Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/2148/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 20 жовтня 2020 року м. Дніпросправа № 160/2148/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Чумака С.Ю., секретарі судового засідання Сколишеві О.О., за участі представника позивача Чехута В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпровської митниці Держмитслужби на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 червня 2020 року в адміністративній справі №160/2148/20 (головуючий суддя першої інстанції Дєєв М.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НАУКОВО-ВИРОБНИЧА ФІРМА ТОПСТАР» до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови, - В С Т А Н О В И В: Позивач 21.02.2020 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпровської митниці Держмитслужби, в якому просив визнати протиправними та скасувати рішення відповідача від 19.12.2019 року за №UA110150/2019/400107/1 про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA110150/219/00705. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що товариством під час митного оформлення подано митну декларацію разом з усіма необхідними документами з метою митного оформлення товару, при цьому відповідач відмовив позивачу у митному оформленні товарів та прийняв рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Позивач не погоджується із вказаним рішенням та карткою відмови, вважає їх протиправними та такими, що не відповідають вимогам законодавства. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 червня 2020 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними та скасовано рішення Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби України №UA110150/2019/400107/1 від 19.12.2019 року щодо коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110150/219/00705 від 19.12.2019 року. Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення скасувати та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом першої інстанції не прийнято до уваги, що під час митного оформлення митним органом з поданих товариством документів до митної декрації було встановлено, що подані документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки та вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив рішення суду першої інстанції залишити без змін. В судовому засіданні представник позивача підтримав відзив на апеляційну скаргу. Представник відповідача в судове засідання апеляційної інстанції не прибув, надіслав заяву, якою просив справу розглядати в письмовому провадженні. Відповідно до частини другої статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на скаргу, встановила наступне. З матеріалів справи вбачається, що між компанією «KANG DA PIPE FETTINGS CO., LTD» (Китай) та ТОВ «НАУКОВО-ВИРОБНИЧА ФІРМА ТОПСТАР» 05.05.2016 року укладено Контракт №СН019/16 на поставку товару (деталі (фітинги) для промислових трубопроводів з марки сталі СТЗ (20). 17.12.2019 року позивачем на підставі вказаного вище Контракту та відповідно до Специфікації №15 від 18.10.2019 року було подан до митного оформлення ЕМД №UA110150/2019/421378, в якій заявлена митна вартість товару (деталі (фітинги) для промислових трубопроводів: марка сталі СТЗ (20), загальною вартістю - 175966,48 гривень. Разом з ЕМД подані передбачені ст.53 МКУ документи, а саме: - контракт № СН019/16 від 05.05.2016 року; - додаткова угода № 1 до контракту від 21.03.2018 року; - специфікація № 15 від 18.10.2019 року; - рахунок - проформа (проформа інвойс) №15/2019 від 10.09.2019 року, в рамках надання консультації наданий вірний рахунок - проформа (проформа інвойс) №15/2019 від 12.09.2019 року; - рахунок - фактура (комерційний інвойс) №15/2019 від 18.10.2019 року; - пакувальний лист від 18.10.2019 року; - коносамент №ZIMUXNG3401227 від 25.10.2019 року; - автотранспортна накладна №1340 від 13.12.2019 року; - сертифікат про походження товару С190795301421146 від 05.11.2019 року; - банківський платіжний документ (свіфт) від 13.09.2019 року, що стосується товару на суму 8643,47 доларів США, дата платежу 16.09.2019 року; - банківський платіжний документ (свіфт) від 18.12.2019 року, що стосується товару на суму 8643,47 доларів США, дата платежу 16.09.2019 року - кращої якості; - банківський платіжний документ (свіфт), від 08.11.2019 року, що стосується товару на суму 20168,08 доларів США від 12.11.2019 року; - прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 10.09.2019 року; - страховий поліс РАІЕ201912009800Е22362 від 18.10.2019 року; - копія митної декларації країни відправлення 021720190000382256 від 19.10.2019 року; - сертифікат якості від 18.10.2019 року; - сертифікат дилера від 15.12.2017 року. 19.12.2019 року Дніпровською митницею Держмитслужби прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA110150/2019/400107/1 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110150/219/00705. Позивач не погодившись із вказаними рішенням та карткою відмови, оскаржив їх до суду. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог з огляду на таке. Частиною 1 статті 7 МК України встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу. Відповідно до ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводиться розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт); рахунок-фактура (інвойс) або рахунок - проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Частиною 3 вказаної статті також передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у ч.2 цієї статті, містять розбіжності, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою , контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний та авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Відповідно до частин 1, 2, 3 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 МК України. Приписами ст.337 МК України визначено, що перевірка документів та відомостей, які подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій шляхом проведення: формато-логічного контролю; контролю співставлення; контролю із застосуванням системи управління ризиками та в інші способи, передбачені цим Кодексом. При здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган повинен впевнитися, що заявлена декларантом митна вартість товару ґрунтується на дійсній вартості, під якою, відповідно до статті УІІ ГАТТ 1994 року, згода на обов`язковість якої надана Верховною Радою України, розуміється ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах повної конкуренції. За наслідками здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст.55 цього Кодексу. Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Таким чином, у разі наявності розбіжностей у поданих декларантом до митного оформлення документах для підтвердження заявленої митної вартості товару, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані надати додатковий перелік документів. При цьому, витребування митним органом таких документів може мати місце лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Згідно з частиною 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Частиною 2 статті 55 Митного кодексу України визначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування. Відповідно до частини 1 статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (частина 2 статті 57 Митного кодексу України). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина 3 статті 57 Митного кодексу України). При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (частина 6 статті 57 Митного кодексу України). Згідно з частиною 8 статті 57 Митного кодексу України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Частиною 1 статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. Відповідно до частини 2 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. З оскаржуваного рішення про коригування митної вартості вбачається, що підставою його прийняття є результат опрацювання всіх поданих декларантом документів, в ході якого митний орган дійшов висновку, що подані документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів. В результаті такого контролю встановлено зокрема:

1. Щодо наданого рахунку-проформи та здійснення передоплати. У повідомлені митниці №1 зазначалося, що у гр.44 ЕМД наявний рахунку-проформи №15/2019 від 10.09.2019 року з позначкою, який не можливо відкрити та про те, що банківський платіжний документ №б/н від 13.09.2019 року на суму 8643,47 дол.США містить посилання на інвойс №15/2019 від 02.09.2019 року. Декларантом додатково надано рахунок-проформу №15/2019 від 12.09.2019 року та зазначено, що у рахунку №15/2019 від 10.09.2019 року помилково вказана дата. На теперішній час у митниці наявні два рахунки-проформи з однаковим номером (№15/2019) та різними датами (10.09.2019 року та 12.09.2019 року). Рахунок-проформу №15/2019 від 12.09.2019 року надіслано декларантом під час проведення процедури консультацій, який вже був у наявності під час подання ЕМД №UA110150/2019/421378 від 17.12.2019 року, проте декларантом відразу не надано, що викликає обґрунтовані сумніви у його достовірності. Банківський платіжний документ №б/н від 13.09.2019 року на суму 8643, 47 дол. США, який посилається на виправлений документ, наданий вже під час проведення консультацій, неналежної якості та не може бути прийнятим як спростування зауважень митниці.

2. Щодо вартості страхування. У повідомлені митниці зазначалося, що страховий поліс PYIE201912009800E22362 від 18.10.2019 року, який містить відомості щодо мінімального страхового покриття згідно терміну CIF (ІНКОТЕРМС 2010)- 31692,71 дол. США, при цьому відомості про суму страхового внеску відсутні. Відповідно до відомостей гр.25 ЕМД №021720190000382256 від 19.10.2019 року, витрати на страхування склали 31,69 дол. США. Декларантом у листі №1від 18.12.2019 року зазначено, що «в експортній митній декларації зазначено витрати на страхування 31,69/3дол. США, що означає 31693 дол. США. Вказане твердження декларанта не відповідає дійсності. Будь-яка легальна експортно-імпортна операція у Китаї супроводжується оформленням у митному відношенні та декларуванні товарів, що ввозяться або вивозяться. Маніфестом ГТУ КНР №52 2008 року визначено що «Расходы по страхованию можно дикларировать двумя способами: по общей стоимости расходов на страхование или по ставке на страхование. Выполняют от метки в примечании (от метка стоимости страхования « 1» означает ставку цены страхования, « 3» -означает общую стоимость страхования». Враховуючи вищезазначене, декларантом не надано відомостей щодо вартості понесених витрат на страхування та/або спростування на зауваження митниці, що унеможливлює здійснити перевірку числових значень складової митної вартості».

3. Щодо надання документів, на підставі яких здійснювалося перевезення. Під час морського перевезення було здійснено перевантаження товарів 05.12.2019 року в Haifa, що переміщувалися в контейнері ZCSU2751340 з морського судна MAERSK HOUSTON на Наmmоnіа Baltica, що не відповідає задекларованим відомостям за ЕМД №UA110150/2019/421378 від 17.12.2019 року (гр.21). Транспортні (перевізні) документи про перевезення оцінюваної партії товару на судні Наmmоnіа Baltica до митного оформлення не надавалися. Судом першої інстанції детально проанаізовано визначені в рішенні митного органу порушення. Щодо рахунку-проформи №15/2019 від 10.09.2019 року встановлено наступне. Позивач в рамках консультації з митним органом листом від 18.12.2019 року надав пояснення, що у рахунку-проформі №15/2019 від 10.09.2019 року помилково вказана дата 10.09.2019 року, правильною датою є 12.09.2019 року, у зв`язку із чим вірний рахунок-проформа №15/2019 від 12.09.2019 року був наданий відповідачу 19.12.2019 року разом з листом від 18.12.2019 року. Відповідно до ст. 268 МКУ допущення у митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, не тягне за собою застосування санкцій, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами України. Посадові особи органів доходів і зборів надають декларантам або уповноваженим ним особам можливість виправити помилки, допущені в митній декларації. Отже наявність технічної помилки в рахунку-проформі №15/2019 від 12.09.2019 року, яка самостійно та вчасно виправлена декларантом, не є підставою для коригування митної вартості товару, вказана описка не впливає на визначення митної вартості товару, враховуючи, що позивачем було в рамках консультації надано вірний рахунок- проформа. Стосовно доводів відповідача, що відповідно до додаткової угоди №1 від 21.03.2018 року до контракту п.5.2. передбачено умови оплати 30% передоплата до початку виготовлення Товару протягом 10 банківських днів відповідно до рахунку-проформи та 70% оплата після відвантаження Товару та отримання копіяї коносаменту відповідно до рахунку-інвойс. До митного оформлення декларантом надано банківський платіжний документ № б/н від 13.09.2019 року на суму 8643,47 дол. США, призначення платежу «передоплата» та містить посилання на договір №СН019/16 від 05.05.2016 року та інвойс №15/2019 від 02.09.2019 року, щодо митного органу не надавався. Надане платіжне доручення неможливо ідентифікувати з оцінюваною партією товару. Апеляційний суд зазначає, що відповідно до п.п.5.2. п.5.1. додаткової угоди від 21.03.2018 року №1 до Контракту від 05.05.2016 року №СН019/16 зазначено умови оплати: 30% передплата до початку виготовлення Товару (протягом 10 банківських днів) у відповідності до Попереднього інвойсу (проформа інвойс); 70% передплата після відвантаження Товару і отримання копії коносаменту у відповідності до Комерційного інвойсу. Так, позивачем до митного органу крім іншого було подано банківські платіжні документи, що стосуються товару, а саме платіжне доручення (свіфт) від 13.09.2019 року на суму 8643,47 доларів США (дата платежу 16.09.2019 року), що є авансом у сумі 30% вартості загальної суми за партію товару відповідно до Проформи Інвойс (попереднього інвойсу). Оплата згідно платіжного доручення (свіфт) від 08.11.2019 року на суму 20168,08 доларів США (дата платежу 12.11.2019 року), що є оплата вартості товару в розмірі 70% від загальної суми за партію товару відповідно до Комерційного Інвойсу №15/2019 від 18.10.2019 року. Сумісна підведена сума платіжних доручень свіфт від 13.09.2019 року на суму 8643,47 дол. США (дата платежу 16.09.2019 року) та свіфт від 08.11.2019 року на суму 20168,08 дол. США (дата платежу 12.11.2019 року), заявлених до митного оформлення дорівнює 28811,55 дол. США, що відповідає сумі комерційного інвойсу від 18.10.2019 року №15/2019 - 28811,55 дол. США. Отже, загальна сума контракту не змінилася, а митна вартість розраховується від загальної суми контракту. Посилання апелянта на те, що визначений спосіб оплати в проформі-інвойс №15/2019 від 12.09.2019 року, відрізняється від фактичної оплати оцінюваної партії товару не відповідає дійсності. Отже, загальна сума контакту не змінилася, а митна вартість розраховується від загальної суми контракту, а тому зазначену підставу для коригування митної вартості товарів колегія суддів вважає необґрунтованою. З матеріалів справи вбачається та Митницею не заперечується, що поставка імпортованого позивачем товару відбулася на умовах CIF-Oдeca, що відповідає умовам контракту № СН 019/16 від 05.05.2016 року, укладеного між позивачем та іноземною компанією Компанією «KANG DA PIPE FETTINGS CO., LTD». Згідно з офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2010 поставка товару на умовах CIF («вартість, страхування, фрахт») покладає на продавця обов`язок оплатити фрахт, необхідний для доставки товару в зазначений порт призначення, та обов`язок за свій рахунок здійснити витрати на страхування товару, тоді як у покупця відсутній обов`язок на укладення договору перевезення та страхування (пункти А3, Б3 умов поставки CIF за Інкотермс 2010). Таким чином, витрати на страхування та транспортування вже є включеними до ціни товару, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінюваний товар (фактурної вартості товару), у зв`язку із чим не додаються при визначенні митної вартості товару. При цьому, не зазначення в контракті про зарахування даних витрат до загальної суми контракту (ціни товару) протилежного не доводить, оскільки сторони контракту, узгодивши умови поставки товару згідно з офіційними правилами Інкотермс 2010, тим самим встановили, що витрати на страхування та транспортування входять до ціни товару. За таких обставин вимоги Митниці про необхідність надання декларантом додаткових документів на підтвердження вказаних відомостей є неправомірним, а коригування митної вартості, заявленої позивачем, на цій підставі - необґрунтованим. Крім того, судом встановлено, що відповідач приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару за резервним методом, не вказав, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення відповідачем частини другої статті 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятих рішень. Враховуючи вказане, суд першої інстанції дійшов віррного висновку, що позивач під час митного оформлення надав усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору, водночас відповідач не довів наявність у Митниці обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого Товариством товару та протиправність оскаржених рішень, з чим погоджується колегія суддів. У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені відповідачем в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних та обгрунтованих юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними. Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні. Оскільки за приписами ч. 1 статті 310 КАС України апеляційний розгляд здійснено за правилами спрощеного позовного провадження, справа згідно із ч.4 ст.257 КАС України не відноситься до таких, які не можуть бути розглянуті за вказаними правилами, то судове рішення суду апеляційної інстанції згідно із п.2 ч.5 ст.328 КАС України не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених цим пунктом. Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Дніпровської митниці Держмитслужби на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 червня 2020 року в адміністративній справі №160/2148/20 залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 червня 2020 року в адміністративній справі №160/2148/20 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Повний текст постанови кладено 26 жовтня 2020 року. Головуючий - суддя І.В. Юрко суддя С.В. Чабаненко суддя С.Ю. Чумак