Постанова 4816 № 573/1641/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 грудня 2022 року м.Суми Справа №573/1641/21 Номер провадження 22-ц/816/1054/22 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Кононенко О. Ю. (суддя-доповідач), суддів - Криворотенка В. І. , Ткачук С. С. учасники справи: позивач фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника ФОП ОСОБА_1 адвоката Петрищева Олександра Олександровича на рішення Білопільського районного суду Сумської області від 30 серпня 2022 року, у складі судді Черкашиної М.С., ухвалене в м. Білопілля, повний текст якого складено 09 вересня 2022 року, в с т а н о в и в : 01 жовтня 2021 року ФОП ОСОБА_1 , через свого представника адвоката Петрищева О.О., звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення вартості безпідставно набутого майна. Свої вимоги мотивував тим, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець з 2007 року та здійснює діяльність з оптової торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням. Згідно з договором поставки № 26 від 05 червня 2013 року ФОП ОСОБА_1 придбав у ТОВ «Комерційна фірма Будівельні матеріали» товар для використання у підприємницькій діяльності, а саме: армуючу сітку щільністю 145 г/м2, що підтверджується видатковою накладною № 473 від 16 серпня 2019 року та податковою накладною № 473 від 16 серпня 2019 року. За договором поставки від 23 грудня 2015 року ФОП ОСОБА_1 придбав у ТОВ «Комерційна фірма МІОЛ» товар для використання у підприємницькій діяльності, а саме: суміш МР-75 вагою 30 кг, кутник ПВХ для мокрої штукатурки 3 м, грундірміттель грунтівка 10 кг, що підтверджується видатковою накладною № 815 від 21 серпня 2019 року та податковою накладною від 21 серпня 2019 року. Факт оплати ФОП ОСОБА_1 вказаного товару підтверджується платіжними дорученнями № 107 та № 108 від 31 жовтня 2019 року. Частину придбаного у ТОВ «Комерційна фірма Будівельні матеріали» та ТОВ «Комерційна фірма МІОЛ» товару, а саме: суміш МР-75 вагою 30 кг в кількості 120 мішків, кутник ПВХ для мокрої штукатурки 3 м у кількості 10 шт., армуючу сітку 640 в кількості 1 шт., грунтівка 10 кг в кількості 2 шт., маяки штукатурні 6мм/3м в кількості 50 шт., загальною вартістю 19325 грн, відвантажено за замовленням на адресу: АДРЕСА_1 . Фактично товар розвантажив ОСОБА_3 , розрахунок за отриманий товар провів ОСОБА_2 на банківську картку невстановленої особи, а розрахуватися із ФОП ОСОБА_1 відмовився. 26 серпня 2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості та зареєстроване кримінальне провадження №12019200130000434 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України. Слідчим відділенням Білопільського відділу поліції здійснюється досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні, в якому ОСОБА_1 визнано потерпілим. Доставка товару з м. Суми до м. Білопілля здійснювалась в межах підприємницької діяльності позивача та за його рахунок водієм ОСОБА_4 . Передача товару від власника до отримувача була здійснена без їх попередньої домовленості (наявність будь-яких договорів). Товар отримав безпосередньо ОСОБА_5 та ОСОБА_2 . Рішенням суду від 28 травня 2021 року встановлено, що замовником вказаних вище будівельних матеріалів був ОСОБА_2 . На адресу відповідача було направлено вимогу про повернення безпідставно набутого майна або оплату його вартості, яка ним проігнорована. Посилаючись на викладені обставини, беручи до уваги незаконність заволодіння відповідачем належним позивачу майном, фактичне використання вказаного майна, небажання повертати таке майно або сплатити його грошову вартість власнику, просив стягнути із ОСОБА_2 на користь ФОП « ОСОБА_1 » вартість безпідставно набутого майна в розмірі 19325 грн та судові витрати. Рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 30 серпня 2022 року у задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення вартості безпідставно набутого майна відмовлено. В апеляційній скарзі представник ФОП ОСОБА_1 адвокат Петрищев О.О., посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову та стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 7000 грн. Вказує, що обумовлені будівельні матеріали загальною вартістю 19325 грн були доставлені вантажним автомобілем за адресою: АДРЕСА_1 , де розвантажені ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , не зважаючи на повідомлення водієм про відсутність оплати за саме товар позивачеві, оскільки здійснена на банківську картку невстановленої особи. Позивачем належними доказами доведено наявність у нього права власності на будівельні матеріали, які були безпідставно використані ОСОБА_2 для проведення ремонту в належному йому будинку, однак вимога про оплату вартості цього товару залишена відповідачем без задоволення. Відповідач ОСОБА_2 безпідставно заволодів будівельними матеріалами ФОП ОСОБА_1 шляхом їх розвантаження та утримання у своєму домоволодінні без відповідної правової підстави, будучи точно обізнаним, що будівельні матеріали належать ФОП ОСОБА_1 , а не особі, з якою він вів перемови щодо їх придбання. Відповідачем не доведено здійснення ним оплати за будівельні матеріали, оскільки надана ним квитанція про сплату грошових коштів на картковий рахунок невідомої особи ОСОБА_6 , не містить даних про призначення платежу. Доводить, що відповідач є недобросовісним набувачем належного позивачу майна, а тому відсутні підстави для звільнення ОСОБА_2 від виконання обов`язку щодо повернення безпідставно набутого майна. Так як безпідставно набуті будівельні матеріали фактично використані відповідачем за призначенням і не можуть бути повернуті, відповідно до положень ст.ст. 1212, 1213 ЦК України права позивача підлягають захисту шляхом стягнення на його користь вартості такого товару. У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 адвокат Шаповал О.О. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін, як законне та обґрунтоване. Вказує, що всіма організаційними роботами по закупці будівельних матеріалів займався підрядник ОСОБА_3 , відповідач провів оплату за товар двома банківськими переказами на загальну суму 15725 грн, пред`явив чек водію, який не мав заперечень щодо невідповідності сум у чеку та вартості товару та розвантажив будівельні матеріали. Зазначає, що постачальником не було надано ні накладної, ні договору на товар, тому не має доказів належності позивачу будівельних матеріалів, а з боку відповідача не було факту безпідставного набуття таких будівельних матеріалів, що виключає підстави для застосування ст.ст. 1212-1215 ЦК України. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України. Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи те, що ціна позову 19325 грн не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (на 1 січня 2021 року: 2270*100=227000 грн), розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом правильно встановлено та з матеріалів справи вбачається, що рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 28 травня 2021 року у цивільній справі № 573/1948/20, провадження № 2/573/27/21, за позовом ФОП ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , яке набрало законної сили, встановлено наступні обставини по вказаній справі (а.с. 142-149 ц/с № 573/1948/20): Позивач ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа підприємець з 2007 року та здійснює діяльність з оптової торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, що підтверджується витягом з ЄДРПОУ. За договором поставки № 26 від 05 червня 2013 року постачальник ТОВ «Комерційна фірма Будівельні матеріали» зобов`язується постачати товар для використання у підприємницькій діяльності, а покупець ФОП ОСОБА_1 зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах Договору. Так позивачем у ТОВ «Комерційна фірма Будівельні матеріали» було придбано товар, а саме: армуючу сітку щільністю 145 г/м2 , що підтверджується видатковою накладною № 473 від 16.08.2019 року та податковою накладною від 16.08.2019 року. За договором поставки № 23 грудня 2015 року постачальник ТОВ «Комерційна фірма МІОЛ» зобов`язується постачати товар для використання у підприємницькій діяльності, а Покупець - ФОП ОСОБА_1 зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах Договору. Так позивачем у ТОВ «Комерційна фірма МІОЛ» було придбано товар, а саме : суміш МР-75 вагою 30 кг, кутник ПВХ штукатурний для мокрої штукатурки 3 м, грундірміттель грунтівка 10 кг, що підтверджується видатковою накладною № 815 від 21.08.2019 року та податковою накладною від 21.08.2019 року. Платіжними дорученнями № 107 та № 108 від 31.10.2019 року підтверджено факт оплати постачальникам за поставлений товар покупцем ФОП ОСОБА_1 . Із накладної № 21 від 26 серпня 2019 року встановлено, що від ФОП ОСОБА_1 був відгружений товар на суму 19323 грн. При цьому, представник відповідача зауважує, що у накладній № 21 від 26 серпня 2019 року з боку отримувача товару відсутній підпис ОСОБА_3 , а відтак, перехід права власності на вказане майно від продавця до покупця не оформлено документально. 26 серпня 2019 року до ЄРДР були внесені відомості та зареєстроване кримінальне провадження за №12019200130000434 на підставі заяви ОСОБА_7 про вчинене кримінальне правопорушення за ч. 1 ст. 190 КК України та слідчим відділенням Білопільського відділення поліції Сумського РВП Головного управління Національної поліції України в Сумській області здійснювалося досудове розслідування кримінального провадження. В рамках кримінального провадження були допитані свідок ОСОБА_7 , який здійснював відправку товару, водій ОСОБА_4 , який безпосередньо здійснював доставку товару та ОСОБА_3 , як особа, яка отримала товар. Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, що працює менеджером з оптової торгівлі у ФОП « ОСОБА_1 ». Було замовлення у п`ятницю від дівчини на товар, домовилися що відвантаження буде у понеділок до м. Білопілля. 26 серпня 2019 року у понеділок зранку був відвантажений товар за типовою накладною для видачі товару. Транспортування здійснював водій ОСОБА_4 , який постійно возив товар. Оплата повинна була бути готівкою, проте йому зателефонувала дівчина та сказала, що з готівкою проблеми, вона перерахує гроші на карту. Він погодився, оскільки водій вже виїхав та вислав реквізити своєї особистої картки та повідомив по телефону водія, що оплата буде безготівкова. Сказав не відвантажувати, поки не буде оплати. Пізніше йому зателефонував водій та сказав, що він на місці і йому показали чеки про оплату та почали відвантажувати. Далі він почав перевіряти, чи пройшла оплата, проте з`ясувалося що оплати не було. Це тривало хвилин 10-15, поки він перевіряв. Він почав телефонувати ОСОБА_8 , але із нею зв`язку вже не було, тоді він зрозумів, що відбулися шахрайські дії, зателефонував водію ОСОБА_4 та сказав, що оплата не пройшла, тому відвантаження необхідно припинити, на що йому повідомив водій, що хлопці продовжують відвантаження. Він особисто говорив із ОСОБА_3 та сказав не відвантажувати, але йому повідомили, що товар оплачений, тому буде відвантажений. Він сів у автомобіль та поїхав до м. Білопілля, зателефонувавши відразу до поліції та приїхав на місце разом із співробітниками поліції за адресою: АДРЕСА_1 . Домогосподарство було зачинене, у двір їх не пустили, товар оглянути не дали, а автомобіль стояв вже без товару. Працівники поліції відібрали у них пояснення та сказали, що до двору зайти вони не мають права. Товар не повернули. Свідок ОСОБА_2 у судовому засіданні надав пояснення, що йому необхідно було провести ремонтні роботи у господарстві за адресою: АДРЕСА_1 , для цього він попросив ОСОБА_3 , який повинен був проводити дані роботи, заказати шпаклівку, необхідно було 100 мішків. ОСОБА_9 підшукував матеріали та домовилися по телефону із дівчиною ОСОБА_8 , яка відправляла їм фото матеріалів, тому сумнівів у них не виникло. 26 серпня 2019 року приїхав водій на автомобілі Газель, він перерахував кошти на рахунок, наданий ОСОБА_8 , показали чеки водію, а потім здійснили вивантаження товару та занесли у двір. Коли у автомобілі залишилося два мішки, водій сказав їм що не пройшла оплата. Далі приїхали хлопці на автомобілі «Мазда» без будь-яких документів на товар та приїхала поліція. Будівельні матеріали залишилися у господарстві. Свідок ОСОБА_4 повідомив, що його викликав ОСОБА_7 для доставки товару шпаклівки до м. Білопілля, при собі у нього була накладна на товар, оплата повинна бути готівкою. У дорозі йому зателефонували та сказали, що оплата буде на картковий рахунок. Коли він приїхав, то він дав хлопцям накладну, вони йому показали чек про оплату, тоді він погодився дати дозвіл на вивантаження. При цьому, куди саме були перераховані кошти і в якій сумі, він не перевіряв. ОСОБА_7 по телефону сказав, що йому показали чеки на оплату. Потім в процесі вивантаження зателефонував ОСОБА_7 , коли була половина мішків у машині, та сказав зупинити розгрузку, бо не пройшла оплата, про що він сказав хлопцям та дав одному із них телефон. Проте, останні продовжували вивантаження товару у двір, він їм не перешкоджав і не міг поїхати звідти, бо у кузові був чоловік. Далі він поїхав звідти у центр і повернувся, коли приїхала поліція і ОСОБА_7 . Допитаний в якості потерпілого в кримінальному провадженні №12019200130000434 від 26.08.2019 ОСОБА_1 повідомив, що займається підприємницькою діяльністю, зареєстрований як ФОП та здійснює продаж будівельних матеріалів як через магазин (склад), так і через мережу інтернет. 26.08.2019 року, приблизно після обіду, на його мобільний телефон подзвонив менеджер ОСОБА_10 та повідомив, що здійснив доставку будівельних матеріалів до м. Білопілля, проте отримувач товару відмовився проводити оплату за товар та здійснив його розвантаження без дозволу менеджера. Товар, який належить на праві власності ФОП ОСОБА_1 , було доставлено за адресою: АДРЕСА_2 на підставі: договору поставки № 35 від 23.12.2015, видаткової накладної № 815 від 21.08.2019, податкової накладної №108 від 21.08.2019, платіжного доручення № 107 від 31.10.2019, договору поставки № 26 від 05.06.2013, видаткової накладної № 473 від 16.08.2019, податкової накладної № 22 від 16.08.2019, платіжного доручення № 108 від 31.10.2019. Таким чином судом встановлено, що власником відправленого товару є ФОП ОСОБА_1 . Доставка товару з м. Суми до м. Білопілля здійснювалась в межах підприємницької діяльності позивача та за його рахунок водієм ОСОБА_4 . Передача товару від позивача до відповідача була здійснена без їх попередньої домовленості (наявність будь-яких договорів). Товар отримував ОСОБА_5 з ОСОБА_2 та на момент отримання не знав, що товар належить іншій особі, а жінка, з якою він спілкувався по телефону, не є власницею товару, проте про дані обставини йому стало відомо під час вивантаження товару. 17 вересня 2019 року слідчим Бакшеєм Є.О. було винесено постанову про відмову у задоволенні клопотання потерпілого про повернення майна, оскільки слідчий прийшов до висновку, що в діях ОСОБА_3 відсутній склад злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, а товар знаходиться у нього на законних підставах, як у добросовісного набувача, а тому для вирішення даного питання, щодо повернення майна потерпілому, рекомендовано звернутися до суду із цивільним позовом. 22 вересня 2020 року ФОП ОСОБА_1 на адресу ОСОБА_3 направив вимогу про повернення безпідставно набутого майна або сплату його вартості, яка була проігнорована відповідачем. Ухвалою слідчого судді від 14 листопада 2020 року постанову слідчого Білопільського ВП ГУНП в Сумській області Бакшея Є.О. від 17 вересня 2019 про відмову у задоволенні клопотання потерпілого про повернення майна від 17 вересня 2019 року у кримінальному провадженні № 1201900130000434 від 26 серпня 2019 року скасовано. Таким чином встановлено, що правоохоронними органами в рамках досудового розслідування проводилася перевірка з приводу факту безпідставно набутого майна, підозра у кримінальному провадженні № 1201900130000434 нікому не пред`являлась, крім того, ОСОБА_3 був допитаний у рамках провадження у якості свідка. На даний час триває досудове розслідування у кримінальному провадженні № 1201900130000434 від 26 серпня 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України. Також судом встановлено, що факт завдання шкоди, внаслідок незаконного заволодіння майном (безпідставно набутим), належним позивачу ФОП ОСОБА_1 , заперечується самим відповідачем ОСОБА_3 . На думку представника позивача ОСОБА_11 , спричинення майнової шкоди має прямий причинно-наслідковий зв`язок між добросовісним володільцем майна ОСОБА_1 та недобросовісним набувачем такого майна ОСОБА_3 , що спричинило збитки у сумі 19325 грн. Спричинення шкоди ФОП ОСОБА_1 відбулося внаслідок незаконного заволодіння безпідставно набутим майном, що підтверджується доданими до позовної заяви письмовими доказами. Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. В даній справі предметом доказування є відшкодування вартості безпідставно набутого майна на заявлену суму 19325 грн, яка, в свою чергу, підтверджується договором поставки № 35 від 23.12.2015, видатковою накладною № 815 від 21.08.2019, податковою накладною № 108 від 21.08.2019, платіжним дорученням № 107 від 31.10.2019, договором поставки № 26 від 05.06.2013, видатковою накладною № 473 від 16.08.2019, податковою накладною № 22 від 16.08.2019, платіжним дорученням № 108 від 31.10.2019. Проте, в судовому засіданні було встановлено, що замовником вказаних будівельних матеріалів був не відповідач ОСОБА_3 , а допитаний свідок ОСОБА_2 , за дорученням якого діяв ОСОБА_3 та підшукував йому будівельні матеріали для ремонту. Крім того було встановлено, що товар поставлявся на адресу по АДРЕСА_1 , де проживає ОСОБА_2 , оплату за товар проводив також останній, а не ОСОБА_3 і у подальшому товар був використаний при проведенні ремонтних робіт, які здійснювалися для ОСОБА_2 . Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини встановлені рішенням у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. 09 вересня 2021 року представником позивача на адресу відповідача було направлено вимогу про повернення безпідставно набутого майна або сплату його вартості, яка на думку представника, була проігнорована ОСОБА_2 (т. 2, а.с. 12-15). За таких обставин, з урахуванням встановлених фактичних обставин справи та доводів позову, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність ознак безпідставного набуття відповідачем майна, оскільки здійснивши замовлення будівельних матеріалів у дівчини на ім`я ОСОБА_8 та, оплативши обумовлену грошову суму 15725 грн власними коштами, ОСОБА_2 став їх добросовісним набувачем. За недоведеності факту наявності безпосередніх цивільних відносин між власником майна (представником власника майна ОСОБА_7 ) та володільцем майна ОСОБА_2 , суд не вбачав підстав для застосування ст.ст. 1212, 1213 ЦК України. При цьому, суд зазначив, що наявність у діях власника будівельних матеріалів (представника власника ОСОБА_7 ) волі на передачу майна іншій особі дівчині на ім`я ОСОБА_8 , унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача в порядку ст. 388 ЦК України. Колегія суддів апеляційного суду вважає, що судом першої інстанції ухвалене правильне по суті рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як правильно встановлено судом першої інстанції менеджер з оптової торгівлі у ФОП ОСОБА_1 ОСОБА_7 26 серпня 2019 року оформив замовлення на поставку товару від дівчини ОСОБА_8 до м. Білопілля за типовою накладною для видачі товару на суму 19325 грн. Транспортування товару здійснював водій ОСОБА_4 . Оплата повинна була бути готівкою, однак коли водій був у дорозі, йому зателефонувала дівчина та сказала, що з готівкою проблеми, вона перерахує гроші на карту. Представник власника ОСОБА_7 погодився та вислав реквізити своєї особистої картки та повідомив по телефону водія ОСОБА_4 , що оплата буде безготівкова. Сказав не відвантажувати до здійснення оплати. Пізніше йому зателефонував водій та сказав, що він на місці і йому показали чеки про оплату та почали розвантажувати товар. Однак, коли ОСОБА_7 почав перевіряти чи пройшла оплата, з`ясувалося, що оплати не було. Він почав телефонувати дівчині ОСОБА_8 , але із нею зв`язку вже не було, тоді він зрозумів, що відбулися шахрайські дії. У матеріалах цивільної справи № 573/1948/20 містяться докази наявності переписки в мережі Інтернет через програму (мобільний застосунок) «Viber» протягом серпня місяця 2019 року між відповідачем ОСОБА_2 та дівчиною на ім`я ОСОБА_8 , у якої він із ОСОБА_3 замовляли поставку будівельних матеріалів для виконання ремонтних робіт, а саме: суміші МР-75 вагою 30 кг, кутників ПВХ штукатурних 3 м, армуючої сітки 640 1 шт., грундірміттель грунтівки 10 кг на загальну суму 15725 грн. У день поставки 26 серпня 2019 року він отримав банківські реквізити від Марини СМС-повідомленням, на вказаний рахунок і перерахував кошти у сумі 15725 грн за поставку товару, про що свідчать банківські квитанції, що містяться у матеріалах справи. У подальшому, коли 26 серпня 2019 року до його будинку приїхали невідомі чоловіки, які представилися власниками вказаного товару, вони не мали при собі жодних документів на товар. Звертаючись з позовом до ОСОБА_2 про стягнення вартості безпідставно набутого майна, ФОП ОСОБА_1 посилався на обставини, встановлені рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 28 травня 2021 року у цивільній справі № 573/1948/20 за його позовом до ОСОБА_3 , та просив на підставі ст. ст. 1212, 1213 ЦК України стягнути на свою користь вартість належних йому будівельних матеріалів, які безпідставно набуті та використані відповідачем ОСОБА_2 . Так, відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава на якій воно було набуте, згодом відпала. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду справи судом про повернення майна. Так, кондикційні (позадоговірні) зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. Права особи, яка вважає себе власником майна (носія іншого цивільного права), підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця (набувача майна) з використанням правового механізму, установленого ст. 1212 ЦК України, у разі наявності цивільних відносин безпосередньо між власником та володільцем майна. Згідно зі ч. 1 ст. 1213 ЦК України, набувач зобов`язаний потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. Виходячи з викладеного та положень ст. ст. 1212, 1213 ЦК України, за недоведеності наявності безпосередніх цивільних відносин між власником майна та володільцем, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ФОП ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення вартості безпідставно набутого майна. Статтею 388 ЦК України встановлено право власника майна на витребування майна від добросовісного набувача. Так, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, які він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. За змістом ст. 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача. Тобто, норма ст. 388 ЦК України може застосовуватись як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для витребування майна у добросовісного набувача у порядку ст. 388 ЦК України, оскільки діючи через свого представника менеджера з оптової торгівлі, власник висловив свою волю на передачу майна іншій особі дівчині на ім`я ОСОБА_8 . Доводи апеляційної скарги про недоведеність здійснення відповідачем оплати за будівельні матеріали не заслуговують на увагу, оскільки наданими ним квитанціями підтверджується перерахування у день отримання товару обумовленої грошової суми на отриманий від продавця картковий рахунок. Таким чином, посилання та доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, не знайшли свого підтвердження в якості підстав скасування оскаржуваного судового рішення під час апеляційного провадження. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»). Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дотримуючись принципу змагальності, на підставі наданих сторонами доказів та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Враховуючи те, що справа є малозначною (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України), відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України постанова не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст. ст. 367 - 369, п. 1 ч.1 ст. 374, ст. ст. 375, 381- 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 адвоката Петрищева Олександра Олександровича залишити без задоволення, а рішення Білопільського районного суду Сумської області від 30 серпня 2022 року без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий - О. Ю. Кононенко Судді: В. І. Криворотенко С. С. Ткачук