Постанова Миколаївський апеляційний суд № 487/4850/20

22.10.20 22-ц/812/1710/20 Провадження № 22-ц/812/1710/20 Доповідач апеляційної інстанції-Данилова О.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 жовтня 2020 року м. Миколаїв справа № 487/4850/20 Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого Данилової О.О., суддів: Коломієць В.В., Шаманської Н.О., із секретарем Цуркан І.І., переглянувши в апеляційному порядку матеріали (виділені) за заявою про забезпечення позову за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва, постановлену 3 вересня 2020 року суддею Афоніною С.М. в приміщенні цього ж суду (повну ухвалу складено того ж дня), У С Т А Н О В И В: У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування 120 660,98 грн. матеріальної, 30 000 грн. моральної шкоди та судових витрат. Позивач зазначав, що є власником земельної ділянки 0,0103 га та жилого приміщення за адресою АДРЕСА_1 , яка виділена в окрему адресу з житлового будинку АДРЕСА_2 , що належить відповідачкам. Його частка житлового будинку розташована у середині спільного з відповідачами будинку та має суміжні конструкції з часткою відповідачів. Посилаючись на те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 неналежно утримують комунікаційні мережі та свої частки будівлі, які знаходяться у напівзруйнованому стані (спільний підвал затоплюється, стеля їхнього будинку частково впала, частина зовнішніх стін зруйновані, відсутні двері та вікна), його приміщення зазнає вагомі пошкодження, що потребує значних грошових витрат та завдає йому моральну шкоду. Того ж дня ОСОБА_1 подав до суду заяву та просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту (заборони відчуження) на кожну з часток житлового будинку та земельної ділянки, належних відповідачкам. Заявник посилався на те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є пенсіонерами за віком; іншого, окрім пенсії, джерела доходів та майна не мають, своїми частками будинку не користуються та мають намір їх продати. Невжиття заходів забезпечення позову може мати наслідком відчуження відповідачами своїх часток, що буде перешкоджати встановленню суттєвих обставин справи та унеможливить виконання судового рішення у разі задоволення позову. Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 3 вересня 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив ухвалу скасувати та забезпечити позов. Апелянт не погодився з висновком суду про відсутність підстав для вжиття забезпечувальних заходів та недоведеність можливості утруднення виконання судового рішення. Правом відзиву на апеляційну скаргу відповідачки не скористались. В судове засідання апеляційного суду відповідачки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повторно не з`явились. Судові виклики здійснювались за встановленими місцями їх реєстрації. Оголошення про дату, час та місце судового засідання розміщено на веб-сайті судової влади України відповідно до положень статей 128,129 ЦПК). Справу розглянуто у відсутності сторін за участю представника позивача ОСОБА_4 .. Переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вона підлягає задоволенню з таких підстав. Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з недоведеності позивачем наявності підстав для забезпечення позову, а саме ним не доведено необхідність вжиття заходів забезпечення позову саме у визначений позивачем спосіб, не зазначено жодного доказу на підтвердження того, що відповідачі можуть або намагаються продати свої частки нерухомого майна та не надано доказів на підтвердження вартості цього майна. Проте не з усіма висновками суду та застосуванням норм процесуального права можна погодитись. Так, згідно частини 2 статті 149 ЦПК забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Необхідність вирішення цих питань випливає й з положень статті 10 ЦПК, за змістом якої цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності та рівноправності сторін, а суд зобов`язаний створити умови, за яких дотримувався б необхідний баланс їхніх процесуальних прав та обов`язків та була б гарантована реальна можливість захисту майнових та особистих (немайнових) прав сторін. Зміст статей 152 ЦПК щодо подачі заяви про забезпечення позову та статті153 ЦПК щодо строку розгляду цієї заяви свідчать про те, що питання про забезпечення позову не залежить від відкриття провадження у справі. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 150 ЦПК позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, а також забороною вчиняти певні дії. Частиною 3 статті 150 ЦПК передбачено, що заходи забезпечення позову, як правило, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Вимоги щодо форми та змісту заяви про забезпечення позову (стаття 151 ЦПК) свідчать про те, що вона повинна містити обґрунтування необхідності забезпечення позову. Вимог щодо обов`язкового надання позивачем доказів вартості належного відповідачам майна, закон не містить. Отже, така підстава відмови в забезпеченні позову, як відсутність доказів вартості майна, за рахунок якого може бути забезпечено позов, не відповідає положенням статей 149-153 ЦПК, а при відсутності механізму отримання таких відомостей позивачем (не власником майна) є штучною перешкодою у доступі до суду. В заяві про забезпечення позову ОСОБА_1 зазначив обставини, які на його думку, можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, ефективний захист та поновлення тих прав, за захистом яких він звернувся до суду (непрацездатність відповідачок внаслідок їх пенсійного віку, відсутність іншого майна, за рахунок якого можуть буди задоволені його вимоги, у разі їх задоволення судом). Крім того, відповідачки не користуються своєю часткою власності, які фактично залишились безхазяйним. Той факт, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у спірній частці не проживають, не використовують нерухомість у інший спосіб (оренда, найм тощо), а також не утримують своє майно у належному стані, є підстави припустити, що вони можуть ними розпорядитись на користь інших осіб. До того ж, окремі частки житлового будинку АДРЕСА_2 протягом тривалого часу були предметом судових спорів між співвласниками, у теперішній час проведено реальній поділ земельної ділянки. Крім того, зі змісту позовної заяви та підстав позову вбачається, що вимоги ОСОБА_1 ґрунтуються на фактах неналежного технічного стану нерухомого майна відповідачок, необхідності утримання спільних конструкцій, що може потребувати дослідження будівель відповідачок та оцінки цих обставин судом. Можлива зміна власників часток ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з реалізацією ними всіх повноважень власників може значно ускладнити та зробити неможливим встановлення всіх суттєвих обставин при розгляді позову ОСОБА_1 . Покладення же будь-яких обов`язків на осіб, які не є учасниками спору про відшкодування збитків, норми процесуального права не допускають. Враховуючи всі вищеназвані обставини в їх сукупності, апеляційний суд не може погодитись з основним висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, що є підставою для скасування ухвали суду з постановленням нового судового рішення. При вирішення цього питання, апеляційний суд враховує вимоги пунктів 4 Постанови №9 Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 2 грудня 2006 року, далі Постанова), які вимагають від суду пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов`язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими (пункт 6 Постанови). Необхідність вжиття відповідних заходів здійснюється з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Виходячи з правил статей 10, 48 Закону «Про виконавче провадження», рішення суду про стягнення грошових коштів виконуються шляхом звернення стягнення на кошти боржника у національній та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах та інше. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Накладення арешту застосовується судом, як правило, у майнових спорах у тих випадках, коли спірне майно може бути відповідачем продане, розтрачене, кошти витрачені, що в майбутньому перешкоджатиме виконанню рішення або взагалі зробить його неможливим. Під поняттям «арешт майна» слід розуміти проведення його опису і накладення заборони розпорядження, а в необхідних випадках і користування ним. Арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення (стаття 56 Закону «Про виконавче провадження»). Отже, необхідними умовами для вжиття забезпечувальних заходів, зокрема арешту майна, є, насамперед, належність цього майна відповідачеві, розумна співмірність вартості арештованого майна ціни позову, обґрунтування необхідності вжиття заходів для захисту прав позивача та можливість такого заходу забезпечити реальне виконання очікуваного позивачем рішення. При цьому принцип співмірності при забезпеченні позову вимагає визначення того майна, на яке має бути накладене обмеження, вартість якого має забезпечити виконання судового рішення. Встановивши конкретні обставини та підстави позову ОСОБА_1 , та керуючись вищеназваними нормами процесуального права та правовими позиціями вищих судових інстанцій щодо їх застосування, апеляційний суд вважає доцільним вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на частки, які належать ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . З відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на праві власності належить по 18/100 часток земельної ділянки площею 0,087 га (кадастровий номер 4810136300:01:012:0019) з цільовим призначенням для будівництво та обслуговування житлового будинку та житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 загальною вартістю 152 689 грн.. самочинно збудоване 6353 грн (а.с. 16-18). Відомості щодо нерухомості внесені до реєстру станом на 2012-2014 роки. Інші зміни у праві власності на цю нерухомість до реєстрів не внесені. Враховуючи, що з матеріалів справи вбачається, що частки житлового будинку, які належать відповідачкам, ними не використовуються за призначенням та знаходяться у непридатному для проживання стані, їх арешт шляхом заборони відчуження не порушує баланс інтересів сторін. До того ж права відповідачів у разі їх порушення забезпечувальними заходами можуть бути поновлені шляхом зміни способу забезпечення позову або зустрічним забезпеченням з застосування механізмів, передбачених статтями 154,156 ЦПК. Керуючись статями 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 3 вересня 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити. Накласти арешт шляхом заборони відчуження на 18/100 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами та 18/100 частку земельної ділянки з кадастровим номером 4810136300:01:012:0019, які розташовані по АДРЕСА_1 , та належить ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ). Накласти арешт шляхом заборони відчуження на 18/100 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами та 18/100 часток земельної ділянки з кадастровим номером 4810136300:01:012:0019, які розташовані по АДРЕСА_1 , та належить ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ). Постанова набирає законної сили з дня прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий О.О.Данилова Судді: В.В.Коломієць Н.О.Шаманська ------------------------ повну постанову складено 22 жовтня 2020 року