Постанова 4857 № 1.380.2019.006341

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 жовтня 2020 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.006341 пров. № А/857/8465/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Кузьмича С. М., суддів Улицького В.З., Шавеля Р.М., за участю секретаря Мельничук Б.Б., представників апелянта ОСОБА_1 , Могінська Т.А., Шумелда Р.Р., представника відповідача Сапіга А.В., представника третьої особи Хандин О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою Представництва Американського об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 18 червня 2020 року (постановлену головуючим суддею Мартинюк В.Я. об 16 год. 14 хв., у м. Львові) про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 1.380.2019.006341 за адміністративним позовом Представництва Американського об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу до Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у м.Львові, з участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Міністерства культури України, Кабінету Міністрів України та на стороні відповідача Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради, Львівської міської ради, про скасування реєстрації декларації, ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просив скасувати реєстрацію декларації про початок будівельних робіт щодо капітального ремонту території між будинками № 35 на вул. Староєврейскій та № 3 на вул. Арсенальській у м. Львові, зареєстровану у вересні 2015 року за № ЛВ 083152601398. Представник відповідача подав до суду першої інстанції клопотання про залишення позову без розгляду у зв`язку з пропуском строків звернення до суду. Вказане клопотання мотивоване тим, що інформація про реєстрацію декларації щодо об`єкта будівництва «Капітальний ремонт території між будинками № 35 на вул. Староєврейській та №3 на вул. Арсенальній у м. Львові» під №ЛВ 083152601398 була висвітлена у відкритому Єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів від вересня 2015 року. Відтак, відповідач вважає, що інформація про оскаржувану декларацію є публічною інформацією та з 2015 року знаходиться у публічному доступі. Окрім цього, сам об`єкт будівництва «Капітальний ремонт території між будинками №35 на вул. Староєврейскій та № 3 на вул. Арсенальській у м. Львові» (неофіційна назва меморіальний громадський проект «Простір синагог») було урочисто відкрито ще 04.09.2016. Інформація про перебіг реалізації проекту публічно висвітлювалась як на офіційному сайті Львівської міської рада, так і на інших інтернет-сторінках, детально висвітлювалась західноукраїнськими ЗМІ. Також, відповідач вважає, що, з огляду на неймовірну зацікавленість позивача та його представника ОСОБА_2 ходом реалізації меморіального громадського проекту «Простір Синагог» ще починаючи з 2013 року (підтверджується рядом поданих позовів), позивачу у даній справі беззаперечно було відомо про реєстрацію оскаржуваної декларації Позивач, в свою чергу, подав до суду першої інстанції заперечення на клопотання про залишення позову без розгляду в якому стверджує, що відповідач не надав жодного доказу на підтвердження обставин опублікування оскаржуваної декларації в Реєстрі дозвільних документів у вересні 2015 року. Також, позивач зазначає, що про реєстрацію декларації дізнався з відповіді Управління охорони навколишнього природнього середовища Львівської міської ради від 15.11.2019 за №0004-2677. Таким чином, позивач вважає, що строки звернення до суду слід рахувати з листопада 2019 року. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 18.06.2020 клопотання Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у м.Львові задоволено повністю. Позов Представництва Американського об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу до Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові, з участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Міністерства культури України, Кабінету Міністрів України та на стороні відповідача Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради, Львівської міської ради, про скасування реєстрації декларації залишено без розгляду. Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивач звернувшись до адміністративного суду 29.11.2019, пропустив шестимісячний строк установлений процесуальним законом. Вказану ухвалу в апеляційному порядку оскаржив позивач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Зокрема в апеляційні скарзі зазначає, що доводи відповідача, що покладенні судом в основу оскарженої ухвали, про публікацію інформації в Реєстрі дозвільних документів, не підтвердженні жодним доказом, що така опублікована у вересні 2015 року, відсутні такі дані і в самому Реєстрі (щодо часу внесення даних). Предметом позову в цій справі є скасування реєстрації декларації про початок будівельних робіт щодо капітального ремонту території між будинками № 35 на вул. Староєврейскій та № 3 на вул. Арсенальській у м. Львові, зареєстровану у вересні 2015 року за № ЛВ 083152601398. В той же час в Реєстрі дозвільних документів за цим номером зазначено про реєстрацію декларації про початок будівельних робіт: «Капітальний ремонт території м. Львова, вул. Староєврейська, 3 вул. Арсенальна», тобто за іншою адресою, що виключає можливість дізнатись про наявність зареєстрованої декларації, щодо капітального ремонту території між будинками № 35 на вул. Староєврейській та № 3 на вул. Арсенальній у м. Львові. Вказує, що про існування оскарженої декларації дізнався із пояснень представника Львівської міської ради, що надавались в Господарському суді Львівської області у справі № 914/678/19. А тому вважає, що строки звернення до суду слід рахувати з листопада 2019 року Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Представники апелянта в судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу та надали пояснення, просять апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. В судовому засіданні представник відповідача та третьої особи заперечили щодо задоволення апеляційної скарги та надали пояснення. Просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Інші особи, в судове засідання на виклик суду не з`явилися, явку уповноваженої особи не забезпечили, хоча належним чином були повідомленні, що не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності згідно з ч. 2 ст. 313 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, представників учасників справи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси (ч. 1 ст. 5 КАС України). Згідно з п. 5 частини першої ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними). У силу вимог ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Відтак, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Початок перебігу строку звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Тобто, законодавець виходить не тільки з факту безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти. Слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення її прав, свобод чи інтересів. Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені. При цьому, порівняльний аналіз термінів «дізнався» та «повинен дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 440/3408/19 та в ухвалі від 24.06.2020 у справі № 9901/277/19. Так, наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду встановлені ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України. За правилами ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Згідно ч. 3 вказаної статті якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що приписами чинного законодавства визначено шестимісячний строк звернення до суду, недотримання, якого є підставою для залишення такого позову без розгляду. Разом з цим, дотримання строків на подання позовної заяви є однією з умов дисциплінування учасників судового процесу. У випадку ж пропуску строку, підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин. Поважними причинами пропуску строку звернення до суду із позовом визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. У той же час, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду (ч. 4 ст. 123 КАС України). Пунктом 8 ч. 1 ст. 240 КАС України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу. Як слідує з матеріалів справи, що предметом оскарження у цій адміністративній справі є реєстрація декларації про початок будівельних робіт щодо капітального ремонту території між будинками № 35 на вул. Староєврейскій та № 3 на вул. Арсенальській у м. Львові, зареєстровану у вересні 2015 року за № ЛВ 083152601398. Механізм ведення єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, як єдиної комп`ютерної бази даних визначається Порядком ведення єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 24.06.2011 року за № 92 (у редакції наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.07.2015 року за № 165) та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 19.07.2011 року за № 885/19623. Як передбачено п. 2 даного Порядку, реєстр ведеться з метою забезпечення обліку повідомлень про початок виконання підготовчих робіт/про зміну даних у повідомленні про початок виконання підготовчих робіт або скасування їх реєстрації; відкритості, доступності інформації щодо документів, які дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів. Пунктом 10 цього ж Порядку установлено, що доступ користувачів до даних реєстру здійснюється безоплатно через офіційний веб-сайт Держархбудінспекції. Відтак реєстрація декларації про початок будівельних робіт є загальнодоступною публічною інформацією, з якою має можливість ознайомитись будь-який суб`єкт відповідних правовідносин. Судом першої інстанції встановлено, що Департаментом ДАБІ у Львівській області 17.09.2015 зареєстровано декларацію про початок будівельних робіт «Капітальний ремонт території між будинками №35 на вул.Староєврейскій та №3 на вул.Арсенальській у м.Львові» за № ЛВ 083152601398. Однак колегія суддів з таким висновком суду не згідна, оскільки в матеріалах справи наявний витяг зі сайту Держархбудінспекції України який вказує на проведення реєстрації декларації про початок будівельних робіт «Капітальний ремонт території м. Львів вул. Староєврейська, 3 вул. Арсенальська за № ЛВ 083152601398, а не декларації про початок будівельних робіт «Капітальний ремонт території між будинками №35 на вул.Староєврейскій та №3 на вул.Арсенальській у м.Львові» за № ЛВ 083152601398, яка є предметом розгляду цієї справи. Тобто на сайті Держархбудінспекції України за № ЛВ 083152601398 відсутня інформація про реєстрацію декларацію про початок будівельних робіт «Капітальний ремонт території між будинками №35 на вул.Староєврейскій та №3 на вул.Арсенальській у м.Львові», що в свою чергу вказує на відсутність можливості позивача на Відтак, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що позивач мав змогу дізнатися про реєстрацію декларацію про початок будівельних робіт «Капітальний ремонт території між будинками №35 на вул.Староєврейскій та №3 на вул.Арсенальській у м.Львові» на сайті Держархбудінспекції України за № ЛВ 083152601398. Разом з цим, колегія суддів встановила, що фактично про існування оскарженої декларації позивач дізнався із пояснень представника Львівської міської ради, що надавались в Господарському суді Львівської області у справі № 914/678/19. Вказане також стверджується учасниками справи під час судового розгляду справи в суді апеляційної інстанції. У зв`язку з цими поясненнями, позивач звернувся до Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради із запитом про надання публічної інформації. На вказаний запит директор Представництва Американського об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу отримав лист від Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради № 0004-2677 від 15.11.2019 зі змісту якого слідує, що в межах наданих повноважень та наявної інформації заявнику надано декларацію про початок будівельних робіт «Капітальний ремонт території між будинками №35 на вул.Староєврейскій та №3 на вул.Арсенальській у м.Львові». Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що позивачем пропущено строк адміністративного оскарження декларації про початок будівельних робіт «Капітальний ремонт території між будинками №35 на вул.Староєврейскій та №3 на вул.Арсенальській у м.Львові» з поважних причин, оскільки фактично про існування позивач дізнався у листопаді 2019 року, а звернувся до суду 29.11.2020, що підтверджується штемпелем з Вх. № 45209 від 29.11.2020, тобто в шестимісячний строк встановлений ч. 2 ст. 122 КАС України. Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права. Так, у справі Delcourt v. Belgium Європейський суд зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції (Європейська конвенція про захист прав людини і основних свобод 1950 року, ратифікована Законом України від 17.07.1997 №4 75/97), право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення. У справі Bellet v. Frаnсе Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Отже, як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Таким чином, на думку колегії суддів, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження в ході апеляційного перегляду справи, а тому є підстави вважати, що висновок суду про залишення позовної заяви без розгляду був передчасним. Відповідно до ст. 320 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, коли має місце неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання. З врахуванням наведеного вище, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи, оскільки винесена з порушенням норм процесуального права та з неповним з`ясуванням обставин справи, що мають значення для справи. Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється. Керуючись статтями 139, 229, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Представництва Американського об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу задовольнити. Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 18 червня 2020 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 1.380.2019.006341 скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення, у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя С. М. Кузьмич судді В. З. Улицький Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 27 жовтня 2020 року