Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 120/3008/20-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/3008/20-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Сало П.І. Суддя-доповідач - Смілянець Е. С. 22 жовтня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Смілянця Е. С. суддів: Сапальової Т.В. Капустинського М.М. , за участю: секретаря судового засідання: Стаднік Л. В., позивача: ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08 липня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Калинівської міської ради в особі державного реєстратора Бохонко Вікторії Олександрівни про скасування запису про державну реєстрацію іншого речового права, В С Т А Н О В И В : в липні 2020 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся в Вінницький окружний адміністративний суд з позовом до Калинівської міської ради в особі державного реєстратора Бохонко В.О. (відповідача) про скасування запису про державну реєстрацію іншого речового права (права оренди земельної ділянки) за № 35145587 від 21.01.2020 (підстава виникнення права: договір оренди землі № 10, виданий 01.01.2020, видавник: фермерське господарство "Зорецвіт" та ОСОБА_1 ). Вінницький окружний адміністративний суд ухвалою від 08.07.2020 відмовив у відкритті провадження в адміністративній справі. Також роз`яснив позивачу про можливість звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів в порядку цивільного судочинства. Судове рішення мотивоване тим, що цей спір має розглядатися як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача особою, за якою зареєстровано право оренди земельної ділянки. Водночас участь у такому спорі державного реєстратора як співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні його прав), не змінює його цивільно-правового характеру. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить ухвалу скасувати та справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що земельна ділянка, яку позивач надав в оренду, знаходиться на території Комунарівської (Бережанської) сільської ради Калинівського району Вінницької області, однак, державний реєстратор цієї обставини не взяла до уваги. Вважає, що державну реєстрацію іншого речового права здійснено щодо земельної ділянки, яка не знаходиться у власності позивача. Також зазначає, що відповідачка на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 50768037 від 23.01.2020 09:09:11 внесла запис про право оренди земельної ділянки позивача фермерським господарством "Зорецвіт" на підставі договору оренди землі № 10 від 01.01.2020, де зазначена у ньому земельна ділянка розташована на території іншої сільської ради, а саме: Корделіської сільської ради Калинівського району Вінницької області. Відтак, оспорюваний реєстраційний запис № 35145587 від 21.02.2020 вчинений відповідачем без дотримання вимог чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню. Відповідач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу відповідно до ст. 304 КАС України. В судовому засіданні позивач підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд задовольнити її. Представник відповідача в судове засідання не з`явився про причини неявки суду не повідомив, хоча про час та дату розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Критерії, за якими адміністративний суд перевіряє рішення суб`єктів владних повноважень, визначені у ч. 2 ст. 2 КАС України. Згідно частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Крім того, ст. 2 та ч. 4 ст. 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 КАС адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. За змістом пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовим спором є спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Натомість приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень. За змістом частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами. Як встановлено судом першої інстанції, позивач ОСОБА_1 оспорює запис про державну реєстрацію іншого речового права за № 35145587, дата та час державної реєстрації 21.02.2020 12:41:17, внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Калинівської міської ради Бохонко В.О. При цьому, підставою для внесення вказаного запису стало рішення відповідача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 50768037 від 23.01.2020 09:09:11. Отже, заявлені позовні вимоги фактично стосуються скасування як рішення про державну реєстрацію іншого речового права, так і відповідного реєстраційного запису, внесеного на підставі такого рішення. Так, відповідно до витягу з Реєстру № 197379533 від 23.01.2020 підставою для прийняття (вчинення) оспорюваних рішень та дій став договір оренди землі, серія та номер: 10, виданий 01.01.2020, видавник: фермерське гоподарство "Зорецвіт" та ОСОБА_1 . Водночас на підставі вказаних рішень та дій державного реєстратора у фермерського господарства "Зорецвіт" виникло право оренди земельної ділянки площею 2,2496 га, кадастровий номер 0521683300:02:000:0249. При цьому колегія суддів зазначає, що Велика Палата Верховного Суду вже висловлювала позицію у спорі з подібними правовідносинами, зокрема, в постанові від 18 червня 2018 року у справі № 924/478/18. У вказаній справі, фактичні обставини якої не тотожні, але певним чином чимось схожі на обставини цієї справи (і в тій, і в цій справі спір виник стосовно об`єктів нерухомого майна), Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що спір про скасування рішень про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна має розглядатися як спір, що пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача особою, за якою зареєстровано право власності на ці об`єкти нерухомого майна. Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано. Участь державного реєстратора як співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру. Велика Палата Верховного Суду також вирішила, що оскільки позивач не був заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, тобто останні були вчинені за заявою іншої особи, то такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, також вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорюване рішення, здійснено оспорюваний запис. Отже, спір у такій справі не є публічно-правовим. Оскарження рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки безпосередньо пов`язане із захистом позивачем свого цивільного права у спорі щодо земельної ділянки з особою, яка не заперечує законності дій державного реєстратора з реєстрації за нею права оренди цієї ж земельної ділянки. Такий спір має приватноправовий характер. Зазначена вище правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 04 квітня 2018 року у справі № 817/1048/16 та 18 квітня 2018 року у справі № 804/1001/16 під час розгляду спорів у подібних правовідносинах, а саме: у спорах про скасування державної реєстрації права оренди на земельну ділянку незалежно від того, чи порушує позивач питання правомірності укладення цивільно-правових угод, на підставі яких здійснено оспорюваний запис, вирішення такого спору в будь-якому разі вплине на майнові права тієї особи, щодо прав якої здійснено оспорюваний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Такий спір є спором про цивільне право на одну й ту ж земельну ділянку (об`єкт нерухомості). Водночас викладений у цій справі висновок Великої Палати Верховного Суду відрізняється від її висновку, викладеного у постановах від 04 квітня 2018 року у справах № 817/567/16 та 826/9928/15, 10 квітня 2018 року у справі № 808/8972/15, 16 травня 2018 року у справі № 826/4460/17, 23 травня 2018 року у справі № 815/4618/16, 05 червня 2018 року у справі № 804/20728/14, 12 червня 2018 року у справі № 823/378/16, 13 червня 2018 року у справах № 20/2675/17 та 803/1125/17. Спори у цих справах також стосувались оскарження рішення державного реєстратора або запису, здійсненого державним реєстратором у відповідному державному реєстрі щодо реєстрації речових прав на нерухоме майно за особою, яка не була заявником стосовно вчинення відповідних реєстраційних дій. У всіх наведених вище справах Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що розгляд позовних вимог особи (яка не була заявником щодо реєстраційних дій) до державного реєстратора про скасування його рішень чи записів у відповідному державному реєстрі стосовно державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки державним реєстратором вчинені істотні порушення процедури реєстрації. А тому спірні відносини мають публічно-правовий характер. З метою встановлення чіткого критерію визначення юрисдикції спорів щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, викладених у постановах від 04 квітня 2018 року у справах № 817/567/16 та 826/9928/15, 10 квітня 2018 року у справі № 808/8972/15, 16 травня 2018 року у справі № 826/4460/17, 23 травня 2018 року у справі № 815/4618/16, 05 червня 2018 року у справі № 04/20728/14, від 12 червня 2018 року у справі № 823/378/16, 13 червня 2018 року у справах № 820/2675/17 та 803/1125/17, щодо належності до юрисдикції адміністративних судів спорів за позовами осіб, які не були заявниками стосовно вчинення реєстраційних дій, до державного реєстратора про скасування його рішень чи записів у державному реєстрі щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Такий критерій визначення юрисдикції спору, як наявність порушень вимог чинного реєстраційного законодавства у діях державного реєстратора під час державної реєстрації прав на земельну ділянку не завжди є достатнім та ефективним, адже наявність цих порушень можна встановити лише при розгляді справи по суті, а не на момент звернення позивача з позовною заявою. Крім того, скасування державної реєстрації права, належного одній особі, за заявою іншої особи в порядку адміністративного судочинства не дозволяє остаточно вирішити спір між цими особами. Тобто не виконується основне завдання судочинства. У таких спорах питання правомірності укладення цивільно-правових договорів, на підставі яких відбулись реєстраційні дії, обов`язково постають перед судом, який буде вирішувати спір, незалежно від того, чи заявив позивач вимогу щодо оскарження таких договорів. Отже, в зазначеній категорії справ вирішуються спори про цивільне право між особами, які вимагають скасування державної реєстрації, й особами, за якими зареєстровано право чи обтяження. А тому вони мають розглядатися судами господарської або цивільної юрисдикції залежно від суб`єктного складу сторін спору. Спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін. Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано. Як вірно зазначено судом першої інстанції, позивач фактично обґрунтовує позовні вимоги наявністю у нього права власності на спірний об`єкт нерухомого майна, відсутністю підстав для його передачі в оренду фермерському господарству "Зорецвіт" та, як наслідок, відсутністю в останнього правомірного інтересу щодо фіксації свого права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. При цьому, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та запису щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки за фермерським господарством "Зорецвіт" є нічим іншим як способом захисту майнових прав позивача від їх порушення іншою особою. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що цей спір має розглядатися як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача особою, за якою зареєстровано право оренди земельної ділянки. Водночас участь у такому спорі державного реєстратора як співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні його прав), не змінює його цивільно-правового характеру. Таким чином, справа за позовом ОСОБА_1 про скасування запису про державну реєстрацію іншого речового права (права оренди земельної ділянки) за № 35145587 від 21.01.2020 підлягає розгляду в порядку, визначеному Цивільним процесуальним кодексом України, тобто спір підвідомчий місцевому загальному суду. Отже, доводи апеляційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судом першої інстанції. Однак, під час перегляду рішення суду першої інстанції порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог скаржника та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було. Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті провадження по справі. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08 липня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 26 жовтня 2020 року. Головуючий Смілянець Е. С. Судді Сапальова Т.В. Капустинський М.М.