Постанова 4803 № 201/1632/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5944/20 Справа № 201/1632/18 Суддя у 1-й інстанції - Антонюк О. А. Доповідач - Макаров М. О. Категорія 27 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 жовтня 2020 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого судді Макарова М.О. суддів Демченко Е.Л., Куценко Т.Р. при секретарі Керімовій-Бандюковій Л.К. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16 березня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», державного реєстратора Анненкова Максима Ігоровича Дніпропетровської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Дніпропетровської області і приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Заверуха Наталії Іванівни про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про проведену державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, - В С Т А Н О В И Л А: У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідачів ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», державного реєстратора Анненкова М.І. Дніпропетровської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Дніпропетровської області і приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Заверуха Н.І. про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про проведену державну реєстрацію права власності на нерухоме майно; позовні вимоги не змінювалися, але доповнювалися і уточнювалися. Позивач в своїх позовних вимогах та з представником посилаються на те, що 07 лютого 2018 року до квартири ОСОБА_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , прийшли представники ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» і повідомили, що є власниками квартири та у примусовому порядку виселили позивача та інших мешканців квартири. 09 лютого 2018 року ОСОБА_1 отримав Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, з якої вбачається, що 29 січня 2018 року на підставі Рішення про державну реєстрацію прав їх обтяжень, індексний номер 39401054, державним реєстратором Анненковим М.І. Дніпропетровської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Дніпропетровської області було внесено запис про право власності 24572577, у зв`язку з чим власником квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , стало ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп». У зв`язку з цим 16 лютого 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою, у якій просить скасувати рішення індексний номер: 39401054 від 29.01.2018 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень права власності на нерухоме майно, а саме квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого державним реєстратором Анненковим М.І. та скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис №24572577 про державну реєстрацію права власності ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», код ЄДРПОУ 40696815 на нерухоме майно, а саме квартири, що розташована за адресою: : АДРЕСА_1 . Позивач зазначає, що відповідно до отриманої Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 10 грудня 2018 року, ОСОБА_1 дізнався, що 05 грудня 2018 року на підставі Рішення про державну реєстрацію прав їх обтяжень, індексний номер 44435464 від 05 грудня 2018 року, приватним нотаріусом Заверуха Н.І. було внесено запис про право власності №29281963, у зв`язку з чим власником квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , стало ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп». Підставою виникнення права власності зазначено: Іпотечний договір, серія та номер 1-3-53, від 09 лютого 2007 року, Договір про відступлення прав вимоги за Іпотечним договором №1 від 13 грудня 2017 року, повідомлення про відступлення права вимоги за кредитним договором №7/в від 15 грудня 2017 року, вимога/іпотечне повідомлення про дострокове погашення заборгованості від 15 грудня 2017 року. Отже з останньої отриманої Інформаційної довідки від 10 грудня 2018 року вбачається, що запис № 24572577 про державну реєстрацію права власності ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», код ЄДРПОУ 40696815 на нерухоме майно, а саме квартири, що розташована за адресою: : АДРЕСА_1 , який оскаржується ОСОБА_1 у судовому порядку, зник з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна. Натомість з`явився інший запис № 29281963 від 05 грудня 2018 року фактично з тим же змістом (а саме, що на підставі Іпотечного договору від 09 лютого 2007 року було здійснено реєстрацію права власності на квартиру, що є предметом іпотеки, внаслідок якої власником став ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп»), за тими же підставами виникнення права власності, але за іншими реквізитами (дата запису, номер, здійснено іншим державним реєстратором). Тобто відбулась фактична підміна запису, при тому, що запис № 24572577 від 23 січня 2018 року не був скасований, та фактично він відсутній у інформаційній довідці від 10 грудня 2018 року (копії інформаційних довідок від 09 лютого 2018 року та від 10 грудня 2018 року для порівняння надані). З цього приводу на адресу відповідачів та міністерства юстиції України від позивача було направлено адвокатський запит для отримання інформації, на підставі чого відбулась зміна запису. Але відповіді не надано і позивачем не отримано. Оскільки тільки суд вправі скасовувати рішення державного реєстратора про реєстрацію прав та їх обтяжень, державний реєстратор не вправі самостійно скасовувати рішення державного реєстратора про реєстрацію прав та їх обтяжень та вносити відповідні зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, позивач і звернувся з позовом до суду стосовно захисту своїх прав та власності; позивач вважає, що в даному випадку є всі підстави для визнання протиправним та скасування рішення відповідача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень про реєстрацію за ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп» права приватної власності на об`єкт його вказаного нерухомого майна і для скасування запису про проведену відповідну державну реєстрацію права власності на це майно, внесеного відповідачем реєстратором. Отже і дії відповідачів, і наступні дії реєстратора, третіх осіб по перереєстрації його власності є незаконними. Позивач вважає, що порушені його права. Зараз є спір по реєстрації на вказане його житло, в добровільному порядку його не вирішено. Просили визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора про вказану державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про проведену державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, задовольнити уточнений позов в повному обсязі. Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16 березня 2020 року позов задоволено та ухвалено визнати протиправним та скасувати рішення індексний номер: 44435464 від 05 грудня 2018 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень права власності на нерухоме майно квартиру АДРЕСА_2 , зареєстрованого приватним нотаріусом Заверуха Наталією Іванівною; скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про проведену державну реєстрацію права власності - номер запису про право власності: 29281963 про державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», код ЄДРПОУ 40696815 на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 ; вирішено питання стосовно судових витрат. Рішення суду мотивовано тим, що позивачем було доведено факти порушення порядку вчинення реєстраційних дій, його посилання на порушення норм законодавства відповідають дійсності. В апеляційній скарзі ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, з наступних підстав. Так, судом встановлено, що 07 лютого 2007 року між ВАТ Всеукраїнський Акціонерний Банк та позивачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №7/в. Відповідно до п. 1.2. кредитного договору кредитні кошти надані на придбання автотранспорту та ремонт квартири. 09 лютого 2007 року у забезпечення виконання між сторонами кредитного договору було укладено Іпотечний договір №1, предметом якого є квартира загальною площею 64.9 кв. м., житлова площа 37.9 кв. м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . 21 березня 2012 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська у цивільній справі № 2-8129/11 за позовом ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором №7/в від 07 лютого 2007 року було ухвалено рішення, яким вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» загальний борг за кредитним договором від 07 лютого 2007 року в сумі 687108 грн. та витрати на судовий збір 1700 грн. і інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи в сумі 120 грн., а всього 688928 грн. 21 вересня 2012 року Жовтневим відділом державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції було відкрито виконавче провадження по вищезазначеній цивільній справі. 07 лютого 2018 року до квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 прийшли представники ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» і повідомили, що є власниками квартири та у примусовому порядку виселили позивача та інших мешканців квартири. 09 лютого 2018 року позивач отримав Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, з якої вбачається, що 29 січня 2018 року на підставі рішення про державну реєстрацію прав їх обтяжень, індексний номер 39401054, державним реєстратором Анненковим М.І. Дніпропетровської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Дніпропетровської області було внесено запис про право власності 24572577, у зв`язку з чим власником квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 стало ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп». Станом на день подання уточненої позовної заяви вказаний запис у реєстрі відсутній з невідомих причин. Відповідно до отриманої Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 10 грудня 2018 року. Позивач дізнався, що 05 грудня 2018 року на підставі Рішення про державну реєстрацію прав їх обтяжень, індексний номер 44435464 від 05 грудня 2018 року, приватним нотаріусом Заверуха Н.І. було внесено запис про право власності № 29281963, у зв`язку з чим власником квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , стало ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп», підставою виникнення права власності зазначено: Іпотечний договір, серія та номер 1-3-53 від 09 лютого 2007 року, Договір про відступлення прав вимоги за Іпотечним договором №1 від 13 грудня 2017 року, повідомлення про відступлення права вимоги за кредитним договором №7/в від 15 грудня 2017 року, вимога/іпотечне повідомлення про дострокове погашення заборгованості від 15 грудня 2017 року. Отже відбулась підміна запису, при тому, що запис № 24572577 від 23 січня 2018 року не був скасований, та фактично він відсутній у Інформаційній довідці від 10 грудня 2018 року. Отже, не зважаючи на стягнення за рішенням суду за кредитним договором №7/в від 07 лютого 2007 року кредитором було звернуто стягнення у позасудовому порядку, а саме застереження про задоволення вимог іпотекодержателя відповідно до ст. 36 Закону України «Про іпотеку», обравши перехід до Іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки. Задовольняючи позовну заяву в повному обсязі, районний суд виходив з того, що позивачем було доведено факти порушення порядку вчинення реєстраційних дій, його посилання на порушення норм законодавства відповідають дійсності. Колегія суддів частково погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. За змістом частини першої статті 575 ЦК України та статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека як різновид застави, предметом якої є нерухоме майно, - це вид забезпечення виконання зобов`язання, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, передбаченому цим Законом. Згідно із частиною третьою статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Відповідно до ч. З ст. 37 Закону України «Про іпотеку» Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя. Відповідно до ст. 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Відповідно до ч. 2 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» рішення про реєстрацію права власності інотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавпем у суді. У зв`язку з цим Позивач звертається з позовом до суду за захистом своїх прав та інтересів. Позивач зазначає, шо не звертався до Відповідачів або будь-яких органів для вирішення вказаного спору, оскільки такий спір вирішується лише у судовому порядку. Всупереч ст. 35 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель не надсилав позивачу письмову вимогу про усунення порушення. Як вбачається зі ст. 36 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі є позасудовим способом врегулювання. Так, відповідно до ст. 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: - передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону. Таким чином, аналіз змісту вищенаведених норм закону дозволяє зробити висновок, що набуття права власності на предмет іпотеки Іпотекодержателем у позасудовому порядку є одним із видів примусового стягнення (відчуження без згоди власника) нерухомого житлового майна, яке вважається предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», яке виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами. У справі, що переглядається, встановлено, що обов`язковим та невід`ємним при набутті права власності на предмет іпотеки є оцінка предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. Але, як вбачається зі змісту інформаційної довідки, в переліку документів, на підставі яких у відповідача ТОВ виникло право власності на предмет іпотеки, наведених в її змісті, є відсутнім документ про оцінку фактичної вартості предмету іпотеки, за якою було набуто право власності. Отже, встановивши, що у інформаційній довідці є відсутніми відомості та інформація, про розмір заборгованості позичальника та про її безспірність, в рахунок погашення якої було здійснено задоволення вимог банку. Отже, зіставляючи наведені обставини до коментованих норм Закону державний реєстратор в порушення вимог ч. З ст. 37 Закону України «Про іпотеку», прийняв рішення про державну реєстрацію права власності ТОВ на предмет іпотеки, за умови фактичної відсутності інформації, даних та відомостей про розмір безспірної заборгованості позичальника та фактичну вартість предмету іпотеки, за якою відбулось задоволення вимог Іпотекодержателя у позасудовому порядку, суд першої інстанції з наведених двох підстав обґрунтовано задовольнив позов. У зв`язку з цим доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на нормах матеріального права. Водночас, частково заслуговують на увагу доводи заявника про те, що суд першої інстанції помилково погодився з такою підставою позову як порушення державним реєстратором вимог Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Так, 07 червня 2014 року набрав чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», згідно з пунктом 1 якого не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку. Верховний Суд України у постанові від 02 березня 2016 року у справі № 6-1356цс15 дійшов правового висновку про те, що поняття «мораторій» у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов`язання (пункт 2 частини 1 статті 263 ЦК України). Установлений Законом мораторій не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов`язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусове стягнення на майно (відчуження без згоди власника). Крім того, протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм. Оскільки Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не зупиняє дії решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов`язань, то він не може бути мотивом для відмови у позові, а є правовою підставою, що не дає змоги органам і посадовим особам, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнень на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, вживати заходи, спрямовані на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію цього Закону на період його чинності, з урахування положень статті 109 Житлового кодексу Української РСР. Звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку у спосіб реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, має наслідком відчуження предмету іпотеки на користь іпотекодержателя без згоди власника такого нерухомого майна. Отже, визначальним при вирішення спору щодо можливості звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку протягом строку дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» є настання правового наслідку, що в даному конкретному випадку передбачає фактичний перехід до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, без згоди власника майна. У справі, що переглядається, звернення стягнення на квартиру як предмет іпотеки шляхом прийняття рішення про державну реєстрацію права власності за іпотекодержателем здійснено не у примусовому порядку, оскільки ОСОБА_1 надав іпотекодержателю згоду на перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя у позасудовому порядку, яка висловлена в пункті 7.4. іпотечного договору. Отже, Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не підлягає застосуванню до спірних правовідносин. З огляду на зазначене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає зміні шляхом виключення з його мотивувальної частини посилання на Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». У решті рішення суду першої інстанції слід залишити без змін. Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» задовольнити частково. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16 березня 2020 року змінити виключивши з мотивувальної частини рішення посилання на Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». В решті рішення суду - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий суддя М.О. Макаров Судді Е.Л. Демченко Т.Р. Куценко