Постанова 4803 № 214/9362/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/7400/20 Справа № 214/9362/19 Суддя у 1-й інстанції - Гринь Н. Г. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 жовтня 2020 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Бондар Я.М., суддів: Барильської А.П., Зубакової В.П. сторони: позивач ОСОБА_1 відповідач- Товариство з обмеженою відповідальністю «Метінвест Криворізький ремонтно-механічний завод», розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у порядку ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест Криворізький ремонтно-механічний завод» на рішення Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 квітня 2020 року, ухваленого суддею Гринем Н.Г. у місті Кривому Розі, повний текст судового рішення складено 28 квітня 2020 року,- ВСТАНОВИВ: У грудні 2019 року представник позивача Карнаух Т.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест Криворізький ремонтно-механічний завод» про стягнення моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я при виконанні трудових обов`язків. Просила суд: стягнути з ТОВ «Метінвест-Криворізький-ремонтно-механічний завод» на користь позивача ОСОБА_1 146 055 грн. без відрахування з цієї суми податків з доходів фізичних осіб за спричинену моральну шкоду у зв`язку із втратою здоров`я на виробництві; а також, стягнути з ТОВ «Метінвест-Криворізький ремонтно-механічний завод» на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов`язані з наданням професійної правничої допомоги у розмірі 3900 грн. В обґрунтування позову зазначила, що позивач ОСОБА_1 працював в умовах, які характеризувались перевищенням гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища на підприємстві ТОВ «Метінвест-Криворізький ремонтно-механічний завод» 2 роки 8 місяців у період із 27.12.2016 року по серпень 2018 року на посаді електрозварника. Професійне захворювання ОСОБА_1 було встановлено на підставі даних Санітарно-гігієнічної характеристики умов праці №349/4.6-9 від 06.05.2019 року. За фактом професійного захворювання було проведено розслідування комісією створеною на підприємстві, про що був складений акт розслідування професійного захворювання від 13.08.2019 року в кому зазначено, що, працюючи на підприємстві відповідача позивач внаслідок недосконалості технологічного процесу та механізмів підпадав під вплив підвищених параметрів виробничого шуму, пилу переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зон та концентрації заліза. Умови праці за концентрацією аерозолю переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони відноситься до 3 класу 2 шкідливості, за рівнем шуму до 3 класу 3 ступеня шкідливості, за вмістом шкідливих хімічних речовин до 3 класу 2 ступеня шкідливості, за показниками мікроклімату до 3 класу 4 ступеню шкідливості, напруженістю праці до 3 класу 1 ступеню шкідливості. Загальна оцінка умов праці - 3 клас 4 ступеню шкідливості. Пил фіброгенної дії 17,4 мг/м3 при ГДК 4,0 мг/м3, що в 4,35 разів перевищує норму. Концентрація заліза 10,36 мг/м3 при ГДК 6,0 мг/м3. Шум еквіваленти рівень звуку в дБ 103 при ГДР до

80. Тобто відповідач протягом тривалого часу грубо порушував вимоги ст.13 Закону України «Про охорону праці» та ст.153 КЗпПУ, що саме і призвело до виникнення у позивача захворювання, цей факт визнали члени комісії з розслідування професійного захворювання. Та зазначили в Акті розслідування професійного захворювання. Оскільки позивач втратив здоров`я та працездатність з вини відповідача, то саме відповідач повинен відшкодувати позивачу моральну шкоду. Згідно з висновку МСЕК від 29.10.2019 року серії 12 ААА №054987 позивачу була встановлена втрата професійної працездатності 30 % первинно з переоглядом у 2020 році. За рекомендаціями МСЕК позивач потребує забезпечення лікарськими засобами, виробами медичного призначення. Таким чином внаслідок отримання професійних захворювань позивач не має змоги вести звичне життя, тому змушений постійно перебувати на обліку у ЛПЗ, приймати ліки, бо без них погіршується стан і взагалі не може вести нормальне життя. Змінився його образ та якість життя, що завдає йому моральних страждань. Працювати позивач на попередній роботі не може, навіть допомагати своїй родині він не може, оскільки він відчуває задишку навіть при помірному фізичному навантаженні, сухий, приступопобідний кашель, загальну слабкість, зниження слуху на обидва вуха, шум в голові. Він був годувальником своєї сім`ї, тепер за станом здоров`я не може повноцінно забезпечувати сім`ю, усі державні компенсації ідуть на лікування та придбання ліків. При захворюванні позивача повне одужування неможливо і перспектива в майбутньому переносити біль, постійно лікуватись, що спричиняє моральні страждання. Отже наявність фізичних страждань і викликає моральні страждання, адже фізичний біль неможливо переносити без душевного болю. Хоча більше ніколи не вдасться наблизити свій стан здоров`я до норми, але полегшити страждання можливо та свої моральні страждання позивач оцінив в 146 055 грн. (4173 грн. *35 ). Розраховуючи розмір шкоди позивач виходив з того, що оцінка моральної шкоди є річ глибоко суб`єктивна та позивач сам визначає, яка сума буде достатньою компенсувати шкоду за всі страждання , нанесені позивачу відповідачем порушенням його права на безпечні умови праці. Рішенням Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 квітня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ-КРИВОРІЗЬКИЙ РЕМОНТНО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД» про стягнення моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я при виконанні трудових обов`язків задоволені частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ-КРИВОРІЗЬКИЙ РЕМОНТНО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД» на користь ОСОБА_1 30 100 (тридцять тисяч сто) грн. 00 коп. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої здоров`ю працівника умовами виробництва (без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів); 3 900 (три тисячі дев`ятсот) грн. 00 коп. в рахунок відшкодування витрати на правничу допомогу. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ-КРИВОРІЗЬКИЙ РЕМОНТНО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД» в дохід держави до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в розмірі 768 грн. 40 коп. В іншій частині позовних вимог, відмовлено. Будучи незгодним з ухваленим судовим рішенням, відповідач ТОВ ««Метінвест Криворізький ремонтно-механічний завод», подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, які суд помилково визнав, встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ставить питання про його скасування та ухвалення нового рішення про відмову позивачеві ОСОБА_1 у задоволенні його позовних вимог у повному обсязі. При цьому, скаржник зазначає, що судом не було враховано той факт, що позивач при прийнятті на роботу особисто був ознайомлений з тим, що він буде працювати в шкідливих умовах праці за, що буде отримувати певні компенсації у виді додаткової відпустки спеціалізоване харчування, однак ОСОБА_1 , усвідомлюючи наявність на робочому місці шкідливих та небезпечних виробничих факторів все одно реалізував своє право на працю саме в шкідливих умовах праці. Окремо, відповідач зазначає, що ОСОБА_1 працював не тільки на підприємстві відповідача, а й ще на декількох підприємствах в шкідливих умовах праці, що підтверджено Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, яким встановлено, що при загальному стажу роботи 17 років 5 місяців, 6 років 8 місяців (80 місяців) позивач пропрацював в шкідливих умовах. При цьому стаж роботи позивача на підприємстві відповідача становить 2 роки 8 місяців (32 місяці). Вказує, що судом не враховано, що на підприємстві відповідача ОСОБА_2 в шкідливих умовах праці пропрацював значно менший проміжок часу, лише 10 місяців, оскільки систематично перебував на амбулаторному або на стаціонарному лікуванні з діагнозом ХОЗЛ, пневмонія, що свідчить про те, що чинники, які вплинули на стан здоровя позивача та спричинили втрату його працездатності, виникли задовго до його роботи на підприємстві відповідача, тобто пов`язані з попередньою роботою на інших підприємствах. Відповідач вказує, що судом не враховано положення ст..14 Закону України «Про охорону праці», якими закріплено, що саме працівник зобов`язаний дбати про особисту безпеку і здоров`я. Скаржник не погоджується і з визначеним судом розміром відшкодування моральної шкоди, вважає його завищеним, таким, що не відповідає принципам рівності, поміркованості, розумності та справедливості. Відзив на апеляційну скаргу відповідача не подано. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч.13 ст.7, ч.2 ст.369 ЦПК України, оскільки ціна позову менша розміру ста мінімальних заробітних плат. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 працював в ТОВ «МЕТІНВЕСТ-КРМЗ» в шкідливих умовах 32 місяці (з грудня 2016 року по серпень 2019 року): з 27.12.2016 року прийнятий електрозварником ручного зварювання зайнятим електрозварюванням виробів з підігрівом четвертого розряду термобрубувальної дільниці сталефасомеварного цеху в порядку переведення з Приватного акціонерного товариства «Криворізький завод гірничого обладнання», 23.01.2017 року встановлено п`ятий розряд електрозварника ручного зварювання, у серпні 2019 звільнений за власним бажанням. Крім того, позивач працював в шкідливих умовах праці на підприємстві Криворізьке спеціалізоване управління підприємства «Дніпрококсохімремонт» 6 місяців (з червня 1995 року по грудень 1995 року), КДГМК «Криворіжсталь» - 15 місяців (з грудня 1996 року по березень 1998 року), ПП «Укрпромсервіс» - 7 місяців (з вересня 2005 року по березень 2006 року), ТОВ «МК-МОНТАЖ» 23 місяці (з вересня 2009 року по 17.08.2011 року), ПАТ «Електрозавод» - 13 місяців (з вересня 2011 року по жовтень 2012 року), ПрАТ «Криворізький завод гірничого обладнання» 49 місяців (листопад 2012 року по грудень 2016 року). Вказані обставини встановлено на підставі записів в трудовій книжці позивача (а.с.12-14). Згідно з актом розслідування професійного захворювання від 13.08.2019 року (а.с.4), ОСОБА_1 працював в наступних шкідливих умовах праці: пил фіброгенної дії 17.4 мг/м3, при ГДК 4,0 мг/м3, що перевищує нормативний показник в 4,35 рази згідно ГОСТ 12.1.005-88 «Общие санитарно-гигиенические требование к воздуху рабочей зоны»; концентрація заліза 10,36 мг/м3, при ГДК 6,0 мг/м3, що перевищує ГДК в 1,73 рази згідно ГОСТ 12.1.005-88 «Общие санитарно-гигиенические требование к воздуху рабочей зоны»; еквівалентний рівень шуму 103 дБ при ГДР 80дБ, що перевищує допустимий рівень на 23дБ згідно ДСН 3.3.6.037-99 «Санітарні норми виробничого шуму, ультразвку та інфразвуку». За час роботи в ТОВ «МЕТІнвест-КРМЗ» отримав хронічне обструктивне захворювання легень першої ступені (пило токсичний бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії, група В. J68.4 Легенева недостатність першого-другого ступеня; нейросенсорна приглухуватість першого ступеня (з легким зниженням слуху) Н90.3. захворювання з діагнозом: пиловий бронхіт І ступеню, емфізема легень І ступеню, ДН І-ІІ ступеню. Хронічне професійне захворювання виникло внаслідок недосконалості технологічного процесу та механізмів. Відповідно до довідки та виписки з акту МСЕК (а.с.8,9), за результатами первинного огляду 29.10.2019 року ОСОБА_1 встановлено втрату працездатності на 30% за професійним захворюванням з жовтня 2019 року по 01 листопада 2020 року. Дата переогляду 01.10.2020 року, група інвалідності невстановлена. Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійне захворювання отримано позивачем, зокрема і під час виконання ним трудових обов`язків на підприємстві відповідачаблизько 32 місяців і наявності у зв`язку з цим підстав, передбачених ст.ст.153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди. Колегія суддів повністю погоджується з таким висновком суду першої інстанції, як і повністю погоджується із визначеним судом розміром моральної шкоди та не може погодитись із доводами відповідача, викладеними в апеляційній скарзі, з огляду на наступне. Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у рішенні від 08.11.2005 року «Кечко проти України» у випадках, коли з набуттям чинності певного закону його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше, до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права. При цьому рішенням Конституційного Суду України № 20-рп/2008 від 08.10.2008 року , абз.9 п.5 встановлено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків. Згідно частин 1,3 ст.13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.10.2008 року № 20-рп/2008 також роз`яснив про право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). У зв`язку з тим, що відповідно до положень ст. 237-1 КЗпП України відшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок нещасного випадку, пов`язаного з виробництвом, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням трудових обов`язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд дійшов висновку про відшкодування на користь позивача моральної шкоди з відповідача. Колегія суддів відхиляє доводи відповідача про відсутність у позивача доказів спричинення йому моральної шкоди саме ТОВ «МЕТІНВЕСТ-КРМЗ», оскільки відповідно до діючого законодавства втрата працездатності, яка встановлена висновком МСЕК у зв`язку з роботою в шкідливих умовах, вже сама по собі свідчить про спричинення моральної шкоди, оскільки стан здоров`я потерпілого погіршено. Доводи відповідача на відсутність причинного зв`язку між завданою позивачу шкодою і винною поведінкою відповідача, не може бути підставою для відмови у задоволенні, оскільки до юридичного складу, що є підставою відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди роботодавцем, є моральні страждання робітника, втрата нормальних життєвих зв`язків та необхідність для працівника докладання додаткових зусиль для організації свого життя. Вина роботодавця не відноситься до обов`язкових умов для настання відповідальності за спричинення працівнику моральних страждань під час виконання своїх трудових обов`язків. Частиною 3 ст. 23 ЦК України передбачено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. У відповідності зі ст.ст.23,1167 ЦК України моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві або внаслідок профзахворювання складається, зокрема, у фізичному болі, душевних стражданнях, які він поніс у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок настання нещасного випадку. Відповідно до роз`яснень, викладених у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. Вирішуючи питання про розмір відшкодування позивачеві моральної шкоди, суд першої інстанції врахувавхарактер отриманого позивачем професійного захворювання, відсоток втрати професійної працездатності в розмірі 30%, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, та взагалі неможливість його відновлення, а взяз до уваги тривалість роботи на підприємстві відповідача, його роботу на інших підприємствах зі шкідливими умовами праці, перебування на лікарняних, при цьому, суд встановив, що найбільше позивач наражався на дію пилу, заліза, шуму за зміну з перевищенням встановлених норм, саме на підприємстві відповідача, що встановлено Актом розслідування причин хронічного професійного отруєння та хронічне захворювання вперше було встановлено 13.08.2019 року, саме під час перебування у трудових відносинах на посаді електрозварника на підприємстві ТОВ «МЕТІНВЕСТ-КРМЗ» та, виходячи із засад розумності, виваженості і справедливості визначив розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, у вигляді одноразового відшкодування в сумі 30 100 грн. Колегія суддів повністю погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди №4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, у зв`язку із чим відхиляє доводи відповідача щодо завищеного розміру моральної шкоди та вважає що визначений судом першої інстанції розмір моральної шкоди, який становить 30 100 гривень, відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості. Слід зазначити, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає, і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Колегія суддів звертає увагу на те, що під час знаходження справи в суді апеляційної інстанції, позивач ОСОБА_1 пройшов повторний переогляд, що підтверджено, наданою представником позивача довідкою МСЕК серії 12 ААА №079254, якою позивачу з 14.09.2020 встановлено 50% втрати професійної працездатності та третя група інвалідності з переоглядом 01.09.2021 року, що свідчить про погіршення стану здоров`я позивача. Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381,382 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест - Криворізький ремонтно-механічний завод» залишити без задоволення. Рішення Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 квітня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст судового рішення складено 22 жовтня 2020 року. Головуючий: Судді: