Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/12017/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/12017/19 Суддя (судді) першої інстанції: Федорчук А.Б. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 жовтня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача: Беспалова О. О., суддів: Ключковича В. Ю., Парінова А.Б., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Чоповицької селищної ради Малинського району Житомирської області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 травня 2020 року у справі за позовом акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" до Чоповицького селищного голови Чоповицької селищної ради Малинівського району Філоненка Михайла Миколайовича, Чоповицької селищної ради Малинського району Житомирської області про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії,- В С Т А Н О В И В : Акціонерне товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-західна залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося з позовом до Чоповицького селищного голови Чоповицької селищної ради Малинського району Житомирської області Філоненка Михайла Миколайовича, Чоповицької селищної ради Малинського району Житомирської області, в якому просить: - визнати протиправною бездіяльність голови Чоповицької селищної ради Малинського району Житомирської області Філоненка Михайла Миколайовича та Чоповицької селищної ради Малинського району Житомирської області в частині не передбачення коштів на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян при розробці місцевого бюджету на 2018 рік та в частині невиконання вимог пункту 6 "Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2002 року № 256, а саме не реєстрації за період з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року додаткових зобов`язань за фактично надані послуги пільгового проїзду залізницею окремим категоріям громадян у приміському сполученні зі станцій та зупиночним пунктам, що розташовані в межах Чоповицької селищної ради Малинського району Житомирської області (Чоповицької селищної ради Малинського району Житомирської області (Чоповицької селищної об`єднаної територіальної громади); - стягнути з Чоповицької селищної ради Малинського району Житомирської області на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-західна залізниця" 275 534,02 грн. шкоди, заподіяної протиправною бездіяльністю у сумі витрат, які понесла залізниця на перевезення пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах за період з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року та 6 054,01 судових витрат. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 травня 2020 року позов Акціонерного товариства "Українська залізниця" задоволено. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги залишити без задоволення, вважаючи, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. До Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив зареєстрований 30.09.2020 р. за вх. № 36640, у якому позивач наголошує, що в апеляційній скарзі відповідач не наводить жодних підстав та доводів для спростування висновків та позиції суду. У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила таке. Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, Акціонерним товариством "Українська залізниця" впродовж 2018 року надавалися послуги по пільговому перевезенню окремих категорій громадян у приміському сполученні зі станцій та зупиночним пунктам, що розташовані в межах Чоповицької селищної ради Малинського району Житомирської області. Згідно наданих позивачем розрахунків заборгованості, позивачем за період з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року надано по пільговому перевезенню окремих категорій громадян у приміському сполученні на суму 275 534,02 грн. Позивач листом від 19 грудня 2017 року №ДН-4/01-4/1575 звертався до голови Чоповицької територіальної громади Філоненка М.М. щодо передбачення у місцевому бюджеті суми компенсацій за пільгові перевезення на 2018 рік коштів на прогнозному рівні 471,20 тис. грн. Крім того, на виконання вимог чинного законодавства представник позивача неодноразово звертався до відповідачів щодо підписання договору про порядок відшкодування витрат від перевезень окремих категорій громадян, що мають відповідні пільги, залізничним транспортом в приміському сполученні за рахунок коштів місцевого бюджету, так як це здійснювалось у попередні роки, але відповідач відмовився укласти договір. В подальшому, протягом 2018 року залізниця неодноразово зверталась до органів місцевої державної адміністрації з даним питанням, але відповідей не отримувала. Зважаючи на неможливість в односторонньому порядку відмовитись від виконання державної програми соціального захисту населення, залізниця протягом 2018 року здійснювала всі дії щодо виконання державної програми з надання послуг по перевезенню пільгових категорій громадян та обліку цих пасажирів. З 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року залізницею надано послуг по перевезенню пільгових категорій громадян на суму 275 534,02 грн. У відповідності до пункту 9 Порядку розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2009 року №1359, залізниця надсилала відповідні розрахункові та облікові документи, однак органами місцевої державної адміністрації не вчинялись дії щодо відшкодування збитків від перевезення пільгових категорій громадян. Таким чином, відповідач-2 при складанні місцевого бюджету по Малинському району на 2018 рік не передбачив коштів на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян залізничним транспортом; питання компенсацій залізниці вирішено не було, а відтак внаслідок протиправної бездіяльності відповідачів порушено право позивача на отримання компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян залізницею в повному розмірі, а тому позивач за захистом свого порушеного право звернувся з даним позовом до суду. Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною шостою статті 9 Закону України "Про залізничний транспорт" встановлено, що для захисту інтересів окремих категорій громадян на пасажирських перевезеннях, у тому числі приміських, можуть передбачатися пільгові тарифи. Збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг. Пільгове перевезення пасажирів залізничним транспортом передбачено законодавчими актами України. Відповідно до статті 102 Бюджетного кодексу України механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг визначає Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2002 року №256. Згідно з частиною першою статті 102 Бюджетного кодексу України видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті "б" пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Згідно пунктів 2, 3 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення, районних бюджетах, бюджетах об`єднаних територіальних громад на зазначені цілі. Забороняється фінансування місцевих програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету. Головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, об`єднаних територіальних громад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів). У відповідності з пунктами 5-8 Порядку головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісячно готують дані про нараховані суми щодо компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами-постачальниками відповідних соціальних послуг і направляють їх до фінансових органів місцевих державних адміністрацій. Фінансові органи місцевих виконавчих рад на підставі отриманих актів звіряння щомісячно надають органам Державного казначейства платіжні доручення щодо перерахування цих коштів на рахунки місцевих бюджетів. Отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються на рахунки головних розпорядників коштів, які здійснюють розрахунки з постачальниками соціальних послуг. Механізм розрахунку обсягів компенсаційних виплат залізницям за пільгові перевезення окремих категорій громадян, яким таке право надано законом, що здійснюються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, а також субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на зазначені цілі визначає Порядок розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, затверджений постаново Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2009 року №1359. Відповідно до пункту 2 цього Порядку до пільгових перевезень залізничним транспортом (далі - пільгові перевезення) належать безоплатні перевезення або перевезення окремих категорій громадян із знижкою, встановленою законодавством. Відповідно до пунктів 3 та 4 Порядку облік пільгових перевезень та визначення суми недоотриманих коштів від таких перевезень проводиться залізницями на підставі інформації автоматизованої системи керування пасажирськими перевезеннями та реєстраторів розрахункових операцій про оформлені та видані пасажирам безоплатні або пільгові проїзні документи (квитки). Сума недоотриманих коштів обчислюється в автоматизованому режимі під час оформлення кожного безоплатного та пільгового проїзного документа (квитка) як різниця між повною вартістю проїзду, встановленою згідно з діючими тарифами для відповідного виду сполучення, маршруту прямування, категорії поїзда та вагона, і вартістю проїзду, що сплачує пасажир відповідно до наданих пільг. Згідно з пунктом 5 Порядку інформація про оформлені та видані пасажирам безоплатні та пільгові проїзні документи (квитки) включається до місячної станційної звітності. У відповідності з пунктом 9 Порядку на підставі місячної станційної звітності залізниці складають облікову форму про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного або місцевих бюджетів, згідно з додатком. Для компенсації недоотриманих коштів облікова форма складається окремо для органу виконавчої влади, який є головним розпорядником бюджетних коштів, передбачених на цю мету державним бюджетом, та органу виконавчої влади, який є головним розпорядником коштів, виділених місцевим бюджетом. Залізниці не пізніше ніж 15 числа місяця наступного звітного періоду подають відповідним головним розпорядникам коштів рахунок на суму, яка підлягає компенсації, та облікові форми (пункт 10 Порядку). Головні розпорядники коштів, передбачених на компенсаційні виплати, після надходження їх на власні рахунки у п`ятиденний строк перераховують зазначені кошти відповідній залізниці (пункт 11 Порядку). Відповідно до частини першої статті 48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов`язань минулих років, довгострокових зобов`язань за енергосервісом, узятих на облік органами Казначейства України; щодо завдань (проектів) Національної програми інформатизації - після їх погодження з Генеральним державним замовником Національної програми інформатизації. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 23 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" місцева державна адміністрація на виконання повноважень в галузі соціального забезпечення та соціального захисту населення реалізує державну політику в галузі соціального забезпечення та соціального захисту соціально незахищених громадян - пенсіонерів, осіб з інвалідністю, одиноких непрацездатних, дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб із їх числа, одиноких матерів, багатодітних сімей, інших громадян, які внаслідок недостатньої матеріальної забезпеченості потребують допомоги та соціальної підтримки з боку держави. Сприяє розвитку їх соціального забезпечення, правильному і своєчасному призначенню і виплаті державних пенсій та допомоги, поданню адресної соціальної допомоги та підтримки, призначенню та виплаті цільової грошової допомоги, інших компенсаційних заходів соціального захисту; В галузі бюджету та фінансів місцева державна адміністрація, відповідно до статті 18 цього Закону складає, схвалює і подає на розгляд ради прогноз відповідного бюджету, складає і подає на затвердження ради проект відповідного бюджету та забезпечує його виконання; звітує перед відповідною радою про його виконання (пункт 1 статті 18 Закону); 2) подає в установленому порядку до органів виконавчої влади вищого рівня фінансові показники і пропозиції до проекту Державного бюджету України, пропозиції щодо обсягу коштів Державного бюджету України для їх розподілу між територіальними громадами, розмірів дотацій і субсидій, дані про зміни складу об`єктів, що підлягають бюджетному фінансуванню, баланс фінансових ресурсів для врахування їх при визначенні розмірів субвенцій, а також для бюджетного вирівнювання виходячи із забезпеченості мінімальних соціальних потреб; 3) отримує від усіх суб`єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності інформацію, передбачену актами законодавства для складання і виконання бюджету. Частинами четвертою - сьомою статті 75 Бюджетного кодексу України встановлено, що головні розпорядники бюджетних коштів організують розроблення бюджетних запитів для подання місцевим фінансовим органам у терміни та порядку, встановлені цими органами. Головні розпорядники бюджетних коштів забезпечують своєчасність, достовірність та зміст поданих місцевим фінансовим органам бюджетних запитів, які мають містити всю інформацію, необхідну для аналізу показників проекту місцевого бюджету, згідно з вимогами місцевих фінансових органів. Місцеві фінансові органи на будь-якому етапі складання і розгляду проектів місцевих бюджетів здійснюють аналіз бюджетного запиту, поданого головним розпорядником бюджетних коштів, з точки зору його відповідності меті, пріоритетності, а також дієвості та ефективності використання бюджетних коштів. На основі результатів аналізу керівник місцевого фінансового органу приймає рішення про включення бюджетного запиту до пропозиції проекту місцевого бюджету перед поданням його на розгляд відповідно Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевим державним адміністраціям, виконавчим органам відповідних місцевих рад. Виконавчі органи сільських, селищних, міських (міст районного значення) рад (крім виконавчих органів рад, для бюджетів територіальних громад яких у державному бюджеті визначаються міжбюджетні трансферти), районні державні адміністрації в містах Києві та Севастополі подають відповідно районним або міським фінансовим органам пропозиції щодо показників проектів відповідних бюджетів, визначених з урахуванням вимог частин третьої - п`ятої цієї статті. Територіальні громади сіл, селищ і міст можуть об`єднувати на договірних засадах кошти бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, організацій і установ з урахуванням статті 93 цього Кодексу. Відповідно до частини 7 статті 8 Закону України "Про добровільне об`єднання територіальних громад" під час проведення реорганізації юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад та їхніх виконавчих комітетів повноваження з управління справами таких юридичних осіб здійснює сільський, селищний, міський голова, обраний об`єднаною територіальною громадою. За поданням сільського, селищного, міського голови, обраного об`єднаною територіальною громадою, відповідна сільська, селищна, міська рада може утворити комісії для забезпечення виконання таким головою повноважень з управління справами юридичних осіб, що реорганізуються. Як вбачається з матерів справи та не спростовано апелянтом, позивач задля відшкодування коштів за перевезення пільгових категорій громадян вчиняв всі необхідні передбачені чинним законодавством дії, в той час, як відповідачі посилались то на відсутність обов`язку відшкодовувати витрати на перевезення пільговиків, наголошуючи при цьому саме на можливість відшкодування витрат за рахунок місцевих бюджетів на договірній основі, то на відсутність коштів у місцевому бюджеті та неможливість здійснення відшкодування внаслідок інших причин. Закон України "Про місцеві державні адміністрації", Бюджетний кодекс України, постанови Кабінету Міністрів України №256, №1359 визначають певний алгоритм дій для можливості здійснення місцевими органами влади заходів на відшкодування витрат на перевезення пільгових категорій громадян. Відповідачами не вчинялись дії щодо підписання з позивачем договорів про порядок відшкодування компенсаційних виплат за пільгове перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, не приймались рахунки за надані послуги, облікові форми та не підписувались акти звіряння розрахунків за надані послуги, відповідно, не відображалась інформація про фактично спожиті послуги з пільгового перевезення окремих категорій громадян та суми заборгованості. Зважаючи на обставини цієї справи у взаємозв`язку з наведеними правовими положеннями, колегія суддів приходить до висновку, що не підписавши договір про відшкодування витрат за перевезення пільгової категорії громадян залізничним транспортом та не відшкодувавши позивачу понесені витрати, відповідач-2 допустив протиправну бездіяльність щодо ухилення від виконання обов`язку, покладеного на нього чинним законодавством. За таких обставин права позивача порушені, адже позивач позбавлений можливості отримати суму у розмірі 275 534,02 грн. на відшкодування витрат за пільгове перевезення окремих категорій громадян, що по суті, є втратами підприємства, які воно понесло, надавши послуги з перевезення пільговиків. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 27 червня 2019 року у справі № 826/8236/17. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності та обґрунтованості позовних вимог. Відтак, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції. Згідно з положеннями ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, що, на думку колегії апеляційного адміністративного суду, дотримано судом першої інстанції. Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. У відповідності до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні. Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Чоповицької селищної ради Малинського району Житомирської області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 травня 2020 року у справі за позовом акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" до Чоповицького селищного голови Чоповицької селищної ради Малинівського району Філоненка Михайла Миколайовича, Чоповицької селищної ради Малинського району Житомирської області про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 травня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України. Суддя-доповідач О. О. Беспалов Суддя В. Ю. Ключкович Суддя А.Б. Парінова (Повний текст постанови складено 22.10.2020 р.)