Постанова 4805 № 285/1732/20

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №285/1732/20 Головуючий у 1-й інст. Коцюба О. М. Категорія ч.1 ст. 130 КУпАП Доповідач Бережна С. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 жовтня 2020 року м.Житомир Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду Бережна С.В., за участю секретарів Кошиль О.Ю., Велидчук І.М., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Сачка А.В., потерпілого ОСОБА_2 , розглянула у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції з Новоград-Волинським міськрайонним судом Житомирської області справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою з уточненнями ОСОБА_1 на постанову Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 28 липня 2020 року щодо нього за ч.1 ст.130, ст.124, ст.122-4 КУпАП, щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,- в с т а н о в и в: Постановою Новоград-Волинського районного суду Житомирської області від 28 липня 2020 року ОСОБА_1 визнано винним винним у вчиненні адміністративних правопорушень передбачених ст. 122-4, ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти адміністративне стягнення за цим законом у виді штрафу розміром 10200 (десять тисяч двісті)грн. 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Постановлено стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 420 грн. 40 коп. Згідно постанови суду, ОСОБА_1 10.05.2020 року о 23 год. 00 хв.,. на вул. Шевченка м. Новоград-Волинський керував автомобілем з явними ознаками алкогольного сп`яніння та від проходження огляду на стан сп`яніння в установленому законом порядку відмовився у присутності двох свідків, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Окрім цього, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем ВАЗ 1117, д.н.з. НОМЕР_1 , не вибравши безпечної швидкості, не оцінив дорожню обстановку скоїв зіткнення з припаркованим автомобілем Шкода НОМЕР_2 , внаслідок чого відбулась ДТП, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП. Здійснивши ДТП зник з місця пригоди, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122-4 КУпАП. На прийняте судом рішення ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, а справу закрити за відскутністю в його діях складу адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4, ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП. Посилається на те, що постанова суду є обґрунтованою та протиправною. Вказує, що суд значно відступив від принципів повноти та об`єктивнссті судового розгляду. Відповідно до наявних пояснень, він не керував транспортним засобом. Вищезазначені, свідчення та пояснення, він надавав в судовому засіданні, однак суд не звернув на це уваги. Згідно п.9 ч. 1 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення. Стаття 129-1 Конституції України передбачає, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Відповідно до ч. 2 ст. 8 Конституції України, норми Конституції України є нормами прямої дії. Відповідно ст. 278 Кодексу України про адміністративні правопорушення під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення суддя повинен перевірити чи правильно складений протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення. Відповідно до ст. 245 КУпАП суд повинен своєчасно, повно, всебічно та об`єктивно з`ясовувати обставини справи. Для правильного вирішення справи необхідно, щоб були дотримані вимоги щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбачені ст. 256 КУпАП. До апеляційної скарги ОСОБА_1 , його захисник Сачок А.В. подав уточнення, в яких вказує, що суд при розгляді справи не дотримався принципів повноти та об`єктивності судового розгляду. Не звернув увагу на те, що ОСОБА_1 вказував про те, що не керував транспортим засобом взагалі. Крім того працівники поліції не дотримались інструкції при складенні протоколів про адміністративне правопорушення, оскільки вони складені не за місцем вчинення дорожьо-транспортної пригоди, а в іншому місці, крім того працівники поліції не будучи на місці ДТП склали уявну схему, яка не співпадає з поясненнями потерпілого. Крім того стверджує, що жодним фото або відеоспостереженням не підтверджено, що саме ОСОБА_1 керував вказаним автомобілем, та що саме він врізався у припаркований автомобіль потерпілого. В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 та його захсиник ОСОБА_3 у повному обсязі підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги, надавши додаткові письмові пояснення до неї. ОСОБА_4 заперечив у повному обсязі проти задоволення апеляційної скарги. При цьому усі учасники судового розгляду, в тому числі і повторно допитані апеляційним судом свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у повному обсязі підтвердили усі пояснення, надані в суді першої інстанції. Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 та його захисника, які просили задовольнити апеляційну скаргу з уточненнями, доводи та пояснення потерпілого ОСОБА_2 , який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, заслухавши пояснення свідків, перевіривши та дослідивши матеріали справи та докази, наявні в них, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга з уточненнями підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами. При цьому відповідно до положень ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Положеннями ст.280 КУпАП зазначається, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. При цьому обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. В результаті апеляційного перегляду справи вбачається, що вирішуючи її, суд першої інстанції не в повній мірі врахував положень ст.ст.245, 252, 280 КУПАП щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи і вирішення її в точній відповідності з законом, та прийшов до помилкового висновку про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. При цьому висновков суду про винність ОСОБА_7 у вчиненні правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП є законним та обгрунтованим. Апеляційний суд прийшов до зазначених висновків, вихіодячи з наступного. Так, визнаючи ОСОБА_7 винним за ст.124 КУпАП, суд першої інстанції послався на пояснення ОСОБА_2 (потерпілого по справі), та свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , згідно яких судом встановлено факт вчинення дорожньо-транспортної пригоди за участю ОСОБА_7 у зв`язку з недотриманням саме безпечного інтервалу, відповідно до п.13.1 ПДР України згідно якого водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу. При цьому зазначені пояснення усі вказані особи в повному обсязі підтвердили в ході апеляційного розгляду справи, вони узгоджуються з іншими доказами в справі, аьтому на думку апеляційного суду цілком обгрунтовано взяті до уваги судом першої інстанції в підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, його участі в ДТП, залишення місця ДТП та при наявності ознак алкогольного сп`яніння відмови від проходження огляду на таке сп`яніння. Однак відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_7 інкримінується у вину порушення п.12.1. ПДР України, згідно якого під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху, водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним. Порушення зазначеного пункту ПДР України ОСОБА_1 згідно зазначеного вище протоколу про адміністративне правопорушення має причинно-наслідковий зв`язок з виникненням ДТП, за що передбачено відповідальність ст.124 КУпАП. Виходячи зі змісту статей 7, 254, 279 КУпАП провадження у справах про аміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника та межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності. У зв`язку з тим, що протокол про адміністративне правопорушення у відповідності до положень ст. 256 КУпАП є основним процесуальним документом, в якому зазначаються встановлені відповідним повноважним органом обставини правопорушення та зазначається його кваліфікація, саме на підставі та в межах протоколу уповноваженим на то органом здійснюється розгляд справи по суті, і виходити за межі обставин, зазначених в ньому , вказаний орган не може виходити. Разом з тим, встановивши, що обставини вчинення правопорушення із вказівкою конкретних осбтавин події правопорушення та зазначенням конкретного пункту ПДР України, порушення якого констатувалося відповідною посадовою особою, не підтверджуються наданими та дослідженими доказами, суд безпідставно, перебравши на себе функції та повноваження органу (посадової особи), який повинен встановлювати такі оставини та складати протокол, визнав ОСОБА_1 виним у вчиненні іншого пункту ПДР України при інших обставинах, ніж зазначені в потоколі . За таких обставин, встановлених під час судового засідання на підставі пояснень потерпілого та свідків, а також інспектора поліції та інших доказів, а саме частково схеми ДТП, видеозаписів та звукозаписів, долучених до матеріалів провадження, щодо порушення водієм ОСОБА_1 не п.12.1, а п.13.1 ПДР України, що стало причиною вчинення дтп, та обставин події данного правопорушення, встановлених у протоколі, суд першої інстанції помилково прийшов до висновку про неважливісь такої помилки, та відутність впливу такої помилки на кваліфікацію правопорушення, вийшовши таким чином за межі та обсяг обвинувачення, встановленого працівниками поліції, уповноваженими на зазначені дії. При цьому суд не звернув уваги на те, що ст. 124 КУпАП є бланкетною, тому обвинувачення у вичненні такого правопорушення повинно бути чітко зазначено в процессуальному документі, в данному випадку - в протоколі, з вказівкою на конкретні норми закону чи підзаконного нормативного акту, положення яких було порушено особою. Таким чином , апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 був учасником ДТП 10.05.2020 за участю його та потерпілого ОСОБА_2 , та залишив місце даної пригоди, однак не може погодитися з огляду на наведені обставини з висновками суду про доведеність його вини у вчиненні парвопорушення за ст. 124 КУпАП за вказаних в протоколі про адміністративне правопорушення обставин та кваліфікації його порушень ПДР України. При цьому апеляційні доводи про те, що ОСОБА_1 не керував автомобілем в той вечір взагалі, не знайшли свого підтвердження, спростовуються поясненнями потерпілого та свідків, відео та звукозаписами, долученими до матеріалів провадження, яким суд першої інстанції дава належну оцінку, та розцінюються апеляційним судом як захід захисту та намагання уникнути відповідальності. Однак що стосується такого доказу, як схема ДТП, то слід зазначити, що оскільки вона складена не за місцем ДТП, а за місцем зупинки автомобіля ОСОБА_1 на АДРЕСА_2 , - вона на переконання апеляційного суду не може бути в цілому беззаперечним доказом вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ст.124 КУпАП, оскільки не фіксує обстановки того місця, де вона саме і сталася . Разом з тим вказана схема може бути прийнятя як доказ в частині фіксування тих пошкоджень, які було отримано автомобілями в результаті ДТП, тим більш що вказані пошкодження підтверджуються також і поясненнями потерпілого, свідків та частково відео і звукозаписами, долученими до матеріалів справи. Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги щодо недоведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передаченого ст.124 КУпАП, є слушними, тому постанова суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню із закриття провадження за відсутністю в діях ОСОБА_8 складу даного правопорушення відповідно до п.1 ст. 247 КУпАП. Що стосується доводів апеляційної скарги з приводу скасування постанови суду за ст.122-4 КУпАП та ч.1 ст.130 КУпАП, то вони не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи. Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4, ч.1 ст.130 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується розглянутими в судовому засіданні доказами. Як вже зазначалося вище в даній постанові, не дивлячись на недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення за ст. 124 КУпАП, апеляційний суд погоджується з тим, що доведеним на підставі зазначених вище доказів (пояснень потерпілого, свідків, відеозапису та звукозапису, тощо…) є сам факт його участі в ДТП, а також того, що місце ДТП він залишив. У зв`язку з наведеним також є доведеним факт порушення ним вимог п. 2.10 ПДР України, яке виразилося в залишенні місця ДТП, тобто у вчиненні правопорушення за ст. 122-4 КУпАП. Що стосується висновків суду за ч.1 ст. 130 КУпАП, то вина ОСОБА_1 у вчиненні даного правопорушення підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ОБ№ 090510 від 11.05.2020 року, поясненнями свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , свідка ОСОБА_6 , в присутності яких ОСОБА_1 відмовився пройти огляд на стан сп`яніння, відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, та поясненнями самого ОСОБА_1 , який в судовому засіданні не заперечив факт відмови від проходження огляду стан сп`яніння, категорично заперечуючи лише факт керування транспортним засобом. Однак до таких заперечень щодо керування ОСОБА_1 транспортним засобом апеляційний суд відноситься критично, оскільки такі твердження спростовуються матеріалами справи та іншими доказами по справі в їх сукупності, про що йшлося вище в даній постанові апеляційного суду, і є на думку апеляційного суду способом захисту та намаганням уникнути відповідальності за вчинені правопорушення. При цьому доводи апелянта про те, що свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є заінтересованими в результатах розгляду, та їх пояснення не можно приймати до уваги, не знайшли свого підтвердження, оскільки хоча ОСОБА_5 і є батьком потерпілого ОСОБА_2 , а ОСОБА_6 його знайомою, разом з тим їх покази у повній мірі узгоджуються з іншими доказами в праві, є логічними та послідовними, та не спотворюють картину всіх подій того вечора. Крім того також слід зазначити, що той факт, що ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , будучи свідком та потерпілим по епізоду правопорушення за ст. 124 КУпАП, були залучені у якості свідків для фіксування відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння, не може бути підставою для ствердження про порушення працівниками поліції порядку огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 , оскільки факт відмови від проходження огляду останнім не оспорюється, а також повністю підтверджується відеозаписом з нагрудної камери поліцейського. При цьому слід також зауважити, що з досліджених як судом першої, так і судом апеляційної інстанції доказів, та як вбачається з пояснень і самого ОСОБА_1 , на час вимоги проходження огляду у останнього спостерігалися ознаки алкогольного сп`яніння, що також підтверджує законність такої вимоги з боку поліцейських. Посилання сторони захисту на відеозапис, отриманий з камер спостереження, розміщених на вулицям міста, з яких за словами захисника не вбачається проїзду автомобіля ОСОБА_1 у відповідний період відповідного перехрестя, який він повинен був би проїхати, якщо б дійсно вчинив ДЖТП на визначеному в протоколі місці, а саме на вул. Шевченка в м.Новоград-Волинському, не може бути покладений в основу рішення, оскільки такий відеозапис спростовується наведеними вище доказами, наявними в матеріалах справи, його пришвидшений режим також не може свідчити про однозначну достовірність наявної в ньому інформації. Таким чином сукупність наведених вище обставин та доказів в справі поза розумним сумнівом дає можливість стверджувати доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушень за ст. 122-4, ч.1 ст. 130 КУпАП. При цьому вимоги захисника на стадії апеляційного перегляду справи про повернення протоколів про адміністративні правопорушення до органів поліції для належного оформлення не відповідають положенням ст.ст. 278, 294 КУпАП, виходять за межі повноважень апеляційного суду при перегляді постанови суду першої інстанції, прийнятої в результаті розгляду таких протоколів. Підсумовуючи наведене, апеляціний суд вважає за необхідне, відповідно до пололежнь ст. 294 КУпАП, змінивши постанову суду першої інстанці, скасувавши її в частині визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, пердбаченого ст. 124 КупАП та закривши в цій частині провадження на підставі п.1 ст. 247 КУпаП, в решті постанову , а саме в частині визнання його винним у вчиненні правопорушень за ч.1 ст. 130, ст. 122-4 КУпАП та в частині призначення йому стягнення у відповідності до положень ст. 36 КУпАП в межах безальтернативної санкції ч.1 ст. 130 КУпаП залишити без змін. Керуючись ст. ст. 285, 294 КУпАП, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу з уточненнями ОСОБА_1 задовольнити частково. Постанову Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 28 липня 2020 року в частині визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КупАП, скасувати, провадження по справі в цій частині закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу правопорушення за ст. 124 КУпАП. В решті постанову Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 28 липня 2020 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.122-4, ч.1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення в порядку ст. 36 КУпАП у виді штрафу в розмірі 10200 грн. із позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, а також в частині стягнення на користь держави судового збору в ромірі 420,40 грн., - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя: