Постанова 4808 № 341/362/20

Справа № 341/362/20 Провадження № 22-ц/4808/1101/20 Головуючий у 1 інстанції Юсип І. М. Суддя-доповідач Максюта ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 жовтня 2020 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі: головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О., суддів: Василишин Л.В., Горейко М.Д., секретаря Петріва Д.Б., з участю: апелянта ОСОБА_1 та представника третьої особи адвоката Созоника В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Вікторівської сільської ради, третя особа ОСОБА_2 про визнання недійсним та скасування рішень органу місцевого самоврядування, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 ОСОБА_3 на ухвалу Галицького районного суду Івано-Франківської області про закриття провадження у справі, постановлену суддею Юсип І.М. 08 липня 2020 року у м. Галич Івано-Франківської області, повний текст якої складено 13 липня 2020 року, в с т а н о в и в : У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до Вікторівської сільської ради, третя особа ОСОБА_2 , про визнання недійсним та скасування рішень органу місцевого самоврядування (а.с.1-4). Третя особа ОСОБА_2 подав до суду першої інстанції пояснення щодо позову, в яких на підставі ст. 181, 255 ЦПК України просив постановити ухвалу, якою закрити провадження у справі. Клопотання про закриття провадження у справі мотивоване тим, що твердження позивача про те, що вирішення земельних питань віднесено до компетенції виконавчого органу сільської ради є безпідставним та необґрунтованим. Набуття особами права власності або користування на земельну ділянку відбувається поетапно - починаючи з отримання дозволу на розробку проекту землеустрою, який оформляється відповідним рішенням органу місцевого самоврядування або органу державної влади, погодження та затвердження такого проекту землеустрою та завершується рішенням про передачу земельної ділянки у власність або користування. При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування чи власність. ОСОБА_1 надано земельну ділянку орієнтованою площею 0,33 га для ведення особистого селянського господарства із земель запасу сільської ради. Дана земельна ділянка не є сформованою, не містить площі, меж, кадастрового номера, адреси тощо. Виходячи із зазначеного не може бути об`єктом цивільних прав, в той же час, ОСОБА_1 не є власником чи користувачем земельної ділянки. Дана земельна ділянка належить до земель запасу сільської ради з 1993 року (а.с.33-36). Ухвалою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 08 липня 2020 року клопотання третьої особи ОСОБА_2 задоволено. Закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Вікторівської сільської ради, третя особа ОСОБА_2 про визнання недійсними та скасування рішень Вікторівської сільської ради. Роз`яснено позивачу право на звернення з зазначеним позовом в порядку адміністративного судочинства (а.с.56-57). Не погодившись з даною ухвалою представник ОСОБА_1 ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на її незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального і процесуального права та неправильне їх застосування. Представник апелянта зазначає, що розгляд даної справи і скасування рішень відповідача має розглядатися в порядку цивільного судочинства, так як це відповідає вимогам ст. 15 ЦПК України, відповідно до якої спори, що виникають із земельних відносин, у яких хоча б однією із сторін є фізична особа, незважаючи на участь у них суб`єкта владних повноважень розглядаються в порядку цивільного судочинства. Обґрунтовує свою позицію постановою Верховного суду України від 16.12.2015 року у справі № 6-2510-цс15, згідно якої рішення органу місцевого самоврядування у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта, вичерпує свою дію після його реалізації, а вимоги про визнання такого рішення незаконним повинні розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникає речове право. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним розглядається як спосіб захисту порушеного цивільного права за п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України. Вважає, що відповідач не мав права приймати оскаржувані позивачем рішення, оскільки не відбулося встановлення межових знаків земельної ділянки в натурі і дане питання не входить до компетенції відповідача, а належить до відання виконавчого органу сільської ради. Зазначає також про те, що третя особа та члени його сім`ї, які є суміжними землекористувачами, самовільно, без відповідних дозволів та документів проводять будівництво господарських будівель, змінюючи та порушуючи межові знаки шляхом збільшення площі своєї земельної ділянки за рахунок зменшення площі земельної ділянки апелянта. Крім того, ОСОБА_2 огородив свою земельну ділянку в такий спосіб, який не дозволяє апелянту використовувати належну йому земельну ділянку за цільовим призначенням, що в свою чергу порушує вимоги ст. 103 ЗК України. Просить скасувати ухвалу суду і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції (а.с.61-64). Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу, зазначивши, що апеляційну скаргу вважає безпідставною та необґрунтованою. Так, відповідно до ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема розпорядження землями територіальних громад. Процес набуття особами права власності або користування на земельні ділянки відбувається поетапно, при цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не завжди передбачає позитивне рішення про надання її у власність. В той же час, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав та передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації до Державного земельного кадастру. Відповідно земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування та державної реєстрації права власності на неї. При цьому, як вбачається з оскаржуваних рішень Вікторівської сільської ради Галицького району Івано-Франківської області земельна ділянка, на яку надавався дозвіл на розробку проекту землеустрою (технічної документації) щодо відведення земельної ділянки, не є сформованою, а отже не може бути об`єктом цивільних прав, ОСОБА_1 право власності чи право користування земельною ділянкою не зареєстровано. Крім того, згідно акту обстеження земельної ділянки від 20.09.2016 року № 3, складеного Вікторівською сільською радою Галицького району Івано-Франківської області встановлено, що з 1993 року земельна ділянка орієнтовною площею 0,33 га належить до земель запасу сільської ради. Представник апелянта вказує також на те, що рішення сільської ради щодо відведення земельної ділянки із земель запасу не створюють, не змінюють і не припиняють цивільних прав та обов`язків у позивача, оскільки у нього не виникли речові права на земельну ділянку. Також, звертає увагу суду на те, що виникнення спірних правовідносин обумовлено протиправними, на думку позивача, діями відповідача при вирішенні питання, яке належить до його виключної компетенції. Вказує на постанови Великої Палати Верховного суду від 28 листопада 2018 року у справі № 536/158/16-ц, від 21 березня 2018 року № 536/233/16-ц, від 03 жовтня 2018 року у справі № 820/4149/17, від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16-ц, відповідно до яких при зверненні особи до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у користування, за результатами розгляду яких ці органи приймають відповідні рішення, в цих правовідносинах відповідач реалізує свої контрольні функції у сфері управління діяльністю, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін; судові витрати покласти на відповідача. Відзив на апеляційну скаргу відповідачем Вікторівською сільською радою не подано, що відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку. У судове засідання не з`явився представник відповідача Вікторівської сільської ради Галицького району Івано-Франківської області, про день, місце та час розгляду справи повідомлені належним чином шляхом направлення поштової кореспонденції рекомендованим листом. Приймаючи до уваги, що неявка осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає апеляційному розгляду справи, апеляційним судом виконаний обов`язок щодо повідомлення осіб, які беруть участь у справі, про день, місце та час судового засідання, тому апеляційний суд розглянув справу за їх відсутності. Вислухавши пояснення апелянта ОСОБА_1 та представника третьої особи адвоката Созоника В.В., доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши, відповідно до ст.367 ЦПК України, законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є обґрунтованою, виходячи з таких підстав. Постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що спір у даній справі є публічно-правовим, оскільки позивач звернувся із позовом до суб`єкта владних повноважень про скасування рішень сільської ради про відчуження, надання земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою, за результатами розгляду таких заяв орган самоврядування приймає відповідні рішення, відповідач реалізовує своє функції у сфері управління діяльністю, дійшов висновку, що даний спір підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства. Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду з огляду на таке. Судом встановлено, що рішенням дев`ятої сесії сьомого демократичного скликання Вікторівської сільської ради Галицького району Івано-Франківської області від 31 березня 2017 року № 7-9/2017 надано ОСОБА_1 земельну ділянку орієнтовною площею 0,33 га для ведення особистого селянського господарства в с. Вікторів горішній із земель запасу Вікторівської сільської ради (а.с.7). Рішенням дванадцятої сесії сьомого демократичного скликання Вікторівської сільської ради Галицького району Івано-Франківської області від 24 грудня 2017 року № 22-12/2017 задоволено заяву ОСОБА_1 , відчужено земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства в с. Вікторів Галицького району Івано-Франківської області (межівники ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ) орієнтовною площею 0,10 га. Земельну ділянку орієнтовною площею 0,10 га для ведення особистого селянського господарства переведено в землі запасу Вікторівської сільської ради (а.с.8). Рішенням тринадцятої сесії сьомого демократичного скликання Вікторівської сільської ради Галицького району Івано-Франківської області від 30 березня 2018 року № 24-13/2018 надано ОСОБА_2 земельну ділянку орієнтовною площею 0,10 га для ведення особистого селянського господарства в с. Вікторів горішній із земель запасу Вікторівської сільської ради (а.с.9). Із витягу з рішення сімнадцятої сесії сьомого демократичного скликання Вікторівської сільської ради Галицького району Івано-Франківської області від 07 березня 2019 року № 2-17/2019 встановлено, що ОСОБА_2 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення особистого селянського господарства в с. Вікторів ур. «Вище річки» Галицького району Івано-Франківської області орієнтовною площею 0,10 га (а.с.10). Згідно листа Вікторівської сільської ради Галицького району Івано-Франківської області від 10.09.2019 року № 154/02.2-17 встановлено, що ОСОБА_1 не являється спадкоємцем спірної земельної ділянки, у зв`язку з тим, що дана земельна ділянка перебуває у комунальній власності Вікторівської сільської ради. На підставі рішення сільської ради земельна ділянка надана для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (учаснику АТО) (а.с.11). Згідно акта обстеження земельної ділянки від 20 вересня 2016 року № 3, складеного сільським головою ОСОБА_6 , депутатом сільської ради ОСОБА_7 , встановлено, що спірна земельна ділянка (площею 0,33 га) з 1993 року позначена у книзі обліків як невжиток. Із 1976 року земельна ділянка використовується жителями села для сінокосіння. Встановити чи надавалась дана земельна ділянка у користування чи власність ОСОБА_1 неможливо, оскільки всі рішення сесії до 2013 року здані в архів. Межі земельною комісією не встановлені (а.с.38). Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про закриття провадження у справі, з огляду на таке. Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ. Згідно з приписами ч. 1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України, суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило, майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень. Предметом розгляду в цій справі є законність відчуження рішенням сільської ради від 24 грудня 2017 року частини земельної ділянки, наданої ОСОБА_1 на підставі рішенням сільської ради від 31 березня 2017 року, та надання її ОСОБА_2 .. Тобто фактично первинно, а оспорювання рішення про надання дозволу ОСОБА_2 на виготовлення технічної документації із землеустрою є похідною позовною вимогою. Це свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин. При цьому оспорювання рішення органу місцевого самоврядування як суб`єкта владних повноважень поглинається спором про речове приватне право, яке могло належати особі до звернення до органу місцевого самоврядування або виникнути в результаті реалізації рішення органу місцевого самоврядування, але захист такого права відбувається у порядку цивільного судочинства. Отже, у даній справі спір стосується правомірності рішень Вікторівської сільської ради Галицького району Івано-Франківської області від 24 грудня 2017 року щодо відчуження земельної ділянки та від 07 березня 2019 року про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою, щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) щодо земельної ділянки, якою користується інша особа, зокрема позивач ОСОБА_1 . Суд першої інстанції вищенаведеного не врахував, невірно застосував положення п. 1 ч. 1 ст. 255 України, що призвело до неправильного вирішення питання. Колегія суддів вважає, що посилання суду першої інстанції на правові позиції, викладені у постановах Великої палати Верховного суду від 17 жовтня 2018 року у справі №380/624/16-ц, від 28 листопада 2018 року №536/58/16-ц, від 21.03.2018р. №536/233/16-ц, від 03.10.2018р. №280/4149/17 є помилковими, оскільки правовідносини у цих справах не є подібними. Доводи третьої особи щодо необґрунтованості позову з підстав непорушення прав позивача оскаржуваними рішеннями не заслуговують на увагу, оскільки обґрунтованість чи необґрунтованість позову не впливає на характер спору, дані обставини підлягають встановленню під час розгляду справи і в залежності від встановленого прийняття відповідного рішення. Відповідно доп.6 ч.1ст.374 ЦПК України,суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню на підставі ст. 379 ЦПК України як така, що постановлена з порушенням норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали, з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_3 задовольнити. Ухвалу Галицького районного суду Івано-Франківської області про закриття провадження у справі від 08 липня 2020 року скасувати, справу направити в суд першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Судді: І.О. Максюта Л.В. Василишин М.Д. Горейко Повний текст постанови складено 27 жовтня 2020 року.