Постанова 4854 № 420/5011/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 23 вересня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/5011/20 Головуючий в 1 інстанції: Радчук А.А. Дата і місце ухвалення 03.07.2020р., м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Бойка А.В., суддів: Федусика А.Г, Шевчук О.А., за участю секретаря - Андрушкевич М.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 липня 2020 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм Опт-Сервіс" до Головного управління ДПС в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень, - В С Т А Н О В И В: Товариство з обмеженою відповідальністю «Прайм Опт-Сервіс» звернулось до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило: визнати протиправними та скасувати податкові-повідомлення рішення №0000270402, №0000260402 від 24.02.2020 року та зобов`язати Головне управління ДПС в Одеській області внести в Реєстр заяв про повернення сум бюджетного відшкодування дані щодо узгодження суми бюджетного відшкодування ТОВ Прайм Опт-Сервіс у розмірі 23 198 243 грн. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03.07.2020 року позов задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано податкове-повідомлення рішення №0000270402 від 24.02.2020 року, видане ГУ ДПС в Одеській області. Визнано протиправним і скасовано податкове-повідомлення рішення №0000260402 від 24.02.2020 року, видане ГУ ДПС в Одеській області. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій посилалось на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин по справі. В поданій апеляційній скарзі апелянт зазначив, що питання втрати та відновлення втрачених документів врегульовано не лише Податковим органом, а також іншими нормативно-правовими актами, зокрема, Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом МФУ від 24.05.1995 року №

88. Так, податковий орган посилався на те, що відповідно до вказаного вище Положення для встановлення переліку відсутніх документів та розслідування причин їх пропажі або знищення, керівник зобов`язаний наказом призначити комісію, результати роботи якої оформляються актом, який затверджується керівником підприємства, установи. Копія акта у такому випадку надсилається органу, в сфері управління якого перебуває підприємство, установа, а також територіальному органу центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску, - підприємствами та місцевому фінансовому органу - установами, в 10-денний строк. Відповідач посилається на те, що позивачем не було дотримано вказаних вимог Положення, відповідний акт не складався та до контролюючого органу не надсилався. З огляду на зазначене відповідач вважає, що у податкового органу не було підстав для зупинення перевірки. Апелянт посилається на те, що платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Апелянт вказував на те, що в ході проведення перевірки встановити фактичну наявність залишків товарно-матеріальних цінностей та їх відповідність даним бухгалтерського обліку не виявилось можливим, оскільки підприємством інвентаризація із залученням перевіряючих та самостійно не проводилась. Відповідач вважає, що оскільки під час проведення перевірки посадовими особами позивача не надано будь-яких письмових пояснень та не надано первинних документів, висновки акту є правомірними, а податкові повідомлення-рішення прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства. У зв`язку з вказаним Головне управління ДПС в Одеській області просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03.07.2020 року та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог. Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказу від 17.01.2020 року №99, відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 та пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПК України, Головним управлінням ДПС в Одеській області в період з 04.02.2020 року по 10.02.2020 року було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Прайм Опт-Сервіс» з питання законності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. та визначеного в додатку 3 до декларації з ПДВ за листопад 2019 року. За результатами проведеної перевірки контролюючим органом складено акт № 74/15-32-04-02/43053951 від 13.02.2020 року, в якому вказано на допущення ТОВ «Прайм Опт-Сервіс» порушення пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1, 44.6 ст. 44 пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 189.1, абзацу г) п. 198.5 ст. 198, п. 200.1, абзацу б) та абзацу в) п. 200.4 ст. 200, п. 201.14 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого ТОВ «Прайм Опт-Сервіс» занижено податкові зобов`язання з ПДВ, що призвело до завищення від`ємного значення (р. 19 декларації з ПДВ) з ПДВ за листопад 2019 року у розмірі 23 609 810 грн., що відповідно призвело до завищення суми бюджетного відшкодування заявленого на рахунок платника у банку (відображеного у рядку 20.2.1 декларації з ПДВ за листопад 2019 року) у розмірі 23 198 243 грн. та завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.21 декларації з ПДВ) за листопад 2019 року у сумі 411 567 грн. В акті перевірки контролюючий орган зазначив, що 04.02.2020 року, в ході проведення перевірки, директору ТОВ «Прайм Опт-Сервіс» було вручено запит про надання оригіналів документів та призначення (проведення) інвентаризації основних засобів та товарно-матеріальних цінностей щодо наявності залишків ТМЦ на складі, які є підставою для нарахування від`ємного значення з ПДВ, яке у подальшому було заявлено до бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок підприємства по декларації з ПДВ за листопад 2019 року. Однак, в ході проведення перевірки оригінали (засвідчені копії) первинних документів, які є підставою для нарахування від`ємного значення з ПДВ, яке у подальшому було заявлено до бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок підприємства по декларації з ПДВ за листопад 2019 року посадовими/уповноваженими особами ТОВ «Прайм Опт-Сервіс» не надано, також посадовими особами підприємства інформація про втрату оригіналів первинних документів не надавалась. У зв`язку з вказаним посадовими особами контролюючого органу були складені акти від 05.02.2020 року № 49/15-32-04-02, від 06.02.2020 року № 53/15-32-04-02, від 07.02.2020 року № 54/15-32-04-02, від 10.02.2020 року № 57/15-32-04-02. Також вказано, що співробітниками управління по роботі з податковим боргом ГУ ДПС в Одеській області в ході проведення позапланової документальної перевірки у відповідності до п.п. 20.1.9 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, ТОВ «Прайм Опт-Сервіс» був наданий запит від 05.02.2020 року №14/15-32-10-03-37 про надання документів з метою обстеження складських приміщень та проведення інвентаризації основних засобів та товарно-матеріальних цінностей в ході перевірки. Листом від 05.02.2020 року ТОВ «Прайм Опт-Сервіс» повідомило, що наказом від 03.01.2020 року № 03/01/-20П було проведено самостійно інвентаризацію майна підприємства. Додатково повідомлено, що обстеження складських приміщень призначено на 10.02.2020 року. Однак, в подальшому листом від 10.02.2020 року повідомлено, що обстеження майна та складських приміщень підприємства неможливо провести у зв`язку із захворюванням керівника. Контролюючий орган в акті перевірки зазначив, що відповідно встановити фактичну наявність залишків товарно-матеріальних цінностей та їх відповідність даним бухгалтерського обліку неможливо, оскільки підприємством інвентаризація із залученням перевіряючих та самостійно не проводилась та, відповідно, не надані у ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки документи, що підтверджують проведення інвентаризації, тощо. При цьому, вказано на неможливість перевірки операцій з постачання (вивезення, ввезення) послуг та перевірки фактичності операцій з придбання та зберігання товарно-матеріальних цінностей, в тому числі не реалізованих на час проведення перевірки, з огляду на ненадання первинних та інших документів стосовно фінансово-господарської діяльності. Контролюючим органом встановлено, що довідки за формою 20-ОПП (Про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність) не подавались, що свідчить, на думку відповідача, про відсутність у товариства власних чи орендованих складських приміщень, де могли б зберігатись імпортовані та придбані на митній території товари. На думу відповідача, відсутність первинних документів, необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності свідчить про неможливість здійснення платником податків операцій з урахуванням часу, місця знаходження платника, його майна та обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для підприємницької діяльності. Контролюючий орган дійшов висновку про відсутність господарської діяльності, наміру одержати економічний ефект по реалізації товарно-матеріальних цінностей на адресу нерезидентів або резидентів України та відсутність права на відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок підприємства по декларації з ПДВ за листопад 2019 року. Також відповідач зазначив, що залишки придбаних ТОВ «Прайм Опт-Сервіс» товарів не використовувались у господарській діяльності, але і не залишились у підприємства, у зв`язку з їх відсутністю (підтверджуючі фінансово-господарські документи не надано, інвентаризацію не проведено). Відсутність наявних залишків придбаного товару, на думку відповідача, свідчить про їх реалізацію без відображення в регістрах бухгалтерського обліку та у податковій звітності або відсутність їх зв`язку з господарською діяльністю підприємства при відсутності фінансового результату. З огляду на викладене, податковий орган дійшов висновку про заниження підприємством зобов`язань з податку на додану вартість, що призвело до завищення від`ємного значення з ПДВ за листопад 2019 року та, відповідно, до завищення суми бюджетного відшкодування заявленого на рахунок платника у банку та завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за листопад 2019 року. На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.02.2020 року № 0000260402, яким позивачу за порушення пп.14.1.18 п.14.1 ст.14, п.44.1, 44.6 ст.44, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.189.1 ст.189, абзацу г) п.198.5 ст.198, п.200.1, абзацу б) та абзацу в) п.200.4 ст.200, п.201.14 ст.201 Податкового кодексу України зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на поточний рахунок платника за листопад 2019 року на 23 198 243 грн. та застосовано штрафні санкції на суму 5 799 561 грн.; та податкове повідомлення-рішення від 24.02.2020 року № 0000270402, яким позивачу за порушення пп.14.1.18 п.14.1 ст.14, п.44.1, 44.6 ст.44, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.189.1 ст.189, абзацу г) п.198.5 ст.198, п.200.1, абзацу б) та абзацу в) п.200.4 ст.200, п.201.14 ст.201 Податкового кодексу України зменшено розмір від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітною (податкового) періоду за листопад 2019 року у сумі 411 567 грн. Не погоджуючись з прийнятими Головним управлінням ДПС в Одеській області податковими повідомленнями-рішеннями від 24.02.2020 року, позивач оскаржив їх до суду першої інстанції. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог ТОВ «Прайм Опт-Сервіс», з огляду на наступне: Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України). Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України визначено, що контролюючий орган має право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення. Статтею 75 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальною перевіркою, відповідно до п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України, вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка. Згідно п. 78.4 ПК України передбачено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки. Статтею 78 ПК України визначено підстави, за наявності хоча б однієї з яких здійснюється документальна позапланова перевірка. Як вбачається з матеріалів справи, у період з 04.02.2020 року по 10.02.2020 року Головним управлінням ДПС в Одеській області була проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ «Прайм Опт-Сервіс» на підставі п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПК України, предметом якої було питання законності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. та визначеного в додатку 3 до декларації з ПДВ за листопад 2019 року (податкова декларація з податку на додану вартість від 20.12.2019 року). З матеріалів справи встановлено, та не заперечувалось сторонами, що ТОВ «Прайм Опт-Сервіс» було подано до Головного управління ДПС в Одеській області податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2019 року (від 20.12.2019 року № 9306948218) разом із розрахунком суми бюджетного відшкодування ПДВ (додаток) 3 до декларації з ПДВ, а також уточнюючі розрахунки податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок. Згідно поданої декларації, сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, відображена у рядку 20.2.1 декларації, сформована з урахуванням залишку від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту, нарахованої за попередні звітні (податкові) періоди, у загальній сумі 23 198 243 грн., у тому числі: листопад 2019 року - 23 198 243 грн. В акті перевірки податковий орган посилався на те, що в ході перевірки позивачем не були надані первинні документи, які стали підставою для нарахування від`ємного значення з ПДВ, яке в подальшому було заявлено до бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок платника податків по декларації з ПДВ за листопад 2019 року. Посилаючись на п. 44.6 ст. 44 ПК України, контролюючий орган дійшов висновку, що такі документи були відсутні у платника податків на час складення податкової звітності. Надаючи оцінку висновку контролюючого органу про порушення ТОВ «Прайм Опт-Сервіс» норм пп.14.1.18 п.14.1 ст.14, п.44.1, 44.6 ст.44, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.189.1 ст.189, абзацу г) п.198.5 ст.198, п.200.1, абзацу б) та абзацу в) п.200.4 ст.200, п.201.14 ст.201 Податкового кодексу України, колегія суддів зазначає наступне: Пунктом 85.2 статті 85 ПК України встановлено, що платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки. Згідно п. 44.1 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Відповідно до п. 44.3 ст. 44 ПК України, платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності. При цьому, пунктом 44.5 статті 44 ПК України визначено, що у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов`язаний у п`ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації. Платник податків зобов`язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу. У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків. Отже, наведеними нормами передбачено обов`язок платника податків вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, а також надавати посадовим особам контролюючого органу документи, необхідні для проведення контролюючим органом перевірки. В свою чергу, лише у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності (п. 44.6 ст. 44 ПК України). В ході розгляду справи встановлено, що листом від 16.01.2020 року № 004/01/20 ТОВ «Прайм Опт-Сервіс» повідомило ГУ ДПС в Одеській області про втрату документів бухгалтерського та податкового обліку (податкові накладні, видаткові накладні, витратні накладні, договори, контракти, ТТН, ГТД, інвойси, виписки з банку, реєстри складського обліку, тощо) за період з 03.09.2019 року по теперішній час (т. 1 а.с. 91). До вищезазначеного листа позивачем було надано лист Приморського відділу поліції в м. Одесі ГУНП в Одеській області від 15.01.2020 року №36/ЄО 1994, відповідно до якого звернення ТОВ «Прайм Опт-Сервіс» зареєстровано в Журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події Приморського ВП у м. Одесі ГУНП в Одеській області за № 1994. Вказаний лист, копія якого надана позивачем до суду, містить вхідний штамп Головного управління ДПС в Одеській області із зазначенням дати отримання - 16.01.2020 року. Таким чином, позивачем 16.01.2020 року було повідомлено контролюючий орган про втрату документів, на підставі яких формувались показники податкової звітності підприємства, а тому надати їх до перевірки, яка проводилась у період з 04.02.2020 року по 10.02.2020 року, товариство не мало можливості. Також у вказаному листі органом поліції повідомлено, що в ході проведення перевірки за вказаним зверненням співробітниками Приморського ВП в м. Одесі було проведено ряд заходів, спрямованих на встановлення місцезнаходження втрачених документів ТОВ «Прайм Опт-Сервіс» за період з 03.09.2019 року по теперішній час, але встановити їх місцезнаходження не надалось можливим (т. 1 а.с. 92). Дослідивши вказані вище докази, подані позивачем, колегія суддів вважає, що в даному випадку товариством було дотримано вимоги пункту 44.5 статті 44 ПК України та повідомлено контролюючий орган за місцем обліку у встановленому чинним законодавством порядку про втрату документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті. При цьому, доказів, які б спростовували повідомлення позивачем 16.01.2020 року контролюючий орган про втрату документів, відповідачем не надано. З матеріалів справи вбачається, що 17.01.2020 року ГУ ДПС в Одеській області прийняло наказ № 99 про проведення позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ «Прайм Опт-Сервіс». При цьому, не зважаючи на факт повідомлення позивачем про втрату документів, ГУ ДПС в Одеській області не було вжито заходів, передбачених п. 44.5 ст. 44 ПК України, по перенесенню термінів проведення перевірки та надання підприємству можливості відновити втрачені документи. Посилання апелянта на недотримання позивачем вимог п. 6.10 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом МФУ від 24.05.1995 року № 88, згідно з яким у випадку втрати документів керівник підприємства призначає комісію для встановлення переліку відсутніх документів та розслідування причин їх пропажі, та посилання не надання акту комісії, складеного за наслідками роботи останньої, затвердженого керівником підприємства, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки відсутність акта про перелік втрачених документів не може свідчити про відсутність підстав для перенесення термінів проведення перевірки, за умови належного повідомлення контролюючого органу про втрату документів відповідно до п. 44.5 ст. 44 Податкового кодексу України. Більш того, зі змісту повідомлення ТОВ «Прайм Опт-Сервіс» до ГУ ДПС в Одеській області від 16.01.2020 року вбачається, що в ньому вказано, які саме документи втрачено та за який період. Колегія суддів звертає увагу на те, що Податковим кодексом України зобов`язано платника податків письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку про втрату, пошкодження або дострокове знищення документів, та саме таке повідомлення визначено достатньою підставою для розгляду контролюючим органом питання щодо можливості чи неможливості проведення перевірки платника податків, та у разі неможливості проведення такої - для перенесення термінів її проведення. В даному випадку зі змісту акту перевірки вбачається, що проведення перевірки ТОВ «Прайм Опт-Сервіс» у період з 04.02.2020 року по 10.02.2020 року за відсутності первинних документів не виявилось за можливе, про що зазначалось контролюючим органом, однак, при цьому, останнім не було вжито заходів для перенесення термінів проведення перевірки. В свою чергу, ст. 83 ПК України визначено, які матеріали є підставами для висновків під час проведення перевірок. Так, встановлено, що для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи. Підпунктом 20.1.6 пункту 20.1 ст. 20 ПК України визначено, що контролюючий орган має право запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов`язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи. Пунктом 85.8 ст. 85 ПК України передбачено, що посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності). Вказаному праву контролюючого органу кореспондує обов`язок платника податків надати у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Згідно з п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. Відповідно до п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб`єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу. Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Пунктом 198.2 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Пунктом 198.6 ст.198 цього Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Згідно з п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Відповідно до п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. Згідно з п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Із визначення документальної перевірки, закріпленого у п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України, вбачається, що така перевірка проводиться на підставі, зокрема, фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів. З огляду на викладене, з урахуванням предмета перевірки, колегія суддів приходить до висновку про неможливість, в даному випадку, проведення контролюючим органом перевірки ТОВ «Прайм Опт-Сервіс» за відсутності первинних та інших документів. При цьому, підпунктом 20.1.9 п. 20.1 ст. 20 ПК України передбачено право контролюючого органу вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки. Вказані функції контролюючий орган може реалізувати саме під час проведення перевірки. Колегія суддів вважає, що документальна перевірка включає в себе комплексне дослідження контролюючим органом питання правильності декларування показників податкової звітності, яке стало предметом перевірки, шляхом, зокрема, вивчення первинних документів, регістрів, фінансової, статистичної та іншої звітності, встановлення наявності залишків товарно-матеріальних цінностей та ін. Таким чином, враховуючи відсутність у позивача на момент проведення перевірки документів, які стали підставою для визначення від`ємного значення з ПДВ, про що було повідомлено контролюючий орган, та неможливість у зв`язку з цим проведення документальної перевірки, колегія суддів вважає, що дослідження контролюючим органом питання наявності чи відсутності залишків товарно-матеріальних цінностей було передчасним. Вказане питання, на думку колегії суддів, мало бути з`ясовано під час проведення документальної перевірки у комплексі із дослідженням первинних документів, які стали підставою для формування показників податкової звітності, оскільки саме по собі встановлення наявності чи відсутності таких залишків не може лягти в основу висновку контролюючого органу про правильність чи неправильність декларування платником податку від`ємного значення ПДВ. Колегія суддів звертає увагу на те, що у постанові від 12 лютого 2019 року у справі №820/6512/16 Верховний Суд зазначив, що норми податкового законодавства не обмежують період подання платником необхідних первинних документів лише часом проведення податкової перевірки, оскільки положення пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України визначають статус показників податкової звітності, які не підтверджені необхідними документами під час перевірки, однак не обмежують право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки. Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів. В іншому випадку, обмеження судом предмету дослідження призвело би до неповноти дослідження та порушення справедливого судового розгляду. Разом з цим судом першої інстанції встановлено, що відповідно до наказу від 03.01.2020 року №03/01-20П підприємством самостійно було проведено інвентаризацію залишків ТМЦ, про що було повідомлено податковий орган листом від 05.02.2020 року № 045/02/20. Крім того, в ході розгляду справи в суді першої інстанції, було встановлено, що товариством відновлено втрачені первинні документи та у підтвердження господарської діяльності надано до суду контракт, митні декларації, договори поставки, платіжні доручення, видаткові накладні, податкові накладні, договір оренди, картки складського обліку товарно-матеріальних цінностей. З дослідження вказаних документів судом першої інстанції встановлено, що ввезення ТОВ «Прайм Опт-Сервіс» товару на митну територію України відбулось у листопаді 2019 року, що підтверджується відповідними митними деклараціями. Скориставшись своїм правом у відповідності до ст. 200 ПК України підприємство подало заяву на відшкодування сплаченого ПДВ у попередньому та звітному податкових періодах. Встановлено, що причиною виникнення від`ємного значення, різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту (із зазначенням частки загальної суми податкового кредиту звітного (податкового) періоду, у якому виникло від`ємне значення ПДВ) - протягом листопада 2019 року є імпорт товарів. Аналіз положень Митного кодексу України, зокрема, ч. 1 ст. 248 Митного кодексу України та Податкового кодексу України (п. 201.12 ст. 201 ПК), свідчить про те, що право на податковий кредит при імпорті товарів виникає за наявності митної декларації, оформленої відповідно до законодавства, та сплати податкових зобов`язань з ПДВ за такою митною декларацією. Саме митна декларація підтверджує як суму податку, так і факт її сплати. А тому вказана у митній декларації сума податку може бути включена до податкового кредиту. З наданих документів вбачається, що ТОВ «Прайм Опт-Сервіс» при здійснені імпорту товарів було виконано всі необхідні митні формальності з питань державної митної справи та сплачено податкові зобов`язання з ПДВ за оформленими, відповідно до вимог законодавства, митними деклараціями, а тому підприємство має законне право на віднесення сум податку до податкового кредиту. Крім цього, ТОВ «Прайм Опт-Сервіс», на підставі укладених договорів поставки, було придбано товар у контрагентів на території України - у ТОВ «ЛОГІСТІК ТРЕЛ», ТОВ «МПО РІТЕЙЛ», ТОВ «СКАЙ ЕКС», ТОВ «ЛІМО СОФТ», ТОВ «ТЕХ ФІКС». На підтвердження виконання умов договорів та на підставі видаткових накладних протягом листопада 2019 року Позивачем отримано товар, що стало підставою для видання податкових накладних, суми по яких віднесені до складу від`ємного значення у декларації з ПДВ за листопад 2019 року, що підтверджується первинною документацією. В свою чергу, відповідачем не надано жодних доказів, які б свідчили про узгодженість дій ТОВ «Прайм Опт-Сервіс» з контрагентами з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності з такими діями контрагента. З урахуванням висновків, викладених у даній постанові, колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції стосовно того, що висновки Головного управління ДПС в Одеській області про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Прайм Опт-Сервіс» пп.14.1.18 п.14.1 ст.14, п.44.1, 44.6 ст.44, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.189.1 ст.189, абзацу г) п.198.5 ст.198, п.200.1, абзацу б) та абзацу в) п.200.4 ст.200, п.201.14 ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов`язань з ПДВ, що призвело до завищення від`ємного значення (р.19 декларації з ПДВ) з ПДВ за листопад 2019 року у розмірі 23198243 грн., що відповідно призвело до завищення суми бюджетного відшкодування заявленого на рахунок платника у банку (відображеного у рядку 20.2.1 декларації з ПДВ за листопад 2019 року) у розмірі 23198243 грн. та завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.21 декларації з ПДВ) за листопад 2019 року у сумі 411567 грн., є необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами, оскільки здійснені контролюючим органом без аналізу первинних документів фінансово-господарської діяльності підприємства, у зв`язку з чим податкові повідомлення-рішення від 24.02.2020 року №0000270402, №0000260402 від 24.02.2020 є протиправними та підлягають скасуванню. Що стосується вимоги позивача про зобов`язання Головного управління ДПС в Одеській області внести в Реєстр заяв про повернення сум бюджетного відшкодування дані щодо узгодження суми бюджетного відшкодування ТОВ «Прайм Опт-Сервіс» у розмірі 23198243 грн., слід зазначити наступне: Згідно з п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Відповідно до п. 200.2 ст.200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. Пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (п. 200.7 ст. 200 ПК України). Формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування здійснюється на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Внесення даних до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування посадовими особами відповідних органів здійснюється з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги" (200.7.1). Згідно п.п. 200.7.2 п. 200.7 ст. 200 ПК України заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження. Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування (п.п. 200.7.2 п. 200. 7 ст. 200 ПК України). У строк, передбачений абзацом першим пункту 76.3 статті 76 цього Кодексу, контролюючий орган проводить камеральну перевірку даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання) (п.п. 200.10 ст. 200 ПК України). Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу. Пунктом 200.11 статті 200 визначено, що контролюючий орган має право протягом 60 календарних днів, що настають за граничним строком подання податкової декларації, а в разі якщо така податкова декларація надана після закінчення граничного строку - за днем її фактичного подання провести документальну перевірку платника податку в разі, якщо розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено за рахунок від`ємного значення, сформованого за операціями: за періоди до 1 липня 2015 року, що не підтверджені документальними перевірками; з придбання товарів/послуг за період до 1 січня 2017 року у платників податку, що використовували спеціальний режим оподаткування, визначений відповідно до статті 209 цього Кодексу. Рішення про проведення документальної перевірки має бути прийнято не пізніше закінчення граничного строку проведення камеральної перевірки. Відповідно до п. 200.12 ст. 200 ПК України, зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з однієї із таких дат: а) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку проведення перевірки, в разі, якщо контролюючим органом внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про відсутність порушень під час такої перевірки; б) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку проведення камеральної перевірки, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату початку та закінчення проведення перевірки даних, зазначених у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, з обов`язковою відміткою щодо виду перевірки (камеральна, документальна); в) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку, передбаченого цим Кодексом для складення акта перевірки, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату складення акта перевірки; г) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку, передбаченого цим Кодексом для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату та номер податкового повідомлення-рішення; ґ) з дня визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення. У випадках, передбачених підпунктами "б" і "в" цього пункту, інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування в автоматичному режимі на наступний робочий день після виникнення такого випадку. У випадках, передбачених підпунктами "а", "г" і "ґ" цього пункту, інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування контролюючим органом на наступний робочий день після виникнення такого випадку. Узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України". Згідно з п.200.13 ст.200 Податкового кодексу України на підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п`яти операційних днів. З огляду на зазначені норми Податкового кодексу України, відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування інформації про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму здійснюється автоматично або контролюючим органом після настання передбачених пунктом 200.12 статті 200 ПК України обставин. Слід зазначити, що завданням адміністративного судочинства, згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що у зв`язку з прийняттям рішенням чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб`єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача. Колегія суддів вважає, що в даному випадку вимога позивача про зобов`язання відповідача внести в Реєстр заяв про повернення сум бюджетного відшкодування дані щодо узгодження суми бюджетного відшкодування ТОВ «Прайм Опт-Сервіс» заявлена передчасно, оскільки спір з даного питання відсутній, порушень відповідачем прав та інтересів підприємства в цій частині не встановлено. Відповідно до ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін. Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому, відповідно до ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 липня 2020 року без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Повний текст постанови виготовлено та підписано 22.10.2020 року. Суддя-доповідач: А.В. Бойко Суддя: А.Г. Федусик Суддя: О.А. Шевчук