Постанова Вінницький апеляційний суд № 127/27390/19

Справа № 127/27390/19 Провадження № 22-ц/801/1761/2020 Категорія: Головуючий у суді 1-ї інстанції Воробйов В. В. Доповідач:Копаничук С. Г. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 жовтня 2020 рокуСправа № 127/27390/19м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ: Головуючого (судді-доповідача): Копаничук С.Г. Суддів: Ковальчука О.В., Панасюка О.С., при секретарі: Богацькій О.М. учасники справи: заявник - ОСОБА_1 ; заінтересована особа - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 30 липня 2020 року, постановлену в приміщенні того ж суду судом під головуванням судді Воробйова В.В., за результатом розгляду клопотання ОСОБА_1 , за участю заінтересованої особи - ОСОБА_2 , про визнання в Україні рішення іноземного суду, - в с т а н о в и в : У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з клопотанням про визнання на території України рішення іноземного суду. Вказала, що рішенням (винесеним у формі постанови) Окружного суду міста Нікосія (Республіка Кіпр) від 30 січня 2019 року у справі №295/18 за позовом ОСОБА_2 , в інтересах якого діяв Міністр юстиції та громадського порядку Кіпру до ОСОБА_1 про забезпечення повернення дитини (сина) до України, була затверджена мирова угода між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Зазначеним рішенням був визначений порядок та умови здійснення/реалізації сторонами своїх прав щодо піклування (визначення місця проживання дитини, зустрічей з дитиною, спілкування з нею) з їх малолітнім сином - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішення набрало законної сили 18.07.2019 року. Зазначила, що відповідно до п. 20 Угоди між Україною та Республікою Кіпр про правову допомогу у цивільних справах від 06.09.2004 року, вказані країни визнають і виконують на своїй території судові рішення, винесені на території іншої Договірної Сторони, зокрема, у цивільних справах, включаючи сімейні справи. Посилаючись на те, що в провадженні судів України перебувають справи щодо реалізації прав опіки по відношенню до їх спільного сина, які необхідно припинити, та з метою забезпечення виконання умов затвердженої між сторонами мирової угоди, просила визнати на території України вищевказане рішення іноземного суду (винесене у формі постанови). Ухвалою Вінницького міського суду від 30 липня 2020 року в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про визнання на території України рішення іноземного суду таким, що не підлягає виконанню, відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила ухвалу суду першої інстанції скасувати через порушення судом норм матеріального та процесуального права та постановити нову ухвалу, якою визнати рішення іноземного суду на території України. Вказала, що відмова у задоволенні її клопотання про визнання рішення іноземного суду є необґрунтованою, оскільки на час розгляду клопотання, у суду були відсутні будь-які юридичні і фактичні перепони щодо задоволення її клопотання. Зазначила, що посилання суду на судове застереження щодо відповідальності за його невиконання, як на основну підставу відмови в задоволенні клопотання про визнання рішення іноземного суду таким, що не підлягає виконанню, є безпідставними, оскільки таке застереження є виключно частиною внутрішнього законодавства Республіки Кіпр, має виключно довідкове значення, не відноситься до змісту судового рішення, так як не є його частиною, оскільки знаходиться після підпису судді та печатки суду. Вважає, що висновок суду про те, що факт визнання рішення іноземного суду на території України може призвести до порушення базових прав та гарантій людини в контексті особистої свободи та недоторканості житла і іншого майна, є помилковим. Відзив на апеляційну скаргу не надійшов. Заслухавши доповідача, учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що остання підлягає задоволенню з наступних підстав. За змістом частини першої статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відмовляючи у визнанні рішення іноземного суду таким, що не підлягає виконанню на території України, суд першої інстанції не звернув уваги, що такі вимоги заявником взагалі не пред`являлись. Разом з тим, колегія суддів з таким висновком суду погодитися не може, оскільки як вбачається з мотивів заявленого ОСОБА_1 клопотання, остання вимог про невизнання рішення іноземного суду таким, що не підлягає виконанню на території України не заявляла, а просила суд лише визнати рішення іноземного суду на території України. Пунктом 10 частини першої статті 1 Закону України «Про міжнародне приватне право» встановлено, що визнання рішення іноземного суду - це поширення законної сили рішення іноземного суду на територію України в порядку, встановленому законом. Відповідно до статей 81, 82 вказаного Закону в Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах, що виникають з цивільних, трудових, сімейних та господарських правовідносин. Визнання та виконання таких рішень здійснюється у порядку, встановленому законом України (глави 1 та 2 розділу ІХ ЦПК України). Відповідно до частини першої статті 462 ЦПК України рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних справ) визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності. Статтею 20 Угоди між Україною та Республікою Кіпр про правову допомогу в цивільних справах (Угоду ратифіковано Законом №2910-IV від 22.09.2005, ВВР, 2006, 31, ст.5) (далі - Угода) визначено, що відповідно до умов, передбачених у статті 21, кожна Договірна Сторона визнає та виконує на своїй території такі судові рішення, винесені на території іншої Договірної Сторони: a) судові рішення у цивільних справах, включаючи сімейні справи; b) судові рішення у кримінальних справах в частині відшкодування шкоди. Рішення в розумінні пункту 1 також включають мирові угоди у сімейних справах, затверджені судом. Відповідно до ст. 21 вказаної Угоди, рішення, зазначене в статті 20 цієї Угоди, підлягає визнанню та виконанню за таких умов: a) якщо воно є остаточним та підлягає виконанню відповідно до законодавства тієї Договірної Сторони, на території якої воно було винесене; b) у разі винесення рішення за відсутності відповідача він був належним чином повідомлений про розпочате провадження у справі, дату, час і місце її слухання згідно із законодавством Договірної Сторони, на території якої було винесене судове рішення; c) якщо немає остаточного рішення, винесеного раніше судом запитуваної Договірної Сторони про той же предмет між тими самими сторонами; d) якщо в суді запитуваної Договірної сторони не було розпочато провадження про той же предмет з тих же підстав між тими самими сторонам раніше, ніж провадження, у якому було винесено відповідне рішення; e) визнання та виконання рішення не суперечитиме публічному порядку запитуваної Договірної Сторони; f) рішення чи його наслідки не суперечитимуть основним принципам та законодавству запитуваної Договірної Сторони; g) рішення винесене судом, який має юрисдикцію відповідно до положень статті

17. Згідно п.п. 2, 3 ст. 22 Угоди, клопотання про визнання та/або виконання рішення супроводжується: a) завіреною копією рішення, включаючи документ, що підтверджує його остаточність, а також, якщо запит стосується примусового виконання рішення, - документ про те, що воно підлягає виконанню, якщо це не зазначено в самому рішенні; b) підтвердженням того, що сторона, яка не взяла участі у процесі і проти якої було винесено рішення, була належним чином повідомлена про розпочате провадження у справі, дату, час і місце її слухання відповідно до законодавства Договірної Сторони, на території якої винесено рішення, а в разі недієздатності - її/його було належним чином представлено. Клопотання і документи, зазначені в пункті 2 цієї статті, повинні супроводжуватись завіреним перекладом мовою запитуваної Договірної Сторони або англійською мовою. Із матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду, клопотання ОСОБА_1 супроводжулось копіями документів, затвердженими апостилями, зокрема, рішенням (винесеного у формі постанови) Окружного суду міста Нікосія (Республіка Кіпр) від 30 січня 2019 року у справі №295/18 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про забезпечення повернення дитини (сина) до України (а.с. 3-6) та довідкою Сімейного суду м. Нікосія, Республіка Кіпр (а.с. 7-8) про відсутність апеляції на вказане рішення, що свідчить про набрання ним законної сили. Зазначеним рішенням Окружного суду міста Нікосія (Республіка Кіпр) від 30 січня 2019 року затверджена мирова угода між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , якою визначений порядок та умови здійснення/реалізації сторонами своїх прав щодо піклування (визначення місця проживання дитини, зустрічей з дитиною, спілкування з нею) з їх малолітнім сином - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Отже, клопотання про визнання рішення іноземного суду в Україні, подане ОСОБА_1 супроводжується документами, що відповідають вимогам, встановленим п. п. 2,3 Угоди між Україною та Республікою Кіпр про правову допомогу в цивільних справах. Згідно ч. 1 ст. 468 ЦПК України, клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду не задовольняється у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Угода між Україною та Республікою Кіпр про правову допомогу в цивільних справах не передбачає випадків, за яких клопотання не задовольняється. Такі випадки визначені ч. 2 ст. 468 ЦПК України, відповідно до якої, якщо міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, такі випадки не передбачено, у задоволенні клопотання може бути відмовлено: 1) якщо рішення іноземного суду за законодавством держави, на території якої воно постановлено, не набрало законної сили; 2) якщо сторона, стосовно якої постановлено рішення іноземного суду, була позбавлена можливості взяти участь у судовому процесі через те, що їй не було належним чином і вчасно повідомлено про розгляд справи; 3) якщо рішення ухвалене у справі, розгляд якої належить виключно до компетенції суду або іншого уповноваженого відповідно до закону органу України; 4) якщо раніше ухвалене рішення суду України у спорі між тими самими сторонами, з того самого предмета і на тих самих підставах, що набрало законної сили, або якщо у провадженні суду України є справа у спорі між тими самими сторонами, з того самого предмета і на тих самих підставах, яка порушена до часу відкриття провадження у справі в іноземному суді; 5) якщо пропущено встановлений міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та цим Кодексом строк пред`явлення рішення іноземного суду до примусового виконання в Україні; 6) якщо предмет спору за законами України не підлягає судовому розгляду; 7) якщо виконання рішення загрожувало б інтересам України; 8) якщо раніше в Україні було визнано та надано дозвіл на виконання рішення суду іноземної держави у спорі між тими самими сторонами, з того самого предмета і на тих самих підставах, що і рішення, що запитується до виконання; 9) в інших випадках, встановлених законами України. В пункті 12 постанови Пленуму Верховного суду України № 12 від 24 грудня 1999 року «Про порядок розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень судів іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України» зазначено, що клопотання про визнання й виконання рішень іноземних судів (арбітражів) суд розглядає у визначених ними межах і не може входити в обговорення правильності цих рішень по суті, вносити до останніх будь-які зміни. Зі змісту рішення Окружного суду міста Нікосія (Республіка Кіпр) від 30 січня 2019 року вбачається, що у справіна підставі довіреності ОСОБА_2 діяв Міністр юстиції та громадського порядку Кіпру. В засіданні апеляційного суду факт уповноваження Міністра представляти інтереси ОСОБА_2 не заперечував його представник - адвокат Малявчик О.В. Відтак, не можна вважати, що останній, як сторона не брав участі у процесі і мирова угода укладена без нього. Крім того, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що у справі існують інші обставини, передбачені п.п. 1-5 ч. 2 ст. 468 ЦПК України, за наявності яких у задоволенні клопотання могла б бути відмовлено. Відтак, обставин, що перешкоджали б визнанню в Україні рішення Окружного суду міста Нікосія (Республіка Кіпр) від 30 січня 2019 року у справі №295/18, не встановлено, а тому колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції не може залишатися в силі і підлягає скасуванню з постановленням нового судового рішення про задоволення клопотання ОСОБА_1 про визнання рішення (винесене у формі постанови) Окружного суду міста Нікосія (Республіка Кіпр) від 30 січня 2019 року у справі №295/18 на території України. Згідно з п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Оскільки вбачається невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала - скасуванню. Керуючись ст.ст.374,379,382-384 ЦПК України ,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 30 липня 2020 року скасувати. Клопотання ОСОБА_1 про визнання в Україні рішення іноземного суду - задовольнити. Визнати в Україні рішення (винесене у формі постанови) Окружного суду міста Нікосія (Республіка Кіпр) від 30 січня 2019 року, що набрало законної сили 18.07.2019 року, у справі №295/18 за позовом ОСОБА_2 , в інтересах якого діяв Міністр юстиції та громадського порядку Кіпру до ОСОБА_1 про забезпечення повернення дитини (сина) до України. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення. Головуючий: С. Г. Копаничук Судді: О. В. Ковальчук О. С. Панасюк