Постанова 4819 № 766/12768/20

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 жовтня 2020 року м. Херсон Номер справи: 766/12768/20 Номер провадження 22-ц/819/1432/20 Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого (суддя-доповідач)Ігнатенко П.Я., суддів:Воронцової Л.П., Полікарпової О.М., за участю секретаряСікора О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Руденка Михайла Михайловича, який діє від імені ОСОБА_1 , на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області у складі судді Булах Є.М. від 26 серпня 2020 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця - Заступника начальника Управління - начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гасанова Р.А.,- ВСТАНОВИВ: У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаною скаргою, в якій просить зобов`язати Заступника начальника Управління - начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гасанова Р.А. зняти усі арешти та заборони із нежитлових приміщень по АДРЕСА_1 , які належать на праві власності ОСОБА_1 . Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 26 серпня 2020 року у прийнятті до розгляду скарги ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця, особа, бездіяльність якої оскаржується: Заступник начальника Управління - начальник відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гасанов Р.А. - відмовлено. В апеляційній скарзі адвокат Руденко Михайло Михайлович, який діє від імені ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить вказану вище ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив. У ході апеляційного розгляду ОСОБА_1 та адвокат Руденко М.М., який діє в його інтересах, підтримали апеляційну скаргу, просять її задовольнити. Пояснили, що нерухоме майно придбано ОСОБА_1 в результаті електронних торгів у 2012 році. Державний виконавець при завершенні виконавчого провадження мав скасувати всі арешти з майна, в тому числі арешт, накладений постановою Управління Служби безпеки України від 25.11.2009 року. Представники Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гасанов Р.А. та Білий О.П. апеляційну скаргу не визнали та пояснили, що державний виконавець не мав повноважень скасувати арешт, накладений Управлінням Служби безпеки України в межах кримінального провадження. Державна виконавча служба може скасувати арешт із спірного майна на підставі рішення суду про скасування арешту. В даному випадку вважають доцільним та належним способом захисту, - подачу ОСОБА_1 позову в порядку цивільного судочинства про зняття арешту та захист права власності, а не оскарження дій державного виконавця. Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши відповідність оскаржуваної ухвали вимогам процесуального закону, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Суд першої інстанції постановив оскаржувану ухвалу про відмову у прийнятті скарги на підставі п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, хоча вказана норма не передбачає такої процесуальної дії, а містить підстави для відмови у відкритті провадження. Отже, з таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна. Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах. Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Звернувшись до суду зі скаргою на дії державного виконавця, заявник послався на те, що 22.06.2012 року ним з прилюдних торгів придбано нежитлові приміщення торгового центру, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , в результаті чого він отримав акт про реалізацію предмета іпотеки від 09.07.2012 року та свідоцтво про право власності. В подальшому дізнався про обтяження цього майна згідно постанови слідчого відділу Управління Служби безпеки України про накладення арешту б/н від 25.11.2009 року. Вважає, що державний виконавець в порушення вимог закону у 2012 році реалізувавши майно при завершенні виконавчого провадження, не вирішив питання про зняття арешту, накладеного вказаною постановою (а.с. 1-2). Згідно копії акту про реалізацію предмета іпотеки від 09.07.2012 року, з прилюдних торгів реалізовано майно, що належало ОСОБА_3 , а саме - нежилі приміщення торгівельного центру за адресою: АДРЕСА_1 , перможцем торгів став ОСОБА_1 (а.с. 8). Згідно копії витягу з Державного реєстру обтяжень на нерухоме майно, на підставі постанови УСБУ в Херсонській області б/н від 25.11.2009 року реєстратором Херсонської філії державного підприємства «Інформаційний центр» МЮУ 27.11.2009 року за № 9290840 внесено відомості до реєстру про арешт нерухомого майна - нежилого приміщення торгівельного центру за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 9). Відповідно до копії свідоцтва, виданого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Босакевичу В.В. належить на праві власності майно, що складається з: нежилих приміщень торгівельного центру за адресою: АДРЕСА_1 , що раніше належало ОСОБА_3 . Право власності зареєстровано 20.08.2012 року Херсонським державним бюро технічної інвентаризації, що підтверджується копією витягу про державну реєстрацію прав від 20.08.2012 року (а.с. 3, 4). Згідно копії листа Управління Служби безпеки України в Херсонській області від 28.07.2020 року № 71/Б-152/1/60, за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про зняття арешту, накладеного постановою слідчого слідчого відділу УСБУ в Херсонській області, останнього повідомлено, що на підставі вироку Суворовського районного суду Херсонської області від 18.07.2012 року в частині конфіскації майна ОСОБА_3 , видано виконавчий лист, який перебував на примусовому виконанні Суворовського РВ ДВС у місті Херсоні. 08.05.2018 року державним виконавцем прийнято рішення про завершення виконавчого провадження у зв`язку з відсутністю майна, на яке можливо звернути стягнення. Окрім того, повідомлено, що слідчий відділ УСБУ в Херсонській області не є уповноваженим суб`єктом, що має право на вилучення відомостей про обтяження нерухомого майна (а.с. 5). Згідно копії листа відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), адресованого ОСОБА_1 , останнього повідомлено, що на виконанні відділу перебувало виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-6390/10 Суворовського районного суду Херсонської області по стягненню коштів з ОСОБА_3 на користь АТ «УкрСиббанк», яке завершено на підставі п. 8 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження». При примусовому виконанні рішення суду реалізовано іпотечне майно, а саме: нежилі приміщення торгівельного центру за адресою: АДРЕСА_1 . Враховуючи, що відділ не є обтяжувачем, а запис про обтяження № 9290840 внесено на підставі постанови УСБУ в Херсонській області від 25.11.2009 року, відділом повідомлено про неможливість зняття арешту у зв`язку з відсутністю підстав та повноважень (а.с. 6-7). Спори про звільнення майна з-під арешту, накладеного за правилами КПК України 1960 року та незнятого за цим Кодексом після закриття кримінальної справи слід розглядати за правилами цивільного судочинства. Натомість питання про скасування арешту майна, накладеного за правилами КПК України 2012 року та нескасованого після закриття слідчим кримінального провадження, має вирішувати слідчий суддя за правилами кримінального судочинства. Такий правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 727/2878/19, в якій Велика Палата відступила від правових позицій, викладених у попередніх висновках Великої Палати Верховного Суду. Враховуючи викладене та те, що арешт накладено у 2009 році, тобто на момент дії Кримінально-процесуального кодексу 1960 року, а також те, що вирок винесено за КПК України 1960 року, суд першої інстанції, відмовляючи у прийнятті скарги, роз`яснив скаржнику право звернутися до суду в порядку передбаченому КПК України, посилаючись на правові позиції, викладені Великою Палатою Верховного Суду предметом розгляду яких був арешт накладений відповідно до КПК України 2012 року, що вказує на помилковість висновків суду першої інстанції та передчасність оскарженої ухвали. Окрім того, суду першої інстанції слід врахувати норми права, які регулюють дані правовідносини. Згідно ст. 447 ЦПК України в редакції, яка діяла на момент подачі скарги, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Отже, спосіб захисту шляхом подачі скарги на дії державного виконавця не стороною виконавчого провадження діючі норми ЦПК України не допускають. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Згідно ч. 1 ст. 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Також заявник не позбавлений права звернутися до суду із позовом з метою захисту права власності в порядку цивільного судочинства (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного суду від 05.05.2020 року у справі № 554/8004/16-ц). За таких обставин, враховуючи, що суд першої інстанції не вирішив питання про відкриття провадження або відмову у відкритті, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції, - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції з метою визначення чи підлягають розгляду такі вимоги в порядку цивільного судочинства та вчинення процесуальних дій відповідно до вимог закону. Керуючись ст.ст. 374, 379, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу адвоката Руденка Михайла Михайловича, який діє від імені ОСОБА_1 , - задовольнити. Ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 26 серпня 2020 року, - скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає як така, що не перешкоджає подальшому провадженню у справі. Дата складення повного судового рішення 26 жовтня 2020 року. Головуючий П.Я.Ігнатенко Судді: Л.П.Воронцова О.М.Полікарпова