Постанова 4855 № 826/14416/16

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/14416/16 Суддя (судді) першої інстанції: Чудак О.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 жовтня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача: Беспалова О. О., суддів: Парінова А.Б., Ключковича В. Ю., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 липня 2020 року (місце ухвалення: місто Київ, час ухвалення: не зазначений, дата складання повного тексту: 17.07.2020) у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства "Банкомзв`язок" до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,- В С Т А Н О В И В : Приватне акціонерне товариство "Банкомзв`язок" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0043321203 від 14.06.2016. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 липня 2020 року вказаний позов задоволено повністю. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує посиланням на заниження позивачем розміру зобов`язання із сплати орендної плати, а відтак спірне податкове повідомлення-рішення є правомірним та скасуванню не підлягає. До Шостого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу не надходив. У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного. Як вбачається з матерів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, приватним акціонерним товариством "Банкомзв`язок" використовується земельна ділянка, яка розташована за адресою: м. Київ, пр. Академіка Глушкова, 13/2, площею 35899 кв.м. на підставі договору оренди укладеного 27.12.1999 між позивачем та Київською міською радою. Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві 19.05.2016 року проведено камеральну перевірку приватного акціонерного товариства "Банкомзв`язок" з питання дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати орендної плати позивачем за період з 01.05.2013 по 31.12.2013, за результатами якої складений акт від 19.05.2016 № 566/26-50-15-03-17/19353391. Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог статті 21 Закону України "Про оренду землі", підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України та встановлено заниження податкового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб за звітні періоди травень-грудень 2013 року у загальній сумі 1 247 762,55 грн. 03.06.2016 позивачем направлені відповідачеві заперечення №540 на акт перевірки, які листом від 13.06.2016 за № 7245/26-50-12-03-10 залишені без розгляду у зв`язку із пропущенням строку подачі заперечень на акт перевірки. На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.06.2016 № 0043321203, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання з орендної плати у сумі 1 247 762,55 грн та застосовані штрафні (фінансові) санкції згідно у сумі 311 940,63 грн. Позивач оскаржив податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку, однак рішенням ГУ ДФС у м. Києві від 25.08.2016 за № 19136/10/26-15-10-02-16 скарга позивача залишена без задоволення. Не погоджуючись із зазначеними рішеннями позивач звернувся до суду. Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до пункту 286.2 статті 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі. Податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України (в редакції, чинній на момент проведення перевірки) встановлено право контролюючих органів проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення. Згідно із вимогами пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України встановлено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального. За змістом пункту 76.1 статті 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова. Отже, камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених пунктом 75.1 статті 75 ПК України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника. Тобто, перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється. Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування). Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків (абзац перший підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України). На відміну від камеральної перевірки, документальна перевірка потребує наявності наказу про її призначення та обов`язкового доведення до відома платника податків про дату та місце її проведення, пред`явлення направлення на перевірку. Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 24.04.2018 у справі № 803/1338/17, від 13.06.2018 у справі № 826/623/13-а. Як вірно встановлено судом першої інстанції, предметом камеральної перевірки позивача, за результатом якої складено акт від 19.05.2016 № 566/26-50-15-03-17/19353391, було питання щодо розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, тобто питання, яке у відповідності до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України має перевірятися податковим органом шляхом проведення документальної перевірки, проведенню якої має передувати видача відповідного наказу та повідомлення платника податків. Відтак, вказана камеральна перевірка охопила питання, які не входить до предмету камеральної перевірки, що свідчить про її незаконність. Більш того, як вірно встановлено судом першої інстанції, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.07.2017 у справі № 826/14382/16, яка набрала законної сили 17.10.2017, визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві щодо проведення камеральної перевірки ПрАТ "Банкомзв`язок" з питання дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати орендної плати за період з 01.05.2013 по 31.12.2013, за результатом якої складено акт перевірки від 19.05.2016 № 566/26-50-15-03-17/19353391, на підставі якого винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Крім того, зазначеним рішенням суду встановлено, що 19.05.2016 відповідач провів камеральну перевірку податкової декларації ПрАТ "Банкомзв`язок" з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) для орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності за 2013 рік поза межами граничних строків, визначених статтею 102 ПК України, а тому такі дії відповідача є протиправними. Відтак, суд першої інстанції, враховуючи приписи частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов обґрунтованого висновку що нормами Податкового кодексу України встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. Невиконання вимог пункту 78.1 статті 78 та пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої. Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду України від 16 лютого 2016 року у справі № 826/12651/14, від 27 січня 2015 року у справі № 21-425а14 та у постановах Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі № 826/500/15, від 17 березня 2018 року у справі № 1570/7146/12, від 24 жовтня 2018 року у справі № 808/1746/15, від 04 лютого 2019 року у справі 807/242/14, від 11 липня 2019 року у справі № 804/8855/14, яка врахована судом першої інстанції. Акт податкової перевірки як основний носій доказової інформації щодо встановлених контролюючим органом податкових правопорушень складений внаслідок проведення незаконної перевірки, а тому прийняті на підставі такого акта податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню. Суд погоджується з висновком суду першої інстанцій, що з урахуванням встановлених обставин у рішенні Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.07.2017 у справі № 826/14382/16, яке набрало законної сили, невиконання податковим органом вимог Податкового кодексу України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої. Відтак, визнання протиправними дій відповідача щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача є безумовною підставою для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, прийнятого за результатами такої перевірки. Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують позицію суду першої інстанції та відхиляються колегією суддів за необґрунтованістю. Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. У відповідності до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні. Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 липня 2020 року у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства "Банкомзв`язок" до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 липня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України. Суддя-доповідач О. О. Беспалов Суддя В. Ю. Ключкович Суддя А.Б. Парінов (Повний текст постанови складено 22.10.2020 р.)