Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/11618/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "26" жовтня 2020 р. Справа№ 910/11618/19 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Поляк О.І. суддів: Кропивної Л.В. Пашкіної С.А. розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрно-промислова група "Південь" на рішення господарського суду міста Києва від 03.07.2020 у справі № 910/11618/19 (суддя - Підченко Ю.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрно-промислова група "Південь" до 1) Служби автомобільних доріг у Київській області 2) Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення 55 725, 65 грн ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Аграрно-промислова група "Південь" (позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Служби автомобільних доріг у Київській області (відповідач-1) та Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (відповідач-2) про стягнення 55 725,65 грн. Рішенням господарського суду міста Києва від 03.07.2020 року у справі № 910/11618/19 у задоволенні позовних вимог ТОВ "Аграрно-промислова група "Південь" до Служби автомобільних доріг у Київській області відмовлено повністю. У задоволенні позовних вимог ТОВ "Аграрно-промислова група "Південь" до Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" відмовлено повністю. Мотивуючи ухвалене рішення, суд першої інстанції виходив з недоведеності позивачем факту, що відповідач-1 - Служба автомобільних доріг у Київській області, є особою, на яку покладено обов`язок з утримання автомобільної дороги сполученням смт. Рокитне - с. Острів, на якій 13.12.2014 сталася дорожньо-транспортна пригода. Водночас судом встановлено, що згідно з договорами № 51Д-14 від 27.12.2013 та № 51М-14 від 27.12.2013 року, укладеними між відповідачами у справі, саме відповідач-2 - Дочірнє підприємство "Київське обласне дорожнє управління" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", прийняв на себе зобов`язання з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування у Київській області у період з 27.03.2013 по 31.12.2014. Разом з тим, судом зазначено, що з наданого позивачем протоколу серії АБ2 №187381 про адміністративне правопорушення, складеного 15.12.2014, не вбачається за можливе встановити, що 13.12.2014 ОСОБА_1 обіймав посаду т.в.о. головного механіка Рокитнянського районного Дорожнього управління ДП "Київське обласне дорожнє управління" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", так само як і те, що останній перебував у будь-яких трудових відносинах з відповідачем-2 станом на момент скоєння ДТП та виконував обов`язки щодо утримання дорожнього покриття на автошляху сполученням с. Острів - смт. Рокитне Рокитнянського району Київської області. Не погоджуючись з вказаним рішенням, ТОВ "Аграрно-промислова група "Південь" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просило рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, стягнути зі Служби автомобільних доріг у Київській області та Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" матеріальну шкоду в порядку регресу у розмірі 55 725,65 грн. У поданій скарзі апелянт зазначає, що відповідач-2 не заперечував обставини справи стосовно того, що станом на 13.12.2014 року ОСОБА_1 перебував на посаді т.в.о. головного механіка філії «Рокитнянське районне дорожнє управління» ДП "Київське обласне дорожнє управління" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", так само як і те, що утворення ожеледиці на дорожньому покритті на дату скоєння ДТП було спричинене неналежним виконанням ним свого обов`язку з експлуатаційного утримання автомобільної дороги, а відтак, на думку скаржника, вказані обставини справи в силу приписів ст. 75 ГПК України не підлягали доказуванню. Також скаржник посилається на незастосування судом першої інстанції положень ст. ст. 22, 1166, 1172 ЦК України, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин. 17.08.2020 матеріали справи разом з апеляційною скаргою надійшли до Північного апеляційного господарського суду та згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передані на розгляд колегії суддів у складі: Поляк О.І. (головуючий), Кропивна Л.В. , Пашкіна С.А. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.08.2020 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/11618/19, розгляд справи визначено здійснювати у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи. Згідно зі ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до вироку Рокитнянського районного суду Київської області від 10.05.2016 у справі №375/612/15-к, провадження №1-кп/375/1/16, що був залишений без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 11.07.2016 та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.08.2017, за результатами розгляду кримінального провадження № 12014110250000597 було встановлено, що 13.12.2014 близько 09:00 год. ОСОБА_3 , керуючи технічно справним автомобілем марки "ВАЗ-2109", державний номерний знак НОМЕР_1 , та рухаючись при цьому по автодорозі с. Острів - смт. Рокитне, що має по одній смузі для руху транспортних засобів у кожному напрямку, а саме в напрямку смт. Рокитне, в порушення вимог п. п. 1.3, 1.5, 2.3 б, 12.1 Правил дорожнього руху проявив неуважність, не врахував дорожню обстановку (наявність обледеніння на проїзній частині дороги), не обрав безпечну швидкість для руху транспортного засобу, яким керував, втратив керування над автомобілем та виїхав на зустрічну смугу руху транспортних засобів, де допустив зіткнення з легковим автомобілем марки "ВАЗ 21150", державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 , який рухався в зустрічному напрямку по власній смузі руху. Згідно даного вироку ОСОБА_3 визнано винним за ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України та призначено покарання у вигляді двох років обмеження волі із позбавленням права керувати транспортними засобами на один рік. При цьому судом встановлено, що відповідальність власника транспортного засобу "ВАЗ-2109", державний номерний знак НОМЕР_1 , застраховано згідно до полісу № АІ/4247661 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів в Приватному акціонерному товаристві "Київський страховий дім", строком дії з 00 год. 00 хв. 27.11.2014 до 26.11.2015. Водночас у рамках вказаного кримінального провадження також було розглянуто цивільні позови ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до ОСОБА_3 та Приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім" про відшкодування заподіяної дорожньо-транспортною пригодою шкоди. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім" на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування заподіяної дорожньо-транспортною пригодою матеріальної шкоди 695,25 грн, моральної шкоди - 5000,00 грн, в рахунок відшкодування понесених судових витрат 4016,83 грн, а всього 9 712,08 грн. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім" на користь ОСОБА_5 в рахунок відшкодування заподіяної дорожньо-транспортною пригодою матеріальної шкоди 37 873,85 грн, в рахунок відшкодування понесених судових витрат - 8139,72 грн, а всього 46 013,57 грн. У матеріалах справи містяться копії платіжних доручень № 14426 від 19.09.2016, № 14425 від 19.09.2016 та № 14433 від 19.09.2016, що підтверджують факт виплати Приватним акціонерним товариством "Київський страховий дім" страхового відшкодування та відшкодування понесених судових витрат на суму 9 712,08 грн та на суму 46 013,57 грн на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відповідно. Також місцевим господарським судом установлено, що 15.12.2014 було складено адміністративний протокол серії АБ2 №187381 відносно ОСОБА_1 - т.в.о. головного механіка РайДУ, зі змісту якого слідує, що 13.12.2014 року останній порушив правила утримання автодороги смт. Рокитне - с. Острів, що виразилося в утворенні ожеледиці на дорожньому покритті внаслідок відсутності оброблення автодороги протиковзними матеріалами, чим порушив вимоги ДСТУ 3587-97, за що передбачена відповідальність ч.1 ст. 140 КУпАП. Як вбачається з матеріалів справи, 08.08.2018 між Приватним акціонерним товариством "Київський страховий дім" (цедент) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аграрно-промислова група "Південь" (цесіонарій) було укладено договір про відступлення права вимоги (цесії) № 3-08-08-2018. Відповідно до п. 2.1 вказаного договору цедент відступає, а цесіонарій набуває права вимоги за основним зобов`язанням - в частині зобов`язань та на умовах, які виникли та або виникнуть в майбутньому в порядку, передбаченому нормами Цивільного кодексу України, Закону України "Про страхування", Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Вартість прав вимоги дорівнює 122 592, 86 грн. Цесіонарій за цим договором одержує всі права цедента в тому числі, але не виключно, на отримання від боржника сум основного боргу, неустойки, штрафів, пені, тощо. Як вбачається із додатку № 1 до договору про відступлення права вимоги (цесії) № 3-08-08-2018 від 08.08.2018, сторонами погоджено документи, за якими виникло/виникне право вимоги, що відступається за цим договором, в силу вимог чинного законодавства України, а саме: матеріали страхової справи № 712-1703 (матеріали судової справи №375/612/15-к; провадження №1-кп/375/1/16). У вказаному додатку також визначена сума вимоги за основним зобов`язанням - 9 712,08 грн та 46 013,57 грн. Актом прийому-передачі документів від 08.08.2018 підтверджується передача позивачеві документів, вказаних у додатку № 1 до договору. Згідно з ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). У силу ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Звертаючись до господарського суду з даним позовом, ТОВ "Аграрно-промислова група "Південь" зазначило, що до нього за договором про відступлення права вимоги (цесії) № 3-08-08-2018 від 08.08.2018 перейшло право вимоги до особи, винної у заподіянні шкоди внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди. У звязку з наведеною обставиною позивачем заявлена вимога про стягнення в порядку регрессу шкоди в розмірі 55 725,65 грн. до Служби автомобільних доріг у Київській області та ДП "Київське обласне дорожнє управління" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", як до організацій, що відповідають за стан дороги, оскільки, на думку позивача, шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди, виникла з вини ОСОБА_1 , який будучи т.в.о. головного механіка РайДУ, вчинив адміністративне правопорушення, передбачене п. 1 ст. 140 КУпАП, не вжив заходів щодо оброблення автодороги протиковзними матеріалами, унаслідок чого утворилася ожеледиця на дорожньому покритті, яка, за твердженням позивача, і стала причиною ДТП. Встановивши вказані обставини справи, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність позивачем обставин справи стосовно перебування особи, з вини якої заподіяна шкода, у трудових відносинах з відповідачем-2, а також того, що шкода була заподіяна вказаною особою у зв`язку та під час виконання нею своїх трудових обов`язків. Колегія суддів погоджується з висновком суду про недоведеність обставин справи щодо заподіяння шкоди у спірних правовідносинах з вини відповідача-2. Так, Зобов`язання, що виникають внаслідок заподіяння шкоди, належать до позадоговірних зобов`язань та підпадають під правове регулювання глави 82 "Відшкодування шкоди" ЦК України. Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Згідно з пп. 38.1.2 ст. 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової власників наземних транспортних засобів" страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до підприємства, установи, організації, що відповідає за стан дороги, якщо заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди шкода виникла з їх вини. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду наведено у ст. 1166 ЦК України, за змістом якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Отже, для застосування такого виду цивільно-правової відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) шкоди та її розміру; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. При цьому саме на позивача покладено обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) немає вини у заподіянні шкоди. Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди. Цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди, згідно з якою особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона не доведе відсутність своєї вини, зокрема, через дію об`єктивних обставин або у зв`язку із наявністю вини іншої особи. Крім цього, згідно правової позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17, суд самостійно встановлює наявність чи відсутності складу цивільного правопорушення у деліктних правовідносинах. Як уже зазначалося, звертаючись з позовною заявою до господарського суду, ТОВ "Аграрно-промислова група "Південь" зазначило, що дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок винних дій ОСОБА_1 - т.в.о. головного механіка РайДУ, стосовно якого складено адміністративний протокол за ч. 1 ст. 140 КУпАП. Таким чином, у контексті спірних правовідносин необхідно враховувати і положення законодавства, яке регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання. Так, статтею 1 Закону України «Про автомобільні дороги» (у редакції, чинній на момент скоєння ДТП) визначено, що автомобільна дорога - це лінійний комплекс інженерних споруд, призначений для безпечного та зручного руху транспортних засобів. За змістом ст. 7 цього Закону автомобільні дороги загального користування перебувають у державній власності і не підлягають приватизації. Відповідно до положень статті 10 Закону України «Про автомобільні дороги» (у редакції, чинній на момент скоєння ДТП) державне управління автомобільними дорогами загального користування здійснює Державна служба автомобільних доріг України, що є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через керівника центрального органу виконавчої влади у галузі транспорту і який має свої органи управління на місцях. Основними обов`язками органу державного управління автомобільними дорогами загального користування є, зокрема, забезпечення безперевних, безпечних, економічних та зручних умов руху транспортних засобів з нормативними технічними характеристиками і навантаженням; організація будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг за встановленими для них будівельними нормами, державними стандартами і нормами; забезпечення технічного нагляду за станом автомобільних доріг; виявлення аварійно-небезпечних місць (ділянок) та місць концентрації дорожньо-транспортних пригод на автомобільних дорогах і здійснення заходів щодо їх ліквідації; забезпечення сталого функціонування автомобільних доріг у зимовий період (стаття 11 Закону України «Про автомобільні дороги» у відповідній редакції). Відповідно до ст. 13 Закону України «Про автомобільні дороги» (у редакції, чинній на момент скоєння ДТП) орган державного управління автомобільними дорогами загального користування відповідає, у тому числі, за стан автомобільних доріг загального користування відповідно до діючих норм та фінансування; якість робіт з проектування, будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг загального користування відшкодування збитків користувачам автомобільних доріг загального користування у порядку, визначеному законом. Згідно зі ст. 9 Закону України «Про дорожній рух» (в редакції, чинній на момент скоєння ДТП) до компетенції власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважених ними органів у сфері дорожнього руху належить, зокрема, розробка програм та здійснення заходів щодо розвитку, удосконалення, ремонту та утримання у безпечному для дорожнього руху стані доріг, вулиць та залізничних переїздів, зон відчуження; компенсація витрат власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортні пригоди сталися з причин незадовільного експлуатаційного утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, за рішеннями судових органів; забезпечення безпечних, економічних та комфортних умов дорожнього руху; забезпечення учасників дорожнього руху інформацією з питань стану аварійності та дорожнього покриття, гідрометеорологічних та інших умов; виявлення аварійно-небезпечних ділянок та місць концентрації дорожньо-транспортних пригод і впровадження у таких місцях відповідних заходів щодо удосконалення організації дорожнього руху; своєчасне виявлення перешкод дорожньому руху та їх усунення, а у разі неможливості - невідкладне позначення дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами. Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» (в редакції, чинній на момент скоєння ДТП) передбачено, що учасники дорожнього руху мають права на безпечні умови дорожнього руху, на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху. Відповідно до частини першої статті 24 Закону України «Про дорожній рух» (в редакції, чинній на момент скоєння ДТП) власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні. За змістом п. 5 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року за № 198 (в редакції, чинній на момент скоєння ДТП), власники дорожніх об`єктів або уповноважені ними органи дорожньо-експлуатаційні організації, користувачі дорожніх об`єктів та спеціалізовані служби організації дорожнього руху зобов`язані забезпечувати зручні і безпечні умови руху, сприяти збільшенню пропускної спроможності дорожніх об`єктів, запобігати травмуванню учасників дорожнього руху, пошкодженню транспортних засобів і дорожніх об`єктів, забрудненню навколишнього середовища. Пунктом 11 вказаних Правил передбачено, що власники дорожніх об`єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації зобов`язані: своєчасно і якісно виконувати експлуатаційні роботи відповідно до технічних правил з дотримання норм і стандартів з безпеки руху; постійно контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх об`єктів та негайно усувати виявлені пошкодження чи інші перешкоди в дорожньому русі, а за неможливості це зробити невідкладно позначити їх дорожніми знаками, сигнальними, огороджувальними і направляючими пристроями відповідно до діючих нормативів або припинити (обмежити) рух; вирішувати питання забезпечення експлуатації дорожніх об`єктів у надзвичайних ситуаціях, за несприятливих погодно-кліматичних умов, у разі деформації та пошкодження елементів дорожніх об`єктів, аварії на підземних комунікаціях і виникнення інших перешкод у дорожньому русі й разом із спеціалізованими службами організації дорожнього руху і за погодженням з Державтоінспекцією оперативно вносити зміни до порядку організації дорожнього руху; аналізувати стан аварійності на дорожніх об`єктах, виявляти аварійно-небезпечні ділянки і місця концентрації дорожньо-транспортних пригод, розробляти і здійснювати заходи щодо удосконалення організації дорожнього руху для усунення причин та умов, що призводять до їх скоєння; разом з Державтоінспекцією брати участь в огляді місць дорожньо-транспортних пригод для визначення дорожніх умов, за яких вони сталися, та усувати виявлені недоліки; своєчасно сповіщати місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування і користувачів автомобільних доріг про строки і порядок закриття або обмеження руху транспортних засобів, стан дорожнього покриття, рівень аварійності на відповідних ділянках, гідрометеорологічні та інші умови; відшкодовувати в установленому законодавством порядку збитки власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок незадовільного утримання доріг, вулиць, залізничних переїздів. Отже, у розумінні наведених норм, у разі заподіяння власникам транспортних засобів збитків внаслідок ДТП, яка сталася саме з причин незадовільного утримання доріг, такі збитки має бути відшкодовано власниками доріг або уповноваженими ними органами. На думку позивача, адміністративний протокол серії АБ2 №187381, складений 15.12.2014, який містить дані про порушення т.в.о. головного механіка РайДУ ОСОБА_1 правил утримання автодороги, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 140 КУпАП, є беззаперечним доказом вини відповідачів у спричиненні ДТП та шкоди потерпілим особам. Разом з тим, частиною 1 ст. 140 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг і вулиць, залізничних переїздів, інших дорожніх споруд, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху при виникненні умов, які загрожують безпеці руху, або неприйняття своєчасних заходів до відновлення безпечних умов для руху - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб у розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Утім, вказаним протоколом не встановлено вини особи, стосовно якої він складений, у скоєному ДТП або ж причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою вказаної особи і заподіяною шкодою, оскільки у ньому лише констатовано факт порушення вимог ДСТУ 3587-97 «Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди. Вимоги до експлуатаційного стану» щодо ліквідації зимової слизькості та оброблення дорожнього покриття вулиць і доріг населених пунктів протиковзними матеріалами і сумішами. Натомість, з наявного у метріалах справи вироку Рокитнянського районного суду Київської області від 10.05.2016 у справі №375/612/15-к, провадження №1-кп/375/1/16, що був залишений без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 11.07.2016 та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.08.2017, вбачається, що винним у ДТП, яка мала місце 13.12.2014, та спричиненні шкоди потерпілим є водій транспортного засобу марки "ВАЗ-2109", державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_3 внаслідок порушення ним пунктів 1.3, 1.5, 2.3 б, 12.1 Правил дорожнього руху. Так, пунктом 1.3 Правил дорожнього руху передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків (п. 1.5 Правил дорожнього руху). Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі (п. 2.3 б Правил дорожнього руху). Відповідно до п. 12.1 Правил дорожнього руху під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним. Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Преюдиційні факти - це факти, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили і не підлягають доведенню в іншій справі. Частиною шостою статті 75 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Отже, у розумінні наведеної норми не підлягають доказуванню преюдиціально встановлені факти, оскільки їх істинність вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву законність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Відтак, при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок у кримінальному провадженні, який обов`язковий для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи цей позов, суд не вправі обговорювати вину такої особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. Такі ж висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладені у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 234/16272/15-ц (провадження № 61-31395сво18). Колегія суддів зауважує, що вироком Деснянського районного суду Київської області від 10.05.2016 у справі №375/612/15-к (провадження №1-кп/375/1/16) встановлено вину ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення у вигляді недотримання ним Правил дорожнього руху, тобто той факт, що у спірних правовідносинах сторін мала місце протиправна поведінка саме водія транспортного засобу марки «ВАЗ-2109», державний номерний знак НОМЕР_1 . Відповідно до частини 1 та 2 статті 1190 Цивільного кодексу України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим. За заявою потерпілого суд може визначити відповідальність осіб, які спільно завдали шкоди, у частці відповідно до ступеня їхньої вини. В контексті викладеної норми, з огляду на вказане, якби суд встановив, що у скоєнні ДТП, яка мала місце 13.12.2014, та завданій нею шкоді винними є обидні особи, а саме: водій транспортного засобу марки "ВАЗ-2109", державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , який порушив вимоги п.п. 1.3, 1.5, 2.3 б, 12.1 Правил дорожнього руху, а також т.в.о. головного механіка РайДУ ОСОБА_1., який згідно адміністративного протоколу серії АБ2 №187381 порушив вимоги ДСТУ 3587-97 щодо ліквідації зимової слизькості та оброблення дорожнього покриття протиковзними матеріалами, суд при розгляді цивільних позовів у рамках кримінального провадження № 12014110250000597 мав застосувати або солідарну відповідальність, або визначити відповідальність осіб, які спільно завдали шкоди у частці відповідно до ступення їхньої вини при відшкодуванні потерпілим заподіяної дорожньо-транспортною пригодою шкоди. Однак, визнавши за результатами розгляду кримінального провадження № 12014110250000597 вину лише водія транспортного засобу марки "ВАЗ-2109", державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_3 у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, суд за рахунок ПрАТ "Київський страховий дім", як страховика винної особи, у повному обсязі відшкодував заподіяну ДТП шкоду потерпілим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , чим виключив наявність вини будь-яких інших осіб у скоєній ДТП та спричиненій нею шкоді. Як уже зазначалося, у розумінні ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала потерпілому шкоду, завдану іншою особою, має право звернутися з регресною вимогою про повернення виплаченого лише до винної особи. Згідно з пп. 38.1.2 ст. 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової власників наземних транспортних засобів" страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до підприємства, установи, організації, що відповідає за стан дороги, якщо заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди шкода виникла з їх вини. У контексті вищенаведених обставин справи, колегія суддів вважає необґрунтованими посилання скаржника на приписи вказаних норм, оскільки вироком Рокитнянського районного суду Київської області від 10.05.2016 у справі №375/612/15-к (провадження №1-кп/375/1/16) вина Служби автомобільних доріг у Київській області, так само як і ДП "Київське обласне дорожнє управління" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (осіб, які перебували з ними в трудових відносинах) у дорожньо-транспортній пригоді, яка мала місце 13.12.2014, та спричиненій нею шкоді не встановлена. З огляду на викладене колегія суддів відхиляє посилання апелянта на те, що у скоєній ДПТ та спричиненій нею шкоді має місце вина виключно відповідачів, а відтак вважає необгрунтованим і твердження скаржника, що спричинена вказаною дорожньо-транспортною пригодою шкода у повному обсязі має бути відшкодована Службою автомобільних доріг у Київській області та ДП "Київське обласне дорожнє управління" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України". Враховуючи, що мотиви, з яких виходив суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення, не мали своїм наслідком неправильного вирішення ним спору по суті, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 03.07.2020 року у справі № 910/11618/19 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрно-промислова група "Південь" - без задоволення. Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається судом на апелянта. Керуючись ст. ст. 267-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрно-промислова група "Південь" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 03.07.2020 року у справі № 910/11618/19 - без змін.

2. Справу повернути до господапрського суду міста Києва. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя О.І. Поляк Судді Л.В. Кропивна С.А. Пашкіна