Постанова 4824 № 759/22877/19

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 08 липня 2020 року місто Київ Єдиний унікальний номер справи 759/22877/19 Номер провадження 22-ц/824/8231/2020 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Вербової І.М., суддів Саліхова В. В., Поліщук Н. В., за участю секретаря судового засідання - Яворської А. А., вивчивши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 02 квітня 2020 року, постановлену під головуванням судді Петренко Н. О., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Сервісний центр РСЦ МВС №8041 у місті Києві, про визнання договору купівлі-продажу автомобіля недійсним, за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову, в с т а н о в и в : У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Святошинського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Сервісний центр РСЦ МВС № 8041 у місті Києві, про визнання договору купівлі-продажу № 8041/2019/1643720, укладений 31 серпня 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , недійсним; скасування державної реєстрації правочину купівлі-продажу транспортного засобу марки АLFA ROMEO, модель 156, номер кузова НОМЕР_1 , 1999 року випуску, сірого кольору, державний номерний знак НОМЕР_2 , по договору купівлі-продажу № 8041/2019/1643720, укладений 31 серпня 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; судові витрати стягнути з відповідача. У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Святошинського районного суду міста Києва з заявою про забезпечення позову шляхом заборони Товариству з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай» здійснювати платежі страхового відшкодування ОСОБА_2 . Вищевказана заява обґрунтована тим, що автомобіль марки АLFA ROMEO, державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 потрапив у дорожньо-транспортну пригоду, винним у якій визнано ОСОБА_4 . Так, згідно полісу обов`язкового страхування № АМ/8069085 від 13 жовтня 2018 року, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 застрахована в ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай». 27 вересня 2019 року ОСОБА_2 звернулась до вищевказаної страхової компанії з заявою про виплату страхового відшкодування. Разом з тим, в провадженні Святошинського районного суду міста Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Сервісний центр РСЦ МВС №8041 у місті Києві, про визнання договору купівлі-продажу автомобіля марки АLFA ROMEO, державний номерний знак НОМЕР_2 , недійсним. Таким чином, на думку заявника, у разі задоволенні позовних вимог за вищевказаною позовною заявою, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 02 квітня 2020 року (а.с. 58-59) у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Сервісний центр РСЦ МВС №8041 у місті Києві, про визнання договору купівлі-продажу автомобіля недійсним, відмовлено. Не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду, 09 квітня 2020 року ОСОБА_1 направив апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на її незаконність, просив ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 02 квітня 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким заяву про забезпечення позову, задовольнити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що 27 березня 2020 року скаржник звернувся до Святошинського районного суду міста Києва з заявою про забезпечення позову шляхом заборони ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» здійснювати платежі страхового відшкодування ОСОБА_2 , яка звернулась до вказаної страхової компанії з заявою про виплату страхового відшкодування, як формальний власник спірного автомобіля. Скаржник зазначає, що з інформації з ЄДРСР йому стало відомо про наявність ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 02 квітня 2020 року, якою йому було відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову. На думку скаржника, єдиним аргументом на який посилався суд першої інстанції, як на відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову є те, що забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не беручи до уваги ч. 2 ст. 149 ЦПК України, з аналізу якої вбачається, що забезпечення позову застосовується не лише з метою ефективного виконання рішення суду, а й для ефективного захисту прав позивача, що також підтверджується п. 4 ч. 1 ст. 150 ЦПК України. Таким чином, скаржник вважає, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали вибірково застосовував процесуальні правові норми, у зв`язку з чим, оскаржувана ухвала на думку скаржника, є незаконною. Ухвалою Київського апеляційного суду від 08 травня 2020 року відкрито апеляційне провадження за поданою апеляційною скаргою, надано строк для подачі відзиву. Відзиву подано не було. Ухвалою Київського апеляційного суду від 26 травня 2020 року закінчено проведення підготовчих дій, справу призначено в судове засідання з повідомленням учасників справи. У судовому засіданні представник скаржника - адвокат Анділахай В. С. підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, та просив суд її задовольнити. Відповідач ОСОБА_2 до суду апеляційної інстанції не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином шляхом направлення судової повістки-повідомлення рекомендованою кореспонденцією. Представник третьої особи Сервісного центру РСЦ МВС № 8041 у місті Києві до суду апеляційної інстанції не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, у зв`язку з чим колегія суддів вважала за можливе розпочати та завершити розгляд справи за їх відсутності осіб, що не з`явились. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши доводи представника скаржника, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного. Виходячи зі змісту частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову суд першої інстанції виходив з того, що у позовній заяві позивач просить визнати договір купівлі продажу № 8041/2019/1643720 укладений між ним та ОСОБА_2 недійсним та скасувати державну реєстрацію правочину купівлі-продажу транспортного засобу марки «Alfa Romeo», 1999 року випуску, д/н НОМЕР_3 , тоді як в заяві про забезпечення позову останній просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони проведення виплат страхового відшкодування, що жодним чином не впливає на вирішення справи щодо визнання договору купівлі-продажу недійсним, тобто дані вимоги не є взаємопов`язані з вимогами позовної заяви (співмірними). Колегія суддів погоджується з вищевказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на таке. Статтею 149 ЦПК України визначено підстави для забезпечення позову, зокрема, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього кодексу заходів забезпечення позову. Частинами 1, 3 статті 150 ЦПК України встановлено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Пунктом 2 статті 149 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову від 22 грудня 2006 року розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Отже, підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обґрунтованого припущення, що незастосування даних заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам; належність майна відповідачу на праві власності. Як вбачається з матеріалів справи, предметом даного спору є визнання договору купівлі-продажу № 8041/2019/1643720 укладеного 31 серпня 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 недійсним та скасування державної реєстрації правочину купівлі-продажу транспортного засобу за вищевказаним договором, натомість в заяві про забезпечення позову позивач просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» здійснювати платежі страхового відшкодування ОСОБА_2 . Таким чином, вимоги заяви про забезпечення позову не є взаємопов`язаними з вимогами позовної заяви, а відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення заяви про забезпечення позову. Посилання скаржника на те, що заходи забезпечення позову вживаються не лише для ефективного виконання рішення суду, а й для ефективного захисту прав позивача, не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки, заявлені скаржником заходи забезпечення позову не є взаємопов`язаними з вимогами апеляційної скарги. Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не впливають на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення. Колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування рішення суду, як і не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги. Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити без змін, як таке, що ухвалене з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є законним та обґрунтованим. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,- постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 02 квітня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню в касаційному порядку. Повне судове рішення складено 09 липня 2020 року. Суддя-доповідач: І.М. Вербова Судді: В. В. Саліхов Н. В. Поліщук