Постанова 4873 № 920/353/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "26" жовтня 2020 р. Справа № 920/353/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Кропивної Л.В. суддів: Дідиченко М.А. Калатай Н.Ф. представники сторін не викликались, розглянувши апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області на рішення господарського суду Сумської області від 18.05.2020 р. (повний текст складено 21.05.2020 р.) у справі № 920/353/20 (суддя - Резніченко О.Ю.) за позовом Сумського обласного центру зайнятості в особі Шосткинської міськрайонної філії Сумського обласного центру зайнятості до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про стягнення 40 213,63 грн.,- В С Т А Н О В И В: Сумський обласний центр зайнятості в особі Шосткинської міськрайонної філії Сумського обласного центру зайнятості звернувся до господарського суду Сумської області з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про стягнення 40 213,63 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач направив на адресу відповідача претензію щодо відшкодування виплаченої ним ОСОБА_1 на підставі ч. 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття" матеріальної допомоги по безробіттю в розмірі 40 213,63 грн., у зв`язку із поновленням ОСОБА_1 на посаді за судовим рішенням, проте станом на час звернення з позовом до суду вказані кошти не відшкодовано позивачеві. Рішенням господарського суду Сумської області від 18.05.2020 р. у справі № 920/353/20 позовні вимоги задоволені: стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області на користь Сумського обласного центру зайнятості в особі Шосткинської міськрайонної філії Сумського обласного центру зайнятості 40 213,63 грн. допомоги по безробіттю та 2 102,00 грн. судового збору за подання позову. Мотивуючи рішення, суд першої інстанції встановив, що виплачена позивачем сума забезпечення у розмірі 40 213,63 грн. за час перебування ОСОБА_1 на обліку в центрі зайнятості у період з 22.06.2019 р. до 15.12.2019 р., як безробітної, підлягає відшкодуванню відповідачем у відповідності до ч. 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", оскільки із роботодавця утримується сума виплаченого забезпечення та вартість наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду. Не погоджуючись з вказаним рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову. Наводячи підстави скасування оскаржуваного рішення, апелянт зазначав, що судом першої інстанції було застосовано невірні норми матеріального права, а також посилався на відсутність у позивача повноважень стягувати виплачені особі як допомога по безробіттю кошти, з органу Пенсійного фонду. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.07.2020 р., у складі колегії суддів: Кропивна Л.В. (головуючий), Дідиченко М.А., Калатай Н.Ф., відкрито апеляційне провадження без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). 13.08.2020 р. до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив із запереченнями на апеляційну скаргу. Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Як встановлено судом першої інстанції, наказом Шосткинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області № 19-ос від 20.05.2019 р. звільнено ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста відділу адміністрування, супроводження інформаційних систем, електронних реєстрів та захисту інформації у зв`язку із реорганізацією відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 83 та п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України "Про державну службу". 07.06.2019 р. ОСОБА_1 звернулась до Шосткинської міськрайонної філії Сумського обласного центру зайнятості з заявою про надання їй статусу безробітної. З цього ж дня позивачем надано їй статус безробітної з призначенням допомоги по безробіттю. В подальшому ОСОБА_1 відвідувала центр зайнятості та отримувала допомогу по безробіттю, що підтверджується додатком до персональної картки "Відвідування центру зайнятості", та додатком 4 до персональної картки "Нарахування допомоги по безробіттю та платежі". Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 30.07.2019 р. у справі № 480/2230/19 (http://reyestr.court.gov.ua/review/83510531), яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2019 р. (http://reyestr.court.gov.ua/review/86270967), за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середньої заробітної справи, позовні вимоги задоволено: - визнано протиправним та скасовано наказ Шосткинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області № 19-ос від 20.05.2019 р. "Про звільнення", в частині звільнення ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста відділу адміністрування, супроводження інформаційних систем, електронних реєстрів та захисту інформації у зв`язку із реорганізацією відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 83 та п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України "Про державну службу"; - поновлено ОСОБА_1 на рівнозначній посаді головного спеціаліста Шосткинського відділу обслуговування громадян (сервісному центрі) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області; - стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 20 339,20 грн.; - допущено негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку в межах суми стягнення за один місяць - 8 301,80 грн. Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 24.09.2019 р. у справі № 480/2230/19 (http://reyestr.court.gov.ua/review/84489370) задоволено заяву відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Сумській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про роз`яснення рішення. Роз`яснено рішення Сумського окружного адміністративного суду від 30.07.2019 р. у справі № 480/2230/19, вказавши, що рішенням суду ОСОБА_1 поновлено на рівнозначній посаді головного спеціаліста Шосткинського відділу обслуговування громадян (сервісному центрі) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області. На виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 30.07.2019 р. у справі № 480/2230/19 наказом Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області № 326-ос від 16.12.2019 р. поновлено ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста Шосткинського відділу обслуговування громадян (сервісному центрі) управління обслуговування громадян головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області з 22.05.2019 р.; визнано таким, що втратив чинність, наказ головного управління № 183-ос від 05.08.2019 р. "Про поновлення на посаді ОСОБА_1 ". 11.01.2020 р. позивачем прийнято наказ № НТ200111, яким припинено виплату по безробіттю та реєстрацію безробітної ОСОБА_1 з 16.12.2019 р., оскільки відповідач виконав рішення суду та поновив ОСОБА_1 на посаді відповідно до наказу № 326-ос від 16.12.2019 р. 13.01.2020 р. позивачем видано наказ № 11 про повернення 40 213,63 грн. допомоги по безробіттю за період обліку ОСОБА_1 з 22.06.2019 р. до 15.12.2019 р., що підтверджується довідкою-розрахунком № 06/97 від 13.01.2020 р. 14.01.2020 р. позивач звернувся до відповідача з претензією № 2 про повернення коштів у розмірі 40 213,63 грн. У відповідь листом № 1800-0802-8/3187 від 12.02.2020 р. відповідач повідомив про відсутність правових підстав для їх повернення. Предметом спору є право позивача на відшкодування відповідачем виплаченої ОСОБА_1 матеріальної допомоги по безробіттю в силу ч. 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття", у зв`язку із її поновленням на посаді за судовим рішенням. Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" № 1533-III від 02.03.2000 р. (далі - Закон). Відповідно до п. 1 ст. 1 вказаного Закону загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі - страхування на випадок безробіття) це система прав, обов`язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Фонд). Страховим випадком є подія, через яку застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу; застраховані особи опинилися в стані часткового безробіття (п. 8 ч. 1 ст. 1 Закону). Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону видами забезпечення за цим Законом є, зокрема, допомога по безробіттю. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 45 Закону України "Про зайнятість населення" реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі поновлення на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили. Оскільки наказом відповідача № 326-ос від 16.12.2019 р. було поновлено ОСОБА_1 на посаді, позивачем прийнято наказ № НТ200111 від 11.01.2020 р. про припинення реєстрації безробітної. Пунктом 2 частини 1 статті 31 Закону встановлено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду. Таким чином, припинення реєстрації і виплати допомоги по безробіттю пов`язані з днем поновлення зареєстрованого безробітного на роботі за рішенням суду, що, в свою чергу, пов`язано з днем видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, тож фактичним днем виконання рішення адміністративного суду по справі № 480/2230/19 про поновлення ОСОБА_1 на посаді є 16.12.2019 р., з дня прийняття наказу № 326-ос від 16.12.2019 р. Частиною 1 статті 34 Закону передбачено, що Фонд загальнообов`язкового державного соціального страхування має право, зокрема, стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботу. Відповідно до ч. 4 ст. 35 Закону з роботодавця утримується сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду. Отже, положеннями статей 34, 35 Закону передбачено право Фонду стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, та обов`язок роботодавця відшкодувати суму виплаченого забезпечення та вартість наданих соціальних послуг безробітному, у разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а тому посилання апелянта на застосування норм цивільного законодавства щодо відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, та відсутність повноважень у позивача стягувати кошти, що виплачені особі як допомога по безробіттю, є помилковими, оскільки позовні вимоги заявлені позивачем на підставі спеціальних норм, які застосовуються до даних правовідносин. Матеріалами справи підтверджено, що під час перебування ОСОБА_1 на обліку в центрі зайнятості у період з 22.06.2019 р. до 15.12.2019 р. їй виплачено забезпечення у розмірі 40 213,63 грн., тож колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про задоволення позову. Доводи апелянта правомірності висновків суду першої інстанції не спростовують, тож судова колегія не вбачає підстав для скасування прийнятого судом першої інстанції рішення у даній справі, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуваний судовий акт - без змін. Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта. Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 276, 282 ГПК України суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області на рішення господарського суду Сумської області від 18.05.2020 р. у справі № 920/353/20 залишити без задоволення. Рішення господарського суду Сумської області від 18.05.2020 р. у справі № 920/353/20 залишити без змін. Матеріали справи № 920/353/20 повернути до місцевого господарського суду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 ГПК України. Повний текст постанови складено 26.10.2020 р. Головуючий суддя Л.В. Кропивна Судді М.А. Дідиченко Н.Ф. Калатай