Постанова 4873 № 910/4354/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "21" жовтня 2020 р. Справа№ 910/4354/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Мартюк А.І. суддів: Зубець Л.П. Алданової С.О. за участю представників: не викликались розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2020р. у справі № 910/4354/20 (суддя Курдельчук І.Д.) за позовом Черкаської міської ради до Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" про стягнення 98 346, 95 грн., ВСТАНОВИВ: Черкаська міська рада звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" про стягнення 98 346 грн. безпідставно утримуваних коштів (орендної плати) за період з 01.04.2018 по 22.09.2019 фактичного користування земельною ділянкою по пров. Котовського, 2/5, в м. Черкаси без укладення договору оренди. Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.07.2020 року у справі № 910/4354/20 позов Черкаської міської ради до Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" про стягнення 98 346, 95 грн. задоволено повністю. Стягнуто з Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" на користь Черкаської міської ради 98 346 (дев`яносто вісім тисяч триста сорок шість) грн. 95 коп. безпідставно утриманих коштів (орендної плати) та 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. судового збору. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Акціонерне товариство комерційного банку "Приватбанк" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2020 року у справі № 910/4354/20 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Також, Акціонерне товариство комерційного банку "Приватбанк" просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення. Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення. Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.08.2020 року, апеляційну скаргу, Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" передано на розгляд колегії суддів у складі: Мартюк А.І. - головуюча суддя; судді - Алданова С.О., Зубець Л.П. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.08.2020р. задоволено клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2020 року у справі № 910/4354/20 та поновлено Акціонерному товариству комерційного банку "Приватбанк" зазначений строк. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк". Зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2020 року у справі № 910/4354/20. Роз`яснено учасниками, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи. 03.09.2020р. через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в якому останній зазначає, що оскаржуване рішення прийнято з дотриманням норм чинного законодавства, тому просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 16.07.2020 року у справі № 910/4354/20 без змін. Згідно з ч. 1 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (Глава

1. Апеляційне провадження). Відповідно до ч. 10 ст. 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 2 ст. 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи. Судом першої інстанції справа № 910/4354/20 розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Дослідивши матеріали апеляційної скарги, з урахуванням правил ст. ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила таке. Як встановлено судом першої інстанції, 02.08.2016 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано припинення права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Ассагай" на об`єкти нерухомого майна (автозаправна станція) загальною площею 126,2 кв.м. по пров. Котовського, 2/5 у м. Черкаси, що підтверджується відомостями з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 04.11.2019 № 187336875. Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, Банк набув право власності на нерухоме майно по пров . Котовського, 2/5 в м . Черкаси на підставі договору іпотеки від 03.08.2016 № 653, яке зареєстровано в реєстрі 20.08.2016 (номер запису про право власності № 16009920). Розпорядженням Голови Черкаської обласної державної адміністрації від 28.04.2016 № 195 "Про перейменування об`єктів топоніміки міста Черкаси", провулок Котовського було перейменовано на вулицю Івана Гонти. Земельна ділянка площею 0,2367 га, кадастровий номер 7110136700:04:053:0001, що знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Івана Гонти, 2/5 , перебуває у комунальній власності, власником значиться Черкаська міська рада. Рішенням Черкаської міської ради від 23.05.2019 № 2-4317 надано Банку земельну ділянку, без зміни її цільового призначення площею 0,2367 га (кадастровий номер 71101364700:04:053:0001), яка за цільовим призначенням віднесена до земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства (код КВЦПЗ -12.04) по вул. Івана Гонти, 2/5 в оренду на 49 років під автозаправну станцію за рахунок земель Черкаської міської ради. 11.07.2019 Черкаською міською радою (орендодавець) та Банком (орендар) було укладено договір оренди землі, з урахуванням протоколу розбіжностей, що зареєстрований 23.09.2019 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права за № 33413199, за умовами якого: - орендодавець на підставі рішення Черкаської міської ради від 23.05.2019 № 2-4317 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, що за цільовим призначенням відноситься до категорії земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, яка знаходиться за адресою: вул. Івана Гонти, 2/5 у м. Черкаси (пункт 1); - в оренду передається земельна ділянка площею 0,2367 га (кадастровий номер 7110136700:04:053:0001) під автозаправну станцію. Цільове призначення земельної ділянки - для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства, код видів цільового призначення земель - 12.04 (пункт 2). Як вбачається з матеріалів справи, відповідач з моменту набуття права власності на об`єкт нерухомого майна й до моменту державної реєстрації права оренди землі, тобто до 22.09.2019 користувався земельною ділянкою площею 0,2367 га, без відповідних правовстановлюючих документів. З 01.04.2018 по 22.09.2019, тобто за час фактичного користування земельною ділянкою без відповідних правовстановлюючих документів до моменту реєстрації права оренди землі, сума заборгованості за розрахунком позивача становить 98 346,95 грн. В обґрунтування своїх вимог, позивач зазначає, що застосовує вказаний період, оскільки вже зверталась до Господарського суду міста Києва з позовом до Банку про стягнення збитків за фактичне користування земельною ділянкою по вул. Івана Гонти, 2/5 в м. Черкаси за період з 20.08.2016 по 31.03.2018. Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.07.2019 у справі № 910/1670/19, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2020, позов задоволено частково. Судом встановлено, що відповідач є власником нерухомого майна по вул. Івана Гонти (до перейменування провулок Котовського), 2/5 в м. Черкаси, що знаходиться на земельній ділянці площею 0,2367 га, кадастровий номер 7110136700:04:053:0001, яка перебуває у комунальній власності. За період з 01.04.2018 по 22.09.2019 відповідач фактично користувався земельною ділянкою та не сплачував орендну плату. Вказані обставини відповідачем не заперечуються та не спростовуються. Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до пункту 2 частини другої статті 22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Частиною першою статті 1166 ЦК України передбачено, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Згідно з пунктом "д" частини першої статті 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки. За змістом вказаних приписів ЦК України та ЗК України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки. Відповідно до частин першої та другої статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкода заподіяна не з її вини. Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. Аналогічний правовий висновок сформульований Верховним Судом України у постанові від 02.03.2016 зі справи № 6-3090цс15. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 ЦК України (аналогічний правовий висновок у постанові від 02.10.2013 зі справи № 6-88цс13 Верховного Суду України). За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Натомість, для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна. Матеріалами справи підтверджується, що відповідач є власником нерухомого майна, яке розміщене на земельній ділянці, право користування якою фактично припинене рішенням Черкаської міської ради від 23.11.2017 для ТОВ "Ассагай", а саме, скасовано рішення Черкаської міської ради від 24.06.2016 № 2-789 "Про надання ТОВ "Ассагай" земельної ділянки в оренду по вул. Івана Гонти (пров. Котовського), 2/5 (у зв`язку з переходом права власності на нерухоме майно)", у зв`язку з переходом права власності на нерухоме майно відповідачеві. Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентований у ЗК України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 ЗК України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт "е" частина перша статті 141 ЗК України). За змістом глави 15 ЗК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується через право постійного користування або право оренди. Частиною першою статті 93 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частина перша статті 96 ЗК України). Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 ЗК України). За змістом вказаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте, враховуючи приписи частини другої статті 120 ЗК України, не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій ці будинок, будівля, споруда розташовані. Таким чином, відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства про відшкодування шкоди (збитків), оскільки до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі 629/4628/16-ц та від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17. Відповідно до статті 3 Закону України "Про оренду землі" об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди (частина перша статті 21 Закону України "Про оренду землі"). Згідно з абзацом третім частини першої статті 13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності. Крім того, згідно з абзацом першим пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 05.06.2019 № 3398/0/25/19 нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 2367 кв.м., що розташована в м. Черкаси по вул. Івана Гонти, 2/5, кадастровий номер 7110136700:04:053:0001, становить 554 588,10 грн. Таким чином, за період з 01.04.2018 до 22.09.2019 сума, яку відповідач повинен сплатити позивачу за час фактичного користування земельною ділянкою без відповідних правовстановлюючих документів до моменту реєстрації права оренди землі, складає 98 346,95 грн. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов вірного висновку, що позовні вимоги Черкаської міської ради підлягають задоволенню в повному обсязі. Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача. Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Статтями 76, 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставин, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції. Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2020 р. у справі № 910/4354/20 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга скаржника задоволенню не підлягає. Керуючись ст. ст. 129, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 16.07.2020 р. у справі № 910/4354/20 - без змін.

2. Поновити дію рішення Господарського суду м. Києва від 16.07.2020 р. у справі № 910/4354/20.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство комерційного банку "Приватбанк".

4. Матеріали справи № 910/4354/20 повернути до Господарського суду м. Києва.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 26.10.2020р. Головуючий суддя А.І. Мартюк Судді Л.П. Зубець С.О. Алданова