Постанова 4857 № 460/2940/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 червня 2020 рокуЛьвівСправа № 460/2940/19 пров. № А/857/4826/20 Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі: головуючого судді Ніколіна В.В. суддів Гінди О.М., Старунського Д.М. за участі секретаря судового засідання Михальської М.Р. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2019 року (суддя Комшелюк Т.О., м. Рівне) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівненський Молодіжний Жилий комплекс» до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій,- ВСТАНОВИЛА: Товариство з обмеженою відповідальністю «Рівненський Молодіжний Жилий Комплекс» в жовтні 2019 року звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області, у якому просило: 1) визнати протиправними дії відповідача по розподілу сплачених позивачем за платіжними дорученнями №8 від 25.01.2018 на суму 41702,59 грн., №49 від 27.02.2018 на суму 42131,03 грн., №92 від 30.03.2018 на суму 41274,09 грн., №116 від 27.04.2018 на суму 41751 грн., №117 від 27.04.2018 на суму 371,35 грн., №143 від 23.05.2018 на суму 41827,69 грн., №181 від 27.06.2018 на суму 41827,69 грн., №206 від 23.07.2018 на суму 41827,69 грн., №235 від 22.08.2018 на суму 12577,69 грн., №237 від 23.08.2018 на суму 29250,00 грн., №261 від 21.09.2018 на суму 12020,00 грн., №262 від 25.09.2018 на суму 29807,69 грн., №306 від 23.10.2018 на суму 41827,69 грн., №362 від 29.11.2018 на суму 41827,69 грн., №390 від 26.12.2018 на суму 41827,69 грн., податкових зобов`язань з орендної плати з юридичних осіб (код бюджетної класифікації 18010600) у сумі 501851,58 грн. на погашення податкового боргу та пені у розмірі 501851,58 грн.; 2) зобов`язати відповідача внести зміни до інтегрованої картки позивача з орендної плати з юридичних осіб (код бюджетної класифікації 18010600) шляхом спрямування розподілених в погашення податкового боргу та пені коштів у сумі 501851,58 грн. за призначенням платежу, вказаному у платіжних дорученнях №8 від 25.01.2018 на суму 41702,59 грн., №49 від 27.02.2018 на суму 42131,03 грн., №92 від 30.03.2018 на суму 41274,09 грн., №116 від 27.04.2018 на суму 41751 грн., №117 від 27.04.2018 на суму 371,35 грн., №143 від 23.05.2018 на суму 41827,69 грн., №181 від 27.06.2018 на суму 41827,69 грн., №206 від 23.07.2018 на суму 41827,69 грн., №235 від 22.08.2018 на суму 12577,69 грн., №237 від 23.08.2018 на суму 29250,00 грн., №261 від 21.09.2018 на суму 12020,00 грн., №262 від 25.09.2018 на суму 29807,69 грн., №306 від 23.10.2018 на суму 41827,69 грн., №362 від 29.11.2018 на суму 41827,69 грн., №390 від 26.12.2018 на суму 41827,69 грн. В обґрунтування позовних вимог вказує, що відповідач всупереч вимог чинного законодавства протиправно здійснював зарахування поточних платежів позивача з орендної плати з юридичних осіб в рахунок погашення заборгованості та пені за минулий період, відсутність якої встановлена серед іншого судовими рішеннями, які набрали законної сили. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2019 року у справі №460/2940/19 адміністративний позов задоволено. Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі. В доводах апеляційної скарги покликається на пропуск позивачем строку звернення до суду з даним адміністративним позовом, встановленого частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Крім того апелянт вважає, що позивач сплачував у 2018 році не поточні платежі з грошового зобов`язання по оплаті орендної плати за землю, а погашав податковий борг в порядку черговості. Позивач у письмовому відзиві на апеляційну скаргу вважає рішення суду першої інстанції обґрунтованим, прийнятим з врахуванням всіх обставини справи та таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Учасники справи, в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому, апеляційний суд, відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників справи, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що 02.12.1993 ТОВ «Рівненський Молодіжний Жилий Комплекс`зареєстроване, як юридична особа і перебуває на обліку в ДПІ у м. Рівному перебуває з 31.08.1995. ТОВ «Рівненський МЖК» 13.02.2015 подало до Державної податкової інспекції у м. Рівному звітну податкову декларацію з плати за землю (орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) за 2015 рік, в якій було задекларовано до сплати за 2015 рік орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності на загальну суму 355890,14 грн., в тому числі за січень-листопад - по 29657,51 грн. за місяць, за грудень 2015 - 29657,53 грн. Позивачем 11.02.2016 подано до Державної податкової інспекції у м.Рівному звітну податкову декларацію з плати за землю (орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) за 2016 рік, в якій було задекларовано до сплати за 2016 рік орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності на загальну суму 512332,80 грн., зокрема: січень 42694, 40 грн.; лютий 42694, 40 грн.; березень 42694,40 грн.; квітень 42694,40 грн.; травень 42694,40грн.; червень 42694,40 грн.; липень 42694,40 грн.; серпень 42694,40грн.; вересень 42694,40 грн.; жовтень 42694,40грн.; листопад 42694,40грн.; грудень 42694,40 грн. ТОВ «Рівненський МЖК» 09.02.2017 подало до податкового органу до звітну податкову декларацію з плати за землю (орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) за 2017 рік, в якій булозадекларовано до сплати за 2017 рік орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності на загальну суму 543072,77 грн., зокрема за: січень 45256,06 грн.; лютий 45256,06 грн.; березень 45256,06 грн.; квітень 45256,06 грн.; травень 45256,06 грн.; червень 45256,06 грн.; липень 45256,06 грн.; серпень 45256,06 грн.; вересень 45256,06 грн.; жовтень 45256,06 грн.; листопад 45256,06 грн.; грудень 45256,11 грн. ТОВ «Рівненський МЖК» 24.04.2017 подало до Державної податкової інспекції у м. Рівному уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) за 2017 рік, в якій було задекларовано до сплати за 2017 рік орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності на загальну суму 539216,56 грн., зокрема за: січень 45256,06 грн.; лютий 2017 45256,06 грн.; березень 45256,06 грн.; квітень 44827,59 грн.; травень 44827,59 грн.; червень 44827,59 грн.; липень 44827,59грн.; серпень 44827,59 грн.; вересень 44827,59 грн.; жовтень 44827,59грн.; листопад 44827,59 грн.; грудень 44827,66 грн. Нараховано до зменшення податкового зобов`язання на 2017 рік на періоди за якими не настав термін сплати (позитивне значення (р.4-р.3)) всього 3856,21 грн., а саме за: квітень у розмірі 428,47 грн., травень у розмірі 428,47 грн., червень у розмірі 428,47 грн., липень у розмірі 428,47 грн., серпень у розмірі 428,47 грн., вересень у розмірі 428,47 грн., жовтень у розмірі 428,47 грн., листопад у розмірі 428,47 грн., грудень у розмірі 428,45 грн. ТОВ «Рівненський МЖК» 24.08.2017 подало до Державної податкової інспекції у м. Рівному уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) за 2017 рік, в які булозадекларовано до сплати за 2017 рік орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності на загальну суму 525558,08 грн., зокрема за: січень 45256,06 грн.; лютий 45256,06 грн.; березень 45256,06 грн.; квітень 44827,59грн.; травень 44827,59 грн.; червень 44827,59 грн.; липень 46523,87грн.; серпень 41972,99 грн.; вересень 41702,56 грн.; жовтень 41702,56грн.; листопад 41702,56 грн.; грудень 41702,59 грн. Нараховано до збільшення податкового зобов`язання на - рік на періоди за якими не настав термін сплати (позитивне значення (р.3-р.4)) всього 1696, 28 грн., а саме за: липень у розмірі 1696,28 грн. Нараховано до зменшення податкового зобов`язання на 2017 рік на періоди за якими не настав термін сплати (позитивне значення (р.4-р.3)) всього 15354,76 грн., а саме за: серпень у розмірі 2854,60 грн., вересень у розмірі 3125,03 грн., жовтень у розмірі 3125,03 грн., листопад у розмірі 3125,03 грн., грудень у розмірі 3125,07 грн. ТОВ «Рівненський МЖК» 14.02.2018 подало до контролюючого органу звітну податкову декларацію з плати за землю (орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) за 2018 рік, в якій було задекларовано до сплати за 2018 рік орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності на загальну суму 505572,37 грн., зокрема за: січень 42131,03 грн.; лютий 42131,03грн.; березень 42131,03 грн.; квітень 42131,03 грн.; травень 42131,03грн.; червень 42131,03 грн.; липень 42131,03 грн.; серпень 42131,03грн.; вересень 42131,03 грн.; жовтень 42131,03 грн.; листопад 42131,03грн.; грудень 42131,04 грн. ТОВ «Рівненський МЖК» 28.02.2018 подало до Державної податкової інспекції у м. Рівному уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) за 2018 рік, в якій було задекларовано до сплати за 2018 рік орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності на загальну суму 500430,76 грн., зокрема за: січень 41702,56грн.; лютий 41702,56 грн.; березень 41702,56 грн.; квітень 41702,56грн.; травень 41702,56 грн.; червень 41702,56 грн.; липень 41702,56грн.; серпень 41702,56 грн.; вересень 41702,56 грн.; жовтень 41702,56грн.; листопад 41702,56 грн.; грудень 41702,60 грн. Нараховано до зменшення податкового зобов`язання на 2018 рік на періоди за якими не настав термін сплати (позитивне значення (р.4-р.3)) всього 5141,61 грн., а саме за: січень - 428,47 грн., лютий - 428,47 грн., березень - 428,47 грн., квітень - 428,47 грн., травень - 428,47 грн., червень - 428,47 грн., липень - 428,47 грн., серпень - 428,47 грн., вересень - 428,47 грн., жовтень - 428,47 грн., листопад - 428,47 грн., грудень - 428,44 грн. ТОВ «Рівненський МЖК» 13.04.2018 подало до податкового органу уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності ) за 2018 рік, в якій було задекларовано до сплати за 2018 рік орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності на загальну суму 501605,32 грн., зокрема за: січень 2018 року - 41702,56 грн.; лютий 2018 року - 41702,56 грн.; березень 2018 року - 41751,00 грн.; квітень 2018 року - 41827,69 грн.; травень 2018 року - 41827,69 грн.; червень 2018 року - 41827,69 грн.; липень 2018 року - 41827,69 грн.; серпень 2018 року - 41827,69 грн.; вересень 2018 року - 41827,69 грн.; жовтень 2018 року - 41827,69 грн.; листопад 2018 року - 41827,69 грн.; грудень 2018 року - 41827,68 грн. Нараховано до збільшення податкового зобов`язання на 2018 рік на періоди за якими не настав термін сплати (позитивне значення (р.3-р.4)) всього 1174,56 грн., а саме за: березень - 48,44 грн., квітень - 125,13 грн., травень - 125,13 грн., червень - 125,13 грн., липень - 125,13 грн., серпень - 125,13 грн., вересень - 125,13 грн., жовтень - 125,13 грн., листопад - 125,13 грн., грудень - 125,08 грн. Наявними у справі платіжними дорученнями підтверджується, що позивачем систематично сплачувались податкові зобов`язання з орендної плати за землю за грудень 2017 року - листопад 2018 року Водночас, з інтегрованої картки платника податків ТОВ «Рівненський МЖК» за платежем орендна плата з юридичних осіб вбачається, що сплачені кошти як орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності протягом січня-грудня 2018 року податковим органом спрямовано в погашення податкового боргу за листопад-грудень 2015 згідно декларації №9014387382 від 13.02.2015, за січень-вересень 2016 згідно декларації №9020842386 від 19.02.2016, а також пені нарахованої у 2016. Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Рішення суду першої інстанції мотивоване протиправністю дій відповідача щодо зарахування коштів сплачених позивачем у погашення поточних зобов`язань з орендної плати коштів на погашення податкового боргу. Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України. Відповідно до положень статті 288 Податкового кодексу України (далі ПК України) підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу. Відповідно до пунктів 285.1, 285.2 статті 285 ПК України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв`язку з набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців). Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі (пункт 286.2 статті 286 ПК України). Згідно із пунктом 287.1 статті 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році. Відповідно до пункту 287.3 статті 287 ПК України податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий борг це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом. Підпунктом 14.1.152 цієї статті передбачено, що погашення податкового боргу - це зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом. Згідно з пунктами 87.1 та 87.2 статті 87 ПК України, джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплату грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснено також: а) за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника); б) за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів; в) за рахунок суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (на підставі відповідної заяви платника) до Державного бюджету України. Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами. Таким чином, з системного аналізу наведених норм випливає, що податковий борг може бути погашено лише коштами (в тому числі надміру сплаченими платником податків) або майном (майновими правами) платника податків. Відповідно до підпункту 129.1.1. пункту 129.1. статті 129 ПК Українипеня нараховується після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов`язання на суму податкового боргу. Нарахування пені розпочинається: а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов`язання платником податків - після спливу 90 днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного цим Кодексом; б) при нарахуванні суми грошового зобов`язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного у податковому повідомленні - рішенні згідно із цим Кодексом. Пунктом 129.3. статті 129 ПК України передбачено, що нарахування пені закінчується: у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов`язань; у день проведення взаєморозрахунків непогашених зустрічних грошових зобов`язань відповідного бюджету перед таким платником податків; у день запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів (при винесенні відповідної ухвали суду у справі про банкрутство або прийнятті відповідного рішення Національним банком України); при прийнятті рішення щодо скасування або списання суми податкового боргу (його частини). У разі часткового погашення податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку. Згідно з приписами пункту 129.2. статті 129 ПК України у разі скасування нарахованого контролюючим органом грошового зобов`язання (його частини) у порядку адміністративного та/або судового оскарження пеня за період заниження такого грошового зобов`язання (його частини) скасовується. У відповідності до пункту 129.4 статті 129 ПК Українипеня, визначена підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті. Таким чином, положеннями статті 129 ПК України передбачено можливість нарахування пені лише у разі прострочення сплати узгодженого податкового зобов`язання та, як наслідок, виникнення боргу. За своєю суттю пеня є видом юридичної відповідальності, яка застосовується до платників податків за несвоєчасну сплату узгоджених грошових зобов`язань, та нараховується на основну суму грошового зобов`язання яка визначається платником податку та/або контролюючим органом. Крім того, пунктом 57.4 статті 57 ПК України передбачено, що пеня та штрафні санкції, нараховані на суму грошового зобов`язання (її частку), скасовану за результатами адміністративного чи судового оскарження, також підлягають скасуванню, а якщо такі пеня та санкції були сплачені, вони підлягають зарахуванню в рахунок погашення податкового боргу, грошових зобов`язань або поверненню в порядку, встановленому статтею 43 цього Кодексу. Відповідно до пункту 87.9 статті 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Отже, відсутність податкового боргу та факт його погашення виключає право податкового органу нараховувати пеню, а факт скасування грошового зобов`язання призводить до скасування пені. Всупереч вказаним нормам чинного законодавства, податковий орган нараховував пеню на грошові зобов`язання, що виникли на підставі податкових повідомлень-рішень, які були скасовані в судовому порядку та не виключав з обліку пеню та податковий борг, відсутність якого підтверджена судовими рішеннями та платіжними документами. Контролюючим органом порушено вимоги пункту 87.9 статті 87 ПК України, внаслідок чого здійснено зарахування сплати поточних платежів з грошового зобов`язання по оплаті орендної плати за землю за грудень 2017 листопад 2018 року в рахунок погашення податкового боргу по сплаті орендної плати за землю за листопад-грудень 2015 згідно декларації №9014387382 від 13.02.2015, за січень-вересень 2016 згідно декларації №9020842386 від 19.02.2016, а також пені нарахованої у 2016, відсутність якого підтверджується платіжними документами позивача, а також встановлена судовими рішеннями, які набрали законної сили. Як встановлено судом, податковий орган здійснював зарахування поточних зобов`язань з орендної плати за землю у 2018 році в рахунок погашення податкового боргу за 2015-2016 роки, відсутність якого встановлена постановами Рівненського окружного адміністративного суду від 05.11.2014 у справі №817/2547/14, від 14.01.2015 у справі №817/3477/14, від 16.08.2016 у справі №817/682/16, від 23.09.2016 у справі №817/341/16, від 26.09.2016 року у справі №817/783/16, від 21.12.2016 у справі №817/1419/16, від 27.12.2016 у справі №817/928/16, від 14.04.2017 у справі №817/2060/16, від 11.05.2017 у справі №817/2523/16, рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 25.04.2019 у справі №817/144/15. Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 05.09.2017 у справі № 817/858/17 визнано протиправними дії ДПІ у м.Рівному щодо нарахування в період з 24.04.2014 по 04.05.2016 ТОВ «Рівненський МЖК» пені за платежем орендна плата з юридичних осіб у розмірі 203997,82грн, а також зобов`язано ДПІ у м.Рівному внести зміни до картки особового рахунку ТОВ «Рівненський МЖК» з орендної плати з юридичних осіб шляхом скасування нарахованої за період з 24.04.2014 по 04.05.2016 пені в розмірі 203997,82 грн. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 09.10.2018 у справі №817/1159/18 визнано протиправними дії ДПІ у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області щодо нарахування в період з 25.05.2016 по 29.08.2016 ТОВ «Рівненський МЖК» пені за платежем орендна плата з юридичних осіб у розмірі 65799,18грн, а також зобов`язано Головне управління ДФС у Рівненській області внести зміни до інтегрованої картки платника ТОВ «Рівненський МЖК» з орендної плати з юридичних осіб шляхом скасування нарахованої за період з 25.05.2016 по 29.08.2016 пені за платежем орендна плата з юридичних осіб у розмірі 65799,18 грн. Також, рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 21.11.2018 у справі №817/1158/18 визнано протиправними дії ДПІ у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області щодо нарахування в період з 27.09.2016 по 29.12.2016 ТОВ «Рівненським МЖК» пені за платежем оренда плата з юридичних осіб у розмірі 57985,87грн, а також зобов`язано Головне управління ДФС у Рівненській області внести зміни до інтегрованої картки платника ТОВ «Рівненський МЖК» з орендної плати з юридичних осіб (код бюджетної класифікації 18010600) шляхом скасування нарахованої за період з 27.09.2016 по 29.12.2016 пені в розмірі 57985,87грн. Зазначеними судовими рішеннями встановлено ту обставину, що податковий борг минулих періодів за 2015-2016 роки, в рахунок погашення якого відповідачем спрямовано кошти, перераховані позивачем у 2018 році з метою сплати поточних грошових зобов`язань з орендної плати за землю, фактично був відсутній. Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суму у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Не зважаючи на вказані обставини та вимоги чинного законодавства, відповідачем не здійснено належного відображення даних в інтегрованій картці платника податків позивача - на підставі рішень суду, що набрали законної сили та з урахуванням сплати податкових зобов`язань відповідно до поданих податкових декларацій. Механізм зворотного віднесення протиправно списаних в оплату пені коштів та відображення інформації в інтегрованій картці платника податків з 10.06.2016 передбачено пунктом 5 розділу 1 Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №422 від 07.04.2016, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.05.2016 за №751/28881 (далі - Порядок № 422). Відповідно до пункту 5 розділу 1 Порядку №422 контроль достовірності первинних показників за податками і зборами, митними та іншими платежами до бюджетів та єдиним внеском здійснюється керівниками структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи. Загальний контроль за достовірністю відображення в інформаційній системі (далі - ІКП) облікових показників забезпечується підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень. Дії працівників органів ДФС при відображенні в інформаційній системі органів ДФС первинних показників фіксуються із зазначенням ідентифікатора користувача, дати та часу дії. При виявленні некоректних базових записів структурними підрозділами за напрямами роботи готується коригуючий документ з обов`язковим посиланням на первинний документ, показники якого виправляються. Коригування даних в інформаційній системі органів ДФС здійснюється підрозділами, відповідальними за введення таких даних з первинних документів, за поточною датою. У разі необхідності коригування облікових показників ІКП у ручному режимі таке коригування здійснюється виключно за рішенням керівника (заступника керівника) органу ДФС, підготовленим відповідним структурним підрозділом за напрямом роботи. У разі встановлення, що перекручення (викривлення) показників допущене у результаті умисних дій працівників органів ДФС, такі працівники притягуються до відповідальності у встановленому законодавством порядку. Крім того, згідно підпунктом 3 параграфу 4 розділу 5 Порядку №422 у підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, статус повідомлень-рішень /рішень/ вимог та рішень щодо єдиного внеску змінюється залежно від наслідків розгляду скарги (заяви) відповідно до інформації з інформаційної системи, яка забезпечує відображення результатів адміністративного оскарження, на статуси «Скасовується в адміністративному порядку», або «Вручено, адміністративний розгляд», або «Анульовано» при частковому скасуванні. Згідно з положеннями пункту 21.1.10 статті 21 ПК України, посадові особи контролюючих органів зобов`язані: вносити до інформаційних баз даних інформацію з документів, отриманих від платників податків у паперовій формі, а також інформацію про взаємодію з платниками податків, отриману в іншій формі. Інтегрована картка платника податків є документом, який відображає облік нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету, тому відображення в ній податкової заборгованості по фактично сплаченим сумам порушує права платника податків. У даному випадку у платника податків наявний матеріально-правовий інтерес в тому, щоб дані карток його особових рахунків правильно відображали точний облік усіх нарахованих і сплачених сум до бюджету, оскільки невідповідність такого обліку фактичним задекларованим показникам сталась не з вини позивача. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 09 квітня 2019 року у справі №812/420/18, яка в силу вимог частини п`ятої статті 242 КАС України враховується судом апеляційної інстанції при вирішенні даної справи. Не зарахування відповідачем відповідно до платіжних доручень коштів, сплачених у встановленому законом порядку і строки, в рахунок сплати самостійно визначених податкових зобов`язань з орендної плати з юридичних осіб (код бюджетної класифікації 18010600) за грудень 2017 листопад 2018, а навпаки списання з цих коштів неіснуючої безпідставно внесених до інтегрованої картки платника пені, штрафних санкцій та податкового боргу покладає на позивача необхідність повторно сплатити кошти в розмірі списаного податкового боргу, штрафних санкцій та пені для усунення податкового боргу, який було протиправно визначено відповідачем. Доводи апелянта про пропуск позивачем строку звернення до суду з даним адміністративним позовом, встановленого частиною другою статті 122 КАС України, відхиляються судом апеляційної інстанції, оскільки не зарахування (відображення) відповідних платіжних доручень в обліковій картці (особовому рахунку) платника податку та нарахування відповідної пені є триваючим порушенням прав позивача.Тобто, в даному випадку, предметом позовних вимог є існування податкової заборгованості через неврахування відповідних уточнюючих розрахунків до податкових декларацій та платіжних доручень податковим органом, право на відображення яких продовжує існувати до моменту їх відображення (внесення) згідно із законом. Крім того, відсутність податкових зобов`язань за певні періоди була встановлена судовими рішеннями, які набули чинності через значний проміжок часу. Також, колегія суддів зауважує, що 24.04.2019 Головне управління ДФС у Рівненській області листом №5232/10/17-00-50-07-08 надало ТОВ «Рівненський МЖК» інформацію інтегрованих карток (в електронному вигляді) платника податків ТОВ «Рівненський МЖК» у період 01.01.2017 по 31.12.2017, у період 01.01.2018 по 31.12.2018, у період 01.01.2019 по 01.04.2019 по коду платежу 18010600 «Орендна плата юридичних осіб». Отже, позивач дізнався про протиправність, на його думку, дій податкового органу щодо не зарахування відповідно до платіжних доручень коштів, сплачених у 2018 році з інтегрованих карток платника, копії яких були надані позивачу в електронному вигляді 24.04.2019. Із позовною заявою у даній справі ТОВ «Рівненський МЖК» звернулося 22.10.2019, тобто в межах шестимісячного строку, встановленого частиною другою статті 122 КАС України, з огляду на що твердження відповідача про пропуск строку звернення до суду є безпідставними та спростовуються вищенаведеними доводами. Відповідно до частини першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Беручи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що Головне управління ДПС у Рівненській областіне довело правомірності своїх дій щодо спрямування коштів сплачених позивачем на погашення податкового боргу, а тому є підстави для задоволення адміністративного позову. Разом з тим, суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що з метою захисту прав позивача та відновлення фінансового стану останнього, єдиним ефективним способом захисту є визнання протиправними дій Головного управління ДПС у Рівненській області по розподілу сплачених ТО«гвненський МЖК» за платіжними дорученнями в січні-грудні 2018 податкових зобов`язань з орендної плати з юридичних осіб (код бюджетної класифікації 18010600) у сумі 501851,58 грн на погашення податкового боргу, штрафних санкцій та пені у розмірі 501851,58 грн та зобов`язання відповідача внести зміни до інтегрованої картки платника податків, шляхом спрямування розподілених в погашення податкового боргу та пені коштів у сумі 501851,58 грн за призначенням платежу, вказаному позивачем у платіжних дорученнях січня-грудня 2018 року - сплата податкових зобов`язань з орендної плати з юридичних осіб (код бюджетної класифікації 18010600) за грудень 2017-листопад 2018. Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку щодо спірних правовідносин. В підсумку, апеляційний суд переглянув оскаржуване рішення суду і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове. Міркування і твердження відповідача не спростовують правильності правових висновків цього рішення, у зв`язку з чим його апеляційна скарга на рішення суду не підлягає задоволенню. Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено. Згідно з частиною другою статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права. У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені відповідачем в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними. Керуючись частиною третьою статті 243, 308, 310, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2019 року без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя В. В. Ніколін судді О. М. Гінда Д. М. Старунський Повне судове рішення складено 18 червня 2020 року.