Постанова 4876 № 904/5934/17

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12.10.2020 року м.Дніпро Справа № 904/5934/17 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Кузнецова В.О., суддів Білецької Л.М., Мороза В.Ф., секретар судового засідання Крицька Я.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.01.2020 (суддя Владимиренко І.В.; повне рішення складено 26.01.2020) у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Орджонікідзевський рудоремонтний завод», м. Нікополь, Дніпропетровської області ВСТАНОВИВ: І. Короткий зміст і підстави позовних вимог У листопаді 2017 року ліквідатор товариства з обмеженою відповідальністю "Орджонікідзевський рудоремонтний завод" Бершадський С.М. звернувся з позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів міни НАС № 016905 від 26.09.2015 та НАС № 016910, засвідчених приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Книгіною О.А. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що укладені договори міни не відповідають загальним вимогам закону та на час укладення цих правочині боржнику в особі його представника було достеменно відомо про наявність судових рішень про стягнення заборгованості, тобто про існування тяжкої обставини, а саме: загрози банкрутства, між тим за оспорюваними правочинами було здійснене безоплатне відчуження нерухомого майна. Підставність своїх вимог позивач нормативно обґрунтовує посиланням на статтю 233 Цивільного кодексу України (вчинення правочину під впливом тяжкої обставини на вкрай невигідних умовах) та невідповідность їх вимогам закону (статті 203 ЦК України), зокрема - частині 3 статті 98 Цивільного кодексу України та статті 59 Закону України "Про господарські товариства, оскільки при прийнятті рішення про обмін частки учасника товариства-боржника на належне йому майно учасник з часткою 99,9996% голосував усіма голосами, які йому належали в товаристві. ІІ. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 21 січня 2020 року у справі № 904/5934/17 позовна заява в частині вимог про визнання недійсними правочинів задоволена: визнані недійсними договір міни від 26.09.2015 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Орджонікідзевський Рудоремонтний завод" і ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Книгіною О.А., зареєстрований в реєстрі за № 753, та договір міни від 28.09.2015 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Орджонікідзевський рудоремонтний завод" і ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Книгіною О.А., зареєстрований в реєстрі за №

759. Ухвала місцевого господарського суду вмотивоване тим, що відчуження засновнику ОСОБА_1 належного боржнику на праві власності рухомого майна відбулося під час розгляду в судах ряду майнових спорів про стягнення з боржника заборгованості на користь кредиторів, вимоги яких на даний час включені до реєстру вимог кредиторів боржника, що розцінене як укладення під впливом тяжких обставин (загрози банкрутства) на вкрай невигідних для себе умовах відповідно до статей 203, 233 Цивільного кодексу України. ІІІ. Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи учасників справи 3.1 Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Не погоджуючись з постановленою у справі, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 21 січня 2020 року, ОСОБА_1 звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду скасувати в частині задоволення позову ліквідатора TOB "Орджонікідзевський рудоремонтний завод" Бершадського С.М. про визнання недійсним договору міни, серія та номер НАС 016905, виданого 26.09.2015 року, видавник - Книгіна O.A., приватний нотаріус Нікопольського міського нотаріального округу Дніпропетровської області, зареєстрований в реєстрі за № 753; договору міни, серія та номер НАС 016910, виданого 28.09.2015 року, видавник - Книгіна O.A., приватний нотаріус Нікопольського міського нотаріального округу Дніпропетровської області, зареєстрований в реєстрі за № 759 укладених між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю "Орджонікідзевський рудоремонтний завод". Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ліквідатора ТОВ "ОРРЗ" Бершадського С.М. про визнання недійсним договорів міни відмовити у повному обсязі. В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на неправильне застосування і порушення судами першої інстанції положень статей 203, 233 Цивільного кодексу України, 42 Кодексу України з процедур банкрутства. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник вказує на те, що судом першої інстанції не було враховано, що відчуження засновнику належного боржнику майна відбулось на підставі рішення загальних зборів учасників товариства які володіють 100% голосів. Суд першої інстанції, безпідставно на підставі ст. 233 Цивільного кодексу України зазначив про наявність причинно - наслідкового зв`язку між рішенням суддів про стягнення заборгованості з ТОВ "Орджонікідзевський рудоремонтний завод" початком порушенням справи про банкрутство. Обставини, на які посилається суд першої інстанції вже були предметом розгляду Верховним судом, який у постанові висловив свою думку щодо відсутності підстав визнання недійсним правочинну за ст. 233 Цивільного кодексу України. Судом не встановлено у чому полягав умисел представника, який передбачав настання невигідних для підприємства наслідків; В матеріалах справи відсутні належним чином засвідченні копії договорів міни від 26.09.2015 № 753 та від 28.09.2015 №

759. Безпідставно суд в своєму рішенні застосував норми Кодексу України з процедур банкрутства, який не діяв на момент звернення заявника з позовними заявами. Належним чином не досліджено усіх доказів та не встановлено усіх обставин для правильного вирішення спору, що призвело, на думку скаржника, до невідповідності висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права. Суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права (статей 86, 260, 174 Господарського процесуального кодексу України), не дослідив усі зібрані докази та не оцінив їх у сукупності. Просить апеляційний суд ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ліквідатора ТОВ "Орджонікідзевський рудоремонтний завод" Бершадського С.М. про визнання недійсним договорів міни відмовити у повному обсязі. 3.2 Доводи інших учасників справи У відзиві на апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Орджонікідзевський рудоремонтний завод" просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу господарського суду залишити без змін. Товариство з обмеженою відповідальністю "Орджонікідзевський рудоремонтний завод" зазначає, що скаржником не доведено доказами, що оскаржуване рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, скаржник при розгляді справи у суді першої інстанції не оспорював дійсність оригіналу, копій договорів міни, що були надані ліквідатором ТОВ "Орджонікідзевський рудоремонтний завод". Вважає, якщо учасник товариства, в якому є більше одного учасника, бажає відчужити належну йому частку в товаристві, що перевищує 50 % статутного капіталу, він не може цього зробити, оскільки такий учасник не вправі в силу імперативних приписів частини 3 статті 98 ЦК України голосувати належною йому кількістю голосів щодо укладання між ним і товариством правочинну, а за відсутності більше 50 % голосів учасників рішення зборів про купівлю частки, яка перевищує 50 % статутного капіталу, буде незаконним як таке, що прийняте з порушенням визначеної законодавцем процедури купівлі корпоративної частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю самим товариством у одного з його учасників. В матеріалах справи є належні копії договорів міни. Суд вірно застосував норми статей 203, 233 Цивільного кодексу України, статтю 42 Кодексу України з процедур банкрутства. ІV. Апеляційне провадження 4.1 Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 29.07.2020 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія суддів у складі головуючого Верхогляд Т.А., суддів Чередка А.Є., Коваль Л.А. Розпорядженням керівника апарату суду від 05.08.2020 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи у зв`язку з перебуванням у відпустці суддів Коваль Л.А. та Чередко А.Є. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.08.2020 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія суддів у складі головуючого Верхогляд Т.А., суддів Паруснікова Ю.Б., Білецька Л.М. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.08.2020 поновлено строк на апеляційне оскарження; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 21.01.2020. Розпорядженням керівника апарату суду від 10.08.2020 відповідно до пункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого Рішенням Ради суддів України від 26.11.2010р. №30, зі змінами, внесеними згідно з Рішеннями Ради суддів України, відповідно до пункту 2.6.1 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду №2 від 08.10.18р. зі змінами, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи у зв`язку з виходом на роботу після відпустки судді Вечірка І.О. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.08.2020 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія суддів у складі головуючого Вечірка І.О., суддів Паруснікова Ю.Б., Білецької Л.М. Розпорядженням керівника апарату суду від 17.08.2020 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи у зв`язку з усуненням обставин, що зумовили заміну суддів-членів колегії, а саме вихід з відпустки суддів Коваль Л.А. та Чередка А.Є. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.08.2020 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія суддів у складі головуючого Вечірко І.О., суддів Коваль Л.А., Чередка А.Є. Ухвалою від 20.08.2020 задоволено заяву суддів Центрального апеляційного господарського суду Вечірка І.О., Коваль Л.А., Чередка А.Є. про самовідвід у справі №904/5934/17 з розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 21.01.2020. Матеріали справи передано для здійснення визначення складу судової колегії у відповідності до норм статті 32 Господарського процесуального кодексу України. Розпорядженням керівника апарату суду від 20.08.2020 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи у зв`язку з задоволенням заяви суддів Вечірка І.О., Коваль Л.А., Чередка А.Є. про самовідвід. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.08.2020 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія суддів у складі головуючого Кузнецова В.О., Дарміна М.О., Мороза В.Ф. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.08.2020 прийнято до свого провадження справу №904/5934/17 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 21.01.2020. Призначено справу до розгляду на 21.09.2020. Ухвалою від 16.09.2020 судове засідання у справі №904/5934/17 з арбітражним керуючим Бершадським С.М. призначене на 21.09.2020 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв`язку "EasyCon". Відповідно до розпорядження керівника апарату суду від 21.09.2020, призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у судовій справі №904/5934/17: розгляд справ про банкрутство не відноситься до спеціалізації судді Дарміна М.О., за результатами якого для розгляду справи №904/5934/17 визначено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Кузнецов В.О., судді Білецька Л.М., Мороз В.Ф. Ухвалою від 21.09.2020 оголошено в судовому засіданні перерву до 12.10.2020. Ухвалою від 12.10.2020 відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання №б/н від 18.09.2020 про витребування оригіналів доказів. 12.10.2020 у судове засідання з`явилися учасники справи, які надали відповідні пояснення. 12.10.2020 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови. 4.2 Стислий виклад обставин справи, встановлених судами 31.05.2017 ухвалою господарського суду Дніпропетровської області порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Орджонікідзевський рудоремонтний завод" (далі - ТОВ "Орджонікідзевський рудоремонтний завод") за загальною процедурою відповідно до статті 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Бершадського С.М. 18.07.2017 ухвалою місцевого суду затверджено реєстр вимог кредиторів у складі вимог Приватного акціонерного товариства "Орджонікідзевський рудоремонтний завод" на загальну суму 1 430 533, 88 грн., з яких: 1 414 533, 88 грн. - 4 черга задоволення; 16 000, 00 грн. - перша черга задоволення; ОСОБА_2 у сумі 1 576 610, 00 грн. - 4 черга задоволення; ОСОБА_3 у сумі 1 279 276, 76 грн. - 4 черга задоволення; державного підприємства "Державний інститут по проектуванню підприємств гірничорудної промисловості "КРИВБАСПРОЕКТ" у загальній сумі 234 659, 13 грн., з яких: у сумі 3 200, 00 грн. - 1 черга задоволення; у сумі 221 608, 46 грн. - 4 черга задоволення; 9 850, 67 грн. - 6 черга задоволення. З матеріалів справи встановлено, що постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.11.2015 у справі № 904/5816/15 стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РУДОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД" на користь приватного акціонерного товариства "ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РУДОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД" заборгованість в сумі 500 000, 00 грн., пеню у сумі 9 200, 00 грн., 3 % річних у сумі 14 465, 75 грн., інфляційні втрати у сумі 284 284, 32 грн., судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 16 159, 00 грн. та за подання апеляційної скарги у розмірі 13 331, 19 грн. Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.01.2016 у справі № 904/5815/15 стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РУДОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД" на користь приватного акціонерного товариства "ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РУДОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД" 401 000, 00 грн. - основного боргу, 7 378, 40 грн. - пені, 11 535, 62 грн. - процентів за користування чужими грошовими коштами, 227 996, 03 грн. - інфляційних, 12 958, 20 грн. - судового збору за розгляд позовної заяви, 14 254, 02 грн. - судового збору за розгляд апеляційної скарги. Заочним рішенням Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 12.01.2016 у справі № 184/1728/15-ц стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РУДОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД" на користь ОСОБА_1 суму прострочення оплати в розмірі 480 000, 00 грн., суму пені за несвоєчасне виконання зобов`язання в розмірі 202 112, 88 грн., суму процентів за користування коштами в розмірі 16 727, 67 грн., суму втрати від інфляції за несвоєчасне виконання зобов`язання в розмірі 275 849, 01 грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 654, 00 грн. 29.01.2016 року заочним рішенням Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області по справі № 184/2525/15-ц стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РУДОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД" на користь ОСОБА_2 заборгованість у сумі 810 000, 00 грн., пеню за несвоєчасне виконання зобов`язань у сумі 31 671, 00 грн., витрати від інфляції у сумі 465 622, 76 грн., судовий збір у розмірі 3 654, 00 грн. 13.09.2017 постановою господарського суду Дніпропетровської області визнано ТОВ "Орджонікідзевський рудоремонтний завод" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Бершадського С.М. 01.11.2017 до господарського суду Дніпропетровської області від ліквідатора надійшла позовна заява (вх. №59300/17), а 28.11.2017 заява про збільшення позовних вимог (вх. № 64605/17), в яких він просить визнати недійсними договори міни, укладені між товариством з обмеженою відповідальністю "Орджонікідзевський рудоремонтний завод" та ОСОБА_1 , а саме: договір міни, серія та номер: НАС 016905, виданий 26.09.2015 року, видавник: Книгіна О.А., приватний нотаріус Нікопольського міського нотаріального округу Дніпропетровської області, зареєстрований в реєстрі за № 753; договір міни, серія та номер: НАС 016910, виданий 28.09.2015 року, видавник: Книгіна О.А., приватний нотаріус Нікопольського міського нотаріального округу Дніпропетровської області, зареєстрований в реєстрі за №

759. Матеріалами справи встановлено, що 26.09.2015 між товариством з обмеженою відповідальністю "Орджонікідзевський рудоремонтний завод", в особі представника Мухіним Віталієм Олеговичем (далі - Сторона один) та ОСОБА_1 (далі - Сторона два) укладено Договір міни (далі - Договір міни), посвідчений приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Книгіною О.А., зареєстрований в реєстрі за № 753, згідно умов якого сторона один зобов`язується передати у власність Стороні два нерухоме майно та рухоме майно, належне товариству з обмеженою відповідальністю "Орджонікідзевський рудоремонтний завод", а Сторона два зобов`язана передати у власність Стороні один свою частину статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю "Орджонікідзевський рудоремонтний завод". Сторони дійшли згоди, що обмін зазначеного буде проведено без грошової доплати. Належність Стороні один рухомого майна: кран мостовий електричний - 1 шт., кран-мостовий однобалочний - 1 шт., кран мостовий одно балочний - 1 шт., кран опорний електричний однобалочний - 1 шт., підтверджується довідкою ТОВ "ОРРЗ" № 2 від 25.09.2015. Належність Стороні два 265/1000 (двісті шістдесят п`ять дріб тисячних) частини в статутному капіталі ТОВ "ОРРЗ" підтверджується Статутом у новій редакції Товариства з обмеженою відповідальністю "Орджонікідзевський рудоремонтний завод". Сторони дійшли згоди, що у власність Сторони два надходить 9/10 часток в праві власності на нерухоме майно - будівлю резино-ремонтного цеху цегляну літ. "А-1", загальною площею 1854,4 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , та рухоме майно: кран мостовий електричний - 1 шт., кран мостовий однобалочний - 1 шт., кран мостовий однобалочний - 1 шт., кран опорний електричний однобалочний - 1 шт., а у власність Сторони один надходить 265/1000 частини в статутному капіталі ТОВ "ОРРЗ". Відповідно до протоколу №24/09-1 від 24.09.2015 зборів учасників ТОВ "Орджонікідзевський рудоремонтний завод" учасниками ОСОБА_1 , що володіє 99,9996% статутного капіталу, та ОСОБА_4 , що володіє 0,0004%, ухвалили укласти договір міни між ТОВ "Орджонікідзевський рудоремонтний завод" та ОСОБА_1 про міну 265/1000 частини Статутного капіталу ТОВ "ОРРЗ" належної на праві власності ОСОБА_1 на 9/10 частки в праві власності на нерухоме майно ТОВ "ОРРЗ", а саме на виробничий будинок - будівля резино-ремонтного цеху літ. "А-1", загальною площею 1854,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , а також на рухоме майно: кран мостовий електричний - 1 шт., кран мостовий однобалочний - 1 шт., кран мостовий однобалочний - 1 шт., кран опорний електричний однобалочний - 1 шт. 28.09.2015 між товариством з обмеженою відповідальністю "Орджонікідзевський рудоремонтний завод", в особі представника Мухіним Віталієм Олеговичем (далі - Сторона один) та ОСОБА_1 (далі - Сторона два) укладено Договір міни (далі - Договір міни), посвідчений приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Книгіною О.А., зареєстрований в реєстрі за № 759, згідно умов якого сторона один зобов`язується передати у власність Стороні два нерухоме майно, належне товариству з обмеженою відповідальністю "Орджонікідзевський рудоремонтний завод", а Сторона два зобов`язана передати у власність Стороні один свою частину статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю "Орджонікідзевський рудоремонтний завод". Стороні один належить нерухоме майно: 9/10 (дев`ять дріб десятих) часток в праві власності на нерухоме майно - будівлю резино-ремонтного цеху цегляну літ. "А-1", загальною площею 1854,4 .кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Куликом О.П., приватним Нотаріусом Орджонікідзевського міського нотаріального округу Дніпропетровської області, 31.10.2012 за реєстровим № 2877, право власності на яке зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 44553666 від 25.09.2015. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №734666012121. Належність Стороні два 28/1000 (двадцять вісім дріб тисячних) частин в статутному капіталі ТОВ "ОРЗЗ" підтверджується Статутом у новій редакції Товариства з обмеженою відповідальністю "Орджонікідзевський рудоремонтний завод". Сторони дійшли згоди, що у власність Сторони два надходить 1/10 частка спільної часткової власності на нерухоме майно- будівлю резино-ремонтного цеху цегляну літ. "А-1", загальною площею 1854,4 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , а у власність Сторони один надходить 28/1000 частин в статутному капіталі ТОВ "ОРРЗ". Відповідно до протоколу №28/09-1 від 28.09.2015 зборів учасників ТОВ "Орджонікідзевський рудоремонтний завод" учасниками ОСОБА_1 , що володіє 99,9996% статутного капіталу, та ОСОБА_4 , що володіє 0,0004% статутного капіталу, вирішено укласти договір міни між ТОВ "Орджонікідзевський рудоремонтний завод" та ОСОБА_1 про міну 28/1000 частини Статутного капіталу ТОВ "ОРРЗ" належної на праві власності ОСОБА_1 на 1/10 частки в праві власності на нерухоме майно ТОВ "ОРРЗ", а саме на виробничий будинок - будівля резино-ремонтного цеху літ. "А-1", загальною площею 1854,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . 4.3 Позиція апеляційного господарського суду у справі Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Предметом оскарження відповідно до вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 є ухвала місцевого господарського суду від 21.01.2020 в частині визнання недійсними договорів міни належної товариству з обмеженою відповідальністю "Орджонікідзевський рудоремонтний завод" частини нерухомого і рухомого майна на частину статутного капіталу підприємства, що належить засновнику цього Товариства - фізичній основі ОСОБА_1 . Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Положеннями статті 202 Цивільного кодексу України унормовано, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. За змістом статей 626 - 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про те, що укладений між сторонами договорів за своїм змістом та своєю правовою природою є договорами міни. Приписами статті 715 Цивільного кодексу України визначено, що За договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов`язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар. Кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін. Договором може бути встановлена доплата за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості. Право власності на обмінювані товари переходить до сторін одночасно після виконання зобов`язань щодо передання майна обома сторонами, якщо інше не встановлено договором або законом. Договором може бути встановлений обмін майна на роботи (послуги). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору міни. До договору міни у відповідності до статті 716 Цивільного кодексу України застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, договір контрактації або інші договори, елементи яких містяться в договорі міни, якщо це не суперечить суті зобов`язання. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам у справі, суд зазначає наступне. За своєю правовою природою судове рішення є засобом захисту прав або інтересів фізичних та юридичних осіб. Приписами статті 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України та статтею 4 Господарського процесуального кодексу України, право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи законний інтерес. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Позивач звертаючись до суду з позовом самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах. Зважаючи принцип диспозитивності господарського судочинства, закріплений в статті 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 924/831/17). Відповідно до частин першої та другої статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Підставою недійсності правочину як визначено частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Частиною третьої статті 203 Цивільного кодексу України визначено, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя статті 215 ЦК України). Як встановлено господарським судом, предметом оспорюваних правочинів є обмін майна, належного боржнику - ТОВ "Орджонікідзевський рудоремонтний завод" у справі про банкрутство, на частку в статутному капіталі цього ж боржника, належну фізичній особі-учаснику боржника (товариства з обмеженою відповідальністю). Отже, за правилами статті 716 Цивільного кодексу України такий правочин повинен відповідати нормам чинного законодавства, яке регулює продаж рухомого майна та продаж учасником товариству його частки у статутному капіталі, які є елементами оспорюваних договорів міни. Згідно до положень статті 53 Закону України "Про господарські товариства", в редакції на час укладення спірних правочинів 26-28 вересня 2015 року, які кореспондуються з вимогами пункту 4 частини першої статті 116 Цивільного кодексу України, учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства. Статтею 58 наведеного Закону передбачено, що вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників. Учасники мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному капіталі. У частині першій, другій статті 59 Закону України "Про господарські товариства" унормовано, що до компетенції зборів товариства з обмеженою відповідальністю крім питань, зазначених у пунктах "а", "б", "г -ж", "и -й" статті 41 цього Закону, належить, зокрема: б) вирішення питання про придбання товариством частки учасника. З питань, зазначених у пунктах "а", "б" статті 41 цього Кодексу, а також при вирішенні питання про виключення учасника з товариства рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосують учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства. Юридичний аналіз приписів статей 53, 59 Закону України "Про господарські товариства" в редакції на час укладення оспорюваного правочину 26-28.09.2015 та пункту 4 частини 1 статті 116 Цивільного кодексу України дозволяє зробити висновок про те, що законодавцем визначено спеціальну процедуру продажу частки учасником товариства цьому товариству і зазначені норми права повинні застосовуватися переважно щодо загальних норм цивільного права про свободу укладення договору як такі, що є імперативними. Зокрема, рішення про придбання товариством частки одного з його учасників приймається виключно загальними зборами учасників товариства, що передбачено частиною першою статті 59 Закону України "Про господарські товариства". Колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на те, шо якщо учасник товариства, в якому є більше одного учасника, бажає відчужити належну йому частку в товаристві, що перевищує 50% статутного капіталу він не може цього зробити, оскільки такий учасник не вправі в силу імперативних приписів частини 3 статті 98 ЦК України голосувати належною йому кількістю голосів щодо укладення між ним і товариством правочину, а за відсутності більше 50% голосів учасників рішення зборів про купівлю частки, яка перевищує 50% статутного капіталу, буде незаконним як таке, що прийняте з порушенням визначеної законодавцем процедури купівлі корпоративної частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю. Таку правову позицію висловив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 19 лютого 2019 року у справі № 904/5934/17. Як встановлено господарським судом, учасник ОСОБА_1 із часткою у статутному капіталі товариства 99,96% приймав участь у зборах засновників 24.09.2015 №24/09-1 та 28.09.2015 №28/09-1 про згоду на обмін майна боржника на частку у статутному капіталі відповідно 9/10 та 1/10, яка перевищує 50% статутного капіталу товариства, та голосував за укладення оспорюваних правочинів належними йому голосами. В контексті викладеного, колегія судів апеляційного суду дійшла висновку про те, що господарським судом вірно встановлено, що при укладенні оспорюваних договорів міни в частині обміну на корпоративні права допущено порушення норм корпоративного законодавства щодо відчуження частки учасника товариства з обмеженою відповідальністю самому товариству згідно з частиною першою статті 203 Цивільного кодексу України. Відповідно до вимог частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті 86 ГПК України). З висновком господарського суду про те, що укладаючи оспорювані договори, боржник відчужив засновнику боржника належне йому майно на праві власності під час вирішення в судовому порядку майнових спорів про стягнення з нього заборгованості на користь кредиторів, вимоги яких включені до реєстру вимог кредиторів боржника, отже, останній міг передбачити негативні наслідки для себе у випадку винесення судових рішень на користь кредиторів та їх виконання шляхом звернення стягнення на спірне майно та про те, що в результаті укладання спірного договору виконання грошових зобов`язань боржника перед кредиторами стало неможливим ні повністю, ні частково, що і обумовило звернення останніх до суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується. У частині першй статті 233 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину. За змістом зазначеної норми матеріального права при укладенні договору міни волевиявлення сторін має бути спрямоване на добровільне, без будь-яких примусів (життєвих обставин або впливу сторонніх осіб) відчуження належного йому майна. Разом з тим правочини, що вчиняються особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, характеризуються тим, що особа їх вчиняє добровільно, усвідомлює свої дії, але вимушена це зробити через тяжкі обставини і на вкрай невигідних умовах, а тому волевиявлення особи не вважається вільним і не відповідає її внутрішній волі. Тим самим для кваліфікації правочину за статтею 233 Цивільного кодексу України необхідна обов`язкова наявність зазначених двох умов у сукупності: вплив тяжкої обставини і вкрай невигідні умови. Крім того, має бути причинно-наслідковий зв`язок між тяжкими обставинами та укладеним правочином (його укладання саме з метою усунення обставин). Як вбачається з оскаржуваної ухвали, судом першої інстанції не зазначено про наявність невигідних умов, не доведено наявність дефекту волі боржника, також не доведено, що боржник розумів про вкрай невигідні умови для себе. До того ж, безпідставно зазначено про наявність причино-наслідкового зв`язку між рішеннями суддів про стягнення заборгованості з товариства з обмеженою відповідальністю "Орджонікідзевський рудоремонтний завод" та початку процедури банкрутства, оскільки банкрутство розпочато у 2017 році, коли майно було вже відчужено у 2015 році. Укладаючи оспорювані правочини, керівник боржника діяв в інтересах його засновника ОСОБА_1. із часткою у статутному капіталі 99,96% та на виконання рішення зборів засновників, прийнятих з порушенням норм корпоративного законодавства. Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду визнає про недоведення сукупності підстав та їх взаємозв`язку для визнання правочинів недійсними за статтею 233 Цивільного кодексу України, що не виключає їх недійсності відповідно до частини першої статті 203 Цивільного кодексу України. Згідно зі статтею 232 Цивільного кодексу України правочин, вчинений внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним. Як убачається з матеріалів справи, позивач не обґрунтував у чому полягав умисел представника, який усвідомлює факт вчинення правочину всупереч інтересам довірителя, передбачає настання невигідних для останнього наслідків та бажає чи свідомо допускає їх настання, а також наявності такого умислу та наявність причинного зв`язку. Посилання господарського суду в рішенні на положення статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства колегія суддів апеляційної інстанції вважає помилковим, оскільки позивачем відповідно до поданої ним позовної заяви підстави для визнання недійсними оспорюваних правочинів передбачені цією статтею закону не заявлялись, а тому не могли бути предметом дослідження судом у даній справі. Суд не вправі виходити за межі підстав позову за відсутності відповідного клопотання позивача, поданого з дотриманням процесуальних норм до початку розгляду справи по суті. ОСОБА_1 заявлено клопотання, в якому просить витребувати у приватного нотаріуса Нікопольського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Книгіної Оксани Анатоліївни (адреса: АДРЕСА_3 ) оригінали договору міни, серія та номер НАС 016905, виданого 26.09.2015 року, видавник - Книгіна О.А., приватний нотаріус Нікопольського міського нотаріального округу Дніпропетровської області, зареєстрований в реєстрі за № 753; договору міни, серія та номер НАС 016910, виданого 28.09.2015 року, видавник - Книгіна О.А., приватний нотаріус Нікопольського міського нотаріального округу Дніпропетровської області, зареєстрований в реєстрі за № 759 доданих до позовної заяви арбітражного керуючого, ліквідатора ТОВ "ОРРЗ" Бершадського С.М. про визнання недійсними договорів міни по справі №904/5934/17, що раніше подавалися у вигляді копій. У поданому клопотанні заявник зазначає, що суд першої інстанції визнав договори міни недійсними не маючи в матеріалах справи, як оригіналів договорів міни так і засвідчених нотаріальних копій таких договорів. Відповідно до положень частин першої, другої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина перша статті 74 ГПК України). Згідно до статті 91 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Порядок засвідчення копій документів визначений пунктом 5.27 Національного стандарту України, затвердженого Державним комітетом з питань технічного регулювання та споживчої політики №55 від 07.04.2003 "ДСТУ 4163-2003", відповідно до якого відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії. Процесуальні норми передбачають, що сторона своїм підписом і зазначенням дати підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, а оригінал такого документа знаходиться в учасника процесу. Наявні в матеріалах справи копії договорів міни відповідають наведеним вище вимогам. Заявником не зазначається в чому відмінність копій договорів міни, долучених до матеріалів господарської справи, від їх оригіналу. На вимогу суду апеляційної інстанції, ліквідатором надано нотаріально завірену копію договору міни, серія та номер: НАС 016905, виданий 26.09.2015, видавник: Книгіна О.А., приватний нотаріус Нікопольського міського нотаріального округу Дніпропетровської області, зареєстрований в реєстрі за №753 та нотаріально завірену копію договору міни, серія та номер: НАС 016910, виданий 28.09.2015, видавник: Книгіна О.А., приватний нотаріус Нікопольського міського нотаріального округу Дніпропетровської області, зареєстрований в реєстрі за №759. Сторони не заперечували проти долучення копій договорів міни до матеріалів справи. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин. 4.4 Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги Аргументи відповідача, зазначені в апеляційній скарзі, не приймаються апеляційним господарським судом, оскільки вони спростовуються викладеними приписами законодавства та встановленими обставинами у справі, і не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки судом апеляційної інстанції не було встановлено невірне застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при розгляді справи. Колегія суддів враховує, що місцевий господарський суд дійшовши правомірного висновку про наявність підстав для визнання спірного договору недійсним, помилково зазначив в якості правової підстави для визнання договору недійсними приписи ст.ст.233 Цивільного кодексу України та ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства . Водночас, помилкове застосування місцевим господарським судом наведених правових норм не призвело до прийняття неправильного рішення. 4.5. Розподіл судових витрат Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу. Керуючись ст.ст.269,275,276,281-283 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ПОСТАНОВИВ: У задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.01.2020 відмовити. Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 21.01.2020 у справі №904/5934/17 залишити без змін. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку. Постанова складена у повному обсязі 26.10.2020. Головуючий суддя В.О.Кузнецов Судді Л.М. Білецька В.Ф. Мороз