Постанова 4811 № 446/414/19

Справа № 446/414/19 Головуючий у 1 інстанції: Костюк У.І. Провадження № 22-ц/811/1108/20 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М. Категорія: 30 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 жовтня 2020 року м. Львів Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Ванівського О.М., суддів: Крайник Н.П., Мельничук О.Я., секретаря: Матяш С.І. з участю: представника позивача - Кулинич М.-М.А. , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Кам`янка - Бузького районного суду Львівської області від 05 грудня 2019 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еталон-Ком» до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором купівлі-продажу, - в с т а н о в и в: В лютому 2019 року позивач звернувся до суду із позовом відповідно до якого просив суд стягнути з ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 284 500 грн. згідно договору купівлі-продажу будівельних матеріалів № 01-10-17 від 10.05.2017. Позовні вимоги мотивував тим, що між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «Еталон-Ком» 10.05.2017 було укладено договір купілі-продажу будівельних матеріалів за № 01-10/05-17 від 10.05.2017 згідно якого продавець - ФОП - ОСОБА_2 зобов`язується передати, а покупець - ТОВ «Еталон-Ком» зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах визначених у договорі. На виконання умов договору позивачем 29.01.2019 було надіслано вимогу про поставку товару та перераховано кошти в сумі 284500 грн. Оскільки умовами договору не встановлено конкретного строку для поставки товару тому позивачем скеровано відповідачу замовлення на поставку товару. Однак, у визначений строк товар не поставлений та кошти не повернуті. Оскільки відповідач не виконав належним чином умови договору у встановлений час, не передав товар, змушені звертатись до суду за захистом свого порушеного права. В обґрунтування позовних вимог посилалися на додані до позовної заяви письмові докази, які підтверджують право вимоги до відповідача та розмір заборгованості останнього. Як на підставу задоволення вимог вказували на положення ст.ст. 525, 526, 530, 629, 655, 662, 634 ЦК України. Рішенням Кам`янка - Бузького районного суду Львівської області від 05 грудня 2019 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Еталон-Ком» до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором купівлі-продажу задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Еталон-Ком» грошові кошти в розмірі 284 500 (двісті вісімдесят чотири тисячі п`ятсот ) гривень згідно договору купівлі-продажу будівельних матеріалів № 01-10/05-17 від 10 травня 2017. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Еталон-Ком» 4267,50 (чотири тисячі двісті шістдесят сім гривень п`ятдесят копійок) сплаченого судового збору. Рішення суду оскаржив представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 . В апеляційній скарзі зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним і необґрунтованим та прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, та неповним з`ясуванням усіх обставин справи. Зокрема покликається на те, що судом не враховано покази свідків, а саме ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Зокрема ОСОБА_2 дав покази, що договір №01-10/05-17 купівлі - продажу будівельних матеріалів від 10.05.2017 року є фіктивним, так як укладався для виведення коштів з ТОВ «Еталон Ком» через ФОП ОСОБА_2 . Отримані кошти ОСОБА_2 знімав з банківського рахунку та готівку частково повертав ОСОБА_5 , а частина з цих коштів йшла на оплату праці найманих працівників швейного цеху. Продажем будівельних матеріалів ФОП ОСОБА_2 ніколи не займався. Враховуючи наведене вважає, що судом безпідставно не застосовано ст.. 638 ЦК України щодо фіктивності та удаваності правочину. Також звертає увагу суду на те, що в договорі №01-10/05-17 сторонами не була погоджена загальна ціна договору, а відтак сторонами не було досягнуто згоди по всіх істотних умов договору. Відтак, просить рішення суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника позивача Кулинич М.-М.А. на заперечення апеляційної скарги,дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в повній мірі відповідає зазначеним вимогам. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ТзОВ «Еталон - Ком» виконало умови договору купівлі-продажу та повністю сплатили обумовлені кошти на рахунок ОСОБА_2 , однак відповідач у визначений строк не доставив товар та не повернув отримані кошти. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Матеріалами справи та судом встановлено, що 10 травня 2017 між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «Еталон Ком» було укладено договір купівлі-продажу будівельних матеріалів № 01-10/05-17. Згідно п.п. 1.1. даного договору продавець - ФОП ОСОБА_2 зобов`язується передати у власність покупця - ТзОВ «Еталон Ком» будівельні матеріали, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах,визначених цим договором. Відповідно до п.2.1 1 вказаного договору сторони погодились що продавець - ФОП ОСОБА_2 зобов`язується передати покупцеві - ТзОВ «Еталон Ком» товар в номенклатурі та у встановлені строки згідно замовлень покупця. Відповідно до п.5.3. вищевказаного договору оплата вартості товару здійснюється покупцем шляхом перерахунку коштів на поточний рахунок продавця. На виконання своїх зобов`язань ТзОВ «Еталон Ком» перерахувало ФОП ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 284500 грн, зокрема 15000 грн - платіжне доручення № 4459 від 15.05.2017; 25000грн-платіжне доручення № 650 від 16.06.2017; 28000 грн - платіжне доручення № 766 від 20.07.2017; 3000 грн - на підставі платіжного доручення № 829 від 07.08.2017; 35000 грн - на підставі платіжного доручення № 867 від 15.08.2017; 3500 грн на підставі платіжного доручення № 952 від 08.09.2017; 80000 на підставі платіжного доручення № 982 від 14.09.2017; 95000 грн на підставі платіжного доручення № 1093 від 02.11.2017. 29 січня 2019 ТзОВ «Еталон Ком» надіслано відповідачу ФОП ОСОБА_2 вимогу про поставку товару за договором № 01-10/05-17 від 10.05.2017, в якій просило протягом десяти календарних днів поставити товар ТзОВ «Еталон Ком». В ході розгляду справи встановлено, що з 23 серпня 2018 ОСОБА_2 припинив свою діяльність як особа підприємець. Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони певну дію (сплатити гроші). Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. У відповідності до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. У відповідності до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Колегія суддів вважає, що задовольняючи позовні вимоги, суд вірно виходив з того, що на підставі укладеного договору купівлі-продажу будівельних матеріалів № 01-10/05-17 від 10 травня 2017 між ТзОВ "Еталон-Ком" та ОСОБА_2 ,ТзОВ "Еталон Ком" перерахувало відповідачу 284500 грн. коштів за товар та оплатило товар в повному обсязі, натомість відповідачем у визначений строк замовлений товар не поставлений, сплачені за нього кошти не повернуті, а відтак такі слід стягнути з відповідача. Безпідставними є покликання апелянта на те, що договір №01-10/05-17 купівлі - продажу будівельних матеріалів від 10.05.2017 року є фіктивним, враховуючи наступне. Відповідно до змісту ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами. Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно. Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням ч.ч. 1та 5 ст. 203 ЦК України, що за правилами ст. 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до ст. 234 ЦК України. ОСОБА_2 не представив суду належних доказів відсутності в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки. Крім того, з моменту укладення договору купівлі - продажу в травні 2017 року по теперішній час, відповідач не звертався до суду із позовом про визнання вказаного договору фіктивним. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, зробленого судом першої інстанції. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.1, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,- п о с т а н о в и в : апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - залишити без задоволення. Рішення Кам`янка - Бузького районного суду Львівської області від 05 грудня 2019 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 23.10.2020 року Головуючий : Ванівський О.М. Судді: Крайник Н.П. Мельничук О.Я.