Постанова 4808 № 346/2702/20

Справа № 346/2702/20 Провадження № 22-ц/4808/958/20 Головуючий у 1 інстанції Махно Н. В. Суддя-доповідач Фединяк ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 жовтня 2020 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів: головуючого Фединяка В.Д. ( суддя-доповідач) суддів: Василишин Л.В., Максюти І.О. секретаря Мельник О.В. з участю ОСОБА_1 її представника ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про скасування судового наказу № 2-н-185 Коломийського міськрайонного суду від 12 лютого 2010 року, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Коломийського міськрайонного суду від 13 липня 2020 року, ухвалену у складі судді Махно Н. В. у м.Коломиї, ВСТАНОВИВ: У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулась в суд з заявою про скасування судового наказу № 2-н-185 Коломийського міськрайонного суду від 12 лютого 2010 року від 12 лютого 2010 року. Заява мотивована тим, що в листопаді 2019 року на її адресу надійшов лист від Управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції в Івано-Франківської області від 18 жовтня 2019 року № С-407/01-28 в якому повідомлялось, що на виконанні в Івано-Франківському відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції перебуває судовий наказ №2-н-185, виданий Коломийським міськрайонним судом від 12 лютого 2010 року про стягнення солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 11375662000 від 25 липня 2008 року у розмірі 536 530,11 гривень на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк», 850 гривень судового збору та 30 грн. за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Вказує, що їй не було відомо про відкриття виконавчого провадження та про постановлення судового наказу, оскільки в цей період перебувала в республіці Італія. Вона не згідна з вимогою банку про стягнення з неї коштів за кредитним договором, ні з розміром такої заборгованості, так я к банком не повідомлялось про необхідність дострокового повернення кредитних коштів. Таким чином, заборгованість в сумі 536 530, 11 грн є необґрунтованою, та судовий наказ про стягнення вказаної заборгованості за кредитним договором підлягає скасуванню. Просила скасувати судовий наказ № №2-н-185 Коломийського міськрайонного суду від 12.02.2010 року про стягнення солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 11375662000 від 25 липня 2008 року у розмірі 536 530,11 гривень на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк», 850 гривень судового збору та 30 грн. за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи УхвалоюКоломийського міськрайонного суду від 13 липня 2020 року заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 12 лютого 2010 року, разом з додатками повернуто заявнику. Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування оскаржуваної ухвали, вказуючи на те, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, допустив порушення норм процесуального права й постановив незаконну ухвалу. На думку апелянта, суд не врахував того, що про наявність судового наказу по справі №2-н-185 Коломийського міськрайонного суду від 12 лютого 2010 року про стягнення солідарно зі ОСОБА_3 та ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 11375662000 від 25 липня 2008 року у розмірі 536 530,11 на користь ПАТ «УкрСиббанк» їй нічого не було відомо до 2019 року, оскільки в період з 2009 року по 2016 рік перебувала за межами території України і не отримувала поштову кореспонденцію. А в період з 2012 року по 2019 рік жодних повідомлень їй не надходило, що підтверджується матеріалами виконавчого провадження, з яких вбачається, що державний виконавець з 2011 року жодних виконавчих дій не проводили до 2019 року. Наявне повідомлення про вручення поштового відправлення, підтверджує факт не отримання судового наказу, так як містить відомості про отримання ОСОБА_4 даного судового наказу. Вказує, що нею попущено строк на подання заяви про скасування судового наказу з поважних причин та підлягає поновленню. Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив. Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала доводи апеляційної скарги, просить задовольнити скаргу. Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст. 367 ЦПК України наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з таких підстав. Постановляючи ухвалу про повернення заяви ОСОБА_1 про скасування судового наказу, суд першої інстанції виходив з того, що боржником ОСОБА_1 подано заяву про скасування судового наказу, після закінчення строку на її подання, крім того, суд не знаходить підстав для поновлення строку для подання зазначеної заяви, у зв`язку із чим зазначена заява підлягає поверненню заявнику із усіма доданими до неї документами Висновок суду не повністю відповідає вимогам закону і матеріалам справи. Згідно вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено право на справедливий суд, не встановлено вимоги до держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Там, де такі суди існують, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (пункт 25 рішення у справі «Делькур проти Бельгії» від 17 січня 1970 року та пункт 65 рішення у справі «Гофман проти Німеччини» від 11 жовтня 2001року). Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя. Тобто Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства. Відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України та ст.4 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. З матеріалів справи убачається, що за заявою публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» від 10 лютого 2010 року Коломийським міськрайонним судом виданий судовий наказ №2-н-185 від 12 лютого 2010 року про стягнення солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 11375662000 від 25 липня 2008 року у розмірі 536 530,11 гривень на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк», 850 гривень судового збору та 30 грн. за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. 11 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернулась в суд з скасуванням судового наказу. Ухвалою Коломийського міськрайонного суду від 13 грудня 2019 року, залишеною без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 20 травня 2020 року заяву повернуто без розгляду у зв`язку з пропуском без поважних причин строку подання такої заяви встановленого ст.170 ЦПК України. 10 липня 2020 року ОСОБА_1 повторно звернулась в суд з заявою про скасування судового наказу посилаючись на те, що строк подання заяви про скасування судового наказу нею пропущено з поважних причин (а.с.т. 1 а.с.185-190). Відповідно до ч.1 ст. 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Відповідно п.3 ч.1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами. Установлено, що ухвалою суду Коломийського міськрайонного суду від 13 грудня 2019 року, залишеною без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 20 травня 2020 року вирішулось питання про скасування судового наказу № 2-н-185 від 12.02.2010 року за заявою ОСОБА_1 . Тобто у матеріалах справи є постановлене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав судове рішення, що набрало законної сили. Вирішуючи цей спір, суд першої інстанції не зазначене уваги не звернув та помилково прийняв до провадження та розглянув цю заяву, хоч у матеріалах справи наявна ухвала Коломийського міськрайонного суду від 13 грудня 2019 року постановлена з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. ОСОБА_1 не позбавлена можливості перегляду ухвали Коломийського міськрайонного суду від 13 грудня 2019 року з підстав, передбачених ст.423 ЦПК України. Відповідно п.4 ч.1 ст. 374 ЦПК України, за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково. За таких обставин, ухвалу суду першої інстанції підлягає скасуванню з закриттям провадженням за заявою ОСОБА_1 про скасування судового наказу № 2-н-185 від 12.02.2010 року. Керуючись ст. 255, 374, 377, 381- 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Коломийського міськрайонного суду від 13 липня 2020 року скасувати та закрити провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про скасування судового наказу № 2-н-185 Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 12 лютого 2010 року. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст складено 28 жовтня 2020 року. Судді: В.Д.Фединяк Л.В.Василишин І.О.Максюта