Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/1989/2020

Головуючий І інстанції: Севастьяненко К.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 жовтня 2020 р. Справа № 520/1989/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді Любчич Л.В., Суддів: Спаскіна О.А. , П`янової Я.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.03.2020, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 23.03.2020 по справі № 520/1989/2020 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: У лютому 2020 року ОСОБА_1 (далі за текстом також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі за текстом також відповідач, ГУ ПФУ в Харківській обл.), в якому просив: - визнати дії ГУ ПФУ в Харківській обл. які полягають у зменшенні розміру його пенсії з надбавками за рахунок виплати лише 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 05.03.2019 протиправними; - зобов`язати ГУ ПФУ в Харківській обл. перерахувати та виплатити йому пенсію у розмірі з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 05.03.2019, здійснити виплату суму недоплаченої частини основного розміру пенсії з 05.03.2019 однією сумою, з урахуванням виплачених сум, з нарахуванням і виплатою компенсації втрати частини доходу, без використання при таких виплатах постанов Кабінету Міністрів України чи інших нормативно правових актів (постанова № 649 від 22.08.2018, постанова № 804 від 14.08.2019), які надають боржнику можливість для відстрочення чи розстрочення виплат. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23 березня 2020 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Харківській обл. які полягають у зменшенні розміру пенсії з надбавками ОСОБА_1 за рахунок виплати лише 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 05.03.2019. Зобов`язано ГУ ПФУ в Харківській обл. перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію у розмірі з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 05.03.2019 та здійснити виплату ОСОБА_1 суму недоплаченої частини основного розміру пенсії з 05.03.2019 однією сумою, з урахуванням виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що судове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення в цій частині та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції помилково не задовольнив вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строку її виплати. Просив урахувати правові позиції Верховного Суду, сформовані у постановах від 20 лютого 2018 року у справі № 522/5664/17, від 06 лютого 2018 року у справі №681/423/15-а, від 20 лютого 2018 року у справі №336/4675/17, від 21 червня 2018 року у справі №523/1124/17, від 03 липня 2018 року у справі №521/940/17, від 04.07.2019 у справі №823/628/17. Вважає, що виплата перерахунку пенсії не може ставитися у залежність від постанови КМУ №804 від 14.08.2019 та від постанови КМУ №649 від 22.08.2018, а також вказує, що судом першої інстанції під час ухвалення рішення не було надано оцінку змісту постанови КМУ №649 від 22.08.2018 за клопотанням позивача. У відзиві на апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Харківській обл. зазначило, що на цей час між сторонами існує спір щодо перерахунку пенсії, у зв`язку із чим заборгованість із пенсійних виплат не нараховувалась і не виплачувалась, а тому компенсація не могла бути нарахована та виплачена. З посиланням на правову позицію Верховного Суду, сформовану у постанові від 11 липня 2018 року у справі №487/6923/16-а, уважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що позовні вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строку її виплати є передчасними та не підлягають задоволенню. Просило врахувати, що відповідач є територіальним органом виконавчої влади, який в своїй діяльності керується чинним законодавством. За результатами апеляційного розгляду відповідач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. У відповіді на відзив на апеляційну скаргу позивач наголосив, що позовні вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строку виплати підвищення пенсії, а також вимоги про заборону ГУ ПФУ в Харківській обл. застосовувати при виплаті позивачу перерахунку пенсії Постанову КМУ №649 від 22.08.2018 є законними і обґрунтованими. Наголосив, що метою судового захисту є надання судом ефективного способу захисту порушеного права та інтересу, за захистом яких позивач звертається до суду. Відповідно до положеньч.1 ст. 308 , п.3 ч.1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі КАС України) розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у ній доказами та в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів вислухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які відповідач посилається в апеляційній скарзі, прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлені наступні обставини, які не оспорені сторонами. ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Харківській обл. та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" ( далі Закон №2262). У зв`язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" ( далі постанова КМУ №103) позивачу здійснено перерахунок пенсії з 01.01.2018 та встановлено виплату пенсії у 2018 році у розмірі 50%, у 2019 році у розмірі 75% та у 2020 році у розмірі 100% від підвищення пенсії позивача, відповідно до Перерахунку пенсії./а.с.10/ Стверджуючи про неправомірність виплати суми підвищення пенсії після перерахунку з 01.01.2018 не у повному обсязі, позивач ініціював даний спір. Відмовляючи в задоволенні частини позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що вимога про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів з 01.01.2018 при виплаті суми недоплаченої частини підвищення пенсії, не підлягає задоволення як така, що є передчасною. Також, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимога про запровадження відповідачу заборони керуватись нормами постанови КМУ №649 від 22.08.2018 та постанови КМУ №804 від 14.08.2019 при виплаті суми недоплаченої частини основного розміру пенсії не може бути задоволена судом, оскільки відповідач при виконанні рішення суду як орган державної влади зобов`язаний діяти лише в межах чинного законодавства та з врахуванням чинних нормативно-правових актів. Колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог не оскаржується, а позивач фактично оскаржує рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог. Отже, в межах апеляційного розгляду надається правова оцінка законності та обґрунтованості рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів з 01.01.2018 при виплаті суми недоплаченої частини підвищення пенсії із запровадження відповідачу заборони керуватись нормами постанови КМУ №649 від 22.08.2018 та постанови КМУ №804 від 14.08.2019 при такій виплаті. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи, суд апеляційної інстанції виходить з такого. Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За частиною другою статті 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом. Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" №2050-111 від 19.10.2000 (далі також - Закон №2050-111) та "Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати", затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі по тексту - Порядок №159) . Відповідно до положень статті 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Згідно зі статтею 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії (ч.2 ст. 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати"). Згідно зі статтею 4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Компенсацію виплачують за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету (ст. 6 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати"). Відповідно до пункту 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159, компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001. Також, в силу пункту 3 Порядку №159, компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: зокрема, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат). За наведеним регулюванням правове значення має те, чи нараховувався та виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням, чи з порушенням строків був виплачений такий дохід. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №826/12938/16. Враховуючи, що нарахування та виплата суми грошових доходів є первинною подією щодо компенсації втрати частини доходів, яка нараховується та виплачується не раніше нарахування та виплати основної суми грошових доходів, а позивачу не був нарахований та виплачений дохід у вигляді перерахованої пенсії, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги позивача про зобов`язання відповідача нарахувати та виплати позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати є передчасними. Такий висновок узгоджується із висновками Верховного Суду, наведеними у постановах від 16.05.2019 у справі № 134/89/16-а, від 10.02.2020 у справі № 134/87/16-а, від 05.03.2020 у справі №140/1547/19, від 16.04.2020 у справі № 200/11292/19-а. Проте, колегія суддів звертає увагу, що позивач має право на отримання компенсації при виплаті відповідачем заборгованості за недоплаченою сумою підвищення пенсії. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у цій частині. Також, колегія суддів зазначає, що вимоги позивача про зобов`язання відповідача здійснити виплату суми заборгованості недоплаченої частини основного розміру пенсії без урахування постанови Кабінету Міністрів України №649 від 22.08.2018 та постанови Кабінету Міністрів України №804 від 14.08.2019 є передчасними. Відповідно до приписів чинного законодавства, зокрема, приписів статті 129-1 Конституції України та приписів статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання та повинно виконуватися в повному обсязі і саме приписами Закону України "Про виконавче провадження" визначається порядок примусового виконання судових рішень, який не передбачає відповідних механізмів та обмежень, запроваджених Постановою Кабінету Міністрів України №649 від 22.08.2018 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду» та Постановою Кабінету Міністрів України №804 від 14.08.2019 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян». З урахуванням того, що такі вимоги позову заявлені наперед, стосуються подій майбутніх правовідносин, відносно яких відсутні об`єктивні дані існування у владного суб`єкта наміру на недотримання закону та порушення прав заявника, такі вимоги не можуть бути задоволені з огляду на їх передчасність. Крім того колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 листопада 2019 року у справі №640/5248/19, яке набрало законної сили 22.07.2020, Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, затверджений постановою КМУ № 649 від 22.08.2018, визнаний протиправним і скасований. Колегія суддів зауважує, що з адміністративним позовом до суду ОСОБА_1 звернувся 17.02.2020, але оскільки у пенсійного органу відсутні підстави для застосування означеного Порядку з 22.07.2020, не убачається підстав для надання правової оцінки нормативно-правовому акту, що на час розгляду справи має статус «скасований». Правові позиції Верховного Суду, сформовані у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справі № 522/5664/17, від 06 лютого 2018 року у справі №681/423/15-а, від 20 лютого 2018 року у справі №336/4675/17, від 21 червня 2018 року у справі №523/1124/17, від 03 липня 2018 року у справі №521/940/17, від 04.07.2019 у справі №823/628/17, на які посилається позивач у апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 16.05.2019 у справі № 134/89/16-а, від 10.02.2020 у справі № 134/87/16-а, від 05.03.2020 у справі №140/1547/19, від 16.04.2020 у справі № 200/11292/19-а, мають перевагу у часі. Ухвалюючи дане судове рішення колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вище зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи позивача, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно установив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. Враховуючи положення статті 139 КАС України, підстави для зміни розподілу судових витрат відсутні. Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23 березня 2020 року по справі №520/1989/2020 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя-доповідач Л.В. Любчич Судді О.А. Спаскін Я.В. П`янова