Постанова Львівський апеляційний суд № 466/2911/20

Справа № 466/2911/20 Головуючий у 1 інстанції: Невойт П.С. Провадження № 33/811/1251/20 Доповідач: Урдюк Т. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 жовтня 2020 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Урдюк Т.М., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Усачука А.В., потерпілої ОСОБА_2 , її представника - адвоката Книша О.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_2 та її представника - адвоката Книша Олега Ярославовича на постанову судді Шевченківського районного суду м.Львова від 06 травня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, в с т а н о в и в : вищенаведеною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян: 340 (триста сорок гривень 00 копійок) в доход держави. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь державного бюджету України судовий збір у розмірі 420 грн. 40 коп. Згідно з постановою судді, ОСОБА_1 05 квітня 2020 року о 20 год. 30 хв. на пр.Чорновола,16-І у м. Львові керував т/з «Рено логан», д.н.з. НОМЕР_1 , будучи неуважним, не обравши в установлених межах безпечної швидкості при наближенні до неврегульованого пішохідного переходу, не зменшив швидкості, внаслідок чого здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_2 , внаслідок чого пішохід отримала тілесні пошкодження, а транспортний засіб отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками, порушивши вимоги п.2.3б, 12.1,13.1 ПДР. Не погоджуючись із рішенням судді районного суду, потерпіла ОСОБА_2 та її представник - адвокат Книш О.Я. подали апеляційну скаргу, в якій просять змінити постанову судді Шевченківського районного суду м.Львова від 06 травня 2020 року, а саме змінити накладення адміністративного стягнення та позбавити ОСОБА_1 права керування автомобілем строком на 3 роки. В обґрунтування своїх апеляційних вимог потерпіла та її представник покликаються на те, що внаслідок порушення низки вимог ПДР ОСОБА_1 потерпілій було спричинено травми та по сьогоднішній день вона проходить лікування. Заслухавши потерпілу та її представника на підтримання поданої апеляційної скарги, особу, яка притягається до відповідальності, ОСОБА_1 та його захисника, які заперечили проти апеляційних вимог, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що така не підлягає до задоволення. Як вбачається з апеляційної скарги, така окрім потерпілої ОСОБА_2 та її представника - адвоката Книша О. Я., підписана також головою ГС «Правозахисне Товариство Українських Офіцерів» Тимківим М.В. Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Відповідно до статті 131-2 Конституції України виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення. На підставі підпункту 11 пункту 16-1 Розділу XV Перехідні положення Конституції України представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції з 1 січня 2019 року. Згідно з частинами 1,2 статті 271 КУпАП у розгляді справи про адміністративне правопорушення можуть брати участь адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Ці особи мають право знайомитися з матеріалами справи, заявляти клопотання, за дорученням особи, яка його запросила, від її імені подавати скарги на рішення органу (посадової особи), який розглядає справу, а також мають інші права, передбачені законами України. Як встановлено під час апеляційного розгляду, Тимків М.В. не є адвокатом та не наділений у встановленому законом порядку представляти інтереси потерпілої у суді, а отже не наділений повноваженнями подавати апеляційну скаргу та такий не визнається апеляційним судом належним апелянтом. Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Висновок судді про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується сукупністю зібраних й перевірених суддею доказів, а саме протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №428618 від 16 квітня 2020 року, матеріалами ЄО №7795 від 05.04.2020, рапортом слідчого СУ ГУ НП у Львівській області Ю.Конрада про відсутність ознак кримінального правопорушення за ч.1 ст.286 КК України у діях ОСОБА_1 (а.с.6), поясненнями самого ОСОБА_1 (а.с.14), що ніким не оскаржується. Щодо викладених в апеляційній скарзі доводів про необґрунтованість призначеного ОСОБА_1 адміністративного стягнення, то такі не заслуговують на увагу з огляду на таке. Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Положеннями ст. 33 КУпАП встановлено, що при накладенні адміністративного стягнення враховується: характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. У розумінні ЄСПЛ покарання визначається з урахуванням мети, яка має бути досягнена за результатами застосування певного примусового заходу. У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання для того, щоб втручання (вилучення спеціального права) вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи. Виходячи з матеріалів провадження, апеляційний суд приходить до переконання, що призначене ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадянвідповідає вимогам ст. 23 КУпАП. При накладенні адміністративного стягнення суддя першої інстанції врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, те, що ОСОБА_1 свою вину визнав, розкаявся, та обрав такий вид адміністративного стягнення, який буде необхідним та достатнім для виправлення особи-правопорушення й запобігання вчинення ним нових правопорушень. Щодо апеляційних вимог потерпілої та її представника про необхідність зміни оскаржуваної постанови і призначення ОСОБА_1 більш тяжчого адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 3 роки, то такі не ґрунтуються на вимогах закону, адже адміністративне стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених санкцією статті. Водночас, санкція ст.124 КУпАП передбачає відповідальність у виді накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року. Окрім цього, у разі встановлення необхідності призначення більш тяжкого адміністративного стягнення, апеляційний суд за наслідками розгляду апеляційної скарги скасовує в тій частині постанову та приймає нову постанову з урахуванням строків накладення адміністративного стягнення, та у разі їх спливу із скасуванням постанови судді першої інстанції повинен закрити провадження на підставі п.7 ст.247 КУпАП. На переконання апеляційного суду, суддя першої інстанції всебічно, повно та об`єктивно дослідив усі обставини справи у їх сукупності, і будь-яких порушень норм КУпАП, які б стали підставою для скасування рішення судді першої інстанції, апеляційним переглядом не встановлено. Ураховуючи вищенаведене, оскаржувана постанова судді є законною й обґрунтованою, а отже підстав для задоволення апеляційних вимог немає. Керуючись ст.294 КУпАП апеляційний суд п о с т а н о в и в : постанову судді Шевченківського районного суду м.Львова від 06 травня 2020 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, залишити без змін, апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_2 та її представника - адвоката Книша Олега Ярославовича- без задоволення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Львівського апеляційного суду Т.М. Урдюк