Постанова Київський апеляційний суд № 760/10844/20

УКРАЇНА КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А Іменем України 23 жовтня 2020 року м. Київ Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду - Дзюбін В.В., за участю апелянта - ОСОБА_1 захисника - адвоката Кащука С.С., переглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали адміністративної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Солом`янського районного суду м. Києва від 20 липня 2020 року, у с т а н о в и в: Цією постановою судді місцевого суду в адміністративній справі: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, який народився в м. Києві, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , - визнаний винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ч. 1 ст. 122-2 КпАП України, та на нього на підставі ч. 2 ст. 36 КпАП України, тобто в межах санкції встановленої за більш тяжке правопорушення, накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестиста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 10 200 грн., з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік. На підставі ст. 40-1 КпАП України з ОСОБА_1 на користь держави стягнуто судовий збір в розмірі 420 грн. 40 коп. Постановою судді місцевого суду ОСОБА_1 притягнений до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, а також - невиконання водієм вимоги про зупинку. Як визнав установленим у постанові суддя місцевого суду адміністративне правопорушення вчинене за таких обставин. 27 квітня 2020 року о 23:23 годині по вул. В. Липківського, 16 в м. Києві ОСОБА_1 керував автомобілем марки "FIAT DOBLO", знак державної реєстрації НОМЕР_1 , порушивши вимоги п. 2.9 "а" ПДР України, в стані алкогольного сп`яніння (1,71 проміле), а також - у порушення вимог п. 2.4 ПДР України, не виконав вимогу поліцейських про зупинку транспортного засобу, подану завчасно за допомогою червоних і синіх проблискових маячків, звукових сигналів, не зупинив автомобіль, але наразі був затриманий шляхом переслідування поліцейським патрульним автомобілем. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , вважаючи постанову судді місцевого суду незаконною та необґрунтованою, просить: постанову судді Солом`янського районного суду м. Києва від 20 липня 2020 року - скасувати та провадження в справі на підставі п. 1 ст. 247 КпАП України закрити за відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ч. 1 ст. 122-2 КпАП України. Заслухавши доповідь судді апеляційного суду щодо змісту оскарженої постанови та доводів, викладених в апеляційній скарзі ОСОБА_1 , вислухавши пояснення апелянта та захисника Кащука С.С., які підтримали подану апеляційну скаргу за викладених у ній обставин, зважаючи на розгляд справи з порушенням права на захист; вивчивши, перевіривши та оцінивши матеріали адміністративної справи, обміркувавши доводи скарги, викладені апелянтом, - суд апеляційної інстанції вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню за таких підстав. Винуватість ОСОБА_1 у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, а також невиконання ним вимоги поліцейських про зупинку за фактичних обставин, установлених у постанові, доведена наявними у справі належними й допустимими доказами, дослідженими й перевіреними в судовому засіданні, яким суддею місцевого суду надано об`єктивну оцінку. При цьому суддя місцевого суду правильно встановив фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у порушенні вимог п. п. 2.9 "а", 2.4 ПДР України, згідно яких водієві забороняється керувати транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують швидкість реакції і увагу, а також на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил. Кваліфікація дій ОСОБА_1 суддею місцевого суду за ч. 1 ст. 130, ч. 1 ст. 122-2 КпАП України, - є правильною. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , наведені ним за її змістом, суд апеляційної інстанції вважає об`єктивно необгрунтованими, надуманими та неспроможними, а його винуватість у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ч. 1 ст. 122-2 КпАП України - доведеною наявними в справі належними й допустимими доказами, які будь-яких сумнівів у їх достовірності не викликають. Між тим, відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 7 КпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Разом з тим, за змістом п. 42 рішення Європейського суду з прав людини "Бендерський проти України" від 15.11.2007 року зазначається, що право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені. При цьому, суд (суддя) повинен обгрунтовувати свої висновки про винуватість лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту (рішення ЄСПЛ "Коробов проти України" №39598/0з від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування. У п. 4.1 рішення Конституційного суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010 КСУ дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Цих вимоги закону при розгляді адміністративної справи щодо ОСОБА_1 суддя місцевого суду належно не дотримався, виходячи з наступного. Так, адміністративну справу суддею місцевого суду розглянуто з істотними порушеннями процесуальних прав ОСОБА_1 , оскільки відповідно до вимог ч. 1 ст. 268, ч. 1 ст. 271 КпАП України особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право, зокрема, користуватись юридичною допомогою адвоката, який діє в якості захисника, має право знайомитись з матеріалами справи, брати участь у її розгляді, заявляти клопотання, а також - інші права, передбачені законами України. Але, незважаючи на ці вимоги закону, суддя місцевого суду розглянув справу без участі захисника ОСОБА_1 - адвоката Кащука С.С., чим порушив його права надавати пояснення, подавати докази та користуватися послугами захисника. Будь-які дані про належне повідомлення адвоката Кащука С.С. /а. с. 11, 12/ про дату, час і місце розгляду справи, а саме 20.07.2020 року об 11:00 годині, в її матеріалах - відсутні. Згідно положень ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року за №3477-ІV, є джерелом права в Україні. Зокрема, ЄСПЛ наголошує на тому, що "принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище з протилежною стороною (рішення від 27.10.1993 року у справах "Авотіньш проти Латвії", заява №17502/07, п. 119, а також "Домбо Бехеєр Б.В. проти Нідерландів", п.

33. До того ж, що "кожній стороні має бути забезпечена можливість ознайомитись із зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною... Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке грунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони мали змогу висловити свою позицію щодо кожного документа в матеріалах справи" (п. п. 17, 18 рішення від 06.02.2001 року у справі "Беер проти Австрії", заява №30428/96). Фактично суддею місцевого суду було обмежено право на доступ до правосуддя, що є грубим порушенням п. 1 "С", п. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. У національному законодавстві право на доступ до правосуддя також закріплено на конституційному рівні (ч. ч. 1, 2 ст. 55 Конституції України). Отже, постанова судді місцевого суду не може залишатися в силі та підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови. За таких обставин, вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 про скасування постанови судді місцевого суду та закриття провадження в справі щодо нього на підставі п. 1 ст. 247 КпАП України, - суд апеляційної інстанції вважає такими, що не грунтуються на законі. Проте апеляційні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, оскільки на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції закінчились строки накладення адміністративного стягнення, передбачені ч. 2 ст. 38 КпАП України, провадження у ній підлягає закриттю на підставі п. 7 ст. 247 КпАП України. Зважаючи на викладене, апеляційний суд дійшов остаточного висновку про часткове задоволення апеляційної скарги. Керуючись ст. 294 КпАП України, Київський апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Постанову судді Солом`янського районного суду м. Києва від 20 липня 2020 року щодо ОСОБА_1 - скасувати. Винести нову постанову, якою ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ч. 1 ст. 122-2 КпАП України, та провадження в справі на підставі п. 7 ст. 247 КпАП України - закрити в зв`язку із закінченням на момент її розгляду строків, передбачених ч. 2 ст. 38 КпАП України. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду В. В. Д з ю б і н