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, його представник ОСОБА_4 звернувся з клопотанням про відкладення розгляду справи оскільки він приймає участь як кандидат у депутати у виборчому процесі, а про час та дату судового розгляду повідомлений не завчасно. З огляду на те, що ОСОБА_4 про розгляд справи повідомлений належним чином, отримав судову повістку 25.09.2020 р., що підтверджується повідомленням про вручення, свою позицію виклав шляхом звернення з апеляційною скаргою, інших обставин, які унеможливлюють розгляд справи не повідомив, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за його відсутності у відповідності до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача, які з`явились у судове засідання, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін на підставі наступного. Судом встановлено, що відповідно до розписки від 01.10.2015 року ОСОБА_3 від ОСОБА_5 отримав в борг кошти у розмірі 115 800,00 доларів США терміном повернення до 01.04.2016 року. /а.с. 7 -8/. Розписка була написана в присутності свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вірно керувався вимогами ст. 1046 ЦК України про те, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні ( позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками; ст. 1047 ЦК України про те, що договір укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа,- незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей; ст. 1049 ЦК України якою визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором; ст. 525 ЦК України якою передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; ст. 625 ЦК України про те, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити йому суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом; правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у постанові від 02.07.2014 року у справі № 6-79цс14, застосування якої є обов`язковим в силу ст. 370-1 ЦПК України, якою вказано, що відповідно до норм ст. ст. 1046, 1047 ЦК України договір позики (на відміну від договору кредиту) за своєю юридичною природою є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов`язанням повернення) певної грошової суми, так і дати її отримання. Приймаючи до уваги пояснення представника відповідача в тій частині, що у відповідача виникли зобов`язання перед позивачем по вказаній вище борговій розписці, але в іншій валюті, ніж та, що зазначена в позовній заяві, відсутність належних та допустимих доказів в спростування позовних вимог позивача, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про стягнення боргу підлягає задоволенню частково, а саме щодо стягнення боргу за договором позики в розмірі 115 800 доларів США, що складає 3 028 170 грн. та 3 - х відсотків річних, що на день подачі позову складало 7237,5 доларів США, що еквівалентно 189 157 грн. Що стосується позовної вимоги щодо стягнення з відповідача індексу інфляції, то в цій частині судом першої інстанції відмовлено позивачу в задоволені вимог, так як позика надавалася в іноземній валюті. Доводи апеляційної скарги, про те, що ОСОБА_3 в борг коштів не отримував, розписку не писав, колегія суддів не приймає до уваги як такі, що не доведені належним чином. Окрім того, за клопотанням сторони відповідача, судом першої інстанції призначалась почеркознавча експертиза, яка не була виконана, оскільки у наданих матеріалах справи для проведення дослідження, не вистачило зібраного матеріалу. ОСОБА_3 не було надано вільних зразків почерку та підпису в різних документах, що ідентифікують його особу, наближених за часом виконання розписки та ряду інших документів. Вказані обставини в ході розгляду справи відповідачем усунуті не були, клопотання про повторне направлення справи на експертизу не висловлювалось, представником апелянта обрана позиція щодо достатності вже наданих документів. /а.с. 150/ Доводи апеляційної скарги щодо не дослідження судом першої інстанції дійсної правової природи розписки та можливого надання коштів у ліберійських доларах, також не приймаються апеляційної інстанцією, як суб`єктивні міркування представника відповідача, які також суперечать позиції, висловленій в апеляційній скарзі щодо того, що відповідач не брав борг коштів та не писав розписку. Не вказано також і дійсної природи правовідносин, відсутні і докази зі сторони відповідача щодо співробітництва сторін, на яке вказує в апеляційній скарзі апелянт. Щодо доводів апеляційної скарги про те, що розписка не підтверджує отримання коштів, колегія суддів наголошує, що за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми. При цьому факт отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо установити, що відбулася передача певної суми коштів від позикодавця до позичальника. Саме зі змісту розписки, укладеної між сторонами вбачається що 01.10.2015 року ОСОБА_3 від ОСОБА_5 отримав в борг кошти у розмірі 115 800,00 доларів США терміном повернення до 01.04.2016 року /а.с. 7 -8/. Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та містяться на формальних міркуваннях. Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 09 червня 2020 року - залишити без задоволення. Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 09 червня 2020 року - залишити без змін. Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Головуючий: Судді: