Постанова 4874 № 906/706/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 жовтня 2020 року Справа № 906/706/19 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Гудак А.В. , суддя Маціщук А.В. секретар судового засідання Ткач Ю.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" на рішення Господарського суду Житомирської області від 04.12.2019 р. у справі № 906/706/19 (суддя Кудряшова Ю.В., повний текст рішення складено 16.12.2019 р.) за позовом керівника Бердичівської місцевої прокуратури в особі: 1) Житомирської обласної державної адміністрації; 2) Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області до товариства з додатковою відповідальністю "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - державного підприємства "Укрриба" про припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 119,3 га на території Вербівської сільської ради, скасування державного акту на право постійного користування землею та зобов`язання повернути земельну ділянку за участю представників сторін: прокурор - Безпалов А.В.; позивача - 1 - не з`явився; позивача - 2 - не з`явився; відповідача - Кашпур В.М.; третьої особи - не з`явився; ВСТАНОВИВ: Керівник Бердичівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Житомирської обласної державної адміністрації та Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області звернувся до товариства з додатковою відповідальністю "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" з позовом про припинення права постійного користування 8 земельними ділянками, розташованими на території Ружинського району Житомирської області, проте на територіях різних сільських рад таких, як: Плосківської, Ягнятинської, Карабчиївської, Вербівської, Верхівнянської, Прибережненської, Дерганівської та Ружинської з цільовим призначенням для риборозведення на промисловій основі; скасування відповідних державних актів на право постійного користування спірними земельними ділянками, виданими Житомирському обласному державному виробничому сільськогосподарсько-рибоводному підприємству; скасування записів про реєстрацію Державних актів на право простійного користування відповідними землями; зобов`язання ТОВ "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" повернути Житомирській обласній державній адміністрації визначені позовом 8 земельних ділянок водного фонду. Щодо кожної з восьми земельних ділянок заявлено чотири позовних вимоги, що загалом складає 32 позовні вимоги. Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 09.07.2019 р. у даній справі прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 22.07.2019 об 11:30 год. В послідуючому, Господарським судом Житомирської області ухвалою від 10.07.2019 р. роз`єднано позовні вимоги в окремі провадження щодо кожної з земельних ділянок водного фонду, що розташовані на території Плосківської сільської ради, Ягнятинської сільської ради, Карабчиївської сільської ради, Вербівської сільської ради, Верхівнянської сільської ради, Прибережненської сільської ради, Дерганівської сільської ради, Ружинської сільської ради Ружинської району. Згідно вищезазначеної ухвали копії позовної заяви та документи, долучені до неї, передано для присвоєння номерів справ автоматизованою системою документообігу. Вимоги керівника Бердичівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі позивачів про: - припинення права постійного користування земельною ділянкою, площею 119,30 га, розташованою на території Вербівської сільської ради Ружинського району Житомирської області, з цільовим призначенням для риборозведення на промисловій основі товариства з додатковою відповідальністю "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство", яке здійснюється на підставі державного акту на право постійного користування землею серія ЖТ 05-05 № 000010, виданого 22.12.1994 р. Житомирському обласному державному виробничому сільськогосподарсько-рибоводному підприємству; - скасування державного акту на право постійного користування землею серії ЖТ 05-05 № 000010, виданого 22.12.1994 р. Житомирському обласному державному виробничому сільськогосподарсько-рибоводному підприємству; - скасування запису про реєстрацію державного акту на право простійного користування землею серії ЖТ 05-05 № 000010, зареєстрованого в книзі записів (реєстрації) державних актів на право постійного користування землею на території Ружинської районної ради народних депутатів за № 12; - зобов`язання відповідача повернути Житомирській обласній державній адміністрації земельну ділянку водного фонду загальною площею 119,30 га, розташовану на території Вербівської сільської ради Ружинського району Житомирської області, що фактично використовується товариством, до земель державної власності шляхом складання акту прийому-передачі, виділено в окреме провадження та присвоєно № 906/706/19. Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор посилається на безпідставне фактичне користування відповідачем земельною ділянкою площею 119,30 га, розташованою на території Вербівської сільської ради Ружинського району Житомирської області, з цільовим призначенням для риборозведення на промисловій основі товариства з додатковою відповідальністю "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство". Рішенням Господарського суду Житомирської області від 04.12.2019 р. у справі №906/706/19 позов задоволено повністю. Припинено право постійного користування земельною ділянкою, площею 119,30 га, розташованою на території Вербівської сільської ради Ружинського району Житомирської області, з цільовим призначенням для риборозведення на промисловій основі Товариства з додатковою відповідальністю "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство", яке здійснюється на підставі державного акту на право постійного користування землею серія ЖТ 05-05 № 000010, виданого 22.12.1994 р. Житомирському обласному державному виробничому сільськогосподарсько-рибоводному підприємству. Скасовано державний акт на право постійного користування землею серії ЖТ 05-05 № 000010, виданого 22.12.1994 р. Житомирському обласному державному виробничому сільськогосподарсько-рибоводному підприємству. Скасовано запис про реєстрацію державного акту на право простійного користування землею серії ЖТ 05-05 № 000010, зареєстрованого в книзі записів (реєстрації) державних актів на право постійного користування землею на території Ружинської районної ради народних депутатів за №

12. Зобов`язано відповідача повернути Житомирській обласній державній адміністрації земельну ділянку водного фонду загальною площею 119,30 га, розташовану на території Вербівської сільської ради Ружинського району Житомирської області, що фактично використовується товариством, до земель державної власності шляхом складання акту прийому-передачі. Здійснено розподіл судового збору за подання позовної заяви. Приймаючи рішення , суд першої інстанції зазначив, що до суду не подано доказів того, що ТДВ "Житомиррибгосп" та СВАТ "Житомиррибгосп" зверталися до уповноважених органів з заявами про оформлення права на землю відповідно до чинного земельного законодавства, тому місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про припинення права постійного користування спірною земельною ділянкою. Окрім того, місцевий господарський суд, враховуючи припинення діяльності Житомирського обласного державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства, дійшов висновку, що державний акт серії ЖТ 05-05 № 000010 від 22.12.1994 р. на право постійного користування земельною ділянкою також підлягає скасуванню. При цьому, оскільки вимога про скасування запису про реєстрацію державного акту на право постійного користування землею серії ЖТ 05-05 № 000010 від 22.12.1994 р. є похідною від вимоги про скасування державного акту на право постійного користування землею, тому суд першої інстанції дійшов висновку, що вказана вимога також підлягає задоволенню. Також, враховуючи те, що питання про передачу в користування земельних ділянок згідно вищевказаних державних актів на право постійного користування відноситься до компетенції Житомирської обласної державної адміністрації, а судом припинено право постійного користування земельною ділянкою, тому суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов`язання відповідача повернути Житомирській обласній державній адміністрації земельну ділянку, що фактично використовується товариством, до земель державної власності шляхом складання акту прийому-передачі. При цьому, суд першої інстанції зазначив, що сам факт не звернення до суду Житомирською обласною державною та ГУ Держгеокадастру в Житомирській області з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що вказані органи державної влади неналежно виконують свої повноваження щодо усунення порушень прав власника щодо повернення земельної ділянки, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини, а відтак суд відмовив в задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду. Також, суд першої інстанції, враховуючи те, що відповідач до теперішнього часу використовує спірні земельні ділянки в порушення вимог чинного земельного законодавства, тобто за відсутності оформленого у встановленому законом порядку права, дійшов висновку, що до вказаних вимог позовна давність не поширюється. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, товариство з додатковою відповідальністю "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, що посилання в рішенні суду на те, що до статутного капіталу СВАТ "Житомиррибгосп" не увійшли ставки та гідротехнічні споруди, і, як свідчить інформація Регіонального відділення ФДМУ по Житомирській області від 30.06.2000 р. № 1568, у переліку нерухомого майна, яке передано у власність СВАТ "Житомиррибгосп", відсутні земельні ділянки та водні об`єкти, не свідчить про незаконність користування відповідачем земельною ділянкою водного фонду, тому що зазначені об`єкти і не повинні були передаватись до статутного капіталу чи у власність СВАТ "Житомиррибгосп", оскільки відповідно до ст. 108 ЦК України СВАТ "Житомиррибгосп", а в подальшому і відповідач здійснювали користування такими земельними ділянками на підставі відповідних державних актів. Відповідач звертає увагу суду, що в наказі регіонального відділення ФДМУ по Житомирській обл. № 70-ВАТ від 30.07.1999 р. відсутня інформація про припинення Житомирського обласного державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства, про що помилково зазначено в Рішенні. Більше того, п. 4 вказаного наказу було затверджено статут СВАТ "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство", в п. 1.1 якого зазначено, що останнє засноване відповідно до наказу регіонального відділення ФДМУ по Житомирській обл. № 70-ВАТ від 30.07.1999 р. шляхом перетворення Житомирського обласного державного виробничого сільськогосподарсько- рибоводного підприємства у сільськогосподарське відкрите акціонерне товариство згідно із Законами України "Про особливості приватизації в агропромисловому комплексі", "Про приватизацію державного майна" та Порядком перетворення у процесі приватизації державних, орендних підприємств і підприємств зі змішаною формою власності у відкриті акціонерні товариства, затвердженим постановою КМУ від 11.09.1996 р. № 1099. В подальшому СВАТ "Житомиррибгосп" було перетворено в ТзДВ "Житомиррибгосп", що підтверджується п. 1.1 статуту останнього, в якому зазначено, що ТзДВ "Житомиррибгосп" створене у формі товариства з додатковою відповідальністю шляхом перетворення СВАТ "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" на основі рішення позачергових загальних зборів акціонерів СВАТ "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" (протокол № 10-1 від 25.10.2011 р.), товариство є правонаступником всіх прав та обов`язків СВАТ "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство". Таким чином, відповідно до ст. 108 ЦК України та п. 6 Порядку, з моменту державної реєстрації СВАТ "Житомиррибгосп" та ТзДВ "Житомиррибгосп" стали правонаступниками прав і обов`язків Житомирського обласного державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства, в т.ч. й в частині права користування земельною ділянкою водного фонду згідно державного акту на право постійного користування землею. Скаржник вказує, що в рішенні суду, з огляду на положення ч. 1 ст. 141 ЗК України, неправомірно зазначено, що у відповідача відсутні підстави користування земельною ділянкою водного фонду, оскільки у ч. 1 ст. 141 ЗК України наведені підстави припинення права користування земельною ділянкою. Зокрема, у пункті "в" цієї частини (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) такою підставою визначено припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій. Апелянт звертає увагу суду, що в порушення ст. 131-1 Конституції України, в рішенні суду не зазначено, в чому полягає виключність звернення прокуратури в інтересах держави до суду із даним позовом. До позовної заяви прокурором не долучені докази прокурорського реагування відповідно до вимог процесуального закону та/або вирок суду, відтак, рішення являється незаконним. В рішенні суду не зазначено жодних причин неможливості здійснення позивачами, які є самостійними юридичними особами з відповідною процесуальною дієздатністю, захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів в судовому порядку. Судом першої інстанції формально зроблено висновок про те, що Житомирська обласна державна адміністрація та Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області неналежно виконують свої повноваження щодо повернення земельної ділянки. Таким чином, зважаючи на положення ч. 3 ст. 4 ГПК України та положення ст. 53 ГПК України у Бердичівської місцевої прокуратури Житомирської області відсутня процесуальна дієздатність для звернення до суду із зазначеною позовною заявою. Скаржник звертає увагу суду на те, що оскільки перебіг строку позовної давності для звернення до суду осіб, в інтересах яких подано позов, почався 30.07.1999 р., при цьому ст. 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність для звернення до суду тривалістю у три роки, то, відповідно, прокуратурою пропущено встановлений законом строк позовної давності для звернення до суду із зазначеною позовною заявою, при цьому суд першої інстанції неправильно встановив вказані обставини та прийшов до помилкового висновку, що до позовних вимог позовна давність не поширюється. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.02.2020 р. (з врахуванням ухвали суду від 20.02.2020 р. про виправлення описки) було відкрито апеляційне провадження у справі та призначено розгляд скарги на 26.02.2020 р. об 15:00 год. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.02.2020 р. доручено забезпечення проведення відеоконференції Печерському районному суду м. Києва. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.02.2020 р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 04.03.2020 р. о 15:30 год.; зобов`язано прокуратуру та позивача надати суду письмові пояснення щодо заяви відповідача про зупинення провадження у справі; доручено забезпечення проведення відеоконференції Північному апеляційному господарському суду. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.03.2020 р. провадження у справі № 906/706/19 зупинено до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 912/2385/18. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.08.2020 р. поновлено апеляційне провадження у справі № 906/706/19, розгляд апеляційної скарги призначено на 16.09.2020 р. об 15:30 год. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.09.2020 р. розгляд скарги відкладено на 25.09.2020 р. о 11:30 год. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.09.2020 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - державне підприємство "Укрриба"; розгляд скарги відкладено на 22.10.2020 р. о 11:15 год. Товариство з додатковою відповідальністю "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" надіслало до суду клопотання, в якому просить суд долучити до матеріалів справи копію Науково-експертного висновку Державної екологічної академії післядипломної освіти та управління від 10.02.2020 р. щодо права користування земельними ділянками водного фонду згідно державних актів на право постійного користування землею. Керівник Бердичівської місцевої прокуратури надіслав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зазначає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що у разі припинення діяльності (реорганізація чи ліквідації) державних чи комунальних підприємств, установ і організацій право постійного користування земельною ділянкою припиняється і в порядку правонаступництва до нової (новоствореної, реорганізованої) особи не переходить. Тобто з моменту припинення Житомирського обласного державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства припинено право користування земельною ділянкою, площею 116,6 га, розташованою на території Плосківської сільської ради Ружинського району Житомирської області. Прокурор вказує, що ТДВ "Житомиррибгосп" не є підприємством державної або комунальної власності, тому на нього не поширюється дія ст. 92 ЗК України щодо права постійного користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Діюче законодавство України не містить норм, які б передбачали можливість правонаступництва саме в земельних правовідносинах і не регулює заміну землекористувача, а розповсюджується на право юридичної особи на переоформлення права постійного користування при його наявності, або на оформлення права користування у встановленому чинним законодавством порядку без визначення конкретних строків такого оформлення. У даному випадку відповідач не є підприємством, установою, організацією, які належать до державної або комунальної власності і які мають переважні права на належне оформлення правовідносин з власником землі, а відповідно може набути земельну ділянку у користування на умовах оренди. ТДВ "Житомиррибгосп" та СВАТ "Житомиррибгосп" не звертались до уповноважених органів з заявами про оформлення права на землю відповідно до чинного земельного законодавства. Прокурор звертає увагу суду на те, що ним в позовній заяві, у відповідності до вимог законодавства, що підтверджено судом першої інстанції при ухвалені рішення, належним чином обґрунтовано наявність порушень інтересів держави та необхідності їх захисту, зазначено органи, які уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах та їх бездіяльність по захисту державних інтересів. Також необхідно зазначити, що діючим процесуальним законодавством не зобов`язано прокурора надавати докази на підтвердження неможливості захисту державних інтересів суб`єктом владних повноважень (вироків суду, відомостей з Єдиного реєстру досудових розслідувань чи даних щодо притягнення до відповідальності посадових осіб). Для суду достатньо аргументованого обґрунтування прокурором наявності підстав для представництва у зв`язку з невиконанням або неналежним захистом державних інтересів суб`єктом владних повноважень, що було зроблено при пред`явленні вказаної позовної заяви. Прокурор також вказує, що позовна давність не може поширюватися на вимоги про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 ЦК України), оскільки в такому разі йдеться про так зване триваюче правопорушення. Враховуючи те, що ТзДВ "Житомиррибгогсп" до цього часу використовує спірну земельну ділянку в порушення вимог чинного законодавства, зокрема ст. ст. 92, 116, 122, 123, 124, 125, 134 ЗК України, тобто за відсутності оформленого у встановленому законом порядку права, до вказаних вимог позовна давність не поширюється. Житомирська обласна державна адміністрація надіслала до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Позивач зазначає, що належні підстави для використання відповідачем зазначених у позові земельних ділянок відсутні, а отже таке використання земельної ділянки можна визначити як самовільне зайняття земельної ділянки. Вважає, що такими діями відповідача порушені інтереси держави, а тому земельні ділянки, що є предметом спору та фактично використовуються товариством, підлягають поверненню Житомирській обласній державній адміністрації до земель державної власності. Самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню за рішенням суду. Товариство з додатковою відповідальністю "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" надіслало до суду заяву про зупинення апеляційного провадження у даній справі до закінчення перегляду судового рішення у подібних правовідносинах в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду у справі № 912/2385/18. Житомирська обласна державна адміністрація надіслала до суду заяву про розгляд справи без участі її повноважного представника в судовому засіданні. Товариство з додатковою відповідальністю "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" надіслало до суду письмові пояснення з посиланням на правові позиції суду касаційної інстанції. В пояснення відповідач посилається на постанову Верховного Суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду у справі № 815/1554/17. Просить суд звернути увагу на правові позиції, що зазначені у постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного господарського суду (справи № 918/194/19, 904/284/19, 915/657/18, 914/748/19, 914/839/18. Товариство з додатковою відповідальністю "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" надіслало до суду клопотання про долучення до матеріалів справи документів, а саме: договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності з сільськогосподарським відкритим акціонерним товариством "Житомирське обласне сільськогосподарсько - рибоводне підприємство" від 31.12.2003 р., додаткову угоду до договору оренди № 16 від 31.12.2003 р. державного нерухомого майна 22.10.2010 р., інвентаризаційний опис № УР-0000024 основних засобів, перелік гудротехнічних споруд, які знаходилися на балансі відповідача. Керівник Бердичівської місцевої прокуратури надав додаткові письмові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи з додатками. Зазначає, що рішення про передачу відповідачу земельної ділянки не приймалося, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки не розроблявся, користування спірною земельною ділянкою товариством здійснюється в порушення положень ст. 125, 134 ЗК України, тобто за відсутності оформленого у встановленому порядку права. Окрім того, прокурор вказує. що у разі укладення договору оренди розмір річної орендної плати може становити понад 20 тис. грн. Державне підприємство "Укрриба" надіслало до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому повідомило суд, що Київським апеляційним господарським судом, у 2017 році, розглядались аналогічні, за предметом позову та обґрунтуванням позовних вимог, справи № 927/845/16, 927/846/16. Товариство з додатковою відповідальністю "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" надіслало до суду додаткові пояснення, в яких відповідач стверджує, що Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області має офіційне роз`яснення з приводу спірного питання і таке роз`яснення вказує на відсутність підстав в минулому для задоволення позову в суді першої інстанції, а на даний час вказує на наявність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача. Просить суд звернути увагу на висновки, зазначені в п. п. 25, 26 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 р. у справі № 179/1043/16-ц. Представник відповідача в судових засіданнях підтримав доводи апеляційної скарги, просить її задоволити, а рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити в позові. Прокурор в судових засіданнях заперечив доводи апеляційної скарги, просить відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Позивачі та третя особа не забезпечили явку повноважних представників в судові засідання, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників справи про день, час та місце розгляду справи, явка представників учасників судового процесу в судове засідання не визнана обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в даному судовому засіданні за наявними матеріалами. Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, заслухавши пояснення представника відповідача та прокурора, колегія суддів зазначає наступне. Як встановлено апеляційним господарським судом, Бердичівською місцевою прокуратурою опрацьовано інформацію органів державної влади та контролю та матеріали кримінального провадження № 12016060290000154 від 26.05.2016 р. щодо використання земельних ділянок водного фонду на території Ружинського району Житомирської області, за результатом чого встановлено наступне. Рішенням Ружинської районної ради народних депутатів від 16.12.1994 р. в постійне користування Житомирському обласному державному виробничому сільськогосподарсько-рибоводному підприємству передано земельну ділянку водного фонду, зокрема площею 119,3 га на території Вербівської сільської ради (державний акт на право постійного користування серія ЖТ 05-5 № 000010, зареєстрований в книзі записів (реєстрації) державних актів на право постійного користувачі землею на території Ружинської районної ради народних депутатів за №12 від 22.12.1994 р.). Наказом регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області № 32-ДП від 15.02.1996 р. прийнято рішення про приватизацію Житомирського обласного державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства. Відповідно до Законів України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі", "Про приватизацію державного майна" і наказу регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області № 70-ВАТ від 30.07.1999 р. (а.с. 66, т.1), в ході проведення приватизації на базі Житомирського обласного державного сільськогосподарсько-рибоводного підприємства створено СВАТ "Житомирське обласне сільськогосподарське-рибоводне підприємство". Згідно акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу Житомирського обласного державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства від 30.03.1999 р., до статутного капіталу СВАТ "Житомирське обласне сільськогосподарське-рибоводне підприємство" (СВАТ "Житомиррибгосп") не увійшло державне майно - об`єкти, які підлягають приватизації, зокрема ставки та гідротехнічні споруди. Підтвердженням цього є акт оцінки цілісного майнового комплексу, затверджений заступником начальника регіонального відділення ФДМУ по Житомирській області від 30.03.1999 р. (а.с. 47-49, т.1) та план приватизації Житомирського обласного державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства, затверджений заступником начальника регіонального відділення ФДМУ по Житомирській області від 28.11.1999 (а. с. 70-81, т. 1). Як вбачається з інформації Регіонального відділення ФДМУ по Житомирській області від 30.06.2000 р. № 1568 (а. с. 67-69, т. 1) у переліку нерухомого майна, яке передано у власність СВАТ "Житомиррибгосп", відсутні земельні ділянки, водні об`єкти (ставки) та гідротехнічні споруди. Гідротехнічні споруди, включаючи ставкові рибоводні споруди, які в процесі приватизації не увійшли до статутного капіталу СВАТ "Житомиррибгосп", відповідно до спільного наказу Міністерства аграрної політики України та Фонду державного майна України від 06.05.2003 р. №126/752, передані до сфери управління Міністерства аграрної політики України. На виконання вказаного наказу, 22.08.2003 р. гідротехнічні споруди СВАТ "Житомиррибгосп" передано ДП "Укрриба", на підтвердження чого в матеріалах справи міститься акт приймання-передачі гідротехнічних споруд, які не увійшли до статутного фонду господарського товариства СВАТ "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" від 22.08.2003 р. з додатком (а. с. 60-64, т. 1). В подальшому ДП "Укрриба" вказані гідротехнічні споруди передано в оренду СВАТ "Житомиррибгосп" на підставі укладеного договору. Наказом регіонального відділення фонду державного майна України по Житомирській області від 15.05.2003 р. № 289 процес приватизації СВАТ "Житомиррибгосп" був завершений. З 23.01.2012 р. СВАТ "Житомиррибгосп" реорганізовано шляхом і перетворення в товариство з додатковою відповідальністю "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" (ТДВ "Житомиррибгосп"). Однак, СВАТ "Житомиррибгосп", а в подальшому ТДВ "Житомиррибгосп" використовує до цього часу вищевказану земельну ділянку водного фонду на території Ружинського району на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, який видавався Житомирському обласному державному виробничому сільськогосподарське рибоводному підприємству 22.12.1994 р. Із статуту ТДВ "Житомиррибгосп" вбачається, що вказане товариство створене у формі товариства з додатковою відповідальністю шляхом перетворення СВАТ "Житомиррибгосп" та є правонаступником всіх прав та обов`язків СВАТ "Житомиррибгосп". Згідно даних наявних у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТДВ "Житомиррибгосп" зареєстроване 23.01.2012 р. СВАТ "Житомиррибгосп" згідно даних наявних у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстровано 30.07.1999 р. на підставі розпорядження голови Ружинської районної державної адміністрації № 283 від 30.07.1999 р. (а. с. 87, т. 1). Згідно інформації Регіонального відділення ФДМУ в Житомирській області від 31.05.2019р. № 03/1347 (а.с. 43-44, т.1) з дати реєстрації СВАТ "Житомиррибгосп" 30.07.1999 р. Житомирське обласне державне виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство припинене. За інформацією Бердичівського управління ГУ ДФС Житомирській області згідно бази даних за кодом ЄДРПОУ 00476843 рахується СВАТ "Житомиррибгосп" та його правонаступник ТДВ "Житомиррибгосп. Предметом даного позову є вимога прокурора в інтересах позивачів до відповідача про припинення права постійного користування земельною ділянкою, скасування державного акту на право постійного користування землею, скасування запису про реєстрацію даного державного акту та зобов`язання відповідача повернути земельну ділянку до земель державної власності, шляхом складання акту прийому-передачі. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно використовує земельну ділянку з цільовим призначенням для риборозведення на промисловій основі. Причиною спору у справі стало питання про наявність або відсутність підстав для припинення права постійного користування земельною ділянкою, скасування державного акту на право постійного користування землею та запису про реєстрацію державного акту, а також повернення земельної ділянки до земель державної власності. Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 27 ЗК (в редакції Закону від 18.12.1990 р. № 561-ХП та в редакції Закону від 13.03.1992 р.) право користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється у разі, зокрема, припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства. Згідно ч. 1 ст. 92 ЗК України (в редакції Закону від 25.10.2001 р.) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності можуть набувати вичерпне коло осіб, зокрема підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності. Пунктом "в" ч. 1 ст. 141 ЗК України визначено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій. Статтею 37 ЦК УРСР та ст. 34 Закону України "Про підприємства в Україні" (в редакції, чинній на момент завершення приватизації) визначено, що юридична особа припиняє свою діяльність шляхом ліквідації чи реорганізації (перетворення). Майно переходить в день підписання передаточного балансу, якщо інше не передбачене законом або постановою про реорганізацію. Відповідно до ст. 19 ЗК України (в редакції від 13.03.1992 р.) і ст. 123 ЗК України (в редакції від 25.10.2001 р.) надання земельних ділянок юридичним особам у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок. Відтак, апеляційним судом встановлено, що Земельний кодекс України в редакції від 13.03.1992 р. та Земельний кодекс України в редакції від 25.10.2001 р. не передбачали жодних виняткових підстав для набуття права користування земельними ділянками правонаступниками колишніх землекористувачів. Отже, перетворення державного підприємства у відкрите акціонерне товариство без державної частки є юридичним фактом для припинення права на користування земельною ділянкою. Автоматичне переоформлення прав землекористування законодавством не передбачено. В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 58 ЗК України та ст. 4 ВК України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами; землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів. При цьому на землі водного фонду України, зокрема, зайняті як у даному випадку водостоками, штучними водоймами (водосховища/, ставки) поширюється окремий порядок надання і використання. Як встановлено апеляційним судом, наказом регіонального відділення фонду державного майна України по Житомирській області від 15.05.2003 р. № 289 був завершений процес приватизації СВАТ "Житомиррибгосп". В свою чергу, планом приватизації не передбачено передачі майнових прав на земельну ділянку. Відповідно до Плану приватизації гідротехнічні споруди, ставки тощо (за переліком у акті приймання-передачі від 22.08.2003 р. з додатком) на спірній земельній ділянці не увійшли до статутного капіталу новоствореного акціонерного товариства, а були передані в подальшому іншому державному підприємству. Отже, оскільки в силу ст. ст. 22, 27 ЗК України (в редакції від 18.12.1990 р.), ст. ст. 92, 141 ЗК України (в редакції від 25.10.2001 р.) після припинення діяльності (реорганізація чи ліквідація) державного чи комунальних підприємств, установ та організацій право постійного користування земельною ділянкою припиняється і в порядку правонаступництва до нової (новоутвореної, реорганізованої) особи не переходить, тому за наведених вище обставин приватизації з моменту припинення Житомирського обласного державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства припинено право користування на вищевказану земельну ділянку площею 119,3 га на території Вербівської сільської ради, згідно з державним актом на право постійного користування землею серія ЖТ 05-05 № 000010, виданого 22.12.1994 р. Враховуючи те, що позовна вимога прокурора про припинення права постійного користування спірною земельною ділянкою заявлена до ТДВ "Житомиррибгосп", яке не має права на користування земельною ділянкою і не набуло його у встановленому порядку, в тому числі, і в порядку правонаступництва за СВАТ "Житомиррибгосп", колегія суддів приходить до висновку, що позов в даній частині не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню. Окрім того, колегія суддів враховує, що відповідно до статуту ТзДВ "Житомиррибгосп", товариство створене у формі товариства з додатковою відповідальністю шляхом перетворення сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" (протокол загальних зборів акціонерів № 10-1 від 25.10.2011 р.). Одночасно, у статуті зазначено, що ТзДВ "Житомиррибгосп" є правонаступником всіх прав та обов`язків сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство", заснованого відповідно до наказу регіонального відділення Фонду державного майна України у Житомирській області від 30.07.1999 р. № 70-ВАТ, шляхом перетворення Житомирського обласного державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводне підприємство. Однак, статут юридичної особи є одностороннім актом цієї юридичної особи, який не є підставою правонаступництва щодо іншої юридичної особи, якщо таке правонаступництво не виникло відповідно до закону.Наведена правова позиція висвітлена у постанові ВП ВС від 01.09.2020 р. у справі № 907/29/19. Доводи відповідача щодо правонаступництва за Житомирським обласним державним виробничим сільськогосподарсько-рибоводне підприємством спростовуються вище переліченими доказами у справі. При цьому, колегією суддів встановлено, що за інформацією Бердичівського управління ГУ ДФС у Житомирській області у базі даних за кодом ЄДРПОУ 00476843 рахується СВАТ "Житомиррибгосп" та його правонаступник ТзДВ "Житомиррибгосп", тобто не підтверджено присвоєння новоствореній юридичній особі коду Житомирського обласного державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства. Відповідно до п. 6 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України (у новій редакції постанови КМ України від 22.06.2005 р. № 499) ідентифікаційний код юридичної особи має бути унікальним, а присвоєння новоствореній юридичній особі ідентифікаційного коду іншої юридичної особи, яка не є правопопередником новоствореної юридичної особи, не допускається. Водночас в кожному випадку помилкове присвоєння новоствореній юридичній особі ідентифікаційного коду іншої юридичної особи, яка не є правопопередником цієї новоствореної юридичної особи, свідчить про порушення законодавства, але така помилка не є підставою правонаступництва. Посилання відповідача на Науково-експертний висновок щодо права користування земельними ділянками водного фонду згідно державних актів на право постійного користування землею від 10.02.2020 р., складений Державною екологічною академією післядипломної освіти та управління Міністерства енергетики та захисту довкілля України, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 109 ГПК України висновок експерта у галузі права не є доказом, має допоміжний (консультативний) характер і не є обов`язковим для суду. В свою чергу, наданий відповідачем висновок не містить інформації, що він надається суду і не містить відомостей про обізнаність спеціаліста про відповідальність за виклад неправдивої чи помилкової інформації. За змістом даного висновку СВАТ "Житомиррибгосп" та ТзДВ "Житомиррибгосп" з моменту державної реєстрації стали правонаступниками прав і обов`язків Житомирського обласного державного виробничого сільськогосподарського підприємства, зокрема, в частині права користування земельними ділянками водного фонду згідно державних актів на право постійного користування землею, однак такий висновок суперечить чинному законодавству та конкретним обставинам у справі. Колегія суддів апеляційного суду не погоджується із висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про скасування державного акту на право постійного користування землею серія ЖТ 05-05 № 000010, виданого 22.12.1994 р., та про скасування запису щодо державної реєстрації цього акту. Так, прокурор, посилаючись на інформацію відділу в Ружинському районі Головного правління Держгеокадастру в Житомирській області, згідно якої, зокрема, спірна земельна ділянка рахуються за Житомирським обласним державним сільськогосподарсько-рибоводним підприємством, а державний акт на право постійного користування землею зареєстрований в книзі записів (реєстрації) державних актів на право постійною користування землею на території Ружинської районної ради народних депутатів, просить скасувати запис про реєстрацію державних актів. В свою чергу, державні акти про право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Кабінету Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій. Право власності та постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником чи користувачем документа, що посвідчує відповідне право та його державної реєстрації. Законодавство не передбачає автоматичну видачу нового державного акту на право постійного користування земельною ділянкою або відповідного свідоцтва у разі зміни назви або організаційно-правової форми землекористувача. Окрім того, у зв`язку із набранням чинності Закону України "Про державний земельний кадастр", постанови КМУ від 17.10.2012 р. № 1051 "Про затвердження порядку ведення Державного земельного кадастру" та відповідно до ст. 126 ЗК України, право власності чи користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а саме органом державної реєстрації прав. Тобто, з 01.01.2013 р. територіальні органи Держгеокадастру України позбавлені повноважень щодо реєстрації прав власності та користування земельною ділянкою; внесення записів про скасування державної реєстрації прав здійснюється державним реєстратором за заявою, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Міністерство юстиції України. У спорах, пов`язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватись як зазначені рішення, на підставі яких видані відповідні державні акти, так і самі акти про право постійного користування. Матеріалами справи підтверджується те, що прокурор не оспорює підстави і правомірність видачі державного акту на право постійного користування спірною земельною ділянкою. Отже, враховуючи те, що державний акт на право постійного користування землею серія ЖТ 05-05 № 000010 був виданий і зареєстрований в книзі записів (реєстрації) державних актів на право постійною користування землею від 22.12.1994 р. Житомирському обласному державному виробничому сільськогосподарсько-рибоводному підприємству, а не відповідачеві, та останній не є правонаступником цього підприємства, тому відсутні підстави для покладення на ТзДВ "Житомиррибгосп" відповідальності щодо скасування державного акту на право постійного користування землею серія ЖТ 05-05 № 000010, виданого 22.12.1994 р., та про скасування запису щодо державної реєстрації цього акту. Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що відповідно до ст. 59 ЗК України, землі водного фонду надаються у постійне користування за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Згідно ч. 5 ст. 122 ЗК України, обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинам третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб. Отже, розпорядження спірною земельною ділянкою водного фонду здійснюється Житомирською обласною адміністрацією, яка є позивачем у спорі про скасування державного акту, виданого 22.12.1994 р. Житомирському обласному державному виробничому сільськогосподарсько-рибоводному підприємству, та про скасування запису щодо державної реєстрації цього акту. Таким чином, відповідач не може відповідати за діяльність органу влади, позовні вимоги про скасування державного акту, виданого Житомирському обласному державному виробничому сільськогосподарсько-рибоводному підприємству, та про скасування запису щодо державної реєстрації цього акту заявлені прокурором до відповідача безпідставно, тому рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в цій частині підлягає скасуванню. Колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції про правомірність вимог прокурора в частині зобов`язання відповідача повернути спірну земельну ділянку державі в особі Житомирської обласної адміністрації, враховуючи викладене. Відповідно до ст. 84 ЗК України (в редакції, чинній на момент звернення до суду з даним позовом), у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом. Згідно ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Відповідно до ст. 59 ЗК України, землі водного фонду надаються у постійне користування за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Згідно ст. 123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Таким чином, відповідно до норм Земельного кодексу України обов`язковими умовами для одержання земельної ділянки у користування є прийняття відповідного рішення уповноваженим органом, розроблення проекту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки та проведення земельних торгів щодо продажу права оренди цієї земельної ділянки. Також, ст. 92 ЗК України передбачено, що права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації; релігійні організації України; публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування; вищі навчальні заклади незалежно від форми власності; співвласники багатоквартирного будинку. Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації; право власності або користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (ст. ст. 125, 126 ЗК України). Матеріалами справи підтверджується та не заперечується відповідачем, що ТзДВ "Житомиррибгосп" використовує земельну ділянку водного фонду площею 119,3 га на території Вербівської сільської ради. Як встановлено судом вище, відповідач не є правонаступником Житомирського обласного державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства, тому його твердження про правомірне використання спірної земельної ділянки на підставі державного акту на право постійного користування землею серія ЖТ 05-05 № 000010, виданого 22.12.1994 р., є безпідставними. Інших правовстановлювальних документів на право користування земельної ділянки немає (як зазначено вище, земельна ділянка продовжує обліковуватись за Житомирським обласним державним виробничим сільськогосподарсько-рибоводним підприємством). В кожному випадку після реорганізації новоствореній юридичній особі необхідно звернутися із клопотанням до відповідного органу виконавчої влади про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою з метою переоформлення права постійного користування земельними ділянками у порядку, встановленому статтею 123 цього ж Кодексу. В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази звернення із такими заявами СВАТ "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводие підприємство", а в подальшому ТзДВ "Житомиррибгосп" щодо оформлення права користування спірною земельною ділянкою до компетентних органів, рішення щодо передачі земельної ділянки у власність або користування не приймалися. В своїх поясненнях суду апеляційної інстанції представник відповідача, крім того, що доводив правонаступництво за державним підприємством, пояснив, що ТзДВ "Житомиррибгосп" звернулося за дозволом на розробку проекта землеустрою для передачі земельної ділянки в оренду, однак будь-яких доказів такого суду не надано в порядку ст. 74 ГПК України. Таким чином, колегія суддів встановила, що СВАТ "Житомиррибгосп", а в подальшому відповідач ТзДВ "Житомиррибгосп" протягом тривалого часу користувалися спірною земельною ділянкою водного фонду державної власності без жодної правової підстави, всупереч вимогам законодавства, зокрема ст.ст. 59, 92, 116, 122, 123, 124, 125 Земельного кодексу України. Отже, зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням Земельного кодексу України і Водного кодексу України надає право власнику земельної ділянки вимагати повернення земельної ділянки впродовж усього часу тривання порушення права законного володільця земельної ділянки водного фонду. Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Норми глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Норми глави 83 цього кодексу застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Частиною 1 статті 1213 ЦК України передбачено, що набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. Як встановлено апеляційним судом вище, рішення про передачу спірної земельної ділянки у користування ТзДВ "Житомиррибгосп" уповноваженими державними органами не приймалися, проекти землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування товариству не розроблялися та не затверджувалися, і ТзДВ "Житомиррибгосп" користується земельною ділянкою водного фонду безпідставно всупереч вимогам законодавства. Крім того, відповідно до інформації Головного управління ДФС у Житомирській області Державної фіскальної служби України від 06.03.2019 р. ТДВ "Житомиррибгосп" (код ЄДРПОУ 00476843) перебуває на обліку в Попільнянській ДПІ (Ружинській район) Бердичівського управління ГУ ДФС у Житомирській області на загальній системі оподаткування зі сплатою земельного податку з юридичних осіб у 2018 та 2019 роках, тоді як чинним законодавством розмежовано поняття земельний податок і орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності. Оскільки відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього може бути орендна плата (пп. 14.1.72 п.14.1 ст.14 ПК України). Колегія суддів вказує, що згідно ст. 122 ЗК України органами, уповноваженими здійснювати функції держави в даному випадку є Житомирська обласна державна адміністрація. В свою чергу, позивач - Житомирська обласна державна адміністрація повністю підтримує позовні вимоги прокурора у даній справі. Беручи до уваги викладене, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірні земельні ділянки на вимогу власника підлягають поверненню до земель державної власності Житомирській обласній державній адміністрації, а відтак і позов обґрунтовано задоволено судом першої інстанції в цій частині. Разом з тим, колегія суддів враховує, що прокурор в позовній заяві зазначає, що повернення спірної земельної ділянки має відбутися шляхом складання акту прийому-передачі, тобто, вимога прокурора у такій формі свідчить про те, що прокурор просить встановити порядок виконання рішення в цій частині. Так, відповідно до ч. 1 ст. 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення може визначити порядок його виконання. В свою чергу, колегія суддів зазначає, що такий порядок виконання рішення, який просить прокурор не можливо визначити, оскільки він ускладнить виконання рішення, так як у зв`язку з відсутністю законодавчої врегульованості форми та змісту такого акту, вказівка в рішенні про складання такого акту може призвести до зловживань з боку боржника та звузить коло повноважень державного виконавця в разі примусового виконання рішення суду. Заперечуючи проти даного позову, відповідач у відзиві на позовну заяву, просив суд застосувати строк позовної давності, який на його думку розпочався з 30.07.1999 р. Колегія суддів вказує, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України). Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Статтею 268 ЦК України визначено вимоги на які позовна давність не поширюється. Але цей перелік вимог не є вичерпним, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 268 ЦК України законом можуть бути встановлені також інші вимоги, на які не поширюється позовна давність. Так, позовна давність не може поширюватися на вимоги про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 ЦК України), оскільки в такому разі йдеться про так зване триваюче правопорушення. Отже, власник може пред`явити такий позов у будь який час незалежно від того, коли почалося порушення його прав. Обов`язковою умовою негаторного позову є існування порушення прав власника на час пред`явлення такого позову. Дана правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 р. у справі № 504/2864/13-ц, від 12.06.2019 р. у справі № 487/10128/14-ц, від 11.09.2019 р. у справі № 487/10132/14-ц, і колегія суддів у даній справі не вбачає підстав для відступлення від цієї правової позиції. При цьому, стосовно позовних вимог про припинення права постійного користування земельною ділянкою; скасування державного акту на право постійного користування землею, та скасування запису про реєстрацію державного акту на право простійного користування землею, то строк позовної давності відповідно до ст. 261 ЦК України застосуванню не підлягає, оскільки у позові відмовлено за безпідставністю матеріально-правових вимог. Також колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно відхилив заяву відповідача про залишення позову без розгляду з тої підстави, що прокурор, на думку відповідача/скаржника не має процесуальної дієздатності для звернення до суду з даним позовом, оскільки не зазначені причини неможливості здійснення позивачами, які є самостійними юридичними особами, захисту порушених прав та інтересів в судовому порядку самостійно. В даному випадку органами, уповноваженими звертатися до суду є Житомирська обласна державна адміністрація, як орган державної влади, який відповідно до ст. 122 ЗК України є розпорядником спірної земельної ділянки водного фонду, розташованої поза межами населених пунктів, та Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області як орган, який організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, починаючи з 30.07.1999 р., тобто з моменту припинення права Житомирського обласного державного виробничого сільськогосгюдарсько-рибоводного підприємства користування вищевказаними земельними ділянками водного фонду. Так, згідно ст. 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі. Відповідно до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 р. № 15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів. Серед основних завдань Держгеокадастру є, зокрема, реалізація державної політики у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності. Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль): за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності. Матеріалами справи підтверджено, що Житомирська обласна державна адміністрація та ГУ Держгеокадастру в Житомирській області з метою захисту майнових прав до суду не звертались та належним чином до цього часу не реалізували право вимоги про усунення спочатку СВАТ "Житомиррибгосп", а в подальшому ТзДВ "Житомиррибгосп" порушень земельного законодавства при використанні спірних земельних ділянок водного фонду, не вчиняли дій щодо отримання належної плати за користування земельною ділянкою; такі обставини підтверджуються листами долученими прокурором до позовної заяви. Так, 11.06.2019 р. та 13.03.2019 р. Бердичівська місцева прокуратура на адресу Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області та Житомирської обласної державної адміністрації направила листи для вжиття відповідних заходів реагування на усунення виявлених порушень вимог земельного законодавства. 10.05.2019 р. Житомирська обласна державна адміністрація у відповідь на звернення прокурора повідомила, що обласна адміністрація довела товариству з додатковою відповідальністю "Житомиррибгосп" умови користування земельними ділянками водного фонду державної власності згідно з вимогами чинного законодавства та рекомендувала укласти договори оренди на земельні ділянки водного фонду. Інших заходів не вжито на час ухвалення судового рішення. Листом від 19.06.2019 р. Головне управління Держгеокадастру в Житомирській області повідомило прокурору, що у Відділі контролю за використанням та охороною земель в Андрушівському, Бердичівському, Любарському, Ружинському та Чуднівському районах Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області відсутня інформація стосовно вказаних порушень Товариством "Житомиррибгосп" вимог земельного законодавства при використанні на території Ружинського району земельних ділянок водного фонду; заходи державного контролю з використанням та охоронною земельне проводились; акти реагування не вносились. Про бездіяльність Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області свідчить також пасивна позиція у даній справі. 19.06.2020 р. Бердичівська місцева прокуратура в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" надіслала Головному Управлінню Держгеокадастру в Житомирській області та Житомирській обласній державній адміністрації повідомлення (відповідно листи № (06-34)2945-вих -19 та № (06-34)2942-вих -19) про звернення до суду за захистом майнових прав держави та у зв`язку із бездіяльністю уповноважених органів, починаючи із 1999 року. Таким чином, прокурор довів, що для захисту прав та інтересів держави є підстави відповідно до норм ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", оскільки має місце усвідомлена пасивна поведінка уповноважених суб`єктів владних повноважень, коли органам відомо (мало бути відомо при належному здійснені відповідних повноважень) про порушення інтересів держави, яке полягає у неправомірному користуванні земельною ділянкою водного фонду протягом значного періоду часу, при цьому Головне Управління Держгеокадастру в Житомирській області та Житомирська обласна державна адміністрація мають відповідні повноваження для захисту порушеного права та інтересу, але всупереч цим інтересам ефективних способів реагування не вчинили, обмежились листуванням з прокурором та відповідачем, за захистом до суду не звертались. Відповідно до п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України, ч. 3 ст. 23 цього Закону, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 мотивувальної частини). Колегією суддів на підставі доданих до позовної заяви документів встановлено, що прокурор відповідно до норм ч. 3, 5, 6 ст. 162 ГПК України виклав обставини, якими обґрунтовує свої вимоги, та докладно виклав обставини, якими підтверджує підстави представництва, а також додав такі докази до позовної заяви. Суд встановив, що прокурор у позовній заяві зазначив про невжиття уповноваженими органами протягом тривалого періоду часу жодних заходів на усунення порушень чинного законодавства. Вказані органи протягом тривалого періоду часу та після отримання повідомлення прокурора самостійно не звернулись до суду з позовом в інтересах держави і не вживали будь яких інших ефективних заходів до забезпечення інтересів держави, тобто - неналежним чином здійснюють захист законних інтересів держави як власника земель водного фонду, що є достатнім для підтвердження підстав представництва. За наведених обставин колегія суддів вважає, що прокурором належним чином обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з даним позовом. Доводи апеляційної скарги в цій частині колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції з урахуванням вище викладеного. Разом з тим, бездіяльність компетентних органів не звільняє відповідача від обов`язку використовувати земельні ділянки відповідно до чинного законодавства. Посилання сторін на практику судів касаційної інстанції різних років колегія суддів не бере до уваги, оскільки у наведених справах вивчали неоднорідні правовідносини, і правові позиції судів не є однаковими. Беручи до уваги викладене, колегія суддів дійшла висновку, що висновки суду першої інстанції частково не відповідають обставинам справи, що є підставою для скасування рішення суду в частині задоволення позовних вимог про припинення права постійного користування земельною ділянкою, площею 119,30 га; скасування державного акту на право постійного користування землею серії ЖТ 05-05 № 000010, виданого 22.12.1994 р. Житомирському обласному державному виробничому сільськогосподарсько-рибоводному підприємству; скасування запису про реєстрацію державного акту на право простійного користування землею серії серія ЖТ 05-05 № 000010, зареєстрованого в книзі записів (реєстрації) державних актів на право постійного користування землею на території Ружинської районної ради народних депутатів за № 12 відповідно до п. 3, 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України. Оскільки, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення позову та апеляційної скарги, витрати на оплату судового збору згідно зі ст.129 ГПК України покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам. Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 277, 281 - 282 Господарського процесуального кодексу України, суд - П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" задоволити частково.

2. Рішення Господарського суду Житомирської області від 16.12.2019 р. у справі №906/706/19 скасувати частково і викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції: "Позов задоволити частково. Товариству з додатковою відповідальністю "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" повернути Житомирській обласній державній адміністрації до земель державної власності земельну ділянку водного фонду загальною площею 119,3 га, розташовану на території Вербівської сільської ради Ружинського району Житомирської області, і межі якої визначені в Державному акті на право постійного користування землею серія ЖТ 05-05 №000010, який виданий 22.12.1994 р. В решті позову відмовити.

3. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" (13600, Житомирська область, смт. Ружин, вул. Київська, 60; код 00476843) на користь Прокуратури Житомирської області (10014, м. Житомир, вул. Леха Качинського, 2; код ЄРДПОУ 02909950) 7684,00 грн. витрат на оплату судового збору за подання позовної заяви."

4. Стягнути з Прокуратури Житомирської області (10014, м. Житомир, вул. Леха Качинського, 2; код ЄРДПОУ 02909950) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" (13600, Житомирська область, смт. Ружин, вул. Київська,60; код 00476843) 11526 грн. витрат на оплату судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Господарському суду Житомирської області видати накази на виконання цієї постанови. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Матеріали справи № 906/706/19 повернути Господарському суду Житомирської області. Повний текст постанови складений 28 жовтня 2020 р. Головуючий суддя Олексюк Г.Є. Суддя Гудак А.В. Суддя Маціщук А.В.