Постанова 4818 № 631/537/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ «23» жовтня 2020 року м. Харків справа № 631/537/18-ц провадження № 22ц/818/2553/20 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Бурлака І.В. (суддя-доповідач), суддів - Котелевець А.В., Кругової С.С., учасники справи: позивачка - ОСОБА_1 , представниця позивачки - ОСОБА_2 , відповідач - ОСОБА_3 , представник відповідача - ОСОБА_9 розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Нововодолазького районного суду Харківської області від 28 січня 2020 року в складі судді Трояновської Т.М. в с т а н о в и в: У травні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей. Позовна заява мотивована тим, що вона перебуває з відповідачем в зареєстрованому шлюбі з 09 вересня 2017 року, від якого мають двох дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказала, що вона тимчасово не працює, діти на даний час проживають без реєстрації разом з нею та знаходяться на її утриманні. Відповідач мешкає окремо, добровільно матеріальну допомогу на утримання дітей не надає, не цікавиться їх розвитком та станом здоров`я. Зазначила, що ОСОБА_3 працює неофіційно, фізично здоровий, не є платником аліментів на утримання інших осіб, а отже його матеріальний стан дозволяє платити аліменти в твердій грошовій сумі у розмірі 2000,00 грн на кожну дитину. Просила стягнути з ОСОБА_3 на її користь аліменти на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 2000,00 грн на кожну дитину щомісячно, з дня подання позову до суду і до досягнення дітьми повноліття; допустити негайне виконання рішення суду з моменту подачі позовної заяви до суду. Рішенням Нововодолазького районного суду Харківської області від 28 січня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_3 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 1200,00 грн на кожну дитину щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 18 травня 2018 року і до досягнення дітьми повноліття; стягнуто з ОСОБА_3 суму судового збору у розмірі 704,80 грн у дохід держави; визначено, що розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше; вказано, що при визначені розрахунку заборгованості за аліментами ОСОБА_3 зарахуванню підлягає грошова сума, сплачена ним на користь ОСОБА_1 в якості аліментів на утримання: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 53 350,00 грн, що була сплачена згідно квитанції Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» Богодухівське-2 відділення Харківського ГРУ 24 вересня 2019 року; в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць рішення суду звернуто до негайного виконання. Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_3 через представника подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду - скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 - задовольнити частково, стягнувши з нього аліменти на утримання дітей у розмірі 850,00 грн на кожну дитину щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Апеляційна скарга мотивована тим, що у нього на утриманні також перебуває ще одна дитина та непрацездатна мати. При цьому, він є безробітним, не має стабільного доходу, тому об`єктивно позбавлений можливості сплачувати аліменти у розмірі 1200,00 грн на кожну дитину. Відзивів на апеляційну скаргу від учасників справи до суду апеляційної інстанції не надходило. Ухвалою судді Харківського апеляційного суду в складі колегії суддів Бровченка І.О., Кругової С.С., Маміної О.В. від 17 березня 2020 року відкрито апеляційне провадження у справі. Ухвалою судді Харківського апеляційного суду в складі колегії суддів Бровченка І.О., Кругової С.С., Маміної О.В. від 23 квітня 2020 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. 30 червня 2020 року протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями на суддю судової палати з розгляду цивільних справ Бурлака І.В. розподілено цивільну справу № 631/537/18-ц (22ц/818/2553/20) та ухвалою від 01 липня 2020 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Частинами 1, 3 статті 369 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Частиною 1 статті 369 ЦПК України передбачено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно пункту 1 частини 4 статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя. Аналізуючи наведені норми права, судова колегія вважає за необхідне розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_3 необхідно залишити без задоволення, рішення суду - залишити без змін. Рішення суду першої інстанції, з висновком якого судова колегія погоджується, мотивовано тим, що ОСОБА_3 як батько малолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зобов`язаний брати участь у їх утриманні, та з урахуванням обставин справи та його сімейного стану обґрунтованим є стягнення з нього аліментів у розмірі по 1200,00 грн на кожну дитину. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 з 09 вересня 2017 року перебувають у зареєстрованому шлюбі, від якого мають двох дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 5, 6, 7). Як вбачається з довідок, виданих Станичненською сільською радою Нововодолазького району Харківської області від 04 травня 2018 року № 305, 05 червня 2018 року за № 367 та № 366 ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зареєстровані та мешкають за адресою: АДРЕСА_1 разом з ОСОБА_1 (а. с. 11, 33, 34). Крім того, ОСОБА_3 також має малолітнього сина - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьками якого згідно свідоцтва про народження вказані він, ОСОБА_3 , та ОСОБА_7 (а. с. 74). ОСОБА_3 не працює. Як вбачається з відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 24 жовтня 2019 року № 2532 та 07 листопада 2019 року № 2580 інформація про його доходи з 2017 року відсутня, окрім суми поворотної фінансової допомоги у розмірі 10 000,00 грн у 2018 році (а. с. 137, 150). Мати відповідача ОСОБА_8 потребує постійного стороннього нагляду, оскільки є особою з інвалідністю, якій встановлено першу групу «б» з 01 жовтня 2019 року. Захворювання пов`язане з проходженням військової служби, що підтверджується копіями свідоцтва про хворобу № 1461 від 20 вересня 2019 року та довідки до акту огляду медико - соціальною експертною комісією серії 12 ААА № 980322 (а. с. 140-142, 200-201). 24 вересня 2019 року ОСОБА_3 сплатив ОСОБА_1 53 350,00 грн як аліменти, що підтверджується копією квитанції Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (а. с. 154). Також , у листопаді 2019 року ОСОБА_3 сплатив ОСОБА_1 1800,00 грн як аліменти за жовтень 2019 року, що підтверджується копією квитанції Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» від 07 листопада 2019 року (а. с. 151). Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789XII (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. За змістом статті 18 Конвенції про права дитини - батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Предметом їх основного піклування є найкращі інтереси дитини. Обов`язок виховувати та розвивати дитину найважливіший обов`язок матері і батька. Статтею 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. У § 54 рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олсон проти Швеції» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Згідно із частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Статтею 51 Конституції України та статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Вказаною нормою не передбачено звільнення від такого обов`язку в разі неможливості його виконання. Частиною 3 статті 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. У силу положень статті 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону. Із роз`яснень, які містяться в пункті 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» вбачається, що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Статтею 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі, рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі, на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати. Відповідно до положень статті 7 Закону України «Про державний бюджет на 2020 рік» у 2020 році прожитковий мінімум на одну особу з розрахунку на місяць для дітей віком до 6 років становить: з 1 січня 2020 року - 1779 гривень, з 1 липня - 1859 гривень, з 1 грудня - 1921 гривня, тобто розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим з 1 січня 2020 року - 889,50 грн, з 1 липня - 929,50 грн, з 1 грудня - 960,50 грн. Виходячи з аналізу встановлених судом обставин справи та норм права, які регулюють спірні правовідносини, враховуючи сімейний стан відповідача, наявність у нього ще одного сина та матері з інвалідністю першої групи, суд першої інстанції правильно визначився з розміром аліментів на місяць на кожну дитину. При цьому, суд першої інстанції виходив з необхідності забезпечення права дитини на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Доводи ОСОБА_3 , що він має можливість сплачувати аліменти у розмірі лише по 850,00 грн на кожну дитину, не можуть бути взяті до уваги, оскільки такий розмір аліментів є навіть меншим за мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину, тобто 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не здатний забезпечити належний рівень життя для дитини. Той факт, що відповідач офіційно не працевлаштований і має інших утриманців, окрім спільних з позивачкою дітей, не звільняє його від обов`язку забезпечувати належне утримання своїх малолітніх дочок та сплачувати аліменти. Відповідач є працездатною, фізично здоровою особою, тому здатний забезпечувати належний рівень утримання як себе, так і власних дітей. Будь-яких доказів того, що визначення аліментів у зазначеному розмірі призведе до утруднення виконання рішення суду про стягнення аліментів на утримання дітей, чи поставить відповідача у скрутне матеріальне становище, він не надав. Крім того, у разі зміни матеріального чи сімейного стану, настання інших обставин, визначених статею 192 СК України, ОСОБА_3 має право звернутися до суду з вимогами про зміну розміру аліментів. З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін. Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, підстав для перерозподілу судового збору апеляційним судом не вбачається. Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст.374, ст.375, ст. ст. 381 - 384, 389 ЦПК України п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення. Рішення Нововодолазького районного суду Харківської області від 28 січня 2020 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий І.В. Бурлака Судді А.В. Котелевець С. С. Кругова Повний текст постанови складено 23 жовтня 2020 року.