Ухвала КАС ВС № 120/4051/19-а

УХВАЛА 26 жовтня 2020 року Київ справа №120/4051/19-а адміністративне провадження №К/9901/25611/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Мацедонської В.Е., суддів: Данилевич Н.А., Шевцової Н.В. перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17 березня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2020 року у справі №120/4051/19-а за позовом ОСОБА_1 до Генерального прокурора, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування рішення кадрової комісії № 1 про неуспішне проходження прокурором атестації, наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,- установив: ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Генерального прокурора, Офісу Генерального прокурора Офісу Генерального прокурора, в якому просив суд: - визнати протиправним та скасувати рішення кадрової комісії № 1 від 29 жовтня 2019 року № 45 «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора»; - визнати протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора Р. Рябошапки від 14 листопада 2019 року №1475ц про звільнення з посади прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України; - поновити на посаді в Офісі Генерального прокурора, рівнозначній посаді, яку він займав станом на 14 листопада 2019 року; - стягнути з Офісу Генерального прокурора середній заробіток за час вимушеного прогулу, а також суму сплаченого судового збору. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 17 березня 2020 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2020 року, відмовлено у задоволенні позовних вимог. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивачем подано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій він просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції і постановити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі. Скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для залишення касаційної скарги без руху, її повернення чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні. Частиною 1 ст. 334 КАС України передбачено, що за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. У касаційній скарзі позивач посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, як на підставу для касаційного оскарження судового рішення, оскільки відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах. Також вказує на неправильне застосування судами норм матеріального права, яке полягає в помилковому тлумаченні пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру», підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», а також незастосуванні статтей 3, 8, 9, 19, 21, 22, 24, 43, 64, 131-1 Конституції України, а порушення процесуального права - у недотриманні судами вимог частини 4 статті 7, частини 2 статті 77, статті 242 КАС України. Предметом спору у даній справі є законність наказу про звільнення позивача з посади та з органів прокуратури на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру», на виконання вимог підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», при цьому відсутній висновок Верховного суду щодо питання застосування зазначених норм у подібних правовідносинах. Крім того, касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки наразі наявна велика кількість спорів про скасування наказів про звільнення у зв`язку із неуспішним проходженням атестації та поновлення на посаді працівників регіональних прокуратур. Також скаржник зазначає, що розгляд даної справи судом касаційної інстанції розвиватиме право, сприятиме однаковому тлумаченню закону та правильному застосуванню 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з урахуванням положень пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» як підстави для звільнення прокурорів. Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: - якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Проаналізувавши доводи касаційної скарги щодо підстав касаційного оскарження, визначених статтею 328 КАС України в їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність відкриття касаційного провадження у цій справі, оскільки вказані скаржником доводи є достатньо обґрунтованими та потребують перевірки. Отже, касаційна скарга за формою і змістом відповідає вимогам статті 330 КАС України, подана з дотриманням строку, передбаченого статтею 329 цього Кодексу, підстави для залишення касаційної скарги без руху, її повернення чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні. Керуючись статтями 327-331, 334, 335, 338 КАС України, УХВАЛИВ: Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17 березня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2020 року. Витребувати з Вінницького окружного адміністративного суду справу №120/4051/19 -а. Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів. Встановити десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу та роз`яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи. Роз`яснити, що особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження, обґрунтувавши необхідність таких змін чи доповнень. У разі доповнення чи зміни касаційної скарги особа, яка подала касаційну скаргу, повинна подати докази надсилання копій відповідних доповнень чи змін до касаційної скарги іншим учасникам справи, інакше суд не враховує такі доповнення чи зміни. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач В.Е. Мацедонська Судді Н.А. Данилевич Н.В. Шевцова