Постанова 4857 № 460/4575/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 жовтня 2020 рокуЛьвівСправа № 460/4575/19 пров. № А/857/8851/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Пліша М.А., суддів Гінди О. М., Ніколіна В. В., за участю секретаря судового засідання Юник А. А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 07 травня 2020 року (головуючий суддя Зозуля Д. П., м. Рівне, повний текст складено 07.05.2020) по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівненський молодіжний Жилий комплекс» до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій,- В С Т А Н О В И В : Товариство з обмеженою відповідальністю «Рівненський молодіжний Жилий комплекс» звернулось в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області, в якому просило визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Рівненській області щодо нарахування в період з 29.08.2019 року по 26.11.2019 року Товариству з обмеженою відповідальності «Рівненський Молодіжний Жилий Комплекс» пені за платежем оренда плата з юридичних осіб у розмірі 55 073,31 грн. та зобов`язати Головне управління ДПС у Рівненській області внести зміни до інтегрованої картки платника Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівненський Молодіжний Жилий Комплекс» з орендної плати з юридичних осіб (код бюджетної класифікації 18010600) шляхом скасування нарахованої за період з 29.08.2019 року по 26.11.2019 року пені в розмірі 55 073,31 грн. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 07 травня 2020 року позовні вимоги задоволено, визнано протиправними дії Головного управління ДПС у Рівненській області щодо нарахування в період з 29.08.2019 року по 26.11.2019 року Товариству з обмеженою відповідальності «Рівненський Молодіжний Жилий Комплекс» пені за платежем оренда плата з юридичних осіб у розмірі 55 073,31 грн. та зобов`язано Головне управління ДПС у Рівненській області внести зміни до інтегрованої картки платника Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівненський Молодіжний Жилий Комплекс» з орендної плати з юридичних осіб (код бюджетної класифікації 18010600) шляхом скасування нарахованої за період з 29.08.2019 року по 26.11.2019 року пені в розмірі 55 073,31 грн. Стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень судові витрати у розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп. Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Рівненській області оскаржило його в апеляційному порядку, вважає, що таке прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 07 травня 2020 року та закрити провадження у даній справі. В апеляційній скарзі зазначає, що задовольняючи позов, суд мотивує з посиланням на інтегровану картку платника, що контролюючим органом безпідставно нараховано позивачу пеню в період з 29.08.2019року то 26.11.2019р, оскільки судом з`ясовано, що податковий борг відсутній. Судом першої інстанції не дотримано вимог частин четвертої та п`ятої статті 11 КАС України, згідно якої суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає. Основним доказом, на якому грунтується прийняте рішення суду, є інтегрована картка по орендній платі з юридичних осіб за 2019 рік. Відповідач вважає, що інтегрована картка платника за 2019рік не може бути єдиним доказом, оскільки станом на 07 травня 2020 року, тобто на дату розгляду справи судом та прийняття рішення, відсутні обставини, на які покликається позивач в позові та суд в рішенні, оскільки в 2020 році відбулися зміни в показниках інтегрованої картки платника, які необхідно досліджувати. В березні 2020 року контролюючий орган, отримавши доступ до коригування в ручному режимі інтегрованої картки платника по орендній платі за землю, вніс судові рішення, якими зобов`язано відповідача привести інтегровану катку платника у відповідність. Відповідно відбулися зміни даних в ІКП по всіх роках відповідно до періодів, по яких прийняті судові рішення. Таким чином, станом на 17 березня 2020 року у позивача існує податковий борг за2012-2013 та 2016 роки і пені не обліковується, і спрямування на погашення податкового боргу квітня-серпня немає. Також по даних спірних періодах (серпень - листопад 2019року ) відсутня будь-яка пеня. Дана обставина підтверджується інтегрованою карткою платника станом на травень 2020року. Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення. У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. У відповідності до вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань. Судом першої інстанції встановлено, що 17 лютого 2017 ТОВ «Рівненський МЖК» подало до Державної податкової інспекції у м. Рівному звітну податкову декларацію з плати за землю (орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності ) за 2017 рік, в якій було задекларовано до сплати за 2017 рік орендної плати на загальну суму 543072,77 грн. 24 квітня 2017 позивачем подано уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності ) за 2017 рік, в якій було задекларовано до сплати за 2017 рік орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності на загальну суму 539216,56 грн. Нараховано до зменшення податкового зобов`язання на 2017 рік на періоди за якими не настав термін сплати (позитивне значення (р.4-р.3)) всього 3856,21 грн., а саме за: квітень у розмірі 428,47 грн., травень у розмірі 428,47 грн., червень у розмірі 428,47 грн., липень у розмірі 428,47 грн., серпень у розмірі 428,47 грн., вересень у розмірі 428,47 грн., жовтень у розмірі 428,47 грн., листопад у розмірі 428,47 грн., грудень у розмірі 428,45 грн. 24 серпня 2017 ТОВ «Рівненський МЖК» подало до Державної податкової інспекції у м. Рівному уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності ) за 2017 рік, в які було задекларовано до сплати за 2017 рік орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності на загальну суму 525558,08 грн. Нараховано до збільшення податкового зобов`язання на - рік на періоди за якими не настав термін сплати (позитивне значення (р.3-р.4)) всього 1696, 28 грн., а саме за: липень у розмірі 1696,28 грн. Нараховано до зменшення податкового зобов`язання на 2017 рік на періоди, за якими не настав термін сплати (позитивне значення (р.4-р.3)) всього 15354,76 грн., а саме за: серпень 2854,60 грн., вересень 3125,03 грн., жовтень 3125,03 грн., листопад 3125,03 грн., грудень 3125,07 грн. 19 лютого 2019 ТОВ «Рівненський МЖК» подало до Державної податкової інспекції у м. Рівному звітну податкову декларацію з плати за землю (орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності ) за 2019 рік, в якій було задекларовано до сплати за 2019 рік орендної плати на загальну суму 501 932,27 грн., зокрема за: січень 41 827,69 грн.; лютий 41 827,69 грн.; березень 41 827,69 грн.; квітень 41 827,69 грн.; травень 41 827,69 грн.; червень 41 827,69 грн.; липень 41 827,69 грн.; серпень 41 827,69 грн.; вересень 41 827,69 грн.; жовтень 41 827,69 грн.; листопад 41 827,69 грн.; грудень 41 827,68 грн. Відповідними платіжними дорученнями підтверджується, що позивачем систематично сплачувались податкові зобов`язання з орендної плати за землю за квітень-серпень 2017, липень-жовтень 2019. Водночас, згідно інтегрованої картки платника податків ТОВ "Рівненський МЖК" за платежем орендна плата з юридичних осіб вбачається, що сплачені кошти як орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності протягом серпня-листопада 2019 податковим органом спрямовано в погашення податкового боргу за квітень-серпень 2017. Розглядаючи спір, суд першої інстанції привільно зазначив, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України). Платником орендної плати є орендар земельної ділянки (п. 288.2 ст. 288 ПК України). Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду (п. 288.3 ст. 288 ПК України). Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (п. 288.4 ст. 288 ПК України). Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу (п. 288.7 ст. 288 ПК України). Базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік (п.285.1 ст. 285 ПК України). Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв`язку набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців) (п. 285.2 ст. 285 ПК України). Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі (п. 286.2 ст. 286 ПК України). Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнкнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році (п. 287.1 ст. 287 ПК України). Податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (п. 287.3 ст. 287 ПК України). Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий борг це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом. Підпунктом 14.1.152 цієї статті передбачено, що погашення податкового боргу - це зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом. Згідно з пунктами 87.1 та 87.2 статті 87 ПК України, джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплату грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснено також а)за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника); б) за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів; в) за рахунок суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (на підставі відповідної заяви платника) до Державного бюджету України. Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами. З огляду на це, суд вірно вважав, що податковий борг може бути погашено лише коштами (в тому числі надміру сплаченими платником податків) або майном (майновими правами) платника податків. Відповідно до підпункту 129.1.1. пункту 129.1. статті 129 ПК України пеня нараховується після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов`язання на суму податкового боргу. Нарахування пені розпочинається: а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов`язання платником податків - після спливу 90 днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного цим Кодексом; б) при нарахуванні суми грошового зобов`язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного у податковому повідомленні - рішенні згідно із цим Кодексом. Пунктом 129.3. статті 129 ПК України передбачено, що нарахування пені закінчується: у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов`язань; у день проведення взаєморозрахунків непогашених зустрічних грошових зобов`язань відповідного бюджету перед таким платником податків; у день запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів (при винесенні відповідної ухвали суду у справі про банкрутство або прийнятті відповідного рішення Національним банком України); при прийнятті рішення щодо скасування або списання суми податкового боргу (його частини). У разі часткового погашення податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку. Згідно з приписами пункту 129.2. статті 129 ПК України у разі скасування нарахованого контролюючим органом грошового зобов`язання (його частини) у порядку адміністративного та/або судового оскарження пеня за період заниження такого грошового зобов`язання (його частини) скасовується. У відповідності до пункту 129.4 статті 129 ПК України пеня, визначена підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті. З огляду на це суд вірно вважав, що положеннями статті 129 Податкового кодексу України передбачено можливість нарахування пені лише у разі прострочення сплати узгодженого податкового зобов`язання та, як наслідок, виникнення боргу. За своєю суттю пеня є видом юридичної відповідальності, яка застосовується до платників податків за несвоєчасну сплату узгоджених грошових зобов`язань, та нараховується на основну суму грошового зобов`язання яка визначається платником податку та/або контролюючим органом. Крім того, пунктом 57.4 статті 57 ПК України передбачено, що пеня та штрафні санкції, нараховані на суму грошового зобов`язання (її частку), скасовану за результатами адміністративного чи судового оскарження, також підлягають скасуванню, а якщо такі пеня та санкції були сплачені, вони підлягають зарахуванню в рахунок погашення податкового боргу, грошових зобов`язань або поверненню в порядку, встановленому статтею 43 цього Кодексу. Відповідно до пункту 87.9 статті 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Тобто відсутність податкового боргу та факт його погашення виключає право податкового органу нараховувати пеню, а факт скасування грошового зобов`язання призводить до скасування пені. В даній спірній ситуації судом першої інстанції з`ясовано, що згідно інтегрованої картки платника податків відповідач здійснював нарахування пені позивачу в період з 29.08.2019 по 26.11.2019 в загальній сумі 55 073,31 грн. При цьому, суд першої інстанції, з чим погоджується колегія судів, зазначив, що зараховуючи протягом серпня-листопада 2019 поточні зобов`язання з орендної плати за землю за липень-жовтень 2019 в рахунок погашення податкового боргу за квітень-серпень 2017 року, відповідачем порушено вимоги п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України, оскільки це підтверджується судовими рішеннями Рівненського окружного адміністративного суду, які набрали законної сили, а саме: від 23.09.2016 у справі №817/341/16, від 05.09.2017 у справі №817/858/17, від 21.11.2018 у справі №817/1158/18, від 01.04.2019 у справі №817/740/18, від 25.04.2019 року у справі №817/144/15. Протиправність дій податкового органу при нарахуванні пені на податкових деклараціях з орендної плати за землю за 2017 рік, всупереч вимогам п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України за відсутності фактів погашення податкового боргу шляхом зарахування поточних платежів з орендної плати за грудень 2016 листопад 2017, встановлено серед іншого рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 02.09.2019 у справі №460/1248/19, що набрало законної сили. Зазначеними судовими рішеннями встановлено ту обставину, що податковий борг минулих періодів за 2014-2015 роки, в рахунок погашення якого відповідачем спрямовано кошти, перераховані позивачем у 2017 році з метою сплати поточних грошових зобов`язань з орендної плати за землю, а також борг за 2017 рік фактично був відсутній. Отже, здійснюючи спірне нарахування пені при зарахуванні поточних платежів ТОВ "Рівненський МЖК" в рахунок погашення податкового боргу без врахування черговості виникнення податкового боргу та невірно визначаючи погашену суму податкового боргу та термін затримки сплати узгодженого податкового зобов`язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності, відповідачем порушено вимоги п. 87.9 ст. 87 та пп. 129.1.1. п. 129.1 ст. 129, пп. 129.3.1. п. 129.3. ст. 129 ПК України. Не зважаючи на вказані обставини та вимоги чинного законодавства, відповідачем не здійснено належного відображення даних в інтегрованій картці платника податків позивача - на підставі рішень суду, що набрали законної сили та з урахуванням сплати податкових зобов`язань відповідно до поданої податкової декларації. При цьому, судом правильно зауважено, що механізм зворотного віднесення протиправно списаних в оплату пені коштів та відображення інформації в інтегрованій картці платника податків з 10.06.2016 передбачено пунктом 5 розділу 1 Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 422 від 07.04.2016, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.05.2016 за №751/28881 (набрання чинності з 10.06.2016) (далі - Порядок №422). Згідно із п. 5.2. Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, затверджена Наказом Державної податкової адміністрації України № 953 від 17.12.2010 (далі - Інструкція № 953) (втратила чинність 10.06.2016) пеня, нарахована на суму грошового зобов`язання (її частку), скасовану за результатами адміністративного чи судового оскарження, також підлягає скасуванню, а якщо така пеня була сплачена, вона підлягає зарахуванню в рахунок погашення податкового боргу, грошових зобов`язань або поверненню в порядку, встановленому статтею 43 Кодексу. Відповідно до пункту 5 розділу 1 Порядку № 422 контроль достовірності первинних показників за податками і зборами, митними та іншими платежами до бюджетів та єдиним внеском здійснюється керівниками структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи. Загальний контроль за достовірністю відображення в інформаційній системі (далі - ІКП) облікових показників забезпечується підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень. Дії працівників органів ДФС при відображенні в інформаційній системі органів ДФС первинних показників фіксуються із зазначенням ідентифікатора користувача, дати та часу дії. При виявленні некоректних базових записів структурними підрозділами за напрямами роботи готується коригуючий документ з обов`язковим посиланням на первинний документ, показники якого виправляються. Коригування даних в інформаційній системі органів ДФС здійснюється підрозділами, відповідальними за введення таких даних з первинних документів, за поточною датою. У разі необхідності коригування облікових показників ІКП у ручному режимі таке коригування здійснюється виключно за рішенням керівника (заступника керівника) органу ДФС, підготовленим відповідним структурним підрозділом за напрямом роботи. У разі встановлення, що перекручення (викривлення) показників допущене у результаті умисних дій працівників органів ДФС, такі працівники притягуються до відповідальності у встановленому законодавством порядку. Крім того, згідно з підпунктом 3 параграфу 4 розділу 5 Порядку № 422 у підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, статус повідомлень-рішень /рішень/ вимог та рішень щодо єдиного внеску змінюється залежно від наслідків розгляду скарги (заяви) відповідно до інформації з інформаційної системи, яка забезпечує відображення результатів адміністративного оскарження, на статуси "Скасовується в адміністративному порядку", або «Вручено, адміністративний розгляд», або «Анульовано». при частковому скасуванні. Згідно з положеннями пункту 21.1.10 статті 21 ПК України посадові особи контролюючих органів зобов`язані: вносити до інформаційних баз даних інформацію з документів, отриманих від платників податків у паперовій формі, а також інформацію про взаємодію з платниками податків, отриману в іншій формі. Інтегрована картка платника податків є документом, який відображає облік нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету, тому відображення в ній податкової заборгованості по фактично сплаченим сумам порушує права платника податків. Суд першої інстанції правильно вважав, що у даному випадку у платника податків наявний матеріально-правовий інтерес в тому, щоб дані карток його особових рахунків правильно відображали точний облік усіх нарахованих і сплачених сум до бюджету, оскільки невідповідність такого обліку фактичним задекларованим показникам сталась не з вини позивача. Нарахування відповідачем пені у розмірі 55 073,31 грн. у період з 29.08.2019 року по 26.11.2019 внаслідок зарахування поточних платежів з орендної плати з юридичних осіб за липень-жовтень 2019 в рахунок погашення податкового боргу за 2017 рік, відсутність якого та факт порушення податковим органом вимог п. 87.9 ст. 87 ПК України при зарахуванні поточних платежів за 2017 рік, встановлена в тому числі численними судовими рішеннями, що набрали законної сили, а відповідні зобов`язання були сплачені у встановленому законом порядку і строки, в рахунок сплати самостійно визначених податкових зобов`язань з орендної плати з юридичних осіб, покладає на позивача необхідність повторно сплатити кошти в розмірі нарахованої пені на податковий борг, який був відсутній та протиправно визначений відповідачем. З урахуванням встановлених обставин справи та зазначених норм матеріального та процесуального права, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що позов слід задовольнити повністю. Крім того, суд першої інстанції з урахуванням вимог ч.1 ст.139 КАС України правильно вирішив питання про розподіл судових витрат по справі. З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права. Керуючись ч. 3 ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 07 травня 2020 року по справі № 460/4575/19 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя М. А. Пліш судді О. М. Гінда В. В. Ніколін Повне судове рішення складено 27.10.2020.