Постанова Черкаський апеляційний суд № 712/2682/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 жовтня 2020 року м. Черкаси справа № 712/2682/20 провадження № 22-ц/821/1699/20 категорія 312000000 Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Бородійчука В.Г., суддів: Карпенко О.В., Нерушак Л.В. секретар: Любченко Т.М. учасники справи: позивач: ОСОБА_1 ; відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Автокредит Плюс» представник відповідача адвокат Добринь Ярослав Олексійович розглянув в судовому засіданні порядку спрощеного позовного провадження в режимі відеоконференції апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокредит Плюс» - адвоката Добриня Ярослава Олексійовича на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 серпня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокредит Плюс» про захист прав споживача, у складі: головуючого судді Пироженко В.Д., повний текст виготовлено 17 серпня 2020 року. в с т а н о в и в : Описова частина Короткий зміст позовних вимог У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Автокредит Плюс» про захист прав споживача. Позовна заява мотивована тим, що між ОСОБА_1 та ТОВ «Автокредит Плюс» укладено заяву про приєднання до публічного договору № АВН0А!00000103 від 06 лютого 2017 року, відповідно до якого відповідач передав позивачу в лізинг автомобіль згідно з специфікацією строком на 60 місяців. Відповідно до п. 14.1.7 даного договору позивач вніс аванс в розмірі 19000 грн. та здійснює щомісячні платежі згідно з графіком. Зазначає, що позивачу в лізинг було наданий автомобіль «Мазда 323», 1996 року випуску, н.н. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , який 01 серпня 2017 року був вилучений працівниками поліції, так як відповідно до висновку експертного дослідження від 01.08.2017 № 24/7141/5Д первинний номер кузова змінений на НОМЕР_2 . За фактом знищення, підробки або заміна номерів вузлів та агрегатів транспортного засобу Черкаським ВП ГУНП в Черкаській області відкрито кримінальне провадження № 12017251010006288 від 02.08.2017. Ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 04.08.2017 року на вказаний автомобіль накладено арешт із забороною його відчуження. Позивач вказує, що він позбавлений можливості користуватися предметом лізингу в наслідок того, що йому в лізинг відповідачем передано автомобіль зі зміненим номером кузова. Товариство ніяких заходів по відшкодуванню завданих позивачу збитків не вживає. Відповідно до п. 14.1.5. договору погашення щомісячних платежів лізингоодержувач змінює на кредитну картку емітовану ПАТ «Акцент-Банк». Згідно виписки ПАТ «Акцент-Банк» по кредитному договору № АВН0А!00000103 за період з 13.02.2017 року по 28.02.2020 року ОСОБА_1 сплатив 126404, 60 грн. Крім того, позивач вказує, що незаконними діями продавця, а саме передачею у лізинг автомобіля, який має змінений номер кузова, позбавляє його можливості користуватися транспортним засобом і тим самим йому була завдана моральна шкода. Просить суд стягнути з ТОВ «Автокредит Плюс» на користь позивача 126404,60 грн.; на відшкодування моральної шкоди 20 000,00 грн., витрати на професійну правничу допомогу. В ході розгляду справи позивач відмовився від вимоги про стягнення з відповідача на його користь витрат на професійну правничу допомогу. Остаточно просив стягнути з відповідача на його користь розмір сплачених коштів в розмірі 126404,60 грн., моральну шкоду в сумі 20 000 грн. та судовий збір. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 серпня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 про захист прав споживача задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Автокредит Плюс» на користь ОСОБА_1 розмір сплачених ним коштів в сумі 119 595,70 грн. та моральну шкоду в сумі 10 000 грн., а всього 129595,70 грн. Вирішено питання про судовий збір. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що укладений 06 лютого 2017 року договір фінансового лізингу, об`єктом якого є автомобіль «Мазда 323», а сторонами договору фізична і юридична особи, всупереч статті 799 ЦК України не було нотаріально посвідчено, а тому він відповідно до положень статті 220 ЦК України є нікчемним. Одночасно, встановивши нікчемність правочину, суд першої інстанції застосував наслідки недійсності нікчемного правочину відповідно до статті 216 ЦК України, стягнувши з відповідача на користь позивача грошові кошти, отримані на його виконання. Щодо застосування реституції в частині повернення автомобіля ТОВ «Автокредит Плюс», суд прийшов до висновку, що дана вимога не може бути задоволена, постільки ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 04.08.2017 року в кримінальному провадженні № 12017251010006288 від 02.08.2017 року накладено арешт на автомобіль «Мазда», який був вилучений 01.08.2017 року у ОСОБА_1 на території центру криміналістичного дослідження транспортних засобів в м. Черкаси, та передано зазначений автомобіль та свідоцтво про реєстрацію ТЗ, на зберігання ОСОБА_1 , заборонивши йому використання, відчуження та будь-яку зміну права власності майна до скасування арешту у встановленому законом порядку Відмовляючи ОСОБА_1 у стягненні з ТОВ «Автокредит плюс» на його користь 6808,93 грн., суд виходив із того, що вказана сума є платою за користування предметом лізингу та не може бути стягнута з лізингодавця. Крім того, суд першої інстанції прийшов до висновку про часткове задоволення моральної шкоди в зв`язку з тим, що ОСОБА_1 позбавлений можливості користуватися даним автомобілем, хоча кошти сплачував згідно договору, а тому підлягає стягненню з відповідача на користь позивача моральна шкода в розмірі 10000 грн. Щодо застосування строку позовної давності, суд зазначив, що позивач дізнався про своє порушене право 01.08.2017 року (01.08.02017 вилучений автомобіль працівниками поліції), а з позовом звернувся до суду 23.03.2020 року, тобто в межах трирічного строку. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Представник ТОВ «Автокредит Плюс» - адвокат Добриня Я.О. оскаржив вказане рішення до суду апеляційної інстанції. В апеляційній скарзі просив скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 серпня 2020 року та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач не погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає, що оскаржуване рішення винесено з порушенням норм матеріального права. Значено, що між ТОВ «Автокредит Плюс» та ОСОБА_1 договір фінансового лізингу укладений 06 лютого 2017 року, а позивач звернувся до суду з позовом 05 травня 2020 року, тобто більше ніж через три роки зі спливом пропуску позовної давності. Висновки суду першої інстанції з приводу того, що про порушене право позивачу стало відомо лише 01.08.2017 року, коли у нього був вилучений автомобіль працівниками поліції, а тому з настанням цих обставин почався перебіг позовної давності, вважає безпідставними, оскільки дані обставини не пов`язані з початком перебігу позовної давності. Крім того вказано, що укладений між сторонами договір відповідає установленим законом вимогам, необхідним для чинності правочину; умови договору є справедливими; нотаріальне посвідчення договору фінансового лізингу не є обов`язковим. Відзив на апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 . У відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов від ОСОБА_1 , зазначено, що в апеляційній скарзі апелянт помилково та безпідставно стверджує, що рішення Соснівського районний суд м. Черкаси від 11 серпня 2020 року є незаконним та підлягає скасуванню. Зазначає, що відповідач надає суду завідомо неправдиву, спотворену інформацію, чим намагається ввести суд в оману, та спонукає до прийняття незаконного судового рішення. Крім того, позивач вказує, що в судовому засіданні позивач не заперечував щодо сплати відповідачу коштів за користування вказаним автомобілем, але за період з 01 березня 2017 року по 01 серпня 2018 року, тобто за фактичне користування автомобілем. Просить залишити рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 серпня 2020 року без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції 06 лютого 2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Автокредит Плюс» шляхом підписання заяви про приєднання до публічного договору № АВН0А!00000103 було укладено договір фінансового лізингу строком на 60 місяців. Відповідно до умов договору ТОВ «Автокредит Плюс» передав позивачу в лізинг автомобіль «Мазда 323», 1996 року випуску, н.н. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 . На виконання п. 14.1.7 договору ОСОБА_1 вніс аванс в розмірі 19000 грн. та здійснює щомісячні платежі згідно з графіком відповідно до умов договору. Відповідно до п. 14.1.5. договору погашення щомісячних платежів лізингоодержувач здійснює на кредитну картку емітовану ПАТ «Акцент-Банк». Відповідно до виписки ПАТ «Акцент-Банк» по кредитному договору № АВН0А!00000103 за період з 13.02.2017 по 28.02.2020 позивач сплатив 126404,6 грн. 01 серпня 2017 року автомобіль «Мазда 323», 1996 року випуску, н.н. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 був вилучений у ОСОБА_1 працівниками поліції, оскільки відповідно до висновку експертного дослідження від 01.08.2017 № 24/7141/5Д первинний номер кузова автомобіля змінений на JMZBA НОМЕР_3 , та відкрито кримінальне провадження № 12017251010006288 від 01.08.2017. Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 04 серпня 2017 року накладено арешт на майно із забороною його відчуження та користування, а саме на автомобіль «MAZDA» 323, д.н.з. НОМЕР_4 , номер кузова JMZBA НОМЕР_3 , 1996 року випуску, який був вилучений 01.08.2017 року у ОСОБА_1 на території центру криміналістичного дослідження транспортних засобів в м. Черкаси по вул. Лесі Українки, 21, та передано вказаний автомобіль та свідоцтво про реєстрацію ТЗ, серія НОМЕР_5 на зберігання ОСОБА_1 , заборонивши йому використання, відчуження та будь-яку зміну права власності майна до скасування арешту у встановленому законом порядку.

Мотивувальна частина Позиція Апеляційного суду Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення. Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Згідно із ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Відносини, що виникають у зв`язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом України «Про фінансовий лізинг». В апеляційній скарзі ТОВ «Автокредит плюс» посилалося на те, що суд першої інстанції неправомірно визнав оспорюваний договір недійсним та просило відмовити в задоволенні зазначеної позовної вимоги. Згідно з частиною другою статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі). Відповідно до частини другої статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Аналіз норм чинного законодавства України дає підстави для висновку, що за своєю правовою природою договір лізингу є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України. Згідно зі статтею 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі. Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню. Таким чином, договір лізингу, укладений за участю фізичної особи, в силу своєї правової природи підлягає нотаріальному посвідченню. Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Згідно з положеннями частини другої статті 215 ЦК України нікчемний правочин є видом недійсних правочинів та є таким в силу вимог закону, тобто його недійсність прямо встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 ЦК України тощо). З огляду на викладене у разі наявності передбачених законом підстав вважати правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину, визначені в статті 216 ЦК України. Аналогічний правовий висновок наведений у постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року в справі № 6-2766цс15 та у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року № 61-2563св18. Розглядаючи справу, суд першої інстанції положення зазначених норм врахував та, встановивши, що при укладенні оспорюваного договору фінансового лізингу допущено порушення статті 799 ЦК України щодо обов`язкового нотаріального посвідчення, дійшов правильного висновку, що такий договір є нікчемним та застосував до нього наслідки недійсності правочину шляхом стягнення з відповідача на користь позивача коштів, сплачених на виконання такого договору. Відповідно до частини першої статті 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Доводи заявника про те, що договір фінансового лізингу не підлягає нотаріальному посвідченню, є безпідставними та спростовуються установленими законодавством вимогами щодо форми договору фінансового лізингу, а саме, статтями 628, 799, 806 ЦК України. Суд правильно зазначив про те, що з відповідача слід стягнути на користь позивача грошові кошти, передані на виконання нікчемного правочину, з різницею коштів, що не підлягають стягненню, та являються платою за користування предметом лізингу. Проте, суд першої інстанції помилився в розрахунках плати за користування предметом лізингу. Оскільки, відповідно до довідки щодо розрахунку собівартості послуги з користування автомобілем він НОМЕР_2 за період з 01.03.2017 по 30.04.2020, плата за користування предметом лізинга в період з 01.03.2017 року по 01.08.2017 року (дата вилучення автомобіля у відповідача ОСОБА_1 ) становить 8398,69 грн., а саме: за період з 01.03.2017 по 31.03.2017 2052,45 грн.; за період з 01.04.2017 по 30.04.2017 1629,95 грн.; за період з 01.05.2017 по 31.05.2017 1567,46 грн.; за період з 01.06.2017 по 30.06.2017 1606,43 грн.; за період з 01.07.2017 по 31.07.2017 1542,40 грн. Аналогічний розрахунок зазначений у додатку № 2 до Договору фінансового лізингу № АВН0А!00000103 від 06.02.2017 року (а.с. 34). Отже, з ТОВ «Атокредит Плюс» слід стягнути на користь ОСОБА_1 грошові кошти, передані на виконання нікчемного правочину, з різницею коштів, що не підлягають стягненню, та являються платою за користування предметом лізингу, а саме 118005,91 грн. (126404,60 грн. 8398,69 грн. (за період з 01.03.2017 року по 01.08.2017 року, (дата вилучення автомобіля у позивача). Щодо застосування реституції в частині повернення автомобіля «Мазда 323» ТОВ «Автокредит Плюс», суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що дана вимога не може бути задоволена. Як вбачається з матеріалів справи, а саме з ухвали слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 04.08.2017 року в кримінальному провадженні № 12017251010006288 від 02.08.2017 року накладено арешт на автомобіль «MAZDA» 323, д.н.з. НОМЕР_4 , номер кузова JMZBA НОМЕР_3 , 1996 року випуску, який був вилучений 01.08.2017 року у ОСОБА_1 на території центру криміналістичного дослідження транспортних засобів в м. Черкаси по вул. Лесі Українки, 21, та передано зазначений автомобіль та свідоцтво про реєстрацію ТЗ, серія НОМЕР_5 на зберігання ОСОБА_1 , заборонивши йому використання, відчуження та будь-яку зміну права власності майна до скасування арешту у встановленому законом порядку (а.с. 43-44). Тому відповідач має право звернутися до суду в порядку кримінально-процесуального кодексу для вирішення питання повернення автомобіля чи передачі його на відповідальне зберігання саме їм. У зв`язку з наведеним, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в застосуванні реституції за нікчемним договором лізингу в частині зобов`язання ОСОБА_1 повернути ТОВ «Автокредит Плюс», оскільки відповідно до ухвали суду на автомобіль «MAZDA» 323 накладено арешт. Посилання апелянта на те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами те, що зміна номера кузову відбулася до його передачі позивачеві є безпідставними, виходячи з наступного. Із матеріалів справи вбачається, що згідно специфікації та акту приймання-передачі від 13.02.2017 року позивачу ОСОБА_1 передано автомобіль Марка ТЗ Mazda, рік випуску 1996, Тип ТЗ ХэтчБэк, Номер кузова(шассі) JMZBA НОМЕР_3 , Реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с. 33). Крім того, у даному акті зазначено, що автомобіль передається в справному стані, без ушкоджень й у повній базовій конструкції колісного транспортного засобу, що відповідає встановленим виробником вимогам (у розумінні Правил експлуатації колісних транспортних засобів, що затверджені Наказом Мініфраструктури України № 550 від 26.07.2013), ідентифікаційні номера автомобіля звірені й відповідають зазначеним у документах транспортного засобу, комплектність автомобіля перевірена й відповідає заводській. Відповідно до копії заяви про приєднання до договору купівлі-продажу від 20.01.2017 року продавець ОСОБА_2 продала автомобіль 1996 року випуску; Марка ТЗ Mazda; Номер кузова НОМЕР_2 , а ТОВ «Автокредит Плюс» купив вказаний автомобіль (а.с. 74). Також в акті прийманні-передачі зазначена характеристика транспортного засобу, а саме Марка ТЗ Mazda, рік випуску 1996, Тип ТЗ ХэтчБэк, Номер кузова(шассі) JMZBA НОМЕР_3 , Транзитний номер НОМЕР_6 (а.с. 75). Згідно Висновку експертного дослідження від 01.08.2017 року № 24/7141/5Д, первинний номер кузова наданого на дослідження транспортного засобу MAZDA 323, номерний знак НОМЕР_4 , змінений на JMZBA 145201316102. Номер двигуна НОМЕР_7 не змінювався. Бланк наданого дослідження документа «Свідоцтва про реєстрацію ТЗ» серія НОМЕР_5 відповідає бланкам, які знаходяться в офіційному обігу (а.с. 41). Колегія суддів приходить до висновку, оскільки номер кузова транспортного засобу при передачі ОСОБА_1 автомобіля, а саме «MAZDA» 323, є аналогічним номеру кузова при оформлені заяви про приєднання до договору купівлі-продажу від 20.01.2017 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Автокредит Плюс», то у суда відсутні підстави для висновку що така зміна номера кузова мала місце після передачі автомобіля ОСОБА_1 у 2017 році. Крім того, кримінальне провадження по виявлену факту не завершено. Що стосується посилань представника ТОВ «Автокредит Плюс» щодо пропуску строку позовної давності то слід зазначити наступне. Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність встановлює строки захисту цивільних прав і протягом часу її дії особа може розраховувати на примусовий захист свого порушеного права судом. Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Положенням статті 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Судом встановлено, що під час розгляду справи у суді першої інстанції ТОВ «Автокредит Плюс» подало заяву про застосування строків позовної давності (а. с. 72). Відповідно до частини третьої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину починається від дня, коли почалося його виконання. З лютого 2017 року ОСОБА_1 сплачував щомісячними платежі, грошові кошти, по договору лізингу № АВН0А!00000103 від 06.02.2017 року. Вказане підтверджується випискою по кредитному договору (а. с. 35). З наведеного вбачається, що з лютого 2017 року почалось виконання спірного договору фінансового лізингу. 07 серпня 2020 року ОСОБА_1 подав заяву про поновлення строку позовної давності у якій вказував, що про порушення свого права дізнався у серпні 2017 року з висновку експертного дослідження від 01 серпня 2017 року № 24/7141/5Д, яке було проведене відповідно до клопотання працівників поліції, які вилучили у позивача автомобіль та відповідно до якого відкрито кримінальне провадження від 02 серпня 2017 року (а.с. 107-109). Відповідно ч. 5 ст. 267 ЦК України суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, тому порушене право підлягає захисту. Даний факт підтверджується висновком експертного дослідження № 24/7141/5Д від 01.08.2017 року (а.с. 41), де зазначено, що первинний номер кузова наданого на дослідження транспортного засобу MAZDA 323, номерний знак НОМЕР_1 , змінений на НОМЕР_2 . Номер двигуна НОМЕР_7 не змінювався. Доводи апеляційної скарги ТОВ «Автокредит Плюс» зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом першої інстанції, який їх обґрунтовано спростував, тому задоволенню не підлягають. Що стосується стягнення моральної шкоди, апеляційний суд приходить до наступного. Частина 1 статті 23 ЦК Українивизначає, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Згідно ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Частиною 3 ст. 23 ЦК України вказаної норми встановлено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» N 4 від 31.03.95у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Статтею 89 ЦПК Українипередбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. З урахуванням наведеного і виходячи з принципу справедливості та розумності, суд першої інстанції прийшов до висновку, з яким погоджується і колегія суддів, що вимоги позивача про стягнення з відповідача компенсації моральної шкоди підлягають частковому задоволенню. Оскільки позивач отримав у лізинг автомобіль який має змінені номер кузова, накладення на даний автомобіль арешту, що позбавило його можливості користуватись даним автомобілем, хоча позивач продовжував сплачувати платежі за нього, невизначеність, яка триває навколо вказаного кримінального провадження, заважає ОСОБА_1 повноцінно розпорядитись майном, яке ним було придбано. З урахуванням викладеного, після детального з`ясування обставин справи та аналізу законодавчих норм, враховуючи обставини справи суд вважає, що позивачу дійсно нанесена моральна шкода діями відповідача, тому вимога позивача про стягнення моральної шкоди підлягає до часткового задоволення, а саме в розмірі 10 000 грн. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Згідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, зокрема, є неправильне застосування норм матеріального права. В зв`язку з вище викладеним, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ТОВ «Автокредит Плюс» підлягає до часткового задоволення, а рішення суду в частині стягнення розміру сплачених позивачем коштів до зміни та зменшення з 119 595,70 грн. до 118 005,91 грн. В іншій частині рішення суду залишити без змін, оскільки воно є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами колегія суддів не вбачає, доводи носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи і правильності висновків суду не спростовують. Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Черкаський апеляційний суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокредит Плюс» - адвоката Добриня Ярослава Олексійовича задовольнити частково. Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 липня 2020 року змінити в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокредит Плюс» на користь ОСОБА_1 , розмір сплачених ним коштів зменшити з 119 595,70 грн. на 118 005,91 грн. В іншій частині рішення суду залити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України. Повний текст виготовлено 28 жовтня 2020 року. Головуючий В.Г. Бородійчук Судді О.В. Карпенко Л.В. Нерушак