Ухвала КАС ВС № 703/4523/16-а

УХВАЛА 23 жовтня 2020 року Київ справа №703/4523/16-а адміністративне провадження №Зв/9901/106/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Желєзного І.В., суддів: Стародуба О.П., Шарапи В.М., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід суддів: Стародуба О.П. та Шарапи В.М. від участі у справі №703/4523/16-а за позовом ОСОБА_1 до Смілянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення суми боргу та моральної шкоди, УСТАНОВИВ: У 2016 році ОСОБА_1 звернувся до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до Смілянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області , в якому просив: - визнати протиправними дії відповідача щодо відмови йому в перерахунку пенсії у зв`язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури та зобов`язати відповідача здійснити перерахунок призначеної пенсії відповідно до статті 37, 37-1 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ (далі - Закон № 3723-ХІІ), статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ (далі за текстом - Закон № 1789-ХІІ) в розмірі 90 % заробітної плати державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з врахуванням підвищення заробітної плати державних службовців з 15 грудня 2015 року; - зобов`язати відповідача здійснити нарахування у розмірі 90% від суми місячної заробітної плати відповідно до довідки прокуратури Черкаської області № 18/182 від 25 жовтня 2016 року, починаючи з 01 січня 2016 року, без обмеження максимального розміру пенсії; - стягнути з відповідача 90021,12 грн суми боргу, що утворився внаслідок недонарахування йому суми пенсії за період з 01 січня 2016 року по 01 березня 2017 року; - стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 100 000,00 грн, бо позивач має інвалідність ІІ групи та йому протипоказані фізичні та психоемоційні перенавантаження, а в зв`язку з протиправними діями відповідачів він змушений терпіти моральні страждання, приниження честі та гідності, змушений прикладати додаткові зусилля та час для усунення допущених відповідачем порушень його законних прав; - винести окрему ухвалу на протиправні дії та бездіяльність працівників Смілянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області. Постановою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 26 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року, позов задоволено частково: - визнано протиправними дії начальника Смілянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області стосовно відмови в перерахунку пенсії у зв`язку з підвищенням заробітної плати державним службовцям згідно з постановою Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно - правових актів" від 09 грудня 2015 року № 1013 (далі - Постанова КМУ № 1013); - зобов`язано відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу у зв`язку з підвищенням заробітної плати згідно з постановою КМУ № 1013 у відповідності з статтями 37, 37-1 Закону № 3723-ХІІ та статтею 50-1 Закону № 1789-ХІІ та на підставі довідки прокуратури Черкаської області про складові заробітної плати від 25 жовтня 2016 року № 18/182 вих.16, із збереженням відсотку нарахування пенсії в розмірі 90% заробітної плати, починаючи з 01 січня 2016 року, без обмежень її граничного розміру з урахуванням раніше проведених виплат; - постанову в частині зобов`язання здійснити перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 01 січня 2016 року звернено до негайного виконання в межах суми стягнення за один місяць; - в решті вимог позивача відмовлено. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29 жовтня 2018 року касаційну скаргу відповідача задоволено, постанову Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 26 липня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року скасовано, прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено. 13 січня 2020 року на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла заява позивача про перегляд постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29 жовтня 2018 року за виключними обставинами. Заявник, посилався на рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року № 3-209/2018 (2413/18, 2807/19), як на виключну обставину та просив скасувати постанову Верховного Суду від 29 жовтня 2018 року у справі і залишити в силі ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року та постанову Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 26 липня 2017 року. Ухвалою Верховного суду від 15 січня 2020 року відкрито провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Верховного Суду від 29 жовтня 2018 року у справі № 703/4523/16-а. Ухвалою Верховного суду від 23 липня 2020 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Верховного Суду від 29 жовтня 2018 року у справі № 703/4523/16-а за позовом ОСОБА_1 до Смілянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення суми боргу та моральної шкоди. 13 серпня 2020 року на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду повторно надійшла заява позивача про перегляд постанови Верховного Суду від 29 жовтня 2018 року за виключними обставинами. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 серпня 2020 року справу №703/4523/16-а передано колегії суддів: головуючий суддя - Желєзний І.В., судді: Стародуб О.П., Шарапа В.М. Ухвалою від 18 серпня 2020 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду заяву ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Верховного Суду від 29 жовтня 2018 року у справі №703/4523/16-а в частині посилання, як на виключну обставину, на рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року № 3-209/2018 (2413/18, 2807/19) залишено без розгляду та повернуто заявнику. Заяву ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Верховного Суду від 29 жовтня 2018 року у справі №703/4523/16-а в частині посилання, як на виключну обставину, на рішення Конституційного Суду України від 18 червня 2020 року №5-р(11)2020 залишено без руху, оскільки така подана з порушенням строків, встановлених пунктом 4 частини 1 статті 363 КАС України. На виконання вимог ухвали суду про залишення заяви про перегляд за виключними обставинами скаржник надав до суду клопотання про поновлення строку на подання заяви із зазначенням причин його пропуску. Ухвалою Верховного Суду від 28 вересня 2020 року поновлено ОСОБА_1 строк на звернення із заявою про перегляд постанови Верховного Суду від 29 жовтня 2018 року за виключними обставинами та відкрито провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Верховного Суду від 29 жовтня 2018 року у справі № 703/4523/16-а. У клопотанні про усунення недоліків заяви про перегляд за виключними обставинами судового рішення ОСОБА_1 заявлено відвід суддям: Стародубу О.П. та ОСОБА_2 . В обґрунтування заявленого відводу зазначив, що судді Стародуб О.П. та ОСОБА_2 не можуть приймати участь у розгляді цієї заяви про перегляд за виключними обставинами постанови Верховного Суду від 29 жовтня 2018 року у справі №703/4523/16-а, оскільки суддя Стародуб О.П. був у складі колегії суддів Верховного Суду, якою ухвалено постанову від 04 жовтня 2018 року у справі №703/2425/16-а, якою касаційну скаргу Смілянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області задоволено. Постанову Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 09 вересня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2016 року у справі № 703/2425/16-а скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 до Смілянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області про перерахунок пенсії відмовлено. Суддя Шарапа В.М. був у складі колегії суддів Верховного Суду, якою постановлено ухвалу від 23 липня 2020 року у справі № 703/4523/16-а, якою відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29 жовтня 2018 року у справі № 703/4523/16-а за позовом ОСОБА_1 до Смілянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення суми боргу та моральної шкоди. Таким чином, зазначені обставини викликають у заявника сумнів у неупередженості та об`єктивності суддів Стародуба О.П. та Шарапи В.М. Відповідно до частини 1 статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу. Згідно із частиною другою зазначеної статті суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу (щодо недопустимості повторної участі судді в розгляді адміністративної справи). Відповідно до частини 3 статті 39 КАС України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим. При розгляді та вирішенні вказаної заяви суд враховує наступне. Стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи утручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово "неупереджений" передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб`єктивної. Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції "неупередженість" ("безсторонність") судді", а тому під час з`ясування основних критеріїв неупередженості Суд вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з: (і) "об`єктивним критерієм", який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Тим часом вирішальною є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. (іі) "суб`єктивним критерієм", який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого. Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв`язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо). Водночас як указано в Бангалорських принципах поведінки судді від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року №2006/23, об`єктивність судді є потрібною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його ухвалення. Сприйняття об`єктивності визначається за допомогою критерію "розумного спостерігача". У разі, коли є підстави передбачати, що суддя є необ`єктивним (з різних причин) - це дискредитує суспільну довіру до судової влади. Тому суддя мусить уникати будь-яких дій, які дають підставу передбачати, що на його рішення можуть вплинути сторонні чинники, зокрема такі як зацікавленість у розв`язанні конкретної справи. З огляду на це навіть прояви неупередженості мають значення. Тому коли сторони стверджують про те, що судді недостатньо об`єктивні, питання про наявність фактичного упередження не має значення, адже "правосуддя не тільки має бути здійснене, але й сприйматися як очевидно і без сумніву здійснене". Іншими словами, коли виникає питання про відвід, значення має не те, чи справді у судді є усвідомлене або неусвідомлене упередження, а те, чи виникла б у розумної та належним способом поінформованої особи підозра про існування такого упередження. У цьому сенсі обґрунтована підозра в упередженості не просто заміняє докази, яких бракує, чи доказовий засіб для встановлення вірогідності неусвідомленого упередження, а є виявом пильнішої уваги до іміджу правосуддя, тобто домінантної зацікавленості громадськості в тому, щоб існувала впевненість у чесності процесу. Водночас колегія суддів підкреслює, що не може бути підставою для відводу суддів заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу. Слід відзначити, що наведені заявником доводи щодо сумнівів у неупередженості або об`єктивності суддів Стародуба О.П. та Шарапи В.М. мають суб`єктивний характер, оскільки зазначені ним обставини не свідчать про упередженість суддів та не ставлять під сумнів їх безсторонність. А незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (частини 4 статті 36 КАС України). За таких обставин заява ОСОБА_1 про відвід суддів Стародуба О.П. (який приймав участь у розгляді іншої справи (№703/2425/16-а) за позовом ОСОБА_1 ) та ОСОБА_2 (який був у складі колегії суддів Верховного Суду, яка постановила ухвалу про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за виключними обставинами у справі № 703/4523/16-а) від участі у розгляді заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами у справі №703/4523/16-а є необґрунтованою. Згідно з частиною 4 статті 40 КАС України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною 1 статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. За приписами частини 1 статті 31 КАС України визначення судді, а в разі колегіального розгляду - судді-доповідача для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою під час реєстрації документів, зазначених в частині 2 статті 18 цього Кодексу, а також в інших випадках визначення складу суду на будь-якій стадії судового процесу, з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, за принципом випадковості та в хронологічному порядку надходження справ. Керуючись статтями 36, 39, 40 КАС України, УХВАЛИВ: Визнати заяву ОСОБА_1 про відвід суддів: Стародуба О.П. та Шарапи В.М. від участі у справі №703/4523/16-а необґрунтованою. Передати заяву ОСОБА_1 про відвід суддів: Стародуба О.П. та Шарапи В.М. від участі у справі №703/4523/16-а до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає цю справу, в порядку, передбаченому КАС України, для вирішення питання про відвід. Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач І.В. Желєзний Судді: О.П. Стародуб В.М. Шарапа