Постанова 4857 № 1.380.2019.007002

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 жовтня 2020 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.007002 пров. № А/857/7575/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий-суддя Довга О.І., суддя Глушко І.В., суддя Запотічний І.І. секретар судового засідання Гнатик А.З. за участю представників сторін від позивача Поваляєв П.О. від відповідача Тістечко Ю.Я. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16.03.2020 (головуючий суддя Кузан Р.І., проголошено о 12:14:44 м. Львів, повний текст рішення складено 25.03.2020) у справі № 1.380.2019.007002 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів та картки відмови, - В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 (позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до Львівської митниці ДФС, Галицької митниці Держмитслужби (відповідач), в якому просив: визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA209000/2019/00469/2 від 11.10.2019; визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209190/2019/01151 від 11.10.2019. В обгрунтування позовних вимог позивач покликається на наступне. 30.09.2019 ТзОВ «Смарт Вей Логістика» в інтересах ОСОБА_1 подано до митного контролю митну декларацію №UA 209190/2019/063147 для здійснення митного оформлення імпортованого позивачем легкового автомобіля марки SKODA, модель OCTAVIA, рік виготовлення 2016, модельний рік 2016, дата першої реєстрації 22.06.2016, номер двигуна немає даних, номер кузова НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1598 см.куб., 81 kw., тип двигуна дизельний, повна маса 1815 кг., колісна форма 4х2, кількість сидячих місць включаючи водія 5, колір білий, країна походження Швейцарія (СН), призначений для використання по дорогах загального користування. Митну вартість заявлено згідно з п.1 ч.1 ст.57 Митного кодексу України за основним методом (за ціною договору), а саме 6600,00 швейцарських франків. При цьому зазначає, що під час здійснення митного оформлення позивач подав усі необхідні та достатні документи, передбачені ч.2 ст.53 Митного кодексу України, які чітко ідентифікували товар та містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Однак, відповідачем, за результатами перевірки митної декларації та доданих документів, винесено картку відмови у митному оформленні та рішення про коригування митної вартості, визначивши митну вартість заявленого товару за резервним методом. Як на підставу прийнятого рішення відповідач зазначив те, що у митного органу виникли сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом. Заявлена митна вартість автомобіля не підтверджена документально і не відповідає інформації щодо вартості даного транспортного засобу, яка згенерована АСАУР ДФС та складає 10950 євро. Відповідачем не обґрунтовано підстав застосування резервного методу визначення митної вартості, а також не враховано долучених декларантом документів. З метою подальшого розмитнення автомобіля позивачем сплачено всі митні платежі, виходячи із вартості 10950 EUR, що була визначена відповідачем. Проте, вважаючи, що оскаржуване рішення №UA209000/2019/00469/2 від 11.10.2019 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209190/2019/01151 від 11.10.2019, порушує його права та інтереси, позивач звернувся до суду з даним позовом з метою їх захисту. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16.03.2020 адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Львівської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA209000/2019/00469/2 від 11.10.2019. Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209190/2019/01151 від 11.10.2019. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу. З посиланням на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права апелянт просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким у задоволені позову відмовити повністю. Зокрема посилається на наступне. Відповідно до Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні митного контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом від 11.09.2015 № 689 та наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та переліку додаткових складових до ціни договору» зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 № 883/21195, у митного органу виникли сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки заявлена митна вартість товару не підтверджена документально і не відповідає інформації по вартості даного транспортного засобу, яка згенерована відповідно до АСАУР ДФС та складає 10950 євро. Представник апелянта зазначає, що до митного оформлення подані банківські документи, згідно з якими здійснено грошові перекази на суму 600,00 CHF від 18.09.2019 та 6000,00 CHF від 23.09.2019, проте не зрозуміло на підставі якого документу були здійснені грошові перекази. Окрім цього, апелянт зазначає, що власник автомобіля, вказаний у реєстраційному документі та продавець є різними особами, однак жодних документів про перехід права власності між цими особами не надано. Результатом проведеної письмової консультації щодо вибору методу визначення митної вартості товару митницею 11.10.2019 прийняте рішення №UA209000/2019/00469/2 про коригування митної вартості, митну вартість визначено на рівні 10950,00 EUR. За таких обставин вважає, що приймаючи рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови митний орган діяв у межах повноважень та на підставі вимог чинного законодавства, а тому підстав для їх скасування немає. Окрім зазначеного наголошує, що уповноваженою особою позивача 16.10.2019 подано нову мину декларацію №UA209190/2019/066178, у графі 43 якої поставлено « 6» тобто визначений декларантом метод визначення митної вартості за резервним методом. Таким чином, декларант самостійно визначив митну вартість транспортного засобу з урахуванням оскаржуваного рішення про коригування митної вартості та фактично погодився із митною вартістю, визначеною контролюючим органом. Представник позивача в судовому засіданні проти поданої апеляційної скарги заперечує. Представник апелянта підтримує вимоги апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така не підлягають задоволенню. Судом встановлено 24.09.2019 позивач придбав у нерезидента України у швейцарській фірмі «Auto Hamo GMBH» легковий автомобіль марки SKODA, модель OCTAVIA, рік виготовлення 2016, модельний рік 2016, дата першої реєстрації 22.06.2016, номер двигуна немає даних, номер кузова НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1598 см.куб., 81 kw., тип двигуна дизельний, повна маса 1815 кг., колісна форма 4х2, кількість сидячих місць включаючи водія 5, колір білий, країна походження Швейцарія (СН), призначений для використання по дорогах загального користування. Згідно з рахунком-фактурою №2269460-91 від 24.09.2019, виданим фірмою «Auto Hamo GMBH» (адреса: Бахсерштрассе 9/8162, Штайнмаур), вартість автомобіля становить 6600,00 франків (передоплата: 600 франків; доплата: 6000 франків). У вказаному рахунку також вказано, що суму «Оплачено». На підтвердження оплати за вказаний автомобіль позивачем долучено платіжні документи від 18.09.2019 про здійснення попередньої оплати в сумі 600,00 швейцарських франків та від 23.09.2019 про сплату 6000,00 швейцарських франків за імпортований автомобіль. 30.09.2019 декларантом - ТзОВ «Смарт Вей Логістика», в інтересах ОСОБА_1 , подано до митного контролю митну декларацію №UA 209190/2019/063147 для здійснення митного оформлення імпортованого товару. Під час митного оформлення декларантом заявлено митну вартість, згідно з п.1 ч.1 ст.57 Митного кодексу України за основним методом (за ціною договору), а саме 6600,00 франків. На підтвердження ціни товару декларантом надано рахунок-фактуру інвойс (Commercial invoice) б/н від 24.09.2019, супровідний документ TI (Dispatch note model TI) 1525519301 від 24.09.2019, декларацію про походження товару б/н від 24.09.2019, акт про проведення огляду (переогляду) товарів транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № UA20903/2019/81017 від 26.09.2019, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 18.07.2016, банківські платіжні документи, що підтверджують оплату б/н від 18.09.2019 та від 23.09.2019, некласифіковані документи - заява на розвантаження від 26.09.2019, паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України НОМЕР_3 від 30.01.2019, паспортний документ фізичної особи, що містить інформацію про місце постійного або тимчасового проживання на території України НОМЕР_4 від 05.08.2004. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості автомобіля Львівською митницею ДФС встановлено розбіжності та направлено декларанту письмову вимогу про необхідність надання додаткових документів. Позивачем додаткових документів Львівській митниці ДФС надано не було. 11.10.2019 відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2019/00469/2, відповідно до п.33 якого скориговано вартість автомобіля до 10950,00 Євро. На підставі вказаного рішення про коригування митної вартості товарів видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209190/2019/0115. Підставою прийняття картки відмови стало порушення декларантом умови декларування, передбачені п.1 п.8 ст.257 Митного кодексу України №4495-VI від 13.03.2012 та наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа» від 30.05.2012 №651), невірно розраховано митну вартість, неправильно заповнена графа 12,45 ВМД, МКУ №4495-VI від 13.03.2012 ст.54, п.6, п.п.1. На виконання вимог рішення про коригування декларантом ТзОВ «Смарт Вей Логістика» в інтересах ОСОБА_1 подано нову декларацію № UA209190/2019/066178 16.10.2019, де в графі 43 вказано код методу визначення вартості « 1. 6.» та сплачено податки, відповідно до відкоригованої митної вартості автомобіля з відстроченням платежів 16.10.2019, 15.01.2020. Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач з вказаним рішенням про коригування митної вартості товарів не погоджується, вважає його протиправним та таким, що суперечать поданим декларантом документам та нормам чинного законодавства. У зв`язку з цим вважає, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209190/2019/01151 від 11.10.2019 також є протиправною та підлягає скасуванню. Приймаючи рішення про задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що рішення Львівської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA209000/2019/00469/2 від 11.10.2019 не відповідає критеріям, визначеним у ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, адже таке прийняте не на підставі, не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а також необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття, відтак порушує права та законні інтереси позивача. Таким чином, картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209190/2019/01151 від 11.10.2019, на думку суду першої інстанції, теж слід визнати протиправною та скасувати. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступного. Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України. Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до частини першої статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Таким чином, методи визначення митної вартості товарів розділені на: а) основний; б) другорядні. Крім того, митним законодавством передбачена система другорядних методів. Суд звертає увагу на те, що пріоритетним до застосування є саме основний метод. Це, відповідно, обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу повинні застосовуватися методи, закріплені положеннями пункту 2 частини 1 статті 57 МК України, які застосовуються у субсидіарному порядку учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів. Про субсидіарний характер застосування другорядних методів свідчить зміст положень частини третьої статті 58 цього Кодексу. За правилами частини третьої статті 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. В той же час, відповідно до частини восьмої статті 57 МК України, у разі, якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Згідно зі статтею 64 МК України у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами та положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГATT). Разом з тим, відповідно до частини першої статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Таким чином, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб`єктом господарювання метод визначення такої вартості. Документами, які підтверджують митну вартість товарів визначено частиною другою статті 53 МК України. За правилами частини п`ятої статті 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Відтак, зі змісту статті 53 МК України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Дана норма кореспондує положенням частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи. Водночас частиною третьою статті 53 МК України встановлено, що у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Зі змісту рішення про коригування митної вартості товарів від 11.10.2019 судом встановлено, що у органу доходів і зборів виникли сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки заявлена митна вартість товару не підтверджена документально і не відповідає інформації по вартості даного транспортного засобу, яка згенерована АСАУР ДФС та складає 10950,00 Євро. Аналіз вказаних підстав в сукупності з поданими декларантом документами, дає підстави для висновку, що у митного органу не було підстав для витребування додаткових документів у декларанта для підтвердження заявленої митної вартості. Суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому позивачем, не була підтверджена, оскільки положення ст.53 МК України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару. В рахунку-фактурі (інвойсі) від 24.09.2019 вказано, що передоплата становить: 600 шв. франків та доплата: 6000 шв. франків, так разом з ПДВ сума становить 6600 шв. франків. Окрім цього, на вказаному рахунку-фактурі (інвойсі) наявний штамп «ОПЛАЧЕНО». Факт оплати за вказаний автомобіль у розмірі 6600 франків підтверджується наявними в матеріалах справи виписками з банку «ALIOR BANK», в яких зазначено: тип операції закордонний переказ-експрес, опис операції: оплата за а/м Шкода Октавія НОМЕР_1 . Суд також зазначає, що інформація у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу про особу-власника, яка є відмінною від тієї, що склала рахунок-фактуру, не впливає на числові значення складових митної вартості автомобіля, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар. Таким чином, розбіжності між власником транспортного засобу згідно з свідоцтвом про його реєстрацію № НОМЕР_2 від 18.07.2016 та особою, що його продала, судом до уваги не беруться, оскільки не обґрунтовують сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів та не містять об`єктивних даних, які підтверджуються документально та піддаються обчисленню щодо числової вартості транспортного засобу. Як слідує з матеріалів справи, єдиним джерелом інформації для визначення митної вартості використано ціну, за яку транспортний засіб визначеної марки, моделі, комплектації, пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції, визначену за результатами спрацювання АСАУР. Однак, суд зазначає, що рішення про коригування митної вартості товару не може ґрунтуватись виключно на інформації вказаної інформаційної системи ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Крім цього, така інформаційна система ДФС України не може відображати дійсну вартість імпортованого автомобіля з урахуванням його технічного стану та наявних пошкоджень. Так, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 МК України. В той же час, частиною шостою зазначеної статті передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. У відповідності до частин першої та другої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. Отже, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом. При цьому, орган доходів і зборів має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість. Водночас, приписи вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Наведе узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними в постановах суду по справах № 804/7761/15 від 22.10.2019 та № 809/1469/16 від 10.10.2019. Колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції, що твердження відповідача щодо відсутності у поданих до митного оформлення документах належних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена (підлягає сплаті) є безпідставним, оскільки розбіжності між вартістю транспортного засобу згідно з інформацією митниці та документами, доданими до митної декларації позивача на підтвердження митної вартості товару, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта, оскільки тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на органі доходів і зборів. Тому, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, окрім обґрунтування причин, через які заявлена декларантом митна вартість товару не може бути визнана відповідачем, орган доходів і зборів повинен був також навести пояснення щодо зроблених коригувань та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні нової митної вартості оцінюваного транспортного засобу із застосуванням резервного методу. Водночас, при обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів, орган доходів і зборів повинен почергово конкретизувати підстави незастосування таких методів. Крім того, митний орган зобов`язаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. Проте, в спірних рішеннях відсутнє обґрунтування відповідачем того, що зазначені недоліки впливають на митну вартість товару. При цьому, відсутність додатково витребуваних митницею документів не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за 1-м (основним) методом, що підтверджується наданими для митного оформлення документами. Неподання декларантом зазначених документів під час митного оформлення, за відсутності належного обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за вказаним методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом процедури коригування митної вартості. Відповідач в оскаржуваному рішенні та картці відмови не вказав на обставини, які обумовили виникнення у митного органу обґрунтованих сумнівів відносно не підтвердження чи невизначеності кількісних, вартісних і достовірних елементів митної вартості або відсутності хоча б однієї із їх складових, яка є обов`язковою при обчисленні такої вартості. Обов`язок доведення обґрунтованості такого сумніву митним органом констатований також в постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 809/278/17. Так, у постанові від 04.12.2018 у справі № 2а-17876/12/2670 Верховний Суд зазначив, що митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (статтею 53), заборонено. Суд зауважує, що згідно з приписами пунктів 2 та 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування. Відповідно до п.п.2, 4 ч.2 ст.55 Митного кодексу України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Відповідно до рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2019/00469/2 від 11.10.2019, у ньому зазначено, що джерелом інформації для визначення митної вартості використано середню ціну, за яку транспортний засіб визначеної марки, моделі, комплектації пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції, визначену за результатами спрацювання АСАУР. Митним органом не наведено жодного обґрунтування числового значення скоригованої митної вартості. Доводи відповідача про те, що підставою для коригування митної вартості товару слугувало спрацювання системи управління ризиками не заслуговують на увагу, з огляду на те, що спрацювання системи є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. В рішенні про коригування митної вартості товарів №UA209000/2019/00469/2 від 11.10.2019 зазначено лише про неможливість застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме: методу 2а (ст. 59 МК України) та методу 2б (ст.60 МК України) з причини відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МК України) та методу 2г (ст.63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів. Митну вартість визначено за резервним методом у зв`язку з наявністю у митного органу цінової інформації з системи АСАУР ДФС. Судом першої інстанції взято до уваги висновки №8161 експертного атотоварознавчого дослідження та автотоварознавчої експертизи по зверненню ОСОБА_1 від 30.10.2019, вартість не розмитненого автомобіля SKODA OCTAVIA COMBI ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , що ввезений на митну територію України 26.09.2019, визначеного в межах виконання дослідження, становила 133973,74 грн. (5057,75 євро). Відтак, митним органом не взято до уваги технічний стан транспортного засобу та його комплектацію, а тому визначена ним митна вартість ввезеного позивачем на митну територію України автомобіля є необґрунтованою. Вказане відповідає висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі №821/1617/18, від 21.12.2018 справа №815/1670/17 та від 07.08.2018 справа №808/1619/16. Відповідно до вказаної митної декларації, декларантом в графі 43 вказано метод визначення митної вартості - « 1» та метод визначення митної вартості, визначений за результатами її коригування митним органом « 6». Однак, в подальшому, згідно з аркушем коригування митної декларації від 16.10.2019 №UA209190/2019/066178, який складено 10.01.2020 посадовою особою митниці, митним органом самостійно відкориговано відомості в графі 43 митної декларації, та відображено лише 6-ий метод визначення митної вартості. З огляду на наведене, суд першої інстанції правомірно не взяв до уваги твердження відповідача про погодження позивачем резервного методу визначення митної вартості. Враховуючи визнання протиправним та скасування судом оскарженого рішення про коригування митної вартості товарів, яке слугувало підставою для прийняття спірної картки відмови у митному оформленні товарів, наявні підстави для визнання протиправною та скасування картки відмови в митному оформленні товарів. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову. Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції не встановив неправильного застосування норм матеріального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду першої інстанції у справі, якими позовні вимоги задоволено повністю. В порядку ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта. З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає. Керуючись статтями ст.139, ч.3 ст.243, ст.310, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд - П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16.03.2020 у справі № 1.380.2019.007002 без змін. Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя О. І. Довга судді І. В. Глушко І. І. Запотічний Повне судове рішення складено 22 жовтня 2020 року