Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 500/174/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 жовтня 2020 рокуЛьвівСправа № 500/174/20 пров. № А/857/7255/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Коваля Р.Й., суддів Гуляка В.В., Святецького В.В., з участю секретаря судового засідання Копанишин Х.В., позивача ОСОБА_1 , представника позивача Микитовича П.М., представника Держгеокадастру Волошина О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у м. Львові апеляційні скарги ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 травня 2020 року (прийняте у м. Тернополі суддею Баранюком А.З.; складене у повному обсязі 12 травня 2020 року) у справі № 500/174/20 за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, В С Т А Н О В И В : У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати бездіяльність Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі - Держгеокадастр, відповідач) щодо не поновлення його на роботі протиправною; стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області на користь позивача середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 14.07.2017 по день винесення судового рішення. Позовні вимоги обґрунтовував тим, що постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2017 року у справі № 876/8871/17 скасовано постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 13 липня 2017 року у справі № 2-а-3279/10/1970 та прийнято нову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Держкомзему України від 15.09.2010 № 657-кт "Про звільнення ОСОБА_1 ". Також, цим судовим рішенням поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Головного управління Держкомзему в Тернопільській області з 16 вересня 2010 року. Проте, на цей час вказане рішення не виконане, що і слугувало підставою для звернення позивача із відповідним позовом. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 травня 2020 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру щодо непоновлення ОСОБА_1 на посаді. Стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі з 12 вересня 2017 року по 06 травня 2020 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погодившись із цим рішенням, його оскаржив ОСОБА_1 , який вважає, що судом при ухваленні рішення допущено порушення норм матеріального права. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції необгрунтовано зменшив період затримки невиконання рішення суду, провівши розрахунок лише з часу прийняття рішення судом першої інстанції, в той час, як обов`язок поновити його на роботі виник ще з дати винесення рішення судом першої інстанції. Крім того зазначає, що судом стягнуто середній заробіток за час затримки виконання судового рішення без коригування на коефіцієнт підвищення посадових окладів у проміжок часу до підвищення. Враховуючи наведене, просить змінити резолютивну частину рішення суду першої інстанції з урахуванням викладених доводів. Не погодившись із цим рішенням, його оскаржило Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області, яке вважає, що судом при ухваленні рішення допущено порушення норм матеріального права, а тому просить скасувати рішення і прийняте нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що цей трудовий спір носить триваючий характер, оскільки ще незавершений бо переданий на розгляд суду касаційної інстанції, а виплати за період вимушеного прогулу здійсненні, тому в розумінні ст.235, 236 КЗпП України, позовні вимоги щодо повторного стягнення санкцій з Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі є хибним та суперечить положенням процесуального законодавства. Крім того, з цим рішенням не погодилась і оскаржила його Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, яка вважає, що судом ухвалено рішення без з`ясування обставин справи, повноти та об`єктивності дослідження доказів, з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому просить скасувати рішення і прийняте нове, яким в частині вимог визнання бездіяльності Держгеокадастру протиправною закрити провадження, а у задоволенні решти позовних вимог відмовити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що позовні вимоги щодо визнання бездіяльності щодо непоновлення позивача на роботі протиправною та зобов`язання в установленому законом порядку, видати наказ про поновлення позивача на роботі відповідно до постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2017 у справі №876/8871/17 спрямовані на виконання судового рішення у справі №2-а-3279/10/1970 і не можуть бути предметом нового судового рішення. Крім того, судом першої інстанції не враховано наведені поважні причини, які ускладнюють виконання цього рішення. ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, в якому вказав, що не погоджується з доводами та вимогами апеляційної скарги. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, тому просить відмовити в задоволенні вимог апеляційної скарги Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області. Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області подало відзив на апеляційну скаргу позивача, у якому вказало, що не погоджується з доводами та вимогами його апеляційної скарги. Вважає рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, тому просить відмовити в задоволенні вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 .. У судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник підтримали вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 із аналогічних підстав; просили апеляційну скаргу задовольнити. Апеляційні скарги Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області та Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру просили залишити без задоволення. Представник Держгеокадастру підтримав вимоги апеляційних скарг Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області та Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру із аналогічних підстав; просить апеляційні скарги задовольнити. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 просив залишити без задоволення. Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області подало до суду клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку із неможливістю забезпечити явку свого представника через його тимчасову непрацездатність та необхідності участі спеціалістів юридичного управління в інших судових засіданнях. Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що таке не може бути задоволене, оскільки заявник цього клопотання має в підпорядкуванні не одного юриста, а ціле юридичне управління, яке представляє його інтереси і доказів зайнятості всіх працівників цього управління в інших судових засіданнях в цей день ним не надано. А відповідно до частини другої статті 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Згідно зі статтею 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що матеріли адміністративної справи чітко відображають правові позиції вказаного учасника справи, його доводи і обґрунтування є у матеріалах справи, а тому є достатніми для вирішення справи по суті апеляційних вимог і прийняття законного та обгрунтованого судового рішення. Тобто, є можливим апеляційний розгляд справи у відсутності цього учасника (представника). А відкладення розгляду справи є необґрунтованим та таким, що призведе до порушення права осіб на доступ до суду, правової невизначеності судового рішення, ухваленого судом першої інстанції та порушення судом апеляційної інстанції процесуальних норм щодо граничних строків розгляду апеляційних скарг. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційні скарги не належать до задоволення з таких підстав. Як встановлено судом, ОСОБА_1 06.08.2008 згідно Наказу Державного комітету України із земельних ресурсів №387 від 05.08.2008 був призначений виконуючим обов`язки начальника Головного управління Держкомзему у Тернопільській області з присвоєнням 7 рангу державного службовця за переведенням із центрального апарату Держкомзему. Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 15 вересня 2010 року № 657-кт "Про звільнення ОСОБА_1 " позивача 15 вересня 2010 року звільнено з посади начальника ГУ Держкомзему в Тернопільській області відповідно до статті 7 Кодексу законів про працю України та пункту 6 статті 30 Закону України "Про державну службу" за порушення Присяги державного службовця в частині сумлінного виконання своїх обов`язків. Наказом ГУ Держкомзему в Тернопільській області від 17 вересня 2010 року № 122-кт оголошено наказ Державного комітету України із земельних ресурсів від 15 вересня 2010 року № 657-кт "Про звільнення ОСОБА_1 ". Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 13.07.2017 у справі № 2-а-3279/10/1970 адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Держкомзему України від 15.09.2010 №657-кт "Про звільнення ОСОБА_1 " Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Головного управління Держкомзему в Тернопільській області. Стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16.09.2010 по 13.07.2017 в розмірі 181090,61 грн із відрахуванням податків та інших обов`язкових платежів. Постанову в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць звернуто до негайного виконання. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2017 у справі №876/8871/17 апеляційні скарги ОСОБА_1 , Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області задоволено частково. Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 13 липня 2017 року у справі № 2-а-3279/10/1970 скасовано та прийнято нову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Держкомзему України від 15.09.2010 №657-кт "Про звільнення ОСОБА_1 " Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Головного управління Держкомзему в Тернопільській області з 16 вересня 2010 року. Стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16.09.2010 по 11.09.2017 в розмірі 349887,05 грн. Постанову в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 5333,80 грн звернуто до негайного виконання. Оскільки відповідачами в повному обсязі не виконано вказане рішення, позивач звернувся до суду із відповідним позовом. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції мотивував його тим, що позивача поновлено на посаді за рішенням суду, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення шляхом стягнення з Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі саме з 12 вересня 2017 року по день винесення даного судового рішення - 06 травня 2020 року. При цьому суд не погодився із твердженням позивача про задоволення позову із 13.07.2017, оскільки постанова суду від 13.07.2017 у справі №2-а-3279/10/1970 була скасована постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2017 у справі № 876/8871/17, яка набрала законної сили 11.09.2017, а відтак і затримка виконання рішення суду виникла після прийняття рішення у справі № 876/8871/17. Такі висновки суду першої інстанції, на переконання колегії суддів апеляційного суду, відповідають нормам матеріального права, фактичним обставинам справи і є правильними з огляду на таке. Статтею 8 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Стаття 43 Конституції України передбачає, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Частиною другою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Пунктом 3 частини першої статті 371 КАС України встановлено, що рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно. Відповідно до статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню. Згідно частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Відповідно до частини сьомої статті 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню. Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов`язок полягає у тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде це рішення суду оскаржуватися. Відповідно до частини третьої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Отже, з дня ухвалення рішення суду про поновлення позивача на роботі у відповідача виник обов`язок щодо його виконання. Судом встановлено, що постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2017 у справі №876/8871/17 позивача поновлено на посаді начальника Головного управління Держкомзему в Тернопільській області з 16 вересня 2010 року. У пункті 34 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" роз`яснено, що належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків. Відповідно до правового висновку Верховного Суду, наведеного у постанові від 24.01.2019 у справі №760/9521/15 належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків. Враховуючи вищенаведене та те, що в порушення норм чинного законодавства, Держгеокадастром не поновлено позивача на вказаній посаді, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суд першої інстанції про те, що така бездіяльність Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру є протиправною, оскільки призвела до затримки виконання рішення суду, а тому позовні вимоги в цій частині слід задовольнити, а доводи апеляційної скарги Держгеокадастру в цій частині є необгрунтованими. Щодо позовної вимоги про стягнення з Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області на користь позивача середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 14.07.2017 по день винесення судового рішення, суд зазначає таке. Відповідно до статті 236 Кодексу законів про працю України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки. Згідно із правовою позицією Верховного Суду наведеної у постанові від 25 липня 2018 року у справі № 552/3404/17 вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати. Верховний Суд також вказав, що вимога про оплату середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду є спором про оплату праці, тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина друга статті 233 КЗпП України. Суд зазначає, що середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якого виникла у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Закон пов`язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі. Для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 Кодексу законів про працю України суду належить встановити, зокрема, період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі. Позивач просить стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі з дати рішення суду першої інстанції про його поновлення на роботі, проте колегія суддів зазначає, що ця постанова була скасована судом апеляційної інстанції і прийнята нова постанова суду про поновлення на посаді, а тому вказані вимоги підлягають задоволенню саме з 12 вересня 2017 року, оскільки рішення суду апеляційної інстанції набрало законної сили 11.09.2017. Враховуючи наведене, позовні вимоги підлягають до задоволення шляхом стягнення з Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі саме з 12 вересня 2017 року по день винесення рішення судом першої інстанції - 06 травня 2020 року. За таких обставин колегія суддів приходить до переконання, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює. При цьому, колегія суддів апеляційного суду вважає, що з метою належного способу захисту порушеного права позивача із відповідача необхідно стягнути визначену суму середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, яка із врахуванням наданого Головним управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області розрахунку становить 332 708,32 грн. При цьому, колегія суддів зазначає, з цього розрахунку видно, що при визначенні цієї суми враховано необхідність коригування на коефіцієнт підвищення посадових окладів Згідно із пунктом четвертим частини першої статті 317 КАС України підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частина четверта статті 317 КАС України). Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до переконання, що суд першої інстанції правильно по суті вирішив цей публічно-правовий спір, проте встановлені обставини у справі дають підстави суду апеляційної інстанції змінити рішення суду першої інстанції шляхом зміни його резолютивної частини. Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційні скарги Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру залишити без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 травня 2020 року у справі № 500/174/20 змінити, доповнивши третій абзац резолютивної частини словами «в сумі 332 708 (триста тридцять дві тисячі сімсот вісім) гривень 32 коп.» У решті рішення суду залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її прийняття (проголошення), а у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення - протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді В. В. Гуляк В. В. Святецький Постанова складена у повному обсязі 27 жовтня 2020 року. Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду