Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/23708/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/23708/19 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:Кузьменко А.І., Суддя-доповідач Кобаль М.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 жовтня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Кобаля М.І., суддів Бужак Н.П., Костюк Л.О. при секретарі Хмарській К.І. за участю представника позивача: Бородкіна Д.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Інститут розвитку передових технологій» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 липня 2020 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Інститут розвитку передових технологій» до Державної казначейської служби України про визнання протиправними дій та бездіяльності, - В С Т А Н О В И В: Приватне акціонерне товариство «Інститут розвитку передових технологій» (далі по тексту - позивач, ПАТ «Інститут розвитку передових технологій») звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної казначейської служби України (далі по тексту - відповідач) в якому просило: - визнати протиправними дії відповідача з віднесення грошових вимог ПАТ «Інститут розвитку передових технологій» за наказом №910/26995/14 від 23.10.2015 року, виданого на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2015 року у справі №910/26995/14, до третьої черги; - визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо тривалого невиконання рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2015 року у справі №910/26995/14. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 липня 2020 року в задоволенні позову відмовлено повністю. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, яка з`явилася у призначене судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного. Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 23.04.2015 року у справі № 910/26995/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2015 року, позовні вимоги ПАТ «Інститут розвитку передових технологій» задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України на користь ПАТ «Інститут розвитку передових технологій» основний борг в сумі 7681861,35 грн., 3 % річних в розмірі 196862,39 грн., пеню в сумі 10035,38 грн., неустойку в розмірі 11798007,42 грн., інфляційні витрати в сумі 1601288,83 грн. та судовий збір в розмірі 70264,57 грн. В задоволенні решти первісних позовних вимог відмовлено. 23.10.2015 року Господарським судом міста Києва видано наказ про примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2015 року у справі № 910/26995/14. Зазначений наказ був пред`явлений на виконання до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України. 26.02.2016 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кушнір Л.В. відкрито виконавче провадження ВП № 50312459 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва № 910/26995/14, виданого 23.10.2015 року. Постановою про зупинення вчинення виконавчих дій від 15 листопада 2016 року ВП № 50312459 зупинено виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва № 910/26995/14, виданого 23.10.2015 року, до надходження від центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, повідомлення про перерахування коштів на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби або стягувачу. Згідно вказаної постанови, 14.11.2016 року керівником відділу до Державної казначейської служби України направлено пакет документів, необхідний для перерахування коштів стягувачу в порядку, передбаченому частиною 3 статті 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень». Відповідно до інформації, розміщеної на офіційному сайті Державної казначейської служби України, для виконавчого документу Господарського суду міста Києва № 910/26995/14 від 23.10.2015 року визначено третю черговість заборгованості. Станом на момент подання даного позову для вказаного виконавчого документу визначено черговість надходження за номером 73338. Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача щодо віднесення виконавчого документа до третьої черги та протиправною бездіяльність щодо тривалого невиконання судового рішення, звернувся з даним позовом до суду, за захистом порушених прав та законних інтересів. Приймаючи рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що підстави для визнання протиправною бездіяльності та дій з боку відповідача щодо невчасної виплати грошових коштів відсутні, оскільки затримка у перерахуванні коштів має місце внаслідок сформованої черги, в якій перебуває на виконанні значна кількість виконавчих документів та встановленими у законодавчих актах обмеженнями асигнувань для погашення наявної заборгованості за поданими судовими рішеннями. Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи. Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про виконавче провадження» (далі по тексту - Закон № 606-XIV), Законом України «Про виконавче провадження» (далі по тексту - Закон № 1404-VIII) та Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05 червня 2012 року № 4901-VІ (далі по тексту - Закон № 4901-VI). Усі нормативно-правові акти зазначені у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закон № 606-XIV рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. Аналогічні положення передбачені частиною 2 ст. 6 Закону № 1404-VIII. Правовими положеннями ч. 1 ст. 2 Закону № 4901-VI встановлено, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство). Частиною 1 ст. 3 Закону № 4901-VI передбачено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує політику в сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону № 4901-VI перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей. У свою чергу, Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (далі по тексту - Порядок № 845). Згідно з абзацом 2 пункту 2 Порядку № 845 безспірним списанням є операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання рішень про стягнення коштів Казначейством та його територіальними органами без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів. Відповідно до пункту 3 Порядку № 845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій). Пунктом 49 Порядку № 845 визначено, що у разі, коли для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктами 47 і 50 цього Порядку необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство подає протягом 10 днів з дня надходження виконавчих документів Міністерству фінансів України пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України. Казначейство відкладає безспірне списання коштів державного бюджету та поновлює його з дати набрання чинності законом про внесення змін до закону про Державний бюджет України. Тобто, при виконанні рішень суду, за якими боржником є держава, Державна казначейська служба України обмежена відповідними бюджетними призначеннями державного органу та коштами, передбаченими програмою для забезпечення виконання рішень суду. У такому аспекті, перед тим як констатувати факт протиправної бездіяльності Державної казначейської служби України у правовідносинах, які виникають у зв`язку з виконанням судових рішень, за якими боржником є державний орган, потрібно з`ясувати, чи вчинило Казначейство, у межах своїх повноважень, усі залежні від нього дії спрямовані на те, щоб сплатити кошти за судовим рішенням, а також чи були для цього об`єктивні підстави та можливості. У спірних правовідносинах позивач наголошує на протиправній бездіяльності відповідача, як суб`єкта владних повноважень. Щодо вказаних позовних вимог колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне. Під протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень необхідно розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) в неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного/несвоєчасного виконання обов`язкових дій/ухвалення рішень або невиконання їх узагалі. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Так, судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає виконанню. Разом з цим, у контексті встановлених у цій справі обставин, необхідно зауважити, що сам факт невиплати позивачу коштів протягом трьох місяців (від дати подання необхідних документів) за судовим рішенням, боржником за яким є державний орган, без з`ясування усіх обставин, які зумовили таку ситуацію, не є достатньою підставою вважати, що Державна казначейська служба України допустила протиправну бездіяльність. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 30 вересня 2019 року у справі № 820/287/18, від 06 листопада 2019 року у справі № 803/1449/16. Дослідивши матеріали справи та обставини даної справи, суд апеляційної інстанції не бере до уваги твердження апелянта щодо порушення відповідачем порядку черговості, яка визначається відповідно до відповідної дати отримання судового наказу органом Казначейства, виходячи з наступного. Особливості виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи визначено статтею 4 Закону № 4901-VI, якою передбачено, що виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. У разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. 16 жовтня 2013 року набрав чинності Закон України від 19 вересня 2013 року №583-VII «Про внесення змін до деяких законів України щодо виконання судових рішень», яким доповнено розділ ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4901-VI пунктом 3, відповідно до якого виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб`єкти, які видані або ухвалені до набрання чинності цим Законом, подаються до органу державної виконавчої служби протягом шести місяців з дня набрання чинності цим пунктом. Якщо рішення суду про стягнення коштів або виконавчі документи за цими рішеннями, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб`єкти, не було подано в строк, встановлений цим пунктом, це не є підставою для відмови у виконанні даного судового рішення. Заборгованість погашається в такій черговості: - у першу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, а також у зв`язку з втратою годувальника; - у другу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду, пов`язаними з трудовими правовідносинами; - у третю чергу погашається заборгованість за всіма іншими рішеннями суду. Бюджетні асигнування на погашення заборгованості визначаються законом про Державний бюджет України на відповідний рік. З метою реалізації пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4901-VI постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2014 року № 440 затверджено Порядок погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою (далі по тексту - Порядок № 440). Пунктом 8 Порядку № 440 передбачено, що рішення розподіляються в порядку такої черговості погашення заборгованості: - перша черга - рішення щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, а також у зв`язку з втратою годувальника; - друга черга - рішення, пов`язані з трудовими правовідносинами; - третя черга - інші рішення. Рішення вносяться до кожної з черг за датою їх надходження до органу державної виконавчої служби. Отже, виконавчі документи, які надходять на виконання, розподіляються в порядку черговості та для кожного виконавчого документа визначається відповідна черга. З огляду на вищезазначені правові норми, судом апеляційної інстанції встановлено, що виплата належних ПАТ «Інститут розвитку передових технологій» грошових коштів, стягнутих на його користь на підставі наказу Господарського суду міста Києва № 910/26995/14 від 23.10.2015 року, повинна здійснюватися у третю чергу, а також в межах відповідних бюджетних асигнувань. Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що підстави для визнання протиправною бездіяльність та дій з боку відповідача, як суб`єкта владних повноважень, щодо невчасної виплати грошових коштів, відповідно до судового рішення, відсутні, оскільки затримка у перерахуванні коштів має місце внаслідок сформованої черги, в якій перебуває на виконанні значна кількість виконавчих документів та встановленими у законодавчих актах обмеженнями асигнувань для погашення наявної заборгованості за поданими судовими рішеннями. Аналогічна правова позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду викладеними у постановах від 19 листопада 2019 року у справі № 320/1376/19, від 11 лютого 2020 року у справі № 826/10629/16. Правовими положеннями ч.5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Аналіз наведених правових положень та обставин справи дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції дійти висновку, що даний адміністративний позов не підлягає задоволенню, а доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу суду, оскільки Державною казначейською службою України правомірно віднесено грошові вимоги ПАТ «Інститут розвитку передових технологій» за наказом №910/26995/14 від 23.10.2015 року, виданого на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2015 року у справі № 910/26995/14, до третьої черги погашення заборгованості. Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до пункту

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Згідно пункту 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції. В зв`язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Інститут розвитку передових технологій» - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 липня 2020 року - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Головуючий суддя: М.І. Кобаль Судді: Н.П. Бужак Л.О. Костюк Повний текст виготовлено 26.10.2020 року