Постанова Київський апеляційний суд № 753/8390/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 753/8390/19 Головуючий у І інстанції Мицик Ю.С. Провадження №22-ц/824/10598/20 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О. ПОСТАНОВА Іменем України 21 жовтня 2020 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розглядуцивільних справ: судді-доповідача Таргоній Д.О., суддів: Голуб С.А., Ігнатченко Н.В., за участі секретаря Тимошевської С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 28 травня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору, - УСТАНОВИВ: У квітні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою про захист прав споживачів та визнання недійсними кредитного договору посилаючись на наступні обставини. 13.04.2018 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Ідея Банк» було укладено Кредитний договір № Z75.00604.003844647, за умовами якого банк надав позичальнику кредит на поточні потреби в сумі 20 000,00 грн., включаючи витрати на страховий платіж (у разі наявності), а позичальник в свою чергу зобов`язалась одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості). Банк надав споживачу кредит строком на 48 місяців. Згідно з п. 1.3 Кредитного договору за користування кредитом позичальник сплачує річну змінювану процентну ставку у розмірі, що визначається як змінна частина ставки, збільшена на 0,49 % (Маржу банк). Змінна частина ставки, визначена за рішенням Правління Банку, становить 9,5 %, що разом з Маржею Банку складає змінювану процентну ставку в розмірі 9,99 %. Кінцевим терміном повернення кредиту є 13.04.2022 року. Звертаючись до суду із позовними вимогами позивач посилається на те, що при укладенні договору були порушені її права як споживача, а саме, порушено норми, встановлені ч. 2 ст. 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та ч. 2 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів». Зокрема, до укладення кредитного договору працівники банку з умовами кредитування позивача належним чином не ознайомлювали, оформлення договору проходило півгодини, після чого останній було вручено кредитний договір, який вона, не читаючи через дрібний шрифт, підписала, сподіваючись на добросовісність працівників банку. Відповідач, в свою чергу, скориставшись її необізнаністю, навмисно не дотримав та грубо порушив імперативні вимоги діючого законодавства України, які визначені та встановлені ЗУ «Про захист прав споживачів» , що є істотними і необхідними для даного виду договорів, зокрема, не надав повної, всебічної, об`єктивної та достовірної інформації про умови кредиту перед укладанням та під час укладення договору про надання споживчого кредиту. В порушення норм, встановлених ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» п. 1.10 Кредитного договору встановлює плату банком за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та в розмірах, визначених Графіком щомісячних платежів за кредитним договором. Позивач вважає, що з аналізу ЗУ «Про захист прав споживачів» вбачається, що положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміну витрат, зокрема, щодо сплати за обслуговування кредитної заборгованості є несправедливими, оскільки банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які той здійснює на власну користь. Крім того, позивач вважає, що п. 5.11 Кредитного договору є незаконним та суперечить абзацу п. 5.11 п. 2 ст. 8 ЗУ «Про захист персональних даних» з огляду на те, що надання згоди на обробку персональних даних за своєю правовою природою є правочином у сенсі ст. 202 ЦК України. В той же час ст. 214 ЦК України встановлено, що відмова від правочину вчиняється в такій самій формі, в якій було вчинено правочин. Таким чином, у володільця персональних даних після отримання відкликання згоди суб`єкта персональних даних більше не існує правових підстав для зберігання персоналах даних якщо строки зберігання таких даних не визначені законодавством. На думку позивача позбавлення її права відізвати свою згоду на обробку персональних даних, так як у п. 5.11 Кредитного договору встановлено фактично її безвідкличність, є порушенням закону, а відтак, підставою для визнання такого пункту недійсним. Отже, на підставі викладеного позивач змушена звернутись до суду із позовом до відповідача з вимогою визнати недійсним кредитний договір № Z75.00604.003844647 від 13.04.2018 року. Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 28 травня 2020 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивачка ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення по справі, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити заявлений нею позов. В доводах апеляційної скарги звертає увагу на незастосування судом першої інстанції положень статті 11,18 Закону України «Про захист прав споживачів», а також статті 8 Закону України «Про захист персональних даних». Відзивів на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходило. В судове засідання по розгляду апеляційної скарги сторони не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що у відповідності до положень частини 2 статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення огляду на таке. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що підписанням оспореного договору позичальник погодилась, що вона до його підписання ознайомилась з усіма умовами, на яких банк здійснює кредитування, та загальною сукупною вартістю всіх витрат, пов`язаних з отриманням та поверненням кредиту, а також свідомо обрала умови кредитування, викладені у цьому договорі. Окрім того, Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин лише у тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають зобов`язальні правовідносини. Отже, оспорений договір не може бути визнано недійсним у розумінні Закону України «Про захист прав споживачів» та норм ЦК України. Колегія суддів апеляційного суду не може в повній мірі погодитись із такими висновками. Так, з матеріалів справи вбачається, що 13.04.2018 між ОСОБА_1 та ПАТ «Ідея Банк» було укладено Кредитний договір № Z75.00604.003844647, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит на поточні потреби в сумі 20 000, 00 грн., включаючи витрати на страховий платіж. Згідно п. 1.1. Кредитного договору, банк надає позичальнику кредит (гроші кошти) на поточні потреби в сумі 20000, 00 грн., включаючи витрати на страховий платіж (у разі наявності), а позичальник зобов`язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості) згідно з умовами цього Договору. Відповідно до п. 1.2. Кредитного договору, банк надає кредит у день підписання Кредитного договору строком на 48 місяці. Датою видачі кредиту, є дата списання коштів з позичкового рахунку для зарахування на банківський поточний рахунок позичальника. Згідно з п.п 1.3., 1.4., Кредитного договору за користування кредитом позичальник сплачує річну змінювану процентну ставку у розмірі, що визначається як змінна частина ставки, збільшена на 0,49 % (Маржу банк). Змінна частина ставки, визначена за рішенням Правління Банку, становить 9,5 %, що разом з Маржею Банку складає змінювану процентну ставку в розмірі 9,99 %. Відповідно до п. 6.1. Розділу 6 Кредитного договору (Графік щомісячних платежів за кредитним договором) кінцевий термін повернення грошових коштів визначено 13.04.2022 (включно), але до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 5.2. Кредитного договору) Пунктом 1.10 Кредитного договору банк встановив плату за обслуговування кредиту, що включає в себе плату за: надання інформації по рахункам позичальника з використанням телефонних каналів зв`язку, а саме зі стаціонарних телефонів по Україні, в Контакт-центрі, шляхом направлення СМС- повідомлень щодо суми платежу за цим Договором, щодо зарахування платежу в погашення заборгованості за кредитом тощо; надання інформації по рахунку Позичальника із використанням засобів електронного зв`язку шляхом направлення інформації про стан рахунку на адресу електронної пошти Позичальника; опрацювання запитів Позичальника , що направлені Банку Позичальником із використанням різних каналів зв`язку тощо. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із частинами першою - третьої, п`ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до вимог частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Згідно із частинами першою та другою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» (тут і далі у редакції, чинній на час укладення кредитного договору) у договорі про споживчий кредит зазначаються: 1) найменування та місцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання споживача (позичальника); 2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту; 3) загальний розмір наданого кредиту; 4) порядок та умови надання кредиту; 5) строк, на який надається кредит; 6) необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності); 7) види забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення); 8) процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; 9) реальна річна процентна ставка та загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. Усі припущення, використані для обчислення такої ставки, повинні бути зазначені; 10) порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); 11) інформація про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит; 12) порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; 13) порядок дострокового повернення кредиту; 14) відповідальність сторін за порушення умов договору. У договорі про споживчий кредит можуть бути зазначені інші умови, визначені законом та за домовленістю сторін. Встановивши, що банк у письмовій формі надав позичальнику у повному обсязі всю необхідну інформацію, кредитний договір містить усі умови, передбачені положеннями Закону України «Про споживче кредитування», сторони узгодили всі істотні умови договору, а саме: суму кредиту, дату видачі кредиту, умови повернення кредиту, нарахування та сплати відсотків, порядок сплати за кредит, порядок зміни та припинення дії договору, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору, тощо, ОСОБА_1 особистими підписами засвідчила, що вона погодилася на отримання у кредит коштів саме на умовах, що визначені договором, волевиявлення сторін на укладення і підписання договору були вільними, суд першої інстанціїдійшов законного та обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання кредитного договору від 13.04.2018 року недійсним в цілому. Посилання заявника на те, що кредитний договір надруковано дрібним шрифтом, як на підставу для визнання кредитного договору недійсним, є безпідставними, оскільки відповідно до частини третьої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» забороняється у будь-який спосіб ускладнювати прочитання споживачем реальної річної процентної ставки та загальної вартості кредиту для споживача, зазначених у договорі про споживчий кредит або в додатку до такого договору, у тому числі шляхом друкування його шрифтом меншого розміру, ніж основний текст, злиття кольору шрифту з кольором фону. Тобто, вказана норма права забороняє друкувати інформацію щодо реальної річної процентної ставки та загальної вартості кредиту для споживача шрифтом меншого розміру ніж основний текст. Проте, у даному випадку, весь кредитний договір надруковано однаковим розміром шрифту. При цьому, даних про те, що, підписуючи спірний кредитний договір ОСОБА_1 вимагала від банку викласти його більшим шрифтом і їй було відмовлено у такій вимозі, нею надано не було. Зміст договору є зрозумілим до прочитання і не може розцінюватися як надання інформації у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб. Крім того,позивач не була позбавлена можливості відповідно до пункту 3.2.3 спірного договору, що узгоджується з положеннями статті 15 Закону України «Про споживче кредитування» відмовитися від договору протягом 14 календарних днів від дати його укладення шляхом повідомлення банку в письмовій формі з одночасним поверненням грошових коштів, одержаних згідно цього договору та сплати процентів за період з дня одержання коштів до дня їх повернення за ставкою, встановленою договором про споживчий кредит. Проте, у вказаний строк вона від договору не відмовлялася, жодних заперечень щодо його змісту не висловлювала, що свідчить про її згоду з умовами укладеного договору. Разом з тим, колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції щодо необґрунтованості позовних вимог в частинівизнання недійсними положень частини другої пункту 1.10, а також пункту 6 кредитного договору від 13 квітня 2018 року, щодо встановлення плати за обслуговування кредитної заборгованості, зважаючи на таке. Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит. У разі якщо розмір майбутніх платежів і строки їх сплати не можуть бути встановлені у договорі про споживчий кредит (кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії тощо), споживачу також у строк, визначений цим договором, надається виписка з рахунку/рахунків (за їх наявності), у якій зазначаються: стан рахунку на певну дату, оборот коштів на рахунку за період часу, за який зроблена виписка з рахунку (з описом проведених операцій), баланс рахунку на початок періоду, за який зроблена виписка, баланс рахунку на кінець періоду, за який зроблена виписка, дати і суми здійснення операцій за рахунком споживача, застосована до проведених споживачем операцій процентна ставка, будь-які інші платежі, застосовані до проведених споживачем операцій за рахунком, та/або будь-яка інша інформація, передбачена договором про споживчий кредит. Згідно з пунктом 1.10 кредитного договору від 13 квітня2018 року позичальнику було встановлено плату за обслуговування кредиту, що включає в себе плату за: надання інформації по рахункам позичальника з використанням телефонних каналів зв`язку, а саме зі стаціонарних телефонів по Україні, в контакт-центрі, шляхом направлення СМС-повідомлень щодо суми платежу за цим договором, щодо зарахування платежу в погашення заборгованості за кредитом тощо; надання інформації по рахунку позичальника із використанням засобів електронного зв`язку шляхом направлення інформації про стан рахунку на адресу електронної пошти позичальника; опрацювання запитів позичальника, що направлені банку позичальником із використанням різних каналів зв`язку тощо. Тобто, оспорюваним пунктом 1.10 кредитного договору позичальнику фактично було встановлено плату за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо встановлена частиною першою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». При цьому, надання інших послуг, за вказану плату, умовами договору не передбачено. Вказана щомісячна плата за обслуговування міститься й у пункті 6 кредитного договору, а саме у графіку щомісячних платежів. Відповідно до положень частин першої-п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на час укладення кредитного договору) продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача Частиною третьою цієї статті визначено перелік несправедливих умов договору. Вказаний перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом в постанові від 01 квітня 2020 року по цивільній справі № 583/3343/19. Враховуючи наведене, оскільки ОСОБА_1 було встановлено щомісячну плату за таку супутню послугу банку, яка за законом повинна надаватися їй безоплатно, вказаний пункт кредитного договору є несправедливим та підлягає визнанню недійсним. Таким чином, висновки суду першої інстанції про те, що чинним законодавством передбачено право банку отримувати плату за обслуговування кредиту, є необґрунтованими, оскільки в даному випадку, банком у кредитному договорі була встановлена плата за ті послуги, які за вказаним Законом України «Про споживче кредитування»повинні надаватися безоплатно. Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Згідно з положеннями частини 1 статті 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. З огляду на вказане, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції у вказаній частині та ухвалення в цій частині нового судового рішення про часткове задоволення позову. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 268, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 28 травня 2020 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк» про визнання недійсним положення пункту 1.10 та пункту 6 кредитного договору від 13 квітня 2018 року № Z75.00604.003844647 скасувати та ухвалити у цій частині нове судове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 . Визнати недійсними положення пункту 1.10 та пункту 6 кредитного договору від 13 квітня 2018 року № Z75.00604.003844647, укладеного між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством «Ідея Банк», щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором. У решті рішення Дарницького районного суду міста Києва від 28 травня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 26 жовтня 2020 року. Суддя-доповідач Таргоній Д.О. Судді: Голуб С.А. Ігнатченко Н.В.