Постанова 4803 № 204/7975/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/32/20 Справа № 204/7975/19 Суддя у 1-й інстанції - Черкез Д. Л. Суддя у 2-й інстанції - Калініч Н. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 січня 2020 року м. Дніпро Суддя Дніпровського апеляційного суду Калініч Н.І., за участю особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Готвянського І.В., потерпілого ОСОБА_2 та його представника- адвоката Негробова О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу захисника Готвянського І.В. на постанову Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 03грудня 2019 року, якою: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого директором ПП «Такмет Груп», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , -визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4, ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення: -за ст. 122-4 КУпАП - штраф на користь держави в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян що дорівнює 255,00 гривень; -за ст. 124 КУпАП - позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 рік; -за ч. 1 ст. 130 КУпАП - штраф на користь держави у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює 10 200,00 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. На підставі ст. 36 КУпАП остаточно накладено стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює 10 200,00 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік та стягнуто судовий збір в розмірі 384 гривень 20 копійок, - В С Т А Н О В И Л А: Згідно викладених у постанові судді першої інстанції обставин, 03 листопада 2019 року, о 00.04 год., водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Volkswagen Passat, номерний знак НОМЕР_1 , по вул. Каверіна у м. Дніпрі, при виїзді на нерегульоване перехрестя з вул. Робочою, не надав перевагу в русі автомобілю Saab 9-3, номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , який рухався по головній дорозі та скоїв з ним зіткнення. При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Таким чином, своїми діями водій ОСОБА_1 порушив вимоги п. 16.11 Правил дорожнього руху, за що ст. 124 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність. Крім того, 03 листопада 2019 року, о 00.04 год., на перехресті вул. Робочої та вул. Каверіна у м. Дніпрі, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Volkswagen Passat, номерний знак НОМЕР_1 , здійснив зіткнення з автомобілем Saab 9-3, номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 та поїхав з місця ДТП, чим порушив п. 2.10а Правил дорожнього руху України, за що ст. 122-4 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність. Також, 03 листопада 2019 року, о 00.04 год., по вул. Каверіна у м. Дніпрі, водій ОСОБА_1 керував автомобілем Volkswagen Passat, номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився в присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність. Не погоджуючись з цим рішенням, захисник Готвянський І.В. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження по справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4, ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП. Обґрунтовуючи свою позицію в апеляційній скарзі, захисник зазначає, що відсутні докази щодо скоєння правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, оскільки у матеріалах справи відсутнє направлення ОСОБА_1 до медичного закладу для проходження огляду на стан сп`яніння, яке поліцейський повинен оформити у випадку відмови водія від проведення огляду на місці зупинки, або незгоди з результатами проходження огляду, що свідчить про те, що поліцейський на направляв ОСОБА_1 до медичного закладу. Крім того, відеозапис з нагрудної камери працівника поліції не є безперервним, на ньому відсутнє повне спілкування ОСОБА_1 , свідків, потерпілого з поліцією, що не може бути доказом щодо правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП. Щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, на думку сторони захисту, судом першої інстанції необґрунтовано не взято до уваги висновок експертного дослідження від 30.11. 2019 року, відповідно до якого водієві Saab 9-3- ОСОБА_2 не створювалася небезпечна обстановка та ОСОБА_2 мав технічну можливість шляхом гальмування запобігти зіткнення з автомобілем Volkswagen Passat, яким керував ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі захисником не наводяться доводи з приводу необґрунтованого притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122-4 КУпАП, а тому апеляційна інстанції позбавлена можливості перевірити доводи сторони захисту щодо рішення суду першої інстанції в частині притягнення до відповідальності за ст. 122-4 КУпАП. Вислухавши доповідь судді, думку особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та його захисника, які просили скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження по справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4, ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, думку потерпілого ОСОБА_2 та його представника - адвоката Негробова О.В., які вважали постанову суду першої інстанції законною та обґрунтованою, вислухавши пояснення експерта ОСОБА_3 дослідивши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги захисника , апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційних вимог. Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення. Перевіркою матеріалів справи встановлено, що суд першої інстанції належним чином з`ясував обставини справи, викладені в постанові висновки суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4, ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, ґрунтуються на доказах, що містяться в матеріалах даної справи. Вирішуючи питання про наявність підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4, ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд виходить з такого. На переконання суду апеляційної інстанції, вина ОСОБА_1 повністю підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи. Щодо скоєння правопорушення за ст. 124 КУпАП винуватість ОСОБА_1 підтверджується, зокрема: - протоколом про адміністративне правопорушення серії ОБ № 152487 від 03 листопада 2019 року, згідно якого встановлено, що 03 листопада 2019 року, о 00.04 год., водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Volkswagen Passat, номерний знак НОМЕР_1 , по вул. Каверіна у м. Дніпрі, при виїзді на нерегульоване перехрестя з вул. Робочою, не надав перевагу в русі автомобілю Saab 9-3, номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , який рухався по головній дорозі та скоїв з ним зіткнення. При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками; - фототаблицею з місця ДТП, з якої убачається пошкодження на автомобілі, - письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 03 листопада 2019 року, згідно яких 03 листопада 2019 року, о 00.04 год., він, керуючи транспортним засобом Saab 9-3, номерний знак НОМЕР_2 , рухався по вул. Робочій зі сторони вул. Уральської в сторону вул. Криворізької у середній смузі для руху. На перехресті вул. Робочої та вул. Каверіна його не пропустив водій автомобіля Volkswagen Passat, який перетинав вул. Робочу та вул. Каверіна, та здійснив зіткнення з його автомобілем, після чого покинув місце події. Він одразу викликав 102 та зібрав свідків. Поліція одразу знайшла винуватця події, які були підтверджені у судовому засіданні як першої, так і апеляційної інстанції. Дані покази ОСОБА_2 надавалися, як відразу після пригоди, так і при судовому розгляді та є послідовними. - рапортом командира взводу № 1 роти № 4 батальйону № 4 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Повзло О., з якого вбачається, що 03 листопада 2019 року під час несення служби у складі автопатруля «Легіон 411», сумісно з лейтенантом поліції Рабовим В. С., близько 00.05 год., було отримано виклик на службовий планшет про те, що на перехресті вул. Робочої та вул. Каверіна зіткнулись автомобіль Saab 9-3, номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 та автомобіль Volkswagen Passat, номерний знак НОМЕР_1 , який з місця ДТП зник. Через деякий час свідки даної пригоди виявили водія, який керував автомобілем Volkswagen Passat, номерний знак НОМЕР_1 . Під час спілкування з даним водієм, який був встановлений як ОСОБА_1 , останній пояснив, що після скоєння ДТП поїхав додому за адресою: вул. Каверіна, 26 та припаркував там свій автомобіль. Вказані пояснення були підтверджені у суді першої інстанції та вони не тільки не спростовують, а навпаки підтверджують покази потерпілого ОСОБА_2 - письмовими поясненнями свідка ОСОБА_5 від 03 листопада 2019 року, в яких зазначено, що 03 листопада 2019 року, о 00.04 год., він був свідком ДТП на вул. Робочій, в якій зіткнулись автомобілі Saab та Volkswagen Passat

136. Водій автомобіля Volkswagen Passat не пропустив автомобіль Saab 9-3. Коли він почав діставати водія автомобіля Volkswagen Passat, від нього був запах спиртного. Водій автомобіля Volkswagen Passat сів в автомобіль та почав тікати. Він його наздогнав та повернув на місце події. Вказані обставини були у судовому засіданні першої інстанції підтверджені свідком ОСОБА_5 , тобто суд безпосередньо допитав свідка, що знайшло своє відображення у постанові суду та вказаний доказ визнаний судом належним та допустимим. Що стосується саме схеми місця ДТП, то апеляційний суд враховує, що вказаний доказ має недоліки , однак вказана схема не спростовує факту розміщення доріг, якими рухалися водії події 03 листопада 2019 року, направлення руху кожного учасника ДТП та схема місця ДТП має позначки попереджувальних знаків, що не оспорювалося учасниками події ДТП при апеляційному розгляді, що було враховано судом при ухвалені рішення по суті. Апеляційний суд також вважає необґрунтованими доводи сторони захисту про відсутність доказів про скоєння ОСОБА_1 правопорушення за ст. 124 КУпАП, виходячи з наступного. Відповідно до п. 16.11 Правил дорожнього руху на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху. Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що вул. Каверіна є другорядною дорогою по відношенню до вул. Робочої у м. Дніпрі, що визнав і сам ОСОБА_1 . ОСОБА_1 , рухаючись по другорядній дорозі, не надав дорогу транспортному засобу під керуванням ОСОБА_2 , який рухався по головній дорозі, та наближаючись до перехрестя проїзних частин ОСОБА_1 не забезпечив безпеку дорожнього руху для інших учасників. Апеляційний суд погоджується з висновком суду про те, що настання події дорожньо-транспортної пригоди обумовлено саме зазначеними діями водія ОСОБА_1 , та не вбачає в діях водія ОСОБА_2 невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху, які б знаходились в причинному зв`язку з зіткненням автомобілів. Доводи захисника про необґрунтованість висновків суду щодо не врахування висновку експертного дослідження за результатами проведення дослідження обставин механізму ДТП № 10.1/054-Д від 30 листопада 2019 року, складений судовим експертом Драган В.М., апеляційний суд не може визнати слушними, оскільки вказаний висновок складений лише на підставі наданих стороною захисту вихідних даних, що позбавляло експерта провести всебічне та повне дослідження та надати обґрунтовані висновки. Якщо дослідити вихідні дані та надані експерту дані про обставини події, то слід зазначити, що за заявою захисника Готвянського І.В. в інтересах ОСОБА_1 було надано експерту дані, які не відповідають матеріалам провадження, а саме: у протоколі про адміністративне правопорушення зазначено об`єктивну сторону правопорушення, яка полягає у тому що, 03 листопада 2019 року, о 00.04 год., водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Volkswagen Passat, номерний знак НОМЕР_1 , по вул. Каверіна у м. Дніпрі, при виїзді на нерегульоване перехрестя з вул. Робочою, не надав перевагу в русі автомобілю Saab 9-3, номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , який рухався по головній дорозі та скоїв з ним зіткнення. При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Експерту же стороною захисту обставини події викладаються інакше, на розсуд захисника, а саме, що на перетині вул. Робочої з вул. Каверіна в м. Дніпро автомобіль Saab 9-3, під керуванням водія ОСОБА_2 зіткнувся з автомобілем Volkswagen Passat під керуванням водія ОСОБА_1 . Інші вихідні дані були надані тільки щодо водія ОСОБА_2 ( швидкість руху, момент виникнення небезпеки для руху водієві ОСОБА_2 ) та не надавалося будь- яких вихідних даних щодо водія ОСОБА_1 , який після події ДТП залишив місце ДТП та коли свідки повернули його на місце ДТП, відмовився надавати будь- які пояснення для повного дослідження працівниками поліції події ДТП. Враховуючи однобічність наданих експерту вихідних даних, суд першої інстанції обґрунтовано не визнав вказаний доказ належним та допустимим та не взяв до уваги висновки вказаного дослідження. З висновком суду першої інстанції погоджується апеляційний суд, оскільки при допиті експерта при апеляційному розгляді експертом ОСОБА_3 було зазначено , що до уваги експертом не бралися дані про швидкість руху автомобіля Volkswagen Passat , його розташування, оскільки експерту надавалася відстань, коли автомобіль Volkswagen Passat поновив рух то автомобіль Saab 9-3 перебував від місця зіткнення (10-20 м та 100 м.), однак вказані дані фактично не були встановлені судом. Крім того, експерту надавалися дані про допустимість швидкості руху- 50 км/год, що призвело до хибного висновку експерта про порушення вимог п.п. 12.4 та 12.9 ( б) водієм ОСОБА_2 ( а.п. 87) враховуючи що, ані схемою місця події, ані будь- якими іншими доказами, у тому числі показами сторін, не було зазначено про наявність на головній дорозі, якою рухався водій ОСОБА_2 дорожніх знаків 3.29, 3.31 Правил дорожнього руху України. Наведений письмовий доказ, наданий стороною захисту не може бути врахований судом апеляційної інстанції як належний та допустимий. Зокрема, вказаний висновок не містить відомостей про попередження експерта про кримінальну відповідальність в порядку ст.384 КК України за дачу завідомо неправдивого висновку, що викликає сумнів у його повноті, правильності та об`єктивності. Крім того, враховуючи викладене та зважаючи на те, що ретельний аналіз цього доказу вказує лише на те, що вищевказаний висновок експертного дослідження не ґрунтується на належних та достовірних вихідних даних, що узгоджуються з іншими доказами, зібраними у справі та не відповідає фактичним її обставинам, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає про те, що не враховує висновки експерта. Апеляційний суд, аналізуючи наявні докази зазначає, що крім того, у ході розгляду вказаної категорії у тому числі адміністративних проваджень, слід враховувати правові позиції ВСУ від 20 листопада 2014 року (справа № 5-18кс14) про те, що у випадку виникнення дорожньо-транспортної події за участю декількох водіїв наявність чи відсутність в їхніх діях складу злочину ( правопорушення) потребує встановлення причинного зв`язку між діянням (порушенням правил безпеки дорожнього руху) кожного з них та наслідками, що настали, тобто з`ясування ступені участі (внеску) кожного з них у спричиненні наслідку. На таку особливість у правозастосуванні орієнтує і Пленум Верховного Суду України у постанові від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті». У пункті 7 цієї постанови роз`яснено, що у випадках, коли передбачені статтею 286 КК суспільно небезпечні наслідки настали через порушення правил безпеки дорожнього руху двома або більше водіями транспортних засобів, суди повинні з`ясовувати характер порушень, які допустив кожен із них, а також чи не було причиною порушення зазначених правил одним водієм їх недодержання іншим і чи мав перший можливість уникнути дорожньо-транспортної події та її наслідків. При цьому треба мати на увазі, що за певних умов виключається кримінальна відповідальність особи, яка порушила правила дорожнього руху вимушено, через створення аварійної ситуації іншою особою, котра керувала транспортним засобом. Вказані правила застосовуються до адміністративних правопорушень за порушення правил безпеки дорожнього руху. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі Конвенція), яка є джерелом права в Україні кожному гарантовано право на справедливий суд. За своєю структурою стаття 6 Конвенції в частині першій встановлює загальні гарантії щодо справедливого судового розгляду при вирішені спору, пов`язаного з правами та обов`язками цивільного характеру, а також при визначенні обґрунтованості будь-якого висунутого особі кримінального обвинувачення, частина друга та третя статті 6 закріплюють гарантії особам при обвинувачені при вчиненні кримінального правопорушення. Виходячи з прецедентної практики Європейського Суду з прав людини, хоч і за національним законом ОСОБА_1 притягується до адміністративної відповідальності, йому пред`явлено «кримінальне обвинувачення» в його автономному розумінні Європейським Судом, яке повинно тлумачитися в світлі трьох критеріїв, а саме з урахуванням кваліфікації розгляду з точки зору внутрішньодержавного законодавства, його сутності і характеру, суворості потенційного покарання (пункт 51 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Михайлова проти Російської Федерації»). Зокрема, в даному випадку судом враховується, що адміністративне стягнення у виді штрафу, разом з позбавленням права керування транспортним засобом, мають каральний і стримуючий характер. На думку апеляційного суду, судом першої інстанції встановлено хто з водіїв та якими діями створив небезпечну дорожню обстановку, а далі - і аварійну ситуацію. Як правило, в причинному зв`язку з наслідками визнаються порушення правил безпеки руху з боку того водія, який створив аварійну ситуацію, хто з них мав більшу можливість уникнути зіткнення. Апеляційним судом також враховується положення пункту 1.4 ПДР, згідно з якими кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що інші учасники виконують ці Правила, тоді як водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Volkswagen Passat по вул. Каверіна при виїзді на нерегульоване перехрестя з вул.. Робочою, не надав перевагу в русі автомобілю Saab 9-3, номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , який рухався по головній дорозі та який мав переваги у русі. У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Згідно з п. 2.10а Правил дорожнього руху у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний, серед іншого, негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди, однак водій ОСОБА_1 покинув місце дорожньо-транспортної пригоди та відносно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122-4 КУпАП. Порушення ОСОБА_1 зазначеного пункту ПДР підтвердили свідки події - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які у судовому засіданні пояснили, що одразу після ДТП водій автомобіля Volkswagen Passat вийшов зі свого автомобіля та оглянув пошкодження автомобіля, та не зважаючи на те, що свідки повідомили йому що сталася ДТП, залишив місце пригоди. Факт залишення місця ДТП не оспорювалося при апеляційному розгляді ОСОБА_1 Щодо адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, то винуватість ОСОБА_1 підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії БД № 057690 від 03 листопада 2019 року, згідно якого встановлено, що 03 листопада 2019 року, о 00.04 год., по вул. Каверіна у м. Дніпрі, водій ОСОБА_1 керував автомобілем Volkswagen Passat, номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився в присутності двох свідків; Також, у водія ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, порушення мови. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку водій ОСОБА_1 відмовився в присутності двох свідків: ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , що було перевірено та підтверджено у суді першої інстанції та вказані покази свідків знайшли своє відображення у постанові суду. Так, з пояснень свідка ОСОБА_7 та ОСОБА_8 від 03 листопада 2019 року зазначено, що 03 листопада 2019 року, о 00.40 хв., вони були свідком того, як громадянин ОСОБА_1 у їх присутності відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку. Винуватість ОСОБА_1 підтверджується відеозаписом з нагрудного відеореєстратора інспектора Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області, на якому зафіксований факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, а також зафіксовано обставини спілкування з водієм та складання відносно водія ОСОБА_1 03 листопада 2019 року протоколів про адміністративні правопорушення за ст. 122-4, ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вказаний доказ визнаний також допустимим доказом та апеляційний суд не погоджується з доводами захисника, що вказаний відеозапис не відображає в повній мірі спілкування поліцейських та ОСОБА_1 , оскільки саме факт відмови від проходження огляду на стан сп`яніння зафіксовано та не спростовано іншими доказами по справі. На водія ОСОБА_1 було складено протокол за ст. 124, ст. 122-4 та ч. 1 ст. 130 КУпАП. Даного водія було відсторонено від керування автомобілем. Дана подія була зафіксована на нагрудний відео реєстратор ДМ 4737; Наявні у справі докази об`єктивно узгоджуються між собою, їх правильно покладено в обґрунтування висновків суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 . Не можна погодитися з доводами апеляційної скарги сторони захисту, про порушення вимог працівниками поліції щодо проходження огляду на стан сп`яніння, оскільки факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується показаннями свідка ОСОБА_5 , а також, допитаної в якості свідка командира взводу № 1 роти № 4 батальйону № 4 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Повзло О.В., які пояснили, що водій ОСОБА_1 відмовився проходити огляд на стан сп`яніння, як на місці події, так і в медичному закладі,що засвідчено поясненнями понятих: ОСОБА_8 та Зейналова що також підтверджується відеозаписом наявним в матеріалах справи. Жодних доказів того, що ОСОБА_1 виявляв бажання пройти огляд на стан сп`яніння на місці ДТП, як суду першої інстанції, так і під час апеляційного перегляду не встановлено, на відеозапису не убачається. Твердження в апеляційній скарзі захисника про те, що в матеріалах справи відсутнє направлення ОСОБА_1 для проходження огляду на стан сп`яніння, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки, як правильно зазначив суд першої інстанції, таке направлення, відповідно до Інструкції, складається лише після того, як особа у відношенні якої планується проведення огляду, надасть свою згоду на такий огляд та погодиться його пройти, тоді як, згідно вищенаведеного ОСОБА_1 такої згоди не надавав та відмовився від проходження у встановленому законом порядку проведення відносно нього огляду на стан алкогольного сп`яніння. Вказане направлення, як на то вказує захисник в апеляційній скарзі може бути надано особі, яка не погоджується з результатом огляду на стан сп`яніння на місці , що не було відносно подій, які розглядаються у даному провадженні. З урахуванням вищенаведеного, доводи апеляції захисника про порушення з боку працівників поліції проведення огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 , є безпідставними. Об`єктивних підстав ставити під сумнів достовірність викладених обставин суд апеляційної інстанції не вбачає. З урахуванням наведеного, доводи апеляційної скарги захисника щодо відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4, ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП, є безпідставними і спростовуються матеріалами справи. Доводи захисника про неповноту та необ`єктивність судового розгляду, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки суд розглянув справу на підставі наявних у матеріалах справи доказів, яких було достатньо для вирішення питання про винуватість ОСОБА_1 у вчинені адміністративних правопорушень за ст. 122-4, ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП. Доказів, які не досліджувались судом першої інстанції, апелянтом не надано. Порушень вимог закону, допущених судом першої інстанції, які б були підставою для скасування рішення суду, не вбачається. Докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення ОСОБА_1 , а тому апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню. Керуючись ст.294 КУпАП, суддя, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу захисника Готвянського І.В. в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 03грудня 2019 року, якою ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4, ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Дніпровського апеляційного суду Н.І. Калініч