Постанова 4824 № 759/22877/19

Головуючий у І інстанції Петренко Н.О. Провадження №22-ц/824/10197/2020 Доповідач у ІІ інстанції Матвієнко Ю.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 вересня 2020року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого - судді: Матвієнко Ю.О., суддів: Мельника Я.С., Поливач Л.Д., при секретарі: Ковтун М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного судусправу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 04 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Сервісний центр РСЦ МВС №8041 у місті Києві, про визнання договору купівлі-продажу автомобіля недійсним, ВСТАНОВИВ: У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Сервісний центр РСЦ МВС №8041 у місті Києві, про визнання договору купівлі-продажу автомобіля недійсним, посилаючись на те, що на нього, ОСОБА_1 , був зареєстрований автомобіль батька ОСОБА_3 , який і користувався ним. 30.08.2019 року знайомій батька - ОСОБА_2 треба було на автомобілі виїхати у Крим, для чого позивач мав надати батькові нотаріально посвідчене доручення на виїзд за кордон, в оформленні якого нотаріусом було відмовлено з підстав недійсності паспорту позивача, оскільки в ньому не було вклеєно фотокартку при досягненні ОСОБА_1 25-річного віку 22.08.2019 року. ОСОБА_2 запропонувала поїхати в Сервісний центр РСЦ МВС для переоформлення автомобіля на неї, пообіцявши, що після повернення з Криму авто буде повернуто з переоформленням його на позивача або його батька. Отримавши страховий поліс № АО/4240030 від 31.08.2019 року на автомобіль вже з новим д/н НОМЕР_1 , батько позивача ОСОБА_3 поїхав з ОСОБА_2 в Крим, однак після повернення відповідач навідріз відмовилася повертати автомобіль та вимагала за це 35 000,00 грн., не отримавши які, подала до правоохоронних органів заяву про розшук автомобіля. Позивач у позові посилався на те, що договір купівлі-продажу автомобіля, укладений 31.08.2019 року між ним та ОСОБА_2 , підлягає визнанню недійсним, оскільки на час укладення договору був недійсним його паспорт в зв`язку із тим, що він не вклеїв у нього фотокартку після досягнення ІНФОРМАЦІЯ_1 25-річного віку. Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 04 червня 2020 року в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду, позивач ОСОБА_1 подав на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити по справі нове рішення про задоволення позову. У відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов від представника РСЦ ГСЦ МВС в м. Києві Савчук В.В., остання проти задоволення скарги позивача заперечила та просила залишити скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права. В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Анділахай В.С., подану апеляційну скаргу підтримали та просили про її задоволення з викладених у ній підстав. Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Сподар А.В., в апеляційному суді проти задоволення скарги ОСОБА_1 заперечив та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного. Відповідно до ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, позивачу ОСОБА_1 належав автомобіль ALFА ROMEO, 1999 року випуску, д/н НОМЕР_2 (а.с.12-13). Такожвстановлено, що 31.08.2019 року між сторонами було укладено договір купівлі-продажу автомобіля -транспортного засобу марки ALFА ROMEO, модель № 156, номер кузова НОМЕР_3 (а.с.7). Ухвалюючи рішення про відмову в позові, суд першої інстанції виходив з його недоведеності та необґрунтованості, і колегія суддів погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного. Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Статтею 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Відповідно до частин 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до п. 8 Постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 09.11.2009 року відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину. Згідно ст. 203 ЦК України, яка визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України). Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 цього Кодексу). Оскільки позивач ОСОБА_1 під час розгляду справи не надав суду належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження наявності передбачених законом підстав для визнання недійсним укладеного між ним та відповідачем ОСОБА_2 договору купівлі-продажу автомобіля, зважаючи на закріплену у ст. 204 ЦК України презумпцію правомірності правочину, законним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про відсутність підстав до задоволення позову. Доводи апеляційної скарги про те, що підставою для визнання недійсним оспорюваного договору купівлі-продажу автомобіля, є те, що у продавця ОСОБА_1 на момент вчинення правочину не була вклеєна в паспорт фотокартка в зв`язку із досягненням ним 25-річного віку, колегією суддів відхиляються, оскільки дана обставина не свідчить про невідповідність волевиявлення відчужувача автомобіля його волі, зважаючи, зокрема, на той факт, що ОСОБА_1 не заперечувались обставини укладення договору та факт його підписання ним особисто. Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції та власного тлумачення характеру спірних правовідносин і встановлених судом обставин; ці доводи були предметом перевірки суду першої інстанції, який дав їм належну та об`єктивну оцінку у своєму рішенні. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, і доводи апеляційної скарги позивача цього не спростовують, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін, а скарги ОСОБА_1 - без задоволення. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 04 червня 2020 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: Судді: