Ухвала КАС ВС № 826/6712/16

УХВАЛА 20 жовтня 2020 року Київ справа №826/6712/16 адміністративне провадження №К/9901/60289/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Мартинюк Н.М., суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М., за участю: секретаря судового засідання - Андрієнко Н.А., позивача - ОСОБА_1 , представника позивача - адвоката Батюсь Т.В., представника відповідача - Борисевича Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження заяву Державної податкової служби України про роз`яснення постанови Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі №826/6712/16 за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України про визнання протиправними і скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 у квітні 2016 року звернувся з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України (далі - «ДФС України»), в якому, з урахування заяв про зміну і збільшення позовних вимог, просив: - скасувати наказ ДФС України від 1 квітня 2016 року №278 «Про результати перевірки» в частині звільнення позивача з посади заступника директора Департаменту розвитку ІТ за одноразове грубе порушення трудових обов`язків на підставі пункту 1 статті 41 Кодексу законів про працю України (далі - «КЗпП України»); - скасувати наказ ДФС України від 5 квітня 2016 року №1201-о «Про звільнення ОСОБА_1 » (зі змінами, внесеними наказом ДФС України від 16 травня 2016 року №1998-о «Про внесення змін до наказу ДФС України від 5 квітня 2016 року №1201-о «Про звільнення ОСОБА_1 »); - поновити позивача на роботі на посаді заступника директора Департаменту розвитку ІТ ДФС України; - стягнути з ДФС України на користь ОСОБА_1 157757,50 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу, 30920,47 грн середнього заробітку за час затримки виплат при звільненні до дня фактичного розрахунку. Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 13 квітня 2018 року позов задовольнив частково, визнав протиправними і скасував накази ДФС України: - від 1 квітня 2016 року №278 «Про результати перевірки» в частині звільнення ОСОБА_1 з посади заступника директора Департаменту розвитку ІТ за одноразове грубе порушення трудових обов`язків на підставі пункту 1 статті 41 КЗпП України; - від 5 квітня 2016 року №1201-о «Про звільнення ОСОБА_1 ». У задоволенні решти позовних вимог відмовив. Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 30 липня 2018 року скасував рішення суду першої інстанції у частині задоволених позовних вимог та ухвалив у цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовив. В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 квітня 2018 року залишив без змін. Верховний Суд постановою від 25 серпня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково, скасував рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 квітня 2018 року і постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2018 року й ухвалив нову постанову, якою позов задовольнив частково. Так, Суд визнав протиправними і скасував накази ДФС України: - від 1 квітня 2016 року №278 «Про результати перевірки» в частині звільнення ОСОБА_1 з посади заступника директора Департаменту розвитку ІТ Державної фіскальної служби України за одноразове грубе порушення трудових обов`язків на підставі пункту 1 статі 41, пункту 2 частини першої статті 147 Кодексу законів про працю України; - від 5 квітня 2016 року №1201-о «Про звільнення ОСОБА_1 » із змінами, внесеними наказом Державної фіскальної служби України від 16 травня 2016 року №1998-о «Про внесення змін до наказу Державної фіскальної служби України від 5 квітня 2016 року №1201-о «Про звільнення ОСОБА_1 ». Поновив ОСОБА_1 на посаді заступника директора Департаменту розвитку ІТ Державної фіскальної служби України з 21 квітня 2016 року. В іншій частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу адміністративну справу №826/6712/16 направив на новий розгляд до суду першої інстанції - Окружного адміністративного суду міста Києва. ДПС України звернулася до Верховного Суду із заявою про роз`яснення постанови Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі №826/6712/16, в якій просить роз`яснити як ДПС України поновити ОСОБА_1 на посаді заступника директора Департаменту розвитку ІТ ДФС України. Заява мотивована тим, що і ДПС України, і ДФС України є юридичними особами, мають своїх керівників, різні рахунки в банківських установах, наділені самостійною правоздатністю і не є припиненими. Оскільки ДФС України має статус юридичної особи, то для відповідача є незрозумілим як одній юридичній особі (ДПС України) поновити працівника з іншої юридичної особи (ДФС України), яка не припинила своєї діяльності. До того ж посада заступника директора Департаменту розвитку ІТ ДФС України відсутня у штатному розписі ДПС України. Дослідивши доводи заяви про роз`яснення судового рішення, колегія суддів дійшла таких висновків. Згідно з частинами другою, третьою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - «КАС України») судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Відповідно до частин першої, другої статті 254 КАС України за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз`яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали. Подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання. Роз`яснення судового рішення зумовлено його нечіткістю за змістом, коли воно є неясним та незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих, що будуть здійснювати його виконання. Тобто, це стосується випадків, коли судом не дотримані вимоги ясності, визначеності рішення. Невизначеність судового рішення означає, що таке рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час його виконання. Зрозумілість судового рішення полягає в логічному, чіткому, переконливому викладенні змісту рішення. Чіткість викладення передбачає, зокрема, що: терміни, вжиті у судовому рішенні, відповідають тому змісту, який вони мають за законодавством України; такі терміни чітко відповідають поняттям, які вони позначають; текст правової норми, застосованої судом, відтворюється без перефразування і водночас зрозуміло, де наводиться правова норма, а де суд дає своє тлумачення її змісту. Отже, в ухвалі про роз`яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Водночас суд, роз`яснюючи рішення, не вправі вносити будь-які зміни в існуюче рішення. Крім того, роз`яснення полягає у тому, що суд не повинен давати відповідь на нові вимоги або на невирішені вимоги, він лише пояснює положення ухваленого ним рішення, які нечітко сформульовані, або є незрозумілими для заінтересованих осіб. Як встановлено колегією суддів, зі змісту заяви ДПС України про роз`яснення постанови Верховного Суду від 14 липня 2020 року випливає, що відповідач не просить роз`яснити мотивувальну чи резолютивну частину судового рішення, а просить роз`яснити спосіб і порядок виконання судового рішення, тобто вирішити питання, які не стосуються роз`яснення судового рішення в розумінні статті 254 КАС України. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку щодо відмови у задоволенні заяви ДПС України про роз`яснення постанови Верховного Суду від 14 липня 2020 року у цій справі, оскільки судове рішення є чітким, зрозумілим і належним чином вмотивованим з посиланням на відповідні норми чинного законодавства України. Аналогічна правова позиція щодо неможливості надання судом роз`яснень щодо порядку виконання судових рішень в межах процедури, врегульованої статтею 254 КАС України, викладена в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 24 червня 2020 року у справі №240/4937/18 та в ухвалі Верховного Суду від 6 серпня 2020 року у справі №814/526/17. Крім того, колегія суддів зауважує, що правові висновки, зроблені у постанові Верховного Суду від 4 червня 2018 року у справі №826/1598/15, на яку посилається заявник, узгоджуються з висновками, зробленими Верховним Судом і Великою Палатою Верховного Суду у справах №240/4937/18 і №814/526/17. До того ж у справі №826/1598/15 Верховний Суд відмовив у роз`ясненні. Керуючись статтями 248, 254 КАС України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: У задоволенні заяви Державної податкової служби України про роз`яснення постанови Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі №826/6712/16 за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України про визнання протиправними і скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і не може бути оскаржена. Повний текст цієї ухвали складено 26 жовтня 2020 року. …………………………… ……………………………. ……………………………. Н.М. Мартинюк А.В. Жук Ж.М. Мельник-Томенко, Судді Верховного Суду